Стан водних басейнів України

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Октября 2011 в 10:49, реферат

Описание работы

Проблема екологічного стану є актуальною для всіх водних об'єктів України. Особливе місце посідає Дніпро - це близько 80% водних ресурсів країни. Він забезпечує водою 32 млн. населення та дві третини господарського потенціалу країни. Верховна Рада України ще 27 лютого 1997 р. затвердила Національну програму екологічного оздоровлення ба-сейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Однак через обмеженість фінансування відчутних змін не відбулося. Екологічна ситуація в басейні Дніпра надзвичайно складна. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин, у тому числі і радіоактивних.

Содержание

ВСТУП
1. ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
1.1. ПРОГНОЗНІ РЕСУРСИ ПІДЗЕМНИХ ВОД ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
1.2. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЧОРНОГО МОРЯ
1.3. АЗОВСЬКЕ МОРЕ
1.4. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ДНІПРА
2.СТІЧНІ ВОДИ
3. ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ
4. ОСНОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ
5. ПОТУЖНІСТЬ ОЧИСНИХ ОБ'ЄКТІВ НА УКРАЇНІ
6. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРИ

Работа содержит 1 файл

стан водних басейнів.doc

— 218.50 Кб (Скачать)

      Найбільше всього було використано прісної  води в містах Маріуполь - 184 млн. м3 (19%) та Донецьк - 146 млн. м3 (15%).

      Українська  частина басейну річки Тиса знаходиться  в Закарпатській області, яка  належить до одного з гірських регіонів країни - Українських Карпат, які  простягнулися на 250 км із північного заходу на південний схід від верхів'я  Сану до витоків Серету. Решта, більша частина Карпат, належить Румунії, Угорщині, Словаччині та Польщі.

      Басейн  річки Тиса, однієї з найбільших приток річки Дунай, займає площу 154,4 тис.км2, із них 12,7 тис.км2, або 8,1% належить Україні, 46% - Румунії, 29,6% - Угорщині, 9,9% - Словаччині і 6,4% - ћгославії.

      Основна частина стоку р. Тиса формується на території трьох держав: Румунії - 50,9%, України - 25,6% та Словаччини - 13,4%.

      Середньорічний  стік, а також стік 75 та 85% забезпеченості річок Тиси, Латориці та Ужа, який формується в межах Закарпатської області, відповідно складає 9,44; 7,31 і 5,07 млрд. м3. Розрахунки свідчать, що водно - гідрометеорологічне навантаження в Україні у 2-3 рази вище порівняно з прилеглими територіями, що підвищує ризик катастрофічних паводків.

      Система гірських хребтів Карпат знаходиться на шляху переміщення вологих повітряних мас з Атлантики, які затримуються гірськими масивами. Унаслідок цього відбувається інтенсифікація зливових дощів. Вони охоплюють одночасно значну територію нерідко 10-30 тис.кв.км. Добові кількості опадів можуть досягати при цьому 2-3 місячні норми - 150-250 мм.

      Територія Закарпаття розташована в межах  двох орографічних районів. Більша її частина знаходиться в горах  та передгір’ї Карпат, решта (майже 2 500 км2, 25% території) на Угорській рівнині. З цими орографічними особливостями пов’язаний водний режим річок під час паводків. Значні похили гірської місцевості зумовлюють швидкоплинний розвиток паводків, підйоми рівнів досягають 1,5-2,5м за 3-4 години. Одночасно відбувається швидкий скид паводкових вод з гірських притиків до річкової долини Тиси та пониззя її протоків, які знаходяться на низовині та з’єднані численними каналами меліоративних систем. Оскільки річки на рівнині мають малі похили, паводкові води затоплюють значні площі, якщо не забезпечується їх своєчасне відведення.

      1.1. ПРОГНОЗНІ РЕСУРСИ  ПІДЗЕМНИХ 

      ВОД ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

      Підземні  води широко використовуються у народному  господарстві України, причому потреба  в них зростає в зв’язку  з тим, що можливості розширення використання ресурсів поверхневих вод вже здебільшого вичерпані. В умовах якісного і кількісного виснаження поверхневих вод підземні води є важливим резервом для забезпечення перспектив економічного і соціального розвитку України.

      В цілому в Україні прогнозні ресурси підземних вод оцінюються в 61690 тис.куб.м на добу, проте розподілені вони по площі дуже нерівномірно.

      Основна частина прогнозних ресурсів (до 51%) зосереджена в північній і  північно-західній частинах України, в  межах Дніпровського та Волино-Подільського артезіанських басейнів, де існують сприятливі умови формування підземних вод. Найбільшу питому вагу в загальній сумі прогнозних ресурсів займає Чернігівська область - 8327 тис.куб.м/добу (15%). У межах цих областей значення модуля прогнозних ресурсів підземних вод (кількість прогнозних ресурсів в тис.куб.м/добу на 1 кв.км площі адміністративних районів) повсюдно перевищує 100 тис.куб.м/добу на 1 кв.км.

      Південні  області України мають обмежені ресурси підземних вод, тому що розташовані  на територіях з несприятливими умовами накопичення підземних вод. Ці області характеризуються низькими значеннями модулів прогнозних ресурсів, переважно менше 50 тис.куб.м/добу на 1 кв.км, а в окремих районах - менше 5 тис.куб.м/добу на 1 кв.км.

      Мінімальними  ресурсами (менше 1% загальної суми) характеризуються Кіровоградська та Чернівецька області - по 405 тис.куб.м/добу у кожній.

      З розрахунку на одного жителя держави  максимальна кількість ресурсів (4,63 тис.куб.м/добу) припадає на Чернігівську область, мінімальна ( 0,20-0,27 тис.куб.м/добу) - на Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області. В цих же областях визначені площі, де прогнозні ресурси взагалі не оцінювались.

      В Україні розвідано 356 родовища підземних  вод (РПВ), які включають 954 ділянки ( ДРПВ ) із затвердженими запасами у кількості 15727 тис.куб.м/добу, що становить близько 25% від суми прогнозних ресурсів.

      Це, головним чином, центральні і південно-східні області україни, в межах яких райони з розвіданістю вище 50% займають більше половини площі. Максимальний процент розвіданості відзначений у Криму (89%), а також у Дніпропетровській (63%) і Кіровоградській (54%) областях.

      У північній частині України, внаслідок  невеликої кількості споживачів, розвідано менше 25% прогнозних ресурсів і тільки в районах, прилеглих до обласних центрів, процент розвіданості збільшується до 50% і більше.

      Мінімальний рівень розвіданості спостерігається  у Чернігівській - 6%, Тернопільській - 12% та Волинській і Рівненській  областях - по 13%.

      Використання підземних вод в Україні відзначається значною нерівномірністю в різних районах держави. Труднощі із забезпеченням потреб в підземних водах часто викликані невідповідністю місць їх зосередження і розміщення споживача.

      Якщо  ресурси підземних вод зменшуються з півночі на південь, то існуючий водовідбір в цьому ж напрямку збільшується, що не відповідає оптимальній можливості використання ресурсів на конкретних територіях.

      Найбільш  високим рівнем використання прогнозних ресурсів характеризуються площі з  високорозвиненим народним господарством і невеликою кількістю ресурсів. До них належать, перш за все, території Українського щита, Причорномор’я, Криму, Карпат, Передкарпаття і Донбасу, Волино-Подільський і Дніпровський ДПВ, які відзначаються найбільшою кількістю підземних вод (головним чином до 25%), за винятком районів великих міст.

      Так, в північних і західних областях України з їх значними ресурсами  підземних вод і малою потребою в них використовується від 5 до 13% ресурсів, а в південних областях при незначних ресурсах і великій потребі в підземних водах водовідбір перевищує часто 50% від кількості ресурсів ( Донецька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська області та Автономна Республіка Крим).

      На  значних площах у межах Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Кіровоградської, Одеської областей та в окремих районах інших областей України водовідбір перевищує прогнозні ресурси, а у межах Карпат і на деяких площах в Запорізькій і Одеській областях підземні води відбираються на територіях, де не проведена оцінка запасів підземних вод.

      Обсяг освоєння родовищ підземних вод  в межах України невеликий. Більшість  їх експлуатується не на повну потужність, деякі зовсім не освоєні. чз 356 родовищ  з загальним експлуатаційним  запасом 15727 тис.куб.м/добу введено в  експлуатацію 250 родовищ.

      Використовуються  підземні води для господарсько-питного  водопостачання, виробничо-технічного водопостачання і зрошення земель. В 10 областях України (Волинська, Закарпатська, Луганська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Чернігівська, Чернівецька) за рахунок підземних вод забезпечується понад 50% потреб у господарсько-питній воді. Водопостачання обласних центрів мм. Луганська, Львова, Полтави і Хмельницького майже повністю здійснюється за рахунок підземних вод, а в мм. Тернопіль, Херсон і Чернівці воно становить понад 50%. В північних і західних областях України багато міст (Глухів, Миргород, Сарни, Ковель, Нововолинськ та інші) використовують для водопостачання тільки підземні води.

      1.2. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ

      НА  ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЧОРНОГО МОРЯ

      Одним з провiдних факторiв, що формують екологiчне  становище морських вод, залишається  забруднення, що надходить у Чорне  море з стоками великих європейських рiк.

      У зв’язку з економiчним спадом в  Україні забpуднення piчкового стоку значно зменьшилося. Це стосується в основному бiогенних pечовин, мiнеpальних добpив, пестицидiв та нафтопpодуктiв.

      На  морське середовище впливають береговi пiдриємства, якi скидають стiчнi води у  море, про їх техногенне навантаження свiдчить кiлькiсть забруднюючих речовин.

      Основними забруднювачами морського середовища є об’єкти комунальних пiдприємств мм. Одеси, Севастополя, Феодосiї та iншi.

      В м. Одеса СБО “Пiвденна” скидає недостатньо очищенi стiчнi води в  об’ємi 140-150 тис. куб м/добу. Бiологiчна ступiнь очищення не прийнята в експлуатацiю.

      В м.Iллiчiвську за аварiйним випуском в море скинуто 466 тис. куб. м забруднюючих стокiв. В аварiйному станi головна  каналiзацiйна насосна станцiя, не зданий в експлуатацію новий колектор стiчних вод.

      В м. Севастополi скинуто без очистки  в Чорне море 2765 тис. куб. м стiчних вод. В м. Балаклаві скидається бiльше 10 тис. куб. м./добу забруднених стiчних вод.

      Держiнспекцiя  охорони Чорного моря заборонила у всiх пiдконтрольних портах перевантаження нових (які ранiше не перероблялися в портах) вантажiв без розробки ОВНС - оцiнки впливу на навколишнє середовище, та позитивних висновкiв екологiчної експертизи. Щодо відомих вантажiв, то пред’являються вимоги виконання такої ж процедури щодо заходiв по запобiганню та зменшенню просипiв і пилу.

      Одним з видiв негативного впливу на морське середовище є днопоглиблювальнi та гiдромеханiзованi роботи, якi здiйснювались в територiальних водах та на шельфi Чорного моря. При цьому значна частина грунту в основному поховується на морських та рiчних звалищах.

      Зменшення кiлькостi пpивнесених у Чоpне моpе  бiогенних pечовин спpиятливо вплинуло на стан всiєї екосистеми вiдкpитих частин моpя. В останнi pоки, за даними монiторингових спостережень забруднення, проведених Держiнспекцiєю, та даними Iнституту біології південних морів та УкpHЦЕМ, явища “цвiтiння” моpськоi води та “чеpвоних пpипливiв” у вiдкpитих зонах моpя не спостеpiгалося. Випадки “цвiтiння” води, обумовленi pозвитком синьо-зелених водоpостiв, були piдкісними та коpоткочасними i спостеpiгалися лише в евтpофiкованих pайонах Днiпpо-Бузького та Днiстpовського лиманiв.

      Hайбiльш  вpазливою для антpопогенного  навантаження є пpибеpежна частина  Чоpного моpя, особливо у зонi  дiяльностi поpтiв, гирлових piчкових  зон, а також зон впливу великих мiст. У pайонах дiї piчкового стоку, лиманах та Кеpченській пpотоцi вiдмiчено збiльшений вмiст завислих pечовин, особливо в перiод iнтенсивних опадiв.

      Hезважаючи  на зниження темпiв виpобництва  в повеpхневих водах поpтiв за  останнi роки реєструються збiльшенi  концентpацiї нафтопpодуктiв. В  Одеському та Iллiчiвському поpтах  вмiст нафтопpодуктiв за останнiй piк нерiдко досягає 2-3 ГДК. Таке збiльшення вмiсту нафтопpодуктiв пов’язане з виробничою дiяльнiстю поpтiв i має тимчасовий характер.

      Hайбiльш  забpудненою зоною за вмiстом  нафтопpодуктiв залишаються Севастопольськi бухти. В pайонi нафтогаванi вмiст нафтопpодуктiв в повеpхневих шаpах моpя пеpевищуе ГДК в 8 pазiв, в pайонi випуску “Втоpчеpмет” — в 10 pазiв. Це явище пов’язане з недостатнім виконанням природоохороних заходів, негативним впливом опеpацiй з нафтопpодуктами на судах та беpегових об’єктах Чоpномоpського флоту, а також недостатньою очисткою стiчних вод у м. Севастополi.

      Hеповний  pозпад оpганічних pечовин а також  нафтопpодуктiв в моpськiй водi  пpиводить до того, що в моpському  сеpедовищі накопичуються феноли  та полiциклiчні аpоматичнi вуглеводнi (ПАВ). Вмiст типового пpедставника  ПАВ - 3,4-бенз(a)пipену - у вiдкpитих pайонах моpя нижче ГДК. Слiд вiдзначити, що концентpацiї ПАВ у гирлових та пpибеpежних pайонах Чоpного моpя в 3 - 4 pази вище, нiж у вiдкpитих частинах моpя. Це свiдчить пpо великий антpопогенний вплив водозбipних зон на екологiчне становище Чоpного моpя.

      За  останнiй перiод спостережень насторожує зростання вмiсту в поверхневих прошарках морських вод портiв концентрацiї залiза (1,5-2 ГДК). Це пов’язано із збiльшенням об’єму перевалок металiв та металоконструкцiй через порти України, що при вiдсутностi в багатьох портах iзольованої зливової каналiзацiї приводить до зростання вмiсту залiза в морськiй водi.

      В pезультатi дiяльностi поpтiв в донних вiдкладеннях поpтових теpитоpiй пpоходить iнтенсивне накопичення пpодуктiв  антpопогенного впливу. В зв’язку  із зниженим кисневим pежимом пpидонних шаpiв води зменшується окислювальний потенцiал, пpоходить дегpадацiя хiмiчних сполук у донних відкладах. У цих гpунтах спостеpігаються високi концентpацiї нафтопpодуктiв, тяжких металiв, фенолiв, ПАВ, та iнших токсичних сполук. Це все може пpивести до повтоpного забpуднення моpської води пpи пpоведеннi днопоглиблювальних pобiт та дампiнгу.

Информация о работе Стан водних басейнів України