Причини виникнення глобальних проблем людства

 

4.2.2 Шляхи вирішення  екологічної проблеми

 Основними шляхами вирішення екологічної проблеми з точки зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

- швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

- структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

- необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу. Це потребує значних державних витрат на природоохоронні заходи. Але якщо у США і Німеччині на ці цілі використовується щорічно до 2% ВВП, в Японії – 3%, то в колишньому СРСР – лише 1,2%;

- розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;

- вивчення запасів всіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, сьогодні розвіданий неглибокий шар Землі – до 5 км. Тому важливо відкрити нові ресурси на більшій глибині Землі, та на дні Світового океану;

- інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, включаючи переробні галузі господарства. Для вирішення проблеми голоду в цих країнах необхідно розширювати посівні площі, впроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво та рослинництво;

- пошук ефективних методів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. чол. на початок ХХІІ ст.;

- призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;

- формування у людей екологічного світогляду, що дозволило б розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як в рамках окремих країн, так і на міжнаціональному рівнях;

- комплексна розробка законодавства про охорону навколишнього середовища, в тому числі про відходи. Так, в США, Франції та інших країнах уряд зобов’язаний надавати підприємствам і організаціям технічну і фінансову допомогу у переробці відходів, вилучення з них цінних компонентів, проведенні науково-дослідних робіт в даній сфері, поширенні передового досвіду інше. З цією метою використовуються податкові пільги, надання субсидій, зниження тарифів на перевезення вторинної сировини тощо;

- нарощування екологічних інвестицій. Так, в Австрії такі інвестиції складають більше 15% всіх капіталовкладень.

 

4.3.1 Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах світу. У зв’язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва. 
Проте енергетичні ресурси планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття ХХІ ст. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні енергетики теплового бар’єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті. 

 

 

 

4.3.2 Шляхи вирішення  паливно-енергетичної та сировинної проблем

Основними шляхами вирішення  паливно-енергетичної та сировинної проблем  з точки зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

· зміна механізму  ціноутворення на природні ресурси. Так, ціни на них у слаборозвинених  державах диктують крупні ТНК, які зосередили у своїх руках контроль на природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести ТНК контролюють 80-85% світового ринку міді, 90-95% світового ринку залізної руди, 80% ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао інше;

· об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія  повинна стосуватися об’єму добування  всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках інше;

· оскільки розвинені  країни і ТНК намагаються здійснювати  лише первинну обробку мінеральної  сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило  б їм знано збільшити доходи від експорту;

· проведення прогресивних аграрних перетворень;

· об’єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати  на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

· використання комплексу  економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів інше.

 

5. Причини загострення  глобальних проблем

Крім наведених загальних причин загострення більшості глобальних проблем, існує чимало конкретних стосовно певної проблеми. Скажімо, продовольчу проблему, крім названих причин, погіршує також поширення пустель. Так, 53% території Африки і 34% — Азії зазнають «наступу» пустелі. Значних збитків сільському господарству завдають пилові бурі, засолювання ґрунтів та ін. Забруднення Світового океану посилюють морські катастрофи, під час яких у воду витікають мільйони тонн нафти тощо.

З погляду суспільної форми загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є, з одного боку, відносини капіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, навколишнього середовища, лісів, водних ресурсів, Світового океану тощо. Тому за повоєнний період на США припадає понад 40% світового обсягу забруднення екологічного середовища, а на кожного мешканця — 1 кг токсичних речовин у повітрі. З іншого боку, такою причиною була деформація соціально-економічної системи в колишньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи.

Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що на частку США, згідно з даними американського журналу «Сайєнс», щорічно припадало 1,2 млрд. т двоокису вуглецю (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай — майже 33%, а на частку Західної Європи та Японії — 23%. Загалом США, країна з 5% світового населення, дає 40% світового забруднення. Кожен житель її завдає природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії.

Відносини капіталістичної  власності, реакційна політика окремих держав були основними причинами зростання , не   лише   мілітаризації   економіки,   а   й   міжнародної ; напруженості,   політики   «холодної   війни»,   постійних війн у різних регіонах нашої планети. Так, після Другої світової війни у 130 конфліктах загинуло майже 20 млн. осіб. Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва (дії Червоної армії в Ірані у 1946 р., у повоєнній Східній Європі), встановлення тоталітарної системи в країнах колишнього СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані. Нині на військові цілі щорічно витрачається до 800 млрд. дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно менше, ніж денні витрати на військові цілі.

Варварське, непродумане  ставлення людини до природи виявляється також у надмірному використанні шкідливих мінеральних добрив, зокрема пестицидів. У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестицидами майже 400 тис. осіб. Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвели до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшуються отруєння ртуттю, кадмієм, що є причиною катастрофічне швидкого зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Однією із соціальних причин загострення глобальних проблем  є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Наприклад, в Україні власність держави (українського народу) на засоби виробництва становила лише 5%, не існувало власності на природні ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і відомств до землі, отруєння її пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано до 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертність. Загалом внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні витрати ВНП України становили 15—20%. Втрати від аварії на Чорнобильській АЕС до 2000 р. становили від 130 до 250 млрд. крб. (у цінах 1990 р.), без урахування втрат, пов'язаних із захворюванням людей. Зокрема, внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у тому числі 9 млн. га сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4—5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України.

З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення і природу цих явищ. Так, американські науковці (В.Войскопер, Д. Блейні та ін.) основними причинами зростання мілітаризації капіталістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи навколишнього середовища американський учений Ф. Слейтер, швейцарський науковець Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів такою причиною називають лише збільшення народонаселення, сучасну НТР, зростання промислового виробництва. Такі тлумачення, по-перше, ігнорують соціальну сутність людини, відображають однобічний підхід до неї лише як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазначалося, хоч у людині органічно поєднуються біологічна та соціальна сторони, але її сутність — це насамперед сукупність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва — означає перебувати на позиціях технологічного детермінізму. Суто біологізаторське пояснення таких причин характерне для тих науковців, які вбачають загострення глобальних проблем лише у зростанні народонаселення.

Ці автори ігнорують  вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства суспільного способу виробництва — відносин економічної власності, передусім на засоби виробництва. Мета таких концепцій — вину капіталістичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети. Ті вітчизняні економісти, політики, публіцисти, які вбачають основну причину названих проблем у зростанні кількості населення, мимоволі скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже й. сутності. Щодо загострення цих проблем в Україні, то вони не звинувачують командно-адміністративну систему в хижацькому ставленні до природи, її надр, не виважену економічну та екологічну політику уряду в 90-х роках XX ст. — на початку XXI ст.

Розглядаючи причини  загострення глобальних проблем з погляду речового змісту, було названо і демографічний вибух, й інші фактори, зумовлені розвитком сучасної системи продуктивних сил. Але це пояснення розкриває лише одну зі сторін суспільного способу виробництва і має бути доповнене характеристикою відносин економічної власності у різних соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін надбудовних відносин.

Сутність глобальних проблем можна визначити як комплекс зв'язків і відносин між державами  та соціальними системами, суспільством і природою в загально планетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв'язані внаслідок їх взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

1. Человечество на рубеже векав: Показатели соц.-эк. развития стран мира/Л.С. Гуткин.-М.:Логос,2003.-216с.

2. Демография: Учебник для вузов/В.АБорисов.-2-е издание, исправл.-М.:НОТЕ БЕНЕ, 2001.-270с.

3. Екологія і економіка: Навчальний посібник/Колотило Д.М.- 2е вид., переробл. и доповн.-К.:КНЕУ,2005.-572с.

4. Людський розвиток: Навчальний посібник/ О.А. Грішнова. –К.:КНЕУ, 2006.-306с.

5. Екологічні природи природокористування: Навчальний посібник/Т.А.Сафренов.- Львів: Новий Світ.-2003.-247с.

6. Ватаманюк З.Г. – Економічна теорія . Підручник

7. Земля – планета спраги.Україна в контексті глобальної водної кризи: Публічні нариси. Науково-популярне, просвітницьке та інформаційно-енциклопедичне видання/Кінько Т.А., Кінько М.Т.- К.:Літопис.-2004.-288с.

8. С. В. Мочерний - Економічна теорія. Навчальний посібник. Київ - Видавничий центр «Академія», 2005

9, ua.wikipedia.org

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

 

Причини виникнення глобальних проблем людства