Стан водних басейнів України

      У першу чергу потрібне здійснення заходів, які не потребують значних  капітальних витрат, але можуть дати позитивний результат:

• підвищення культури виробництва;
• розробка та виконання технологічних норм водоспоживання та водовідведення на підприємствах;
• підтримання в належному технічному стані діючих водоохоронних споруд;
• розробка та прийняття дієвих заходів щодо недопущення аварійних ситуацій;
• виконання вимог водного законодавства щодо режиму використання прибережних захисних смуг та ін.

      На  другому етапі необхідно вирішити завдання:

• значного зниження антропогенного навантаження на водні об'єкти;
• досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів;
• організації найбільш раціональної й ефективної структури управління та економічного механізму охорони і використання водних ресурсів.

      ВИСНОВКИ

      Для поліпшення екологічної ситуації в  Україні необхідно навести елементарний порядок: не забруднювати водні джерела, грунти і повітря, різко зменшити водоспоживання, ліквідувати непродуктивні витрати води, перебудувати усе виробництво - промислове і сільськогосподарське - на базі екологічно безпечних технологій; зменшити площі під ріллю, збільшити площі лісів, заповідників, і, головне, змінити екологічну свідомість кожного громадянина нашої держави. Це займе при постійних і досить значних інвестиціях 15-25 років.

      Уся водогосподарська діяльність має базуватися на басейновому принципі управління і платності природо-, зокрема  й водокористування. Платне природокористування - найбільш ефективний інструмент використання та відтворення повноцінних природних ресурсів і екологічного благополуччя.

      Почали  збільшуватись асигнування на впровадження природоохоронних заходів, підвищилась  результативність державного екологічного контролю, яким охоплено, практично, усі напрямки господарського життя, більше уваги стало надаватися розв'язанню однієї з найактуальніших екологічних проблем - проблемі побутових відходів. Поліпшення природоохоронної роботи і, відповідно, екологічної ситуації, можливе, також, за умов, коли екологічними проблемами стануть більше займатися органи місцевого самоврядування, коли праця природоохоронця стане більш авторитетною і соціально захищеною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ЛІТЕРАТУРА

1. "Основи загальної екології" Г.О. Білявський.
2. "Екологічна експертиза, право та практика" Андрейцев Ю.І.
3. "П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки``.
4. "Навколишнє середовище та розвиток`" Ворнов А. К.
5. Качинський А.Б., Лавриненко С.І. Порівняльний аналіз стану навколишнього середовища України та окремих держав світу // Стратегічна панорама. - 1999. - №4. - С.140-149.
6. Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації // Довкілля і ресурси: наукові проблеми: Зб. наук. праць. - К.: УІНС, 1999. - С.19-32.
7. Яцик А. Екологічні проблеми та як їм дати раду // Водне господарство України. - 1998. - № 1-2. - С.14-20.