Міністерство освіти і науки України

           Київський національний торговельно-економічний університет

          Чернівецький торговельно-економічний інститут

           Кафедра гуманітарних наук 
 
 
 

Типи  екологічних криз та шляхи виходу з  них 
 
 
 
 

                                                                                                                        ІНДЗ з

курсу Основи екології

студентки І курсу ФЕМ

спец. „Менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу”

група 9110

Гринюк Надії Іванівни

Науковий  керівник:

Чікарькова Марія Юріївна  
 
 
 
 
 
 
 

                                                    
 
 

                                                  Чернівці, 2007 
                                          ПЛАН 

Вступ..........................................................................................................3

1. Сутність і  класифікація екологічних криз.......................................4-5

2. Природні екологічні кризи, шляхи виходу з них...........................6-10

3. Антропогенні  екологічні кризи.....................................................11-13

4. Філософія  розв’язання екологічних криз......................................14-17

Висновок...................................................................................................18

Список використаної літератури............................................................19

 

Вступ

А земля та стане  пустинею через вину жителів її, через  плід діянь їхніх.

                                            Міхей, 7, 13 [1. с.10 ]

     Екологічні  кризи – буденне явище. Особливо в наш час. В залежності від  масштабів та чинників екологічні кризи  класифікуються на різні типи. Так, наприклад, за масштабами вони бувають  локальні, регіональні і панойкуменні екологічні кризи. За чинниками, які зумовили кризу – антропогенні (людський фактор) та природні.

     Стосунки  біологічної системи і довкілля в процесі еволюції прагнуть оптимальності. Але вони не завжди є гармонійними. Зміни життєво важливих для біологічної  системи параметрів зовнішнього середовища, різкі зміни суттєвих характеристик гомеостазису приводять до порушення оптимального відношення біологічної системи і довкілля. Виникає такий стан екологічної системи, який проявляє себе як криза. Екологічні кризи є складними ситуаціями, які загрожують існуванню екологічних систем. Тому, екологічні кризи, їх різноманітні прояви, причини, шляхи розв’язання - певний пласт предмету сучасної екології.

     Не  дивлячись на розміри та чинники, які викликали кризу, потрібно розв’язувати і запобігати виникненню будь-якого типу екологічних криз. В даній роботі спробую проаналізувати основні типи екологічних криз та вказати можливі шляхи виходу з них. 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність  і класифікація екологічних  криз

Природа, в якій вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватись тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Ваше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу. Прийшов ваш час діяти.

                                                  Гарун Тазієв[1. с.10]

     Осмислення  феномену екологічної кризи потребує пізнання її сутності. А для подолання  кризового стану важливо усвідомити - з якого роду кризами людина має справу? Що або хто спричинив стан екологічної кризи? Дуже принциповим є коректне дослідження і визначення феномену негативних змін, бо може скластися ситуація, коли предметом вивчення стають зовнішні прояви кризового стану, а не його сутність.

     За  визначенням, сутність екологічних  криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєвоважливих для  системи параметрів її функціонування.

     В сучасній літературі (див. В.Крисаченко, 1996) екологічні кризи розполідяють за такими критеріями:

     - за причиненням

     - за об’єктною визначеністю

     - за ієрархічним статусом

     - за здійснюваним ефектом.

     За  першим означеним критерієм - за спричиненням - можна говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природних біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.[6. с.26]

     Екологічні  кризи антропогенного походження є  результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу.

     Другий  спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об"ектною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об"єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

     Третій  підхід до визначення типів екологічних  криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня  організації живого - від простих  і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.[6. с.54]

     Четверта  можливість кваліфікування і розподілу  екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як  

     1 -локальні - ефект їхньої дії обмежений  певним регіоном, певними спільнотами,

     2 - регіональні - такі, що проявляються  на більших територіях і стосуються  великих екологічних систем,

     3- планетарні - кризові процеси охоплюють більшість екологічних систем Землі або біосферу в цілому.[1. с.38]

     Треба зауважити, що зв"язок між ієрархічним  статусом екологічної кризи і  спричиненим ефектом не є абсолютно  жорстким. Скажімо, деякі локальні екологічні кризи можуть негативним чином вплинути на світове суспільство. Яскравим прикладом такого впливу може бути виникнення нового штаму вірусу, наприклад, грипу, що призводить до величезних епідемій і навіть пандемій. 

2. Природні екологічні кризи, шляхи виходу з них

Земля не належить нам. Це ми належимо Землі.

                                       Вождь індіанців сіу,1854 р.[1. с. 13]

     Проаналізуємо детальніше визначені типи екологічних  криз. Перш за все - екологічні кризи  природного походження. Вони викликаються як абіотичними факторами, так і біогенними.

     Абіотичні чинники екологічних криз - це процеси  і об’єкти неорганічної природи - геологічного, космічного характеру тощо.

     Однією  з найвідоміших методологічних концепцій  природознавства, виходячи з якої пояснюється виникнення природних екологічних криз, є концепція катастрофізму. Відповідно до неї, в історії Землі, в історії живого було декілька глобальних катастроф, які і спричинили відповідні екологічні кризи. Засновник концепції катастрофізму - великий французький натураліст, еволюціоніст Ж.Кюв’є. В своїй праці "Роздуми про перевороти на поверхні земної кулі" (1821) він застосував принцип катастрофізму до пояснення еволюційних процесів. На думку Ж.Кюв’є, чинниками вимирань видів були глобальні зміни клімату та інших геологічних параметрів. 

     Історія Землі свідчить про те, що час  від часу відбувалися зміни катастрофічного  характеру, внаслідок чого суттєво  змінювався видовий склад рослинного та тваринного світу. Палеонтологам  відомі такі періоди в історії  планети, коли вимирали види, що існували протягом десятків мільйонів років, а також періоди досить швидкого розвитку окремих систематичних груп. Наприклад, на початку палеозою спостерігалося різке зменшення кількості безхребетних організмів. В той же час досить активно почали розвиватися панцирні хребетні (молюски). Наприкінці цього періоду історії Землі вимерли великі земноводні та більшість папоротників. У середині крейдяного періоду швидко розвиваються покритонасінні рослини, а наприкінці цього періоду - вимерли динозаври, але почали швидко розвиватися ссавці. Отже, всі ці події нагадували катастрофи і мали суттєвий вплив на подальшу історію Землі в цілому і біосфери зокрема.

     Природні  екологічні кризи і катастрофи можуть спричинятися як особливостями в  розвитку самої нашої планети, так і космічним середовищем. В останньому випадку екологічні кризи можуть бути викликані впливом на екосистеми метеоритних вибухів, астероїдами, ударами комет тощо. Потрібно зауважити, що природні екологічні кризи, які викликані виверженням вулканів, землетрусами спричиняють велику шкоду і для людини. Так, збитки внаслідок різник стихійних лих в усьому світі становлять щорічно близько 30 млрд.доларів, а кількість людських жертв - 250 тис. чоловік.

     На  початку і в середині ХХ ст. погляди  катастрофізму відродилися у вигляді неокатастрофізму. В працях німецького палеонтолога Отто Шіндевольфа доводилося, що кардинальні зміни живого відбуваються не лише під дією зовнішніх причин, а й внутрішніх, причин біологічного характеру (наприклад, зміни ранніх стадій онтогенезу).

     Нова  хвиля інтересу до концепції катастрофізму  проявилась в 80-ті роки ХХ ст. Американські палеонтологи Вальтер та Луїс Альварс  обґрунтували "іридієву гіпотезу" масових вимирань. Вони пояснювали явище іридієвої аномалії на межі крейдяного і палеогенового періодів космічним ударом, що здійснився саме в цей час. Ця аномалія зафіксована в більш ніж в 650 геологічних розрізах. Тобто, це - глобальна подія. Модель іридієвої аномалії задовільно пояснює масове вимирання тварин крейдяного періоду.

     Взагалі ставлення до іридієвої гіпотези було таким. Приблизно 31% вчених погоджувались, що масові вимирання видів викликані зіткненням Землі з космічними тілами. Приблизно 40% погоджувались, що космічний удар міг відбутися, але мали сумніви з природу того, що він спричинив масові вимирання життєвих форм. Решта вчених взагалі не погожувалась з твердженням, що масові вимирання біологічних видів пов"язані з космічними факторами.

     Однією  з дуже оригінальних гіпотез, що намагалася пояснити масові вимирання рослинних і тваринних форм у минулі геологічні часи є припущення, що певна зірка - гіпотетичні зірка Немезида, невідомий досі супутник Сонця - здійснила збурюючий вплив на живе. На жаль, практичні астрономічні спостереження не дозволили відкрити цю зірку. Отже, гіпотеза не підтвердилася.[4. с.36 ]

     Це, однак, не знімає саму проблему екзопланетного спричинення екологічних криз. Хоча більшість фахівців доволі скептично  ставляться взагалі до спроб пояснити природні екологічні кризи космічними факторами. Вони справедливо зауважують, що не існує бездоганних доказів зв’язку космічних ударів і масових вимирань. І, крім того, немає підстави вести мову про строгу циклічність масових вимирань видів рослин і тварин.

     Однак, не можна не взяти до уваги науковий факт самих масових вимирань. Це з одного боку. А з іншого - існування у протікання астрофізичних процесів циклічних явищ. Так, відомі періоди коливань сонячної активності - з кроком у 9-11 років, рівня сонячної радіації з кроками 1800 років, 4000 років, 20-25 млн. років, 90 млн. років. Вчені вважають цілком ймовірним існування великого циклу в 170-190 млн. років, що пов’язано з регулярністю проходження сонячної системи через площину Галактики. Водночас відомі такі глобальні вимирання видів рослин і тварин: 480 млн. років тому - на межі ордовика і силура, 240 млн. років - на межі пермського і тріасового періодів, 195 млн.років - кінець тріасового періоду, 65 млн. років - так зване, велике мезозойське вимирання. Саме в останньому випадку зникло багато груп морських, наземних і крилатих рептилій, зокрема - динозаври.