Редуценти й детритофаги. Детритні харчові ланцюги

1. Листовий опад → Дощовий хробак → Чорний дрізд → Яструб-перепелятник
2. Труп тварини → Трупна муха і її личинки → Трав'яна жаба → Вуж

     Швидкість розкладання органіки залежить від  субстрату й клімату. Сеча, фекалії  й трупи тварин можуть повністю мінералізуватися за лічені тижні, тоді як дерево, що впало, вимагає для цього часом багатьох років. Для розщеплення деревини (і рослинних залишків у цілому) дуже важлива присутність грибів, що утворюють фермент целлюлазу, який гідролізує клітковину в клітинних стінках й у такий спосіб розм'якшує мертвий субстрат, полегшуючи заселення його тваринами-детритофагами.

     Розкладання йде швидше всього в теплому вологому середовищі, наприклад у дощовому тропічному лісі, а при низьких температурах й(або) вологості сповільнюється. Практична відсутність опаду в джунглях і бідність їхнього ґрунту гумусом у порівнянні з товстою підстилкою й високим вмістом перегною в ґрунті дубових або букових лісів добре ілюструє дану закономірність. Цей момент важливо враховувати при експлуатації лісів різного типу.

     Повний  цикл редукції органічної речовини більш  складний й залучає більшу кількість  учасників. Він складається з  ряду послідовних ланок, у черзі яких різні організми-руйнівники поетапно перетворюють органічні речовини спочатку в більш прості форми й тільки після цього в неорганічні складовою дією бактерій і грибів.

     Рис. 4. Детритний харчовий ланцюг 

     У наземному середовищі основна частина процесу деструкції органічних речовин іде в ґрунті - ще один приклад цілісності біосферних процесів і функціонального зв'язку різних сфер перебування життя. Первинні стадії розкладання проходять за участю тварин, які подрібнюють тканини харчових об'єктів, у процесі травлення розкладають складні молекули білків, вуглеводів й інших речовин на більш прості, легко доступні для остаточної деструкції за допомогою бактерій і грибів. Біомаса найбільш активних тварин - учасників розкладання органіки - досягає більших величин.

     Екологічна  роль редуцентів полягає в тому, що редуценти повертають мінеральні солі в ґрунт і воду, роблячи  їх доступними для продуцентів-автотрофів, і в такий спосіб замикають  біотичний круговорот. Тому екосистеми не можуть обходитися без редуцентів (на відміну від консументів, які, імовірно, були відсутні в екосистемах протягом перших 2 млрд років еволюції, коли екосистеми складалися з одних прокаріот).

      Висновки

     У числі біологічних компонентів, що складають екосистему, чітко виділяють три групи організмів: продуценти, консументи й редуценти.

     Продуценти - організми, що створюють органічну  речовину з неорганічних сполук.

     Консументи - організми, що харчуються органічною речовиною (всі тварини, частина  мікроорганізмів, паразитичні й комахоїдні рослини). Розрізняють консументи першого порядку - травоїдні тварини, другого - хижаки, третього - багато паразитів і т.д. Споживаючи органічну речовину, первинні консументи використовують її енергію для своєї життєдіяльності, викидаючи залишки, сприяють залученню її в круговорот. Вони ж є їжею для вторинних консументів.

     Редуценти - це мікроорганізми, ґрунтові гриби, які, розкладаючи мертву органічну речовину, переводять її в більш прості неорганічні  сполуки й втягують у круговорот.

     Співвідношення біомаси продуцентів, консументів і редуцентів визначає каркасну структуру екосистеми. Зазвичай це співвідношення графічно зображують як піраміду (піраміду мас, рідше чисел, мається на увазі число особин). Як правило, основна частка біомаси припадає на продуцентів, число консументів першого порядку істотно менше, ще менше сукупність консументів другого порядку й т.д. При переході від одного щабля піраміди до іншого втрачається від 7 до 15% енергії. Тому число щаблів піраміди обмежене, зазвичай 5 - 7.

     Всі три групи організмів однаково важливі  для повноцінної життєдіяльності  біоценозів, і в природі між  ними здійснюється постійна взаємодія. Проте слід зазначити, що без продуцентів  не було б ні консументів, ні редуцентів. Тільки продуценти зв'язують сонячну енергію, що й є основою існування всього живого.

      Список використаних джерел

1. Боголюбов В.М., Соломенко Л.І. Князькова Т.В., Розпутній М.В. Екологія. Навчально-методичний посібник. – К.: НАУ, 2005. – 156 с.
2. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Е 40 Екологія. Підручник. - К.: Кондор, 2009. - 524 с.
3. Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. - 4-те вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2006. - 319 с.
4. Екологічний менеджмент : Підручник / Леонід Кожушко, Петро Скрипчук. - К.: Видавничий центр "Академія", 2007. - 430 с.
5. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.
6. Екологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ганна Васюкова, Олександра Грошева. - К.: Кондор, 2009. – 524 с.
7. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник для студ. економ. спеціальностей вищих навчальних закладів / за заг. ред.: Л. Г. Мельника, М. К. Шапочки. - Суми: Університетська книга, 2008. – 758 с.
8. Основи екології: Підручник. Затверджено МОН / Батлук В.А. — К., 2007. — 519 с.
9. Потіш Л.А. Екологія: Навч. посіб. —-К.: Знання, 2008. — 272 с. — (Вища освіта XXI століття).