Використання не традиційних видів енергії (енергія сонця, вітру, біоенергія,..) в Україні та світі

n="justify">     При використанні вітру виникає серйозна проблема: надлишок енергії в вітряну  погоду і недолік її в періоди  безвітря. Як же накопичувати і зберегти про запас енергію вітру? Простий  спосіб полягає в тому, що вітряне  колесо рухає насос, який накачує воду в розташований вище резервуар, а потім вода, стікаючи з нього, приводить в дію водяну турбіну і генератор постійного або змінного струму. Існують і інші способи і проекти: від звичайних, хоч і малопотужних акумуляторних батарей до розкручування гігантських маховиків або нагнітання стислого повітря в підземні печери і аж до виробництва водню як паливо. Особливо перспективним представляється останній спосіб. Електричний струм розкладає воду на кисень і водень. Водень можна зберігати в зрідженому вигляді і спалювати в топках теплових електростанцій у міру потреби. 

     Використання  вітряної енергії. 

     Колись  просто популярний та перспективний  напрямок, тепер є надзвичайно  цікавим. Загальні запаси вітряної енергії  приблизно в 100 разів перевищують запаси енергії всіх річок планети. І зараз вчені міркують над тим як піднятися на висоту 7-14 кілометрів де потужність вітрового потоку 10-15 разів вища за приземні.

     Важливим  аспектом є і сама конструкція  генератора що при висотах 115метрів і більше дозволяє корисно використовувати земельні площі відведені під вітроенергетичні установки. Також такі конструкції дозволяють зменшити ефект низьких потоків повітря. Збільшення потужності “вітряків” що мають башту на висоті більш ніж 115 метрів до 10 Мвт призводить до підвищення ефективності такого заходу. На сьогодні такі морські країни (розташування у прибережній зоні е максимально оптимальним) як Іспанія виробляють близько 20% електроенергії на станціях з використанням первинного джерела — вітру. 
 

     Енергія річок. 

     Багато  тисячоліть вірно служить людині енергія води. Запаси її на Землі  колосальні. Недаремно деякі учені  вважають, що нашу планету правильніше  було б називати не Земля, а Вода – адже близько трьох чвертей  поверхні планети покрито водою. Величезним акумулятором енергії служить Світовий океан, що поглинає велику її частину, що поступає від Сонця. Тут відбуваються приливи і відливи, виникають могутні океанські течії. Народжуються могутні річки, що несуть величезні маси води в моря і океани. Зрозуміло, що людство у пошуках енергії не могло пройти мимо таких гігантських її запасів. Раніше всього люди навчилися використовувати енергію річок.

     Вода  була першим джерелом енергії, і, ймовірно, першою машиною, в якій людина використовувала  енергію води, була примітивна водяна турбіна. Понад 2000 років тому горці на Ближньому Сході вже користувалися водяним колесом у вигляді валу з лопатками. Суть пристрою зводилася до наступного. Потік води, відведений із струмка або річки, тисне на лопатки, передаючи їм свою кінетичну енергію. Лопатки приходять в рух, а оскільки вони жорстко скріпляють з валом, вал обертається. З ним у свою чергу скріпляє млинове жорно, яке разом з валом обертається по відношенню до нерухомого нижнього жорна. Саме так працювали перші “механізовані” млини для зерна. Але їх споруджували тільки в гірських районах, де є річки і струмки з великим перепадом і сильним натиском. На поволі поточних потоках водяні колеса з горизонтально розміщеними лопатками малоефективні.

     У сучасній гідроелектростанції маса води з великою швидкістю спрямовується на лопатки турбін. Вода із-за дамби тече – через захисну сітку і регульований затвор – по сталевому трубопроводу до турбіни, над якою встановлений генератор. Механічна енергія води за допомогою турбіни передається генераторам і в них перетвориться в електричну. Після здійснення роботи вода стікає в річку через тунель, що поступово розширюється, втрачаючи при цьому свою швидкість.

     Гідроелектростанції класифікуються по потужності на дрібних (зі встановленою електричною потужністю до 0,2 Мвт), малих (до 2 Мвт), середніх (до 20 Мвт) і великих (понад 20 Мвт). Другий критерій, по якому розділяються гідроелектростанції, –  натиск. Розрізняють низьконапірні (натиск до 10 м), середнього натиску (до 100 м) і високонапірні (понад 100 м). У окремих випадках дамби високонапірних ГЕС досягають висоти 240 м. Такі дамби зосереджують перед турбінами водну енергію, накопичуючи воду і піднімаючи її рівень.

     Турбіна – енергетично дуже вигідна машина, тому що вода легко і просто міняє поступальну ходу на обертальну. Той же принцип часто використовують і в машинах, які зовні зовсім не схожі на водяне колесо (якщо на лопатки впливає пара, то мова йде про паровій турбіні).

     Переваги  гідроелектростанцій очевидні –  постійно поновлюваний самою природою запас енергії, простота експлуатації, відсутність забруднення навколишнього середовища. Проте споруда дамби крупної гідроелектростанції виявилася завданням куди складнішою, ніж споруда невеликої. Щоб привести в обертання могутні гідротурбіни, потрібно накопичити за дамбою величезний запас води. Для споруди дамби потрібно укласти таку кількість матеріалів, що об'єм гігантських єгипетських пірамід в порівнянні з ним покажеться нікчемним.

     Але поки людям служить лише невелика частина гідроенергетичного потенціалу землі. Щорічно величезні потоки води, що утворилися від дощів і танення снігів, стікають в моря невикористаними. Якби вдалося затримати їх за допомогою дамб, людство отримало б додатково колосальну кількість енергії.

     Використання  енергії річок. 

     Найбільша в світі дамба будується в  долині ріки Янцзи в місцевості «трьох ущелин» (Санься), де у 2009 створена найбільша  штучна водойма в світі. На даному етапі дамба вже працює, з 32 генераторів 26 вже встановлено  та запущено в експлуатацію. Ця дамба одна з перших що врахувала майже всі аспекти навколишнього середовища: зміна водної екосистеми, замулення дна дамби та перенесення поживних речовин з мулом вниз за течією.

     В кінцевому результаті всі 32 генератора будуть виробляти 22 500 МВТ електрики. За багатьма показниками ця дамба більша за дамбу Гувера у США, що до недавно вважалася найбільшою спорудою у своєму класі.

     Ідею  будівництва дамби на річці Янцзи  обговорювали ще в 1919 році, прихильником будівництва був Сунь Ятсен. Але  масштабність проекту в той час не дозволяла здійснити будівництво. У 1956 році Мао Цзедун написав поему під назвою "Плавання", де розповідав про свої думки про греблю на річці Янцзи. Поема народилася після жахливої повені на річці в 1954 році.

     Янцзи річка небезпечна і дамба, як гадають супротивники проекту доволі небезпечна споруда, та на практиці цей проект здатен не тільки стримати повені, а й виробляти при цьому надзвичайну кількість енергії.

     Енергія світового океану 

     Різке збільшення цін на паливо, труднощі з його отриманому, повідомлення про виснаження паливних ресурсів – всі ці видимі ознаки енергетичної кризи викликали останніми роками в багатьох країнах значний інтерес до нових джерел енергії, зокрема до енергії Світового океану. 

     Теплова енергія океану

     Відомо, що запаси енергії в Світовому океані колосальні, адже дві третини земної поверхні (361 млн. км2) займають моря і океани – акваторія Тихого океану складає 180 млн. км2. Атлантичного – 93 млн. км2, Індійського, – 75 млн. Км2.

     Останні десятиліття характеризується певними успіхами у використанні теплової енергії океану. Так, створені установки міні-ОТЕС і ОТЕС-1 (ОТЕС – початкові букви англійських слів Осеаn Тhеrmal Energy Conversion, тобто перетворення теплової енергії океану – мова йде про перетворенні в електричну енергію). У серпні 1979 р. поблизу Гавайських островів почала працювати теплоенергетична установка міні-ОТЕС. Пробна експлуатація установки протягом трьох з половиною місяців показала її достатню надійність. При безперервній цілодобовій роботі не було зривів, якщо але вважати дрібних технічних неполадок, що зазвичай виникають при випробуваннях будь-яких нових установок. Її повна потужність складала в середньому 48,7 кВт, максимальна –53 кВт; 12 кВт (максимум 15) установка віддавала в зовнішню мережу на корисне навантаження, точніше – на зарядку акумуляторів. Решта потужності, що виробляється, витрачалася на власні потреби установки. До їх числа входять витрати анергії на роботу трьох насосів, втрати в двох теплообмінниках, турбіні і в генераторі електричної енергії.

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Три насоси було потрібно з наступного розрахунку: один – для подачі теплою види з океану, другий – для підкачки холодної води з глибини близько 700м, третій – для перекачування  вторинної робочої рідини усередині  самої системи, тобто з конденсатора у випарник. Як вторинна робочий рідини застосовується аміак.

     Вперше  в історії техніки установка  міні-ОТЕС змогла віддати в зовнішнє навантаження корисну потужність, одночасно  покривши і власні потреби. Досвід, отриманий при експлуатації міні-ОТЕС, дозволив швидко приступити до проектування ще могутніших систем подібного типу. На  сьогодні їх ККД складає близько 45 %. 

     Енергія приливів і відливів.

     Століттями  люди роздумували над причиною морських приливів і відливів. Сьогодні ми достовірно знаємо, що могутнє природне явище – ритмічний рух морських вод викликають сили тяжіння Місяця і Сонця. У морських просторах приливи чергуються з відливами теоретично через 6 год. 12 хв.  30 с. Якщо Місяць, Сонце і Земля знаходяться на одній прямій, Сонце своїм тяжінням підсилює дію Місяця, і тоді наступає сильний прилив. Коли ж Сонце стоїть під прямим кутом до відрізка Земля-Місяць (квадратура), наступає слабкий прилив (квадратура, або мала вода). Сильний і слабкий приливи чергуються через сім днів.

     Проте дійсний хід приливу і відливу вельми складний. На нього впливають особливості руху небесних тіл, характер берегової лінії, глибина води, морські течії і вітер. 

       

     Найвищі і сильніші приливні хвилі виникають  в дрібних і вузьких затоках  або гирлах річок, що впадають в моря і океани. Приливна хвиля Індійського океану котиться проти перебігу Гангу на відстань 250 км. від його гирла. Приливна хвиля Атлантичного океану розповсюджується на 900 км. вгору по Амазонки. У закритих морях, наприклад Чорному або Середземному, виникають малі приливні хвилі заввишки 50-70 див.

     Максимально можлива потужність в одному циклі  підливши – відливши, тобто від  одного приливу до іншого, виражається  рівнянням: 

     W=pgSR² 

     де  р – щільність води, g – прискорення сили тяжіння, S – площа приливного басейну, R – різниця рівнів при приливі.

     Як  видно з (формули, для використання приливної енергії найбільш відповідними можна рахувати такі місця на морському  побережжі, де приливи мають велику амплітуду, а контур і рельєф берега дозволяють влаштувати великі замкнуті “басейни”.

     Потужність  електростанцій в деяких місцях могла  б скласти 2–20 Мвт.

     Перша морська приливна електростанція потужністю 635 кВт була побудована в 1913 р. в бухті  Ліверпуля.

     Зараз і в Росії діє експериментальна приливна станція в Кислій Губі на березі Баренцевого моря. 

     Енергія морських течій 

     Невичерпні  запаси кінетичної енергії морських течій, накопичені в океанах і  морях, можна перетворювати на механічну  і електричну енергію за допомогою  турбін, занурених у воду (подібно  до вітряних млинів, “занурених” в атмосферу).

     Найважливіша  і найвідоміша морська течія  – Гольфстрім.

     В даний час у ряді країн, і в  першу чергу в Англії, ведуться інтенсивні роботи по використанню енергії  морських хвиль. Британські острови  мають дуже довгу берегову лінію, де в багатьох місцях море залишається бурхливим протягом тривалого часу.

     Один  з проектів використання морських хвиль  заснований на принципі водяного стовпа, що коливається. У гігантських “коробах”  без дна і з отворами вгорі  під впливом хвиль рівень води то піднімається, то опускається. Стовп води діє на зразок поршня: засмоктує повітря і нагнітає його в лопатки турбін. Головну трудність тут складає узгодження інерції робочих коліс турбін з кількістю повітря в коробах, так щоб за рахунок інерції зберігалася постійною швидкість обертання турбінних валів в широкому діапазоні умов на поверхні морить. 

     Використання  енергії моря 

     Загалом енергія моря надзвичайно дешева, та мала кількість регіонів де сила моря постійна та мінливість багатьох факторів роблять цей вид первинної енергії не самостійним і можливим для використання тільки в іонізуючій та робочій мережі енергопостачання. Хоча сукупність декількох станцій, різних видів, та вітрової електростанції можуть створити потужну та постійну мережу. От тільки створення такого комплексу це плани в масштабі цілого Євросоюзу а не лише однієї держави, оскільки первинні затрати на будівництво та створення структури будуть колосальними.