Урбоекологія

5)                              консорций.

Міста з їх функціонуючими підсистемами розрізняють за рівнем екологічної напруженості факторів.

Отже, міська екосистема (урбоекосістеми) являє собою мозаїку природного та штучного біогеоценозу, який знаходиться в різній стадії фітогенезіса: зародження, розвиток і відмирання. Всі вони підвладні постійно зростаючому антропогенному пресу і являють собою переважно антропогенні сукцесії.

5.         Озеленення як засіб формування культурного ландшафту. Комплексні зелені зони міст.

Здавна люди займаються створенням садово-паркових структур, які гармонійно поєднують садово-паркові композиції з навколишнім середовищем і включають в себе, як різні види рослин, так і архітектурні споруди. Останні століття міське озеленення, крім садів і парків включає значну кількість інших характерних об’єктів озеленіння, таких як: бульвари, сади установ, виставок, залізничних вокзалів, водні сади, вуличні алеї. Для збагачення прийомів формування ландшафту залучають так званих екзотів, тобто акліматизованих рослин.

Історичний аналіз озеленення дає змогу згрупувати основні елементи садово-паркових композицій, що використовують і сьогодні:

-          деревно-чагарникові композиції - угруповання дерев и чагарників, що відрізняються загальним видом або віком, розрізняють угруповання штучного і натурального походження, які містять такі елементи: ліс, лісок, гай, масив, клумба, лабіринт;

-          трав’яний покрив композицій – застосовують рослини, які формують дернину, основні типи: луки, мурава, газон;

-          квітники. У 19 столітті квітники були складовою паркових композицій, але у другій половині 19 століття розповсюдились, як окрема композиція. Існують такі типи: килими, арабески, клумби, партери.

Існують міські і приміські зелені насадження. До міських належать: парки культури і відпочинку, спортивні парки, ботанічні сади, дендрологічні сади, шкільні і дитячі сади, зоологічні сади, етнографічні парки. До приміських зелених насаджень належать: лісопарки, гідропарки, національні парки, заповідники, заказники.

Міські і заміські зелені насадження організовані в єдиний і цілісний планувальний комплекс утворюють зелену зону міста, в межах якої можна виділити дві основні групи насаджень: насадження загального користування (міські, районні і мікрорайонні парки, сквери і бульвари, лісопарки і лугопарки) та насадження різноманітного функціонального призначення – обмеженого користування (при учбових закладах, клубах, палацах культури, санаторіях, території промислових підприємств) і спеціальні (вуличні, ботанічних садів, на кладовищах, вздовж шосейних і залізничних доріг, захисні зони промислових підприємств).

Комплексність системи озеленення міст забезпечується в тому випадку, коли сади, сквери, алеї, озелененні ділянки громадських, культурно-побутових та інших комплексів розподіляються рівномірно, сади житлових районів створюють поблизу громадсько-торговельних центрів і пов’язують з місцезнаходженням парків, бульвари і алеї розташовують у напрямку масового пішохідного руху, так щоб вони об’єднувались між собою, сквери і озелененні ділянки на шляху масового пішохідного руху та поблизу будинків, з таким розрахунком, щоб між цими елементами забезпечувались просторовий і функціональний зв’язок.

6.         Закон України “Про благоустрій населених пунктів”. Основні положення.

Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Закон прийнято від 1 січня 2006 року.

За законом благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об’єктів;

2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

3) створення умов для реалізації прав суб’єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Система благоустрою населених пунктів включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів;

2) визначення суб’єктів та об’єктів у сфері благоустрою населених пунктів;

3) організацію благоустрою населених пунктів;

4) стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів;

5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;

6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб’єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об’єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва, спортивні дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам’ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

2. До об’єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

На об’єктах благоустрою забороняється:

1) виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку;

2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо;

3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг;

4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків;

5) самовільно встановлювати об’єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;

6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України;

7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;

8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;

9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).

Елементами благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об’єкти монументального мистецтва;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Комплексний благоустрій

1. Комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

2. Проектування, будівництво та реконструкція об’єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій та проектів забудови території житлових районів, мікрорайонів (кварталів), планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

3. Прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту будівель чи споруд без проведення комплексного благоустрою відповідної території забороняється.

4. Роботи з комплексного благоустрою територій, розташованих над інженерними мережами та комунікаціями, виконуються з дотриманням умов та нормативів щодо їх безпечної експлуатації.

Охорона та утримання зелених насаджень

1. Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

2. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об’єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об’єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, — за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

3. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

4. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров’ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

5. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.

Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

6. Прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва, реконструкції або капітального ремонту споруд та будівель, у проектній документації яких передбачається озеленення прибудинкової території, здійснюється державною комісією з обов’язковою участю органів місцевого самоврядування.

7. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

7.         Біоіндикація як підхід до оцінки міського середовища.

              Біоіндикація - оцінка якості природного середовища за станом її біоти. Біоіндикація заснована на спостереженні за складом і чисельністю видів-індикаторів.

              Біоіндикація використовується в екологічних дослідженнях, як метод виявлення антропогенного навантаження на біоценоз. Метод біоіндикаторів заснований на дослідженні впливу екологічних факторів, що змінюються, на різні характеристики біологічних об'єктів і систем. У якості біоіндикаторів вибирають найбільш чуттєві до досліджуваних факторів біологічні системи або організми. Зміни в поводженні тест-об'єкта оцінюють у порівнянні з контрольними ситуаціями, прийнятими за еталон. Наприклад, при оцінці екологічного стану поверхневих вод у якості біоіндикаторів використовують спостереження за поводженням дафній, молюсків, деяких риб і т.п..

              Ряд рослин-індикаторів визначеним видимим образом реагує на підвищені або знижені концентрації мікро- і макроелементів у ґрунті. Це явище використовується для попередньої оцінки ґрунтів, визначення можливих місць пошуку корисних копалин.

Один зі специфічних методів моніторингу забруднення навколишнього середовища - біоіндикація, визначення ступеня забруднення геофізичних середовищ за допомогою живих організмів, біоіндикаторів. Живі індикатори не повинні бути занадто чуттєвими і занадто стійкими до забруднення. Необхідно, щоб у них був досить тривалий життєвий цикл. Важливо, щоб такі організми були широко поширені по планеті, причому кожен вид повинен належати до визначеного місцеперебування. Лишайники цілком відповідають усім цим вимогам. Вони реагують на забруднення інакше, чим вищі рослини. Довгостроковий вплив низьких концентрацій забруднюючих речовин викликає в лишайників такі ушкодження, які не зникають аж до загибелі їх сланей. Мабуть, це зв'язане з тим, що лишайники відновляють свої клітини дуже повільно, у той час як у вищих рослин ушкоджені тканини заміняються новими досить швидко.