Мониторинг атмосферного повітря

ustify">- оксиду вуглецю - Ленінський, Хортицький, Заводський, Орджонікідзезський;

- фенолу — Орджонікідзевський, Жовтневий;

- сірководню та хлористому водню - Заводський.

Таким чином, основні забруднювачі атмосферного повітря м. Запоріжжя – пил діоксид сірки, фтористий водень оксид азоту та формальдегід.

 

2.2. Техногенний вилив на атмосферне повітря.

У 1998 році Запорізькому обласному управлінню статистики (облстатуправління) за види забруднюючих речовин в атмосферне повітря звітувалося 639 підприємств.[7]

Аналіз обсягів викидів основних забруднюючих речовин із стаціонарних джерел Запорізької області показує, що спостерігається тенденція незначного зростання у 1998 році викидів окису вуглецю на 0,2% - 90171,161 тонн проти 89992,233 тонн у 1997 році; значне зниження у 1998 році двоокису сірки - 64575,665 тонн, що на 16252,65 тонн (20,11% ) нижче ніж у 1997 році, знизились також обсяги викидів пилу на 3297,96 тонн (6,93%), окисів азоту на 3335,05 тонн (9,87%), вуглеводів з легкими органічними сполуками на 31.0,45 тонн (9,93%).

У 1998 році обсяги викидів специфічних шкідливих речовин від стаціонарних джерел складали 48255,807 тонн, які в порівнянні з 1997 роком знизились на 3514,52 тонн (6,79%). У 1998 році проти 1997 року значно погіршилась ситуація по викидах речовин першого класу небезпеки: бенз(о)пирену - у 1,39 раза; бензолу - у 3,26 раза; фенолу - у 1,13 раза; фтористих сполуках — у 1,24 раза; водню хлористому — у 1,32 раза; водню ціанистому (синильна кислота) —у 1,27 раза; аміаку —у 1,31 раза.

55,66% викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в області припадає на м. Запоріжжя, на м. Енергодар - 27,6%, на м. Мелітополь — 1,82%, на м. Бердянськ - 1,4%.

Частка від загального обсягу викидів від стаціонарних джерел області у місті Запоріжжі становить 59,01%, у місті Енсргодарі   33,23%.

У містах Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Токмаку високий рівень забруднення зумовлюється вмістом у викидах в атмосферне повітря специфічних шкідливих речовин, а також вмістом пилу, окису вуглецю і двоокису сірки, а по місту Енергодару - ще й вмістом окисів азоту.

Найбільшу кількість викидів від стаціонарних джерел здійснюють 25 основних підприємств області. У 1998 році частка від загального обсягу викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по підприємствах області склала:

-38,87% (90755,047 тонн) ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» ім. С.Орджонікідзе»; 33,19% (77490,121 тонн) Запорізька ТЕС; 5,48% (12787,807 тонн) ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»; 3,76% (8774,568 тонн) ВАТ «Запорізький завод феросплавів»; 2,86% (6669,456 тонн) ВАТ «Запорізький комбінат абразивний »; 1,76% (4112,925 тонн) ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна»; 1,35% (3150,310 тонн) ВАТ «Український графіт».

У 1998 році в порівнянні з 1997 роком обсяги викидів від автотранспорту в м. Запоріжжя зросли на 0,47% і склали 21,5 тис.тонн, у м. Мелітополь зросли на 15,38% і склали 3,0 тис.тонн, у м. Енергодар знизились на 30% і склали 1,4 тис.тонн. У м. Бердянськ обсяг викидів від автотранспорту залишався без змін - 2,1 тис.тонн.

Частка від загального обсягу викидів в області від автотранспорту становить: у м. Запоріжжя - 40,8%, у м. Мелітополь - 5,69%, у м. Бердянськ - 3,98%, у м. Енергодар -2,65%.

 

 

 

 

 

Розділ 3. Моніторинг атмосферного повітря у Запорізькій області.

3.1 Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря

Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище вимагає оволодіння різноплановою і де­тальною інформацією про нього, яка дає змогу не тільки оцінити реальну ситуацію, а й спрогнозувати стан середо­вища у перспективі, налагодити раціональну систему природоохоронної діяльності, контролю за станом еко­систем.

Організація спостережень передбачає контроль за поширенням шкідливих домішок як в самій атмосфері, так і між елементами системи «атмосфера—гідросфе­ра—літосфера—біосфера». Для цієї діяльності необхідні:

- відомості про наявні та перспективні джерела за­бруднення атмосфери (з рахуванням розвитку еконо­мічних районів);

- характеристика забруднюючих речовин (токсич­ність, здатність вступати в хімічні реакції з іншими ре­човинами, здатність до самоочищення);

- гідрометеорологічні дані;

- результати попередніх спостережень за забруд­ненням атмосфери (експедиційні дослідження);

- дані про рівні забруднення навколишнього при­родного середовища в сусідніх регіонах;

- відомості про транскордонне перенесення шкід­ливих домішок.

Комплекс завдань, пов’язаних зі збором цієї інфор­мації, виконує спеціальна служба спостережень яку формують система спостережень і система контролю.

Система спостережень забезпечує спостереження за якістю атмосферного повітря в містах, населених пун­ктах і територіях, розміщених поза зоною впливу кон­кретних джерел забруднення. Спостереження здійсню­ють служби Держкомітету гідрометеорології, які надають дані про метеорологічні умови і концентрацію шкідливих речовин. Міністерство охорони здоров’я проводить ви­біркові спостереження за рівнем забруднення в місцях проживання населення. Науковий комітет Національної академії наук України організовує авіаційно-космічні спостереження за станом озонового шару і глобальним забрудненням атмосфери. Практикуються екологічні спостереження за окремими підприємствами.

Система контролю здійснює спостереження і кон­троль за джерелами забруднення, викидами шкідливих речовин в атмосферу. З цією метою Міністерство еколо­гії та природних ресурсів організовує спостереження за джерелами промислових викидів в атмосферу та дотри­манням норм гранично допустимих викидів, контролює реалізацію заходів з охорони атмосферного повітря, дотримання відповідних вимог при розміщенні, проек­туванні, будівництві та введенні в експлуатацію нових підприємств.

При організації спостережень за станом повітря ви­користовують попередні дослідження, які передбача­ють обстеження території (метеорологічні умови, вміст забруднювачів) за допомогою пересувних лабораторій, що здійснюють відбір та аналіз проб з метою вивчення розміщення діючих джерел забруднення та перспектив розвитку промисловості.

Після з’ясування наявного та перспективного рівнів забруднення атмосферного повітря оцінюють зміни концентрацій домішок у просторі й часі, розробляють схему розміщення постійних (стаціонарних) постів спостереження на території міста, програми їх роботи. Пост спостережень може надавати інформацію про за­гальний стан повітряного басейну (якщо він знаходить­ся поза зоною впливу окремих джерел викидів) і кон­тролювати джерела викидів (якщо він перебуває в зоні впливу джерел викидів). При їх розміщенні пріоритет­ними є житлові райони з найбільшою щільністю насе­лення, де можливе перевищення встановлених порогових значень гігієнічних показників (ГДК). Робота пос­тів спостережень повинна відповідати таким умовам:

- обов’язковість відображення загального стану по­вітряного басейну і контроль за джерелами викиду;

- необхідність здійснення спостережень за всіма до­мішками, концентрації яких перевищують ГДК;

- обов’язковість визначення пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю та оксидів азоту.

   Контроль за радіоактивним забрудненням атмосфер­ного повітря здійснюється на фоновому рівні, а також у зонах впливу атомних електростанцій та інших джерел можливих викидів радіоактивних речовин. Під час контролю за радіоактивним забрудненням на фоновому рів­ні використовують фонові станції або спеціальні стан­ції, встановлені на відстані 50—100 км від можливого джерела радіоактивного забруднення. Для моніторингу в радіусі до 25 км використовують мережу контролю і спеціальні пости спостережень, де встановлюють датчи­ки гамма-випромінювання та пристрої для відбору проб і аналізу повітря. У межах санітарно-захисної зони (СЗЗ) утворюють пости дистанційного контролю радіо­активного забруднення атмосферного повітря.

Моніторинг забруднення території на основі сніго­мірної зйомки (спостереження за забрудненням снігово­го покриву) забезпечує контроль за рівнем забруднення атмосферного повітря в чистих (фонових) районах, міс­тах та інших населених пунктах.

Важливими методами контролювання транскордонно­го перенесення глобальних потоків домішок на великі від­стані від місця викиду є система наземних та авіаційних станцій, а також математичні моделі поширення забруд­нюючих речовин в повітрі. Мережа станцій транскордон­ного перенесення обладнана системами відбору газу та аерозолів, збору сухих осідань і опадів, аналізу вмісту до­мішок у відібраних пробах. Інформація надходить у Захід­но- та Східноєвропейський метеорологічні синтезуючі цен­три. За ступенем оперативності її поділяють на такі види:

- екстрена інформація (містить відомості про різкі зміни рівнів забруднення атмосферного повітря, негайно передається в контролюючі та господарські організації);

- оперативна інформація (містить узагальнені ре­зультати спостережень за місяць);

- режимна інформація (містить дані про середній та найбільший рівні забруднення повітря протягом трива­лого часу (як правило, за рік), використовується при
плануванні заходів, оцінюванні збитків, завданих на­родному господарству внаслідок забруднення атмосфер­ного повітря).

Для забезпечення ефективності заходів з охорони повітря інформація повинна бути повною і достовірною. Повноту інформації забезпечують достатня кількість контрольованих інгредієнтів, тривалий термін спосте­режень, раціональне розміщення мережі; достовірність інформації досягається неухильним дотриманням нор­мативних вимог. Значною мірою достовірність зале­жить від однорідності інформації. Діюча в Україні мережа спостережень за забруднен­ням атмосферного повітря охоплює пости ручного відбо­ру проб повітря й автоматизовані системи спостережень та контролю оточуючого середовища (АСКОС). Пости спостережень за забрудненнями можуть бути стаціонар­ними, маршрутними та пересувними (підфакельними). З постів ручного відбору проби для аналізу передають в хімічні лабораторії. Стаціонарні АСКОС обладнані пристроями для безперервного відбирання та аналізу­вання проб повітря в заданому режимі й передавання ін­формації каналами зв’язку в центр управління.

Раціонально організована система спостережень та контролю за станом атмосферного повітря дає змогу от­римати необхідну інформацію про якісний склад повіт­ря в населених пунктах і зонах впливу джерел викидів, про транскордонні перенесення забруднюючих речо­вин, виявити території, для яких характерні переви­щення ГДК забруднюючих речовин. Наявність досто­вірних і комплексних даних спостережень є необхідною передумовою для розроблення рекомендацій щодо по­ліпшення стану атмосфери.

 

3.2.Види постів спостережень, програми і терміни спостережень

Світові міжнародні та регіональні системи спостере­жень і контролю за забрудненням атмосферного повітря розвинутих країн організовані відповідно до рекомен­дацій ООН, які були розроблені при створенні програм моніторингу. Спостереження за станом атмосферного повітря проводять з 70-х років XX ст. Системи моніто­рингу атмосферного повітря різних країн, як правило, відстежують якість повітря та його зміни в критичних аварійних ситуаціях. Перелік забруднюючих речовин, за якими варто здійснювати спостереження, кожна кра­їна визначає самостійно. Подібний підхід до організації системи спостереження за станом атмосферного повітря застосовують у країнах СНД і в Україні.[9]

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (1992 р.) значно розширив функції служб спостережен­ня та контролю за забрудненням атмосфери, які в своїй практиці використовують розрахункові і експеримен­тальні (регулярні спостереження за концентраціями шкідливих домішок) методи. На основі теоретичних та експериментальних досліджень поширення домішок в атмосфері вироблено основні принципи організації ме­режі спостережень, лабораторного (хімічного) аналізу проб повітря, збирання, оброблення та узагальнення ін­формації про забруднення.

Інформацію про вміст забруднюючих речовин в по­вітрі надає мережа служби моніторингу. Відповідаль­ність за її організацію покладена на Держкомгідромет України.

Якість повітря в населених пунктах контролюють стаціонарні, маршрутні і пересувні (підфакельні) пости спостереження.

Стаціонарний пост спостереження. Він призначе­ний для регулярного відбору проб повітря з метою подаль­шого лабораторного аналізу, безперервного реєстрування вмісту забруднюючих речовин автоматичними газоаналі­заторами. Мережа стаціонарних постів обладнана примі­щеннями типу «ПОСТ» — утепленими дюралевими па­вільйонами, в яких встановлені комплекти приладів та обладнання для відбору проб повітря і вимірювання ме­теорологічних параметрів: температури, вологості, швидкості та напрямку вітру. Діючі типи павільйонів «ПОСТ-1», «ПОСТ-2», «ПОСТ-2а» відрізняються про­дуктивністю та ступенем автоматизації. Найпоширені­шими є лабораторії типу «Пост-2».

Лабораторію комплектну типу «ПОСТ-2» вико­ристовують для стаціонарних спостережень за рівнем забруднення атмосферного повітря, а також для з’ясу­вання метеорологічних характеристик. Вона забезпечує автоматичне вимірювання та фіксування на діаграмній стрічці концентрацій оксиду вуглецю і діоксиду сірки; автоматичний відбір 33 проб повітря для визначення 5 газоподібних домішок, сажі та пилу; ручний відбір 5 проб повітря на вміст газоподібних домішок, сажі і пи­лу; автоматичне вимірювання і реєстрацію напрямку та швидкості вітру, температури, вологості атмосферного повітря (0—100 %); контроль за темпера­турою, вологістю і тиском атмосферного повітря за до­помогою переносних приладів.