Поняття сучасної екологічної науки та її місце у системі наук

Нині сформувалось близько  ста напрямів екологічних досліджень, які можна об’єднати за принципами галузевої належності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значення. (мал.1).

               Напрями екологічної науки

Предмети теоретичної екології вивчають у всіх загальноосвітніх школах нашої країни, наукову дисципліну – екологію викладають у всіх без винятку вищих навчальних закладах, та вивчення окремих наукових дисциплін практичної екології є вузькоспеціалізованим. Так наприклад одним з предметів в учбовому плані студентів юридичних факультетів є екологічне право, аграрії неодмінно вивчають екологічні аспекти діяльності у сільському господарстві. Дисципліна транспортна екологія викладається у спеціалізованих транспортних вузах, екологічну освіту вивчають всі майбутні вчителя та викладачі, екологію людини студенти медичних навчальних закладів, тощо. А ми майбутні екологи опановуємо всі майже всі галузі прикладної екології. За п’ять років нашого навчання …………………………………….   

Об'єктом сучасної екологічної науки є екологічні системи чи елементи екосистем планети. Предмет дослідження екології – взаємозв'язки між живими і неживими компонентами екосистеми. Основними завданнями екології є:

а) вивчення загального стану  сучасної біосфери; взаємозв'язку біологічних  систем з атом-, гідро-, літосферами  та техносферою;

 б) розробка методів  збору інформації та аналізу біосфери;

           в) розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій;

г) розробка пропозицій щодо законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища;

д) прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведення заходів щодо локалізації захворювань людини, тварин та рослин.

Методи, які використовує екологія як комплексна наука, поділяються  на 3 групи: методи збору інформації про стан екологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів, екосистем, біосфери); методи обробки отриманої інформації; методи інтерпретації отриманих матеріалів (тлумачення, розкриття змісту).У середині ХХ століття проводиться багато екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють і екологи України. Перший екологічний центр досліджень в Україні був створений у 1930 р. при Харківському державному університеті. Світове визнання отримали дослідження українських вчених: І.Г.Підоплічка; Ф.А.Гриня; С.М.Стопка; П.С.Погрібняка; ДВ.Воробйова. Досліджує штучні ліси України О.Л.Бельгардт (1971 р.); значення лісової підстилки – А.П.Травлєєв (1980-1985р.). Академік М.Г.Холодний – вивчає екологію залізобактерій. У сучасний період в Україні широке визнання отримали екологічні роботи академіків: М.А.Голубця; К.М.Ситника; Ю.Р. Шеляг-Сосонка. Головні екологічні центри України – Київ, Львів, Дніпропетровськ. Нещодавно відкрито Інститут екології Карпат. Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та зниження екологічних збитків від наслідків аварії на ЧАЕС. Є.М.Кондратюк (1970-1980 рр.) розробив методи рекультивації териконів Донбасу. В.С.Крисаченко досліджує систему "людина – природне середовище" з точки зору філософських проблем.

Особливості екологічної науки ХХ століття на наш погляд є: по-перше – дані цієї науки використовувались як інструмент політичної боротьби соціальних угрупувань. Наприклад: у 60х-80х рр. в умовах холодної війни екологічна криза та екологічні проблеми розглядались не як наслідки технічного "прогресу", а як наслідок капіталістичного чи соціального способів господарювання. Тобто, екологічні труднощі розглядались як результат політичної системи. По-друге – екологічна інформація використовується різними громадськими рухами ("зелені"), що приносить позитивний вплив на громадську свідомість. Сучасна екологія перш за все намагається вирішити проблему екологічної кризи. Стимулом для прогресу екологічної науки на початку ХХІ ст.. виявився громадський інтерес до неї. У 1992 р. Міжнародний Інститут Геллопа провів опитування у 22 країнах світу за анкетою "Здоров'я планети". Це опитування показало, що більшість населення світу справедливо пов'язує погіршення свого власного здоров'я зі станом природного середовища. Серед причин – індустрія, погані технології, марнотратство, екологічне неуцтво.