Використання не традиційних видів енергії (енергія сонця, вітру, біоенергія,..) в Україні та світі

     Великий ринок і різке зростання цін на викопне паливо також підігріли інтерес до альтернативних, дешевших засобів виробництва водню.[13] Зараз більшість водню виробляється в місці використання і його вартість становить близько $ 0.32/lb, а вартість рідкого водню, що виробляються не в місці використання, становить приблизно $ 1.00 — 1.40/lb. 

     Біопаливо 

     Біопа́ливо  або біологічне паливо — (англ. biofuels) — органічні матеріали, як-от деревина, відходи та спирти, які використовуються для виробництва енергії. Це —  поновлюване джерело енергії, на відміну від інших природних ресурсів, таких як нафта, вугілля й ядерне паливо. Офіційне визначення біопалива — будь-яке паливо, яке містить (за об'ємом) не менш ніж 80% матеріалів, отриманих від живих організмів, зібраних у межах десяти років перед виробництвом.[Джерело?] 

     Подібно до вугілля й нафти, біомаса —  це форма збереженої сонячної енергії. Енергія сонця «захоплюється» через  процес фотосинтезу під час росту  рослин. Одна перевага біологічного палива в порівнянні з іншими типами палива — те, що воно повністю розкладається мікроорганізмами, і тому відносно безвинне для навколишнього середовища. 

     Сільськогосподарська  продукція, яку вирощують для  використання як біопаливо, включає  кукурудзу і сою (перш за все в  США), льон та ріпак (перш за все в Європі), цукровий очерет в Бразилії й пальмову олію в Південно-Східній Азії. Розкладена мікроорганізмами продукція промисловості, сільського господарства, лісового господарства та побутові відходи також можуть використовуватися для отримання біоенергії, наприклад, солома, лісоматеріал, добриво, рисове лушпиння, стічні води й залишки продуктів харчування. Ці продукти перетворюються на біогаз через анаеробне травлення. Біомаса, яка використовується як паливо, також часто складається з недовикористаної продукції, такої як соломи й відходів тваринництва. 
 
 
 
 

     Використання  біопалива 

     Паячп24 лютого 2008 року відбувся перший комерційний  політ літака на біопаливі.[6] Боїнг-747 британської авіакомпанії Virgin Atlantic здійснив політ із лондонського міжнародного аеропорту Хітроу до Амстердама. У перший екологічно чистий політ пасажирів не взяли.

     Перший  завод з'явився теж у США, хоча Німеччина не відстае.

     У 2003 р. Інститут харчової хімії та технології вперше розробив технічні умови на «Оксигенат моторного палива — альтернативний». У 2004 р. спеціалісти компанії «Енергетичні стратегії та біотехнології» спільно з галузевим Інститутом нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «МАСМА» здійснили успішне випробовування сумішевих палив із використанням оксигенату (низькомолекулярні спирти).[5] 

     Згодом  були розроблені технічні умови «Паливо  моторне „БІО-100“ ТУ У 24.6-33616799-001:2006». Новий вид моторного палива назвали  «БІО-100» завдяки високому показнику  октанового числа (паливо складається  на 60% із відновлювальної сировини, на 30% — із мінеральних вуглеводнів та стабілізуючих речовин). 

     У 2006 р. виробництво БІО-100 було налагоджено  на Лохвицькому спиртзаводі. Новий  вид палива визнано Національною агенцією з питань забезпечення ефективного  використання енергоресурсів України (НАЕР) першим українським біологічним паливом. Відповідний висновок НАЕР за номером 1 видано в 2007 р. 

     Реалізація  нового палива розпочалась на понад 30 українських автозаправних станціях, у тому числі в київській мережі компанії «Лукойл». 

     Проте через супротив українського спиртового монополіста — концерну «Укрспирт», — у квітні 2007 р. виробництво БІО-100 на Лохвицькому спиртзаводі припинили  та перенесли до Молдови. 

     25 квітня 2008 р. у Чернівцях розпочала  роботу перша в Україні та  країнах Східної Європи спеціалізована біопаливна автозаправна станція. На АЗС реалізуються два види моторного палива, виготовленого з біологічної сировини: аналог високооктанового бензину — паливо «БІО-100» та дизельного палива — біодизель.

     В результаті це паливо має широкий спектр першоджерел і ККД майже звичайного бензину, та для його використання з більшою ефективністю потрібно виконувати певні налаштування для двигуна автомобіля. Використання такого палива дає не тільки позитивний ефект на рухомі деталі але й вищий для механізму подачі палива до двигуна, що є головними суперечностями у його використанні.

     Висновок. 

     За  думкою авторитетних вчених, ми нестримно  наближаємося до зміни клімату. Такі кліматичні зміни періодично траплялися в історії нашої планети, однак, вперше це викликано діяльністю людини, і швидкість поточних змін безпрецедентна. СО2, що виділяється при згоранні викопного палива і кисню, змінює склад нашої атмосфери. Крім усього іншого, неконтрольоване використання викопної енергії веде до драматичного виснаження світових запасів викопних енергоносіїв та найголовніше невідворотних змін у навколишньому середовищі. Змін, які ми тільки починаємо розуміти і враховувати. Найменша економія енергії, особливо в густозаселених місцях, веде до зниження обсягу викиду забруднюючих речовин і, отже, допомагає захистити навколишнє середовище.

     Разючих результатів можна досягти не тільки за рахунок використання “зелених”  джерел енергії, а й за рахунок  активної економії ресурсів під час  їх споживання, на всіх етапах.

     Незаперечна роль енергії в підтримці і  подальшому розвитку цивілізації. У  сучасному суспільстві важко  знайти хоч би одну область людської діяльності, яка не вимагала б, –  прямо або побічно – більше енергії, чим її можуть дати м'язи  людини.

     За  час існування наший цивілізації багато раз відбувалася зміна традиційних джерел енергії на нових, досконаліших. І не тому, що старе джерело було вичерпане.

     Сонце світило і обігрівало людину завжди: і проте одного разу люди приручили  вогонь, почали палити деревину. Потім деревина поступилася місцем кам'яному вугіллю. Запаси деревини здавалися безмежними, але парові машини вимагали калорійнішого "корму".

     Але і це був лише етап. Вугілля незабаром  поступається своїм лідерством на енергетичному  ринку нафти.

     І ось новий виток в наші дні провідними видами палива поки залишаються нафта і газ. Але за кожним новим кубометром газу або тонної нафти потрібно йти все далі на північ або схід, зариватися все глибше в землю. Зрозуміло, що нафта і газ з кожним роком коштуватимуть нам все дорожче.

     Чи  потрібний новий лідер енергетики? Ним, поза сумнівом, стануть відновлювальні джерела.

           А підсумок такий: при  отриманні електроенергії на АЕС  потрібно витратити, вважається, в сто  тисяч разів менше засобів  і праці, чим при витяганні  енергії з вугілля. І ядерне пальне приходить на зміну нафти і вугіллю... Завжди було так: наступне джерело енергії було і могутнішим. То була, якщо можна так виразитися, "войовнича" лінія енергетики.

     У гонитві за надлишком енергії  чоловік все глибше занурювався  в стихійний світ природних явищ і до якоїсь пори не дуже замислювався про наслідки своїх справ і вчинків.

     Але часи змінилися.  Поза сумнівом, в  майбутньому паралельно з лінією інтенсивного розвитку енергетики отримають  широкі права громадянства і лінія  екстенсивна: розосереджені джерела енергії не дуже великої потужності, та зате з високим ККД, екологічно чисті, зручні в обігу.

     Розповідь про енергію може бути нескінченна, необчислені альтернативні форми  її використання за умови, що ми повинні  розробити для цього ефективні і економічні методи. Не так важливо, яке ваша думка про потреби енергетики, про джерела енергії, її якість, і собівартість. Нам, мабуть. слід лише погодитися з тим, що сказав вчений мудрець, ім'я якого залишилося невідомим: "Немає простих рішень, є тільки розумний вибір". 
 

     Список  літератури 

• Д. де Рензо, В. В. Зубарев Ветроэнергетика. Москва. Энергоатомиздат, 1982
• Е. М. Фатеев Вопросы ветроэнергетики. Сборник статей. Издательство АН СССР, 1959
• Ахатов А. Г. Экология. Энциклопедический словарь.=Akhatov A.G. Ecology. Encyclopaedic Dictionary.- Казань=Kazan, ТКИ, Экополис, 1995. - 368 с. (тираж 5000), ISBN 5-298-00600-0
• Ахатов А. Г. Экология и международное право.=Ecology & International Law.- М.: АСТ-ПРЕСС, 1996. - 512 с. (тираж 1000), ISBN 5-214-00225-4
• Одум, Юджин, Экология. 2 тома. — М.: Мир, 1986
• Одум, Юджин, Основы экологии. — М., 1975 — 740 с. Пер. с англ. изд., 1971.
• Будыко, Михаил Иванович, Глобальная экология. — М., 1972. — 327 с.
• Пианка Эрик. Эволюционная экология. — М.: Мир, 1981. — 399 с.
• Begon, M.; Townsend, C. R., Harper, J. L. (2006). Ecology: From individuals to ecosystems. (4th ed.). — Blackwell. ISBN 1-4051-1117-8.
• Нетрадиционные источники энергии. – М.: Знание, 1982. – 120 с.
• Мировая энергетика: прогноз развития до 2020 г./ Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Старшикова. – М.: Энергия, 1990. – 256 с.
• Кириллин В. А. Энергетика. Главные проблемы: В вопросах и ответах. – М.: Знание, 1997. – 128 с.
• Источники энергии. Факты, проблемы, решения. – М.: Наука и техника, 1997. – 110 с.
• Интернет — Вікіпедія (http://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка)