Современные тенденция общественного разделения труда

ВСТУП

        Сучасне суспільство характеризується не лише руйнуванням природного середовища але і різкою нерівністю привласнення природних ресурсів - 20% населення світу привласнює 80% природних ресурсів.

        Біотична регуляція стану навколишнього  середовища відбувається за законами біосфери, зокрема - у природі ніщо не зникає безслідно і не утворюється з нічого. Всі відходи життєдіяльності, госцодарювання, особливо ксенобіотики, накопичуються в природному середовищі, створюючи екологічну небезпеку всьому живому. Завдання людини - зменшити антропогенний пресинг на природне середовище, використовуючи знову-таки біотичні можливості природи, а отже, убезпечити себе і природу від негативних антропогенних дій.В природі всі процеси відбуваються в оптимальних режимах, які формувалися мільйони років, а втручання людини порушили їх. Найбільш швидко і ефективно їх можуть відновити біотичні сили природи. Це відновлення родючих земель, прибережних екосистем, збереження і відновлення зникаючих видів. Цьому сприяє Конвенція про біологічне різноманіття, яка була прийнята в 1992 р. на конференції в Ріо-де-Жанейро і яка визнала біорізноманіття важливим для еволюції і збереження систем життєзабезпечення біосфери. 
 

БІОТИЧНІ  РЕГУЛЯЦІЇ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

       Природні енергетичні, інформаційні процеси складалися у біосфері мільярди років. За цей час вона стала саморегульованою системою здатною підтримувати свою стабільність при певній дії геофизичних і космічних сил. Науково-технічна революція привела до того, що стали перевищуватися усі допустимі порушення екологічних чинників створених живими організмами. Причому, ріст цих порушень в тисячі разів перевершує швидкість утворення нейтралізуючих природних процесів.  
        Нині площа порушених екосистем на поверхні суші перевищує 60%, а це призводить до втрати близько 30% первинної продукції. У антропогенне споживання забирається 40% глобальної продукції, 10% поступає людині, а 30% на живлення популяцій супроводжуючих людину і таких, що не входять в природні екосистеми (щурів, тарганів, ворон, бур'янів і ще недостатньо добре вивчених мікроорганізмів).  
        Унаслідок заміни природних екосистем агроценозами (раніше усього лісу) втрачається біля  12% первинної продукції, при цьому різко порушуються газообмінні і водообмінні процеси біосфери. Ці факти говорять про те що діяльність людини руйнує природні цикли і не дає можливості відновлюватися вже більшій частині природних систем, що відповідають за біорегуляцію.

      У той час, біомаса людини, культурних тварин і рослин не здатних до біотичної  регуляції досягла 20%.

        Людина для задоволення своїх потреб  забирає щорічно близько 300 млрд. т. природної сировини, а створює кінцевий продукт який складає лише перші відсотки від цієї маси. Відходи, які залишаються після виробництва поступають у біосферу. У них 2,5%  газоподібні відходи, 4% рідкі, а інші- тверді,  з яких 2% небезпечні (токсичні, канцерогенні, мутагенні).

        По кількості відходів на поверхні землі діяльність людини в останні десятиліття порівнянна з геофизичними процесами. Цей технічний результат вже не вписується в природний біогеохімічний кругообіг жива речовина вже не в змозі включити переробку  антропогенних викидів у свої харчові ланцюги. Вони  стають забрудниками і руйнівниками природних систем.

      Промислова  діяльність порушила і енергетичні  процеси вона відповідальна за перевищене в 5 разів антропогенне вилучення  енергії з енергетичного потоку в харчових ланцюгах  і за наддопустимі викиди у біосферу теплової енергії. Підвищення природної температури  біосфери  призводить до катастрофічних  наслідків зміни циркуляції атмосфери  і течій океану, обурень в літосфері.

        Знищення багатьох видів живого, руйнування природних екосистем  і створення штучних, привело  до втрати біорізноманітності  природного середовища і зменшення   інформації по біотичній регуляції  природних систем біосфери.

      Йдучи шляхом задоволення своїх  безмежних  потреб, людина руйнує не лише природу, але й свою екологічну нішу і свій геном, наприклад, в генетичній програмі людини записані заборона на вбивство особин свого роду і оптимальна щільність населення що не дотримуються нині.

      Сучасна цивілізація не створила жодного  процесу який би не руйнував біосферу. Біосфера  тривалий час гасила антропогенне втручання але у зв'язку з порушенням природних регулюючих механізмів швидкість  її руйнування збільшилася і стала  критичною.

      Сучасне суспільство характеризується не лише руйнуванням природного середовища але і різкою нерівністю привласнення природних ресурсів - 20% населення  світу привласнює 80% природних ресурсів.

Ця нерівність розділяє світове суспільство на бідних і багатих, що, у свою чергу, породжує екологічні і більшість  соціальних проблем.

      До  бідних статистика ООН відносить  людей тих, що живуть не більше ніж  на  1 долар в день. У 1996 році в  країнах, що розвиваються, їх налічували 1,3 млрд. чоловік, а менш ніж на 2 долари в день у світі живе близько 3 млрд.

      Половина  бідняків світу на поганих землях займається сільським господарством  і не маючи засобів на збільшення і збереження родючості грунтів швидко руйнує природне середовище. Інша половина проживає навколо великих міст, вона не забезпечена  водопостачанням, енергією, каналізацією і, як і перша, медичним обслуговуванням, доступними ліками, освітою і багатьом іншим. Це також призводить до руйнування природного середовища і популяції людини.

        Соціально-економічна система, що склалася, привела до збагачення деяких країн і зубожіння інших. Світове суспільство стає бідніше, розривши між бідними і багатими країнами, як і між бідними і багатими людьми, увесь час збільшується. Навіть у багатьох "благополучних країнах"  у 19 - 40% населення від року до року погіршуються економічні умови. У той час особистий стан приблизно 400 чоловік перевищує сумарний дохід країн населення яких складає 45% від світового.

      У діяльності людини визначилося прагнення  до панування, до влади в економічній, політичній і ідеологічній областях і, в першу чергу, над природою.

      Маючи здатність  накопичення, осмислення і  прискореної передачі інформації не генетичним шляхом створюючи антропогенні природогосподарські, господарські і соціально економічні середовища, людина стала порушувати свої генетичні програми. Програма обов'язкового збереження довкілля перетворилася на програму свідомого, необмеженого руйнування екосистем для задоволення потреб людини.

      Протиставляючи  себе природі, своїй біологічній  суті використовуючи вироблені їм самим  ідеологію, релігію, економіку, людина допускає свідоме порушення природної  заборони на вбивство собі подібних. На державних і групових рівнях постійно створюється образ ворога, спотворюється  достовірна інформація це приводить  до розробки усе нових засобів  ведення війни, організації терористичних  акцій, кримінальних вбивств. У ХХ столітті сталися найкривавіші війни, розроблені найстрашніші види зброї. Нині ведуться не менш жорстокі локальні і економічні війни, проявляється масова жорстокість, тероризм. Усі ці процеси не лише  безжально порушують  природу, але і знищують людину як вид  і  соціум.

        Природне середовище — це компонент життєвого середовища, утворений об'єктами природного походження і створеними ними екологічними системами. До природного середовища належать передусім біосфера (сфера існування живих організмів), що охоплює частину атмосфери, гідросфери і верхню частину літосфери, які взаємопов'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії. У природному середовищі діють переважно закони природного розвитку: фізичні, хімічні, геологічні та біологічні.

        До природного середовища належать також космічні об'єкти: Сонце, Місяць, комети, астероїди.

Механізм  біотичного регулювання навколишнього  природного середовища.

        Навколишнє середовище, яке людство відкрило для себе в другій половині XX ст., — це ті живі і неживі об'єкти, що оточують людей, впливають на них, відчуваючи водночас зворотну дію з їхнього боку. У системі "природа—суспільство" з усієї біоти людина є найшкідливішою істотою. 
        Людство розвиває в межах біосфери господарську та іншу діяльність, тобто будує свою цивілізацію за рахунок руйнування частини біосфери. При цьому воно відносно недавно почало вивчати цю найскладнішу систему життя і механізми її функціонування, незважаючи на те шо давно вивчає окремі деталі й властивості біосфери і вже досягло певного успіху в дослідженнях. 
        Навколишнє середовище функціонує на основі власних законів і механізмів існування, вивчення яких запізнилося і яким людство в процесі свого розвитку змушене буде підкоритися.

        Біотичний механізм регулювання — це природний механізм підтримки екологічної рівноваги, що повністю відповідає законам функціонування навколишнього середовища, у яких ставляться вимоги щодо обмежень на господарську діяльність, на розвиток у широкому розумінні. Швидкість відновлення навколишнього середовища при відхиленнях, що виникають при цьому, залежить від стану рівноваги, яка пропорційна розмірові відхилень. Коефіцієнти пропорційності (релаксації) мають бути максимальними для незбудженої біоти, характеризуючи тим самим відповідні зворотні зв'язки, тобто сталість навколишнього середовища. З посиленням збурення і відхилення біоти від її природного стану коефіцієнти релаксації спочатку зменшуються, а потім змінюють свій знак, коли масштаб зміни біоти набуває більш обмеженого значення. Після цього від'ємні зворотні зв'язки змінюються на позитивні (підсилювальні), навколишнє середовище втрачає стабільність і замість біотичної регуляції виникає біотичне руйнування.

        Для забезпечення біотичної регуляції навколишнього середовища треба підтримувати біоту Землі в допороговому стані, тобто зберігати відповідний рівень збурення природних біотичних спільнот (ландшафтів) на більшій частині Землі. Культурні рослини і свійські тварини, а також ліси, що інтенсивно експлуатуються, вже втратили здатність до біотичної регуляції навколишнього середовища. За повного "освоєння" людиною біосфери біотична регуляція незворотно зруйнувалася б і людина мала б здійснювати техногенне управління навколишнім середовищем у глобальному масштабі.   Проте замінити біотичне регулювання на техногенне неможливо — людство не в змозі забезпечити переробку потоків інформації такого обсягу, на який здатна природна біота (кожен мікрон земної поверхні контролюється сотнями незалежних організмів, будь-яка клітина яких переробляє потоки інформації, які можна порівняти хіба що з потоками інформації в сучасних персональних комп'ютерах).

        За існуючими оцінками, отриманими кількома незалежними методами досліджень, допустимий відносний поріг збудження природної глобальної біоти становить 1 відсоток (представлений через розмір споживання людиною чистої первинної продукції біоти). Цієї величини споживання цивілізація досягла до початку XX ст., наприкінці ж його ця споживча величина вже становила 10 відсотків у вигляді безпосереднього споживання в антропогенному каналі, а з одночасним руйнуванням — ще близько ЗО відсотків чистої первинної продукції біоти.

        Антропогенне збудження природної біоти можна схарактеризувати ще й такими даними. Потужність глобального господарства на сьогодні сягнула 13 ТВт, тоді як раніше становила близько 1 ТВт. Площа зруйнованих на поверхні землі екосистем досягла 63 відсотків, тоді як на початку XX ст. вона не перевищувала 20 відсотків площі суші. 1, нарешті, біомаса людини, культурних рослин і свійських тварин становить близько 20 відсотків біомаси всіх природних видів, що живуть на суші, тоді як на початку XX ст. вона не перевищувала 1—2 відсотки. Це величезне збудження порушило механізм біотичного регулювання навколишнього середовища, спричинило виникнення позитивних зворотних зв'язків, унаслідок яких зруйнована частина біоти стала джерелом викиду біогенів: вуглецю та сполук азоту й фосфору.

        Отже, нестримний розвиток людства, що супроводжується руйнацією,перекреслить надії на збереження біоти і природних механізмів регуляції. Деградована біота зможе в такому разі відновити механізми регуляції хіба що тоді, коли в новій системі навколишнього середовища вже не буде ніші для людства та великих тварин і вся біота радикально зміниться.