Охрана труда в мясоперерабатывающей отрасли

Зміст

Вступ

Головними завданням  розвитку економіки АПК є стабілізація і подальше нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції, а на цій основі – послаблення залежності країни від імпорту м’яса, зокрема сумнівної якості, оптимізація споживання продуктів харчування тваринного походження з розрахунку на душу населення, створення сприятливих організаційно-економічних умов для ефективної роботи сільськогосподарських товаровиробників. Тому розвиток м’ясопродуктового підкомплексу АПК повинен стати одним з пріоритетних напрямів державної економічної політики. Його доцільно зорієнтувати на одержання позитивних кінцевих результатів діяльності. Проте слід визнати, що, незважаючи на вирішальну роль м’ясопродуктового підкомплексу у забезпеченні національної безпеки країни, темпи його економічного розвитку останніми роками є недостатніми, а потенційні можливості використовуються неповною мірою, що гальмує вирішення існуючих нині соціально-економічних і організаційно-технологічних проблем.

В усіх розвинених країнах  світу проблема забезпечення населення  високоякісним м’ясом та м’ясопродуктами вирішується за рахунок інтенсивного розвитку спеціалізованого м’ясного скотарства. Воно споживає найрізноманітніші корми (зелені, грубі, соковиті, концентровані) і дає найбільшу кількість органічних добрив. Екологічне призначення тваринництва полягає в забезпеченні землеробства органічними добривами, внесення у грунт яких повертає в природу значну кількість органічної маси, сприяє підвищенню його родючості, вмісту гумусу. Тому проблемам розвитку тваринництва, удосконалення методів його ведення необхідно надавати особливо важливого значення.

Розвиток тваринництва в сучасних умовах господарювання вимагає  аналізу ринку м’яса та м’ясної  продукції, створення дієвих механізмів, які зможуть стабілізувати та підвищити ефективність їх виробництва, забезпечити якість та безпечність виробленої продукції, підвищити конкурентоспроможність на споживчому ринку.

Підвищення конкурентоспроможності м’яса та продуктів його переробки  сьогодні є важливою і актуальною проблемою аграрної економіки усіх регіонів України. Оскільки за останні десятиріччя суттєво зменшилося поголів’я тварин та обсяги виробництва тваринницької продукції, збільшилася її собівартість, і в результаті значна кількість сільськогосподарських підприємств стали збитковими. Саме тому, проблеми розвитку тваринництва та підвищення конкурентоспроможності галузі набувають особливої актуальності та значимості в сучасних умовах.

Досягнення гарантованої та стабільної продовольчої безпеки  є в переліку проблем, які потребують негайного розв’язання, тому значну увагу слід приділити сільському господарству, особливо м’ясному скотарству як високопродуктивній галузі тваринництва. Без високоякісного харчування неможлива продуктивна діяльність людини. У свою чергу, якість харчування залежить від кількості та якості спожитих продуктів тваринного походження, одним з яких є м’ясо. У багатьох країнах пріоритет належить м’ясу ВРХ.

Метою роботи є дослідження стану охорони праці на підприємстві, аналіз рівня виробничого травматизму в м’ясопродуктового підкомплексу АПК, визначення шкідливих та небезпечних факторів на прикладі ТОВ "Фрідом Фарм Бекон".

1. Місце та об’єкт досліджень

Закрите акціонерне товариство «Фрідом Фарм Бекон» є правонаступником Американської компанії «Фрідом  Фарм Інтернешенл Інк».

У розташуванні підприємства 12,5 тисяч гектарів землі, з яких більше 7 тисяч на зрошенні.

Загальна площа господарства за останні три роки збільшилась  на 1417,6 га, або на 13,4% за рахунок збільшення кількості земель що орендуються  в районах села Антонівка, Дубівка, Червона Поляна Горностаївського району.

Основними напрямками діяльності є вирощування й переробка сільськогосподарських культур, тваринництво, виробництво кормів для тварин, оптова торгівля засобами захисту рослин, продаж сільськогосподарської техніки американського виробництва. Господарством придбано десятки одиниць сільськогосподарської техніки, зрошувальні системи. Змонтовано й пущені в експлуатацію цехи по готуванню комбікормів [3].

Аналізуючи господарську діяльність підприємства необхідно  зазначити, що найбільш об’єктивним показником розмірів виробництва є вартість валової і товарної продукції, що виробляється даним господарством.

Рівень галузі свинарства у ЗАТ «Фрідом Фарм Бекон» досить високий, що є доброю базою для  виробництва свинини. За останні  три роки ця галузь набула суттєвих змін, і значно наростила обсяги виробництва та стала високорентабельною, підприємство в цілому збільшило свій потенціал більш ніж у 5 разів. За ці роки поголів'я збільшилося до 8068 тисяч голів.

Від завезених наприкінці 2002 року поголів'я (200 свиноматок та 27 кнурів) у 2003 році було отримано 170 опоросів та 1550 поросят з яких вирощено понад 600 висококласних свинок. На даний момент поголів'я свиней становить - 8068 тисяч голів, від нього отримано 20270 тисяч голів поросят. Самий високий середньодобовий приріст становить 500г, а у порівнянні з середніми показниками по області середньодобові прирости більш ніж у двічі вищі. Виробництво свинини становить - 1527тон. Витрати корму на 1 кг приросту складає З,2 кг комбікорму. За рахунок максимального використання досягнення в генетиці, годівлі й догляді за тваринами досягнуті високі показники як у збереженості поголів’я так і у швидкості росту. Забійна вага досягла 110-115кг за 190 днів.

Основним завданням  є посилення споживчого ринку  якісною свининою. На 1 середньорічну матку отримано 19 поросят. Підприємство стрімко розвивається, а всі напрямки, за якими працює, дає добре підґрунтя для розвитку галузі свинарства.

2. Аналіз  рівня травматизму

Досліджуючи стан виробничого  травматизму в аграрному секторі економіки, варто зважати на те, що жителі села можуть бути зайняті на сільськогосподарському підприємстві чи підприємствах інших галузей економіки , які зареєстровані як юридичні особи, сплачують податки і збори (зокрема єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), або/та у власному господарстві, яке здебільшого не реєструється як особисте селянське господарство.

Сьогодні в українському сільському господарстві функціонує понад 59 тис. підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. Основна частка припадає на фермерські господарства (73,7 %) та на господарські товариства (13,7 %) [4, с. 51]. Поряд з тим, понад 5 млн сільських домогосподарств виготовляють продукцію як для власного споживання, так і для реалізації її на ринку [1, с. 9 ]. Незважаючи на те, що у XXI ст. частка селянських домогосподарств у виробництві сільськогосподарської продукції дещо зменшилась (від 66,0 % у 2000 р. до 55,2 % у 2009 р.), нині вони ще залишаються основними виробниками продукції сільського господарства: у 2009 р. господарства населення виробили 53,7 % продукції рослинництва і 57,4 % продукції тваринництва [2, с. 46].

За останні роки у  сільському господарстві зменшилась кількість  осіб, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (від 98,3 тис. осіб у 2004 р. до 47,7 тис. осіб у 2009 р.), проте їхня чисельність залишається ще значною і становить 8,3 % до облікової кількості штатних працівників [5, с. 3, 6]. У 2009 р. 57,5 тис. працівникам аграрної сфери (10,0 % до облікової кількості штатних працівників) було встановлено пільг та компенсацій за роботу зі шкідливими умовами праці [ 5, с. 12, 14]. Станом на 31.12.2009 р. в сільському господарстві мали право на пенсію на пільгових умовах 28,7 тис. осіб або 5,1 % до облікової кількості штатних працівників [5, с. 19 ]. Варто зауважити, що офіційна статистика не обліковує кількість осіб, які працюють за умов, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в аграрних господарствах сімейного типу.

Перенавантаження і  перенапруження організму селян спричиняє зменшення кількості техніки в сільськогосподарських підприємствах. За період 2000-2008 рр. у сільськогосподарських підприємствах зменшилась кількість тракторів в 1,8 раза, зернозбиральних комбайнів – в 1,7 раза, а вантажних  автомобілів – майже у два рази. Серед сільських домогосподарств у 2010 р. лише 13,0 % мали сільськогосподарську техніку . 9,0 % усіх сільських домогосподарств обробляють землю тільки вручну [1, с. 20]. Тож можна стверджувати, що основними чинниками виробничого травматизму в аграрній сфері економіки є, насамперед, незадовільний стан основних фондів, 60 % з яких фізично і морально застарілі та не відповідають сучасним умовам безпечної праці, а також через недотримання працівниками встановлених вимог щодо охорони праці. Здебільшого травмування працівників відбувається через неправильне поводження з сільськогосподарською технікою та реманентом, автотранспортом, електричним струмом, внаслідок пожеж. До того ж , варто врахувати, що за останні десять років істотно змінився асортимент застосовуваних агрохімікатів та технологічні процеси їх використання і зберігання , незнання яких часто призводить до отруєнь на професійних захворювань. У більшості випадків працівники агропідприємств працюють за відсутності засобів індивідуального захисту, оскільки бракує коштів для їх закупівлі.

Причиною настання нещасних випадків серед аграріїв є й невисокий  рівень їх освіченості. Так, у 2009 р. у  сільському господарстві було зареєстровано 893,2 тис. найманих працівників, з них лише 15,8 % мали неповну базову та вищу освіту [6,с. 362, 380]. У сільських домогосподарствах наймана праця (без укладання трудових угод) застосовується переважно в період збирання урожаю. Загалом серед усіх сільських домогосподарств лише 16,4 % залучали найманих працівників [1, с. 21]. Основна чисельність голів сільських домогосподарств мала повну загальну середню освіту . Їх частка становила у 2010 р. 50,7 % усіх голів домогосподарств у сільській місцевості. Повну вищу освіту мали лише 8,2 % голів [1, с. 22].

Значний вплив на перенапруження людського організму та зростання  травматизму чинить сезонний характер зайнятості в сільському господарстві. Так, нерівномірний розподіл праці  протягом року, пов'язаний із збиранням  врожаю, спричиняє до того, що недостатня кількість збиральної техніки, її надмірна зношеність та низька надійність заміняється понаднормовою виснажливою людською працею. Підсилює ці негативні тенденції і недотримання самоконтроль за виробничою та трудовою дисципліною. Як наслідок, на цей період припадає понад 20 % річної кількості смертельно травмованих в агропромисловому виробництві.

В аграрних господарствах  сімейного типу – особистих селянських та фермерських господарствах –  часто залучені до праці всі члени  сім'ї, серед яких є неповнолітні та особи пенсійного віку. Серед сільського населення особи молодші за працездатний вік становлять 17,3 %, а старші за працездатний вік – 26,7 % [6, с. 337]. Фізичні можливості їх організму часто не дають змоги уникнути травм та захворювань. Загострюється ця проблема ще й розпорошеністю виробничих площ, віддаленістю пунктів медичної допомоги, відсутністю кваліфікованих медичних працівників, періодичних оглядів та своєчасної діагностики зайнятих у сільско-господарському виробництві загалом, і особливо в сімейних аграрних господарствах. Варто вказати і на той факт, що через необізнаність працівників аграрної сфери з правами на соціальний захист в разі настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, значна кількість нещасних випадків приховується, не реєструється і не розслідується, і, як наслідок , постраждалі не отримують своєчасної медичної допомоги та матеріальної компенсації, яка потрібна для купівлі медикаментів, медичних засобів та продовження лікування. Особливе значення ці питання мають для зайнятих в аграрних господарствах сімейного типу, в яких практично не реєструються і не обліковуються гострі професійні отруєння пестицидами та хімікатами, не дотримуються норми допустимого вагового навантаження, особливо доярок, відсутній належно організований контроль за працею вагітних жінок.

Як наслідок, неналежний рівень охорони праці та високий  рівень травматизму в аграрній сфері  спричиняється до погіршення демографічного і трудового потенціалу села.

3. Характеристика шкідливих та небезпечних факторів

Догляд за новонародженими  поросятами дозволяється особам старше 18 років, які пройшли основний інструктаж з охорони праці та отримали практичні навики виконання данної технологічної операції.

Під час введення підсисним поросятам – гіпотрофікам препарату «Спарко - Дан» свинарка може зазнати впливу наступних шкідливих і небезпечних виробничих факторів:

Фізичні шкідливі і небезпечні виробничі фактори:

• слизька та нерівна підлога

Слизька та нерівна підлога може зашкодити та травмувати не тільки людину, але й тварин. Тим паче, якщо тварина буде не впевнено рухатись по такій підлозі, вона може ненавмисно травмувати себе та працівника, який безпосередньо буде знаходитись поруч в цей момент.

• незадовільний рівень штучної та природної освітленості.

Норма освітлення згідно ISO 8995 = 500 Ерс, Лк.

• Запиленість повітря робочої зони, що перевищує ГДК ( ГДК= 10млг/м3)

Пил може здійснювати  на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання  сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функції органу. Тому, враховуючи індивідуальні особливості людини, необхідне своєчасне проходження медичного огляду.

Запиленість зумовлена  наявністю підстилки у гнізді, яка може мати достатньо велику кількість  польових частин. Підстилка висихає від інфракрасної лампи і частинки пилу можуть представляти небезпеку для органів дихання свинарки. Під час приготування трав’яного борошна, концентрованих кормів, роздавачі кормів у приміщеннях відбувається різке збільшення пилових часток, що може привести до запалення очей, осмотичних явищ, виникнення бронхітів, пневмонії та алергії у працівників, які обслуговують ці механізми. Тому проводити роботи потрібно тільки у спеціальних масках та респіраторах, які затримують пил.

• висока або низька вологість повітря (ГДР = 40-75%)
• висока або низька температура повітря (ГДР = 12-31%)
• висока або низька швидкість руху повітря (ГДР= 0,1-0,5 м/с)

Суттєвий вплив на організм працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь. На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88. Людина найкраще себе почуває і забезпечує високу працездатність при температурі навколишнього повітря від 12 до 22°С, відносній вологості 40 – 60% і швидкості руху повітря 0,1 – 0,5 м/сек. Тобто, створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею.