У процесі механічної обробки полімерних матеріалів відбуваються механічні і фізико-хімічні зміни їх структури (термічна деструкція). При роботі тупим різальним інструментом відбувається інтенсивне нагрівання, внаслідок чого пил і стружка перетворюються на пароподібний і газоподібний стани, а іноді виникає займання матеріалу, наприклад, при обробці текстоліту. Таким чином, при обробці пластмас в повітря робочої зони поступає складна суміш пари, газів і аерозолів, що є хімічно шкідливими виробничими чинниками.

      Продукти  термічної деструкції (граничні і неграничні вуглеводні,   ароматичні вуглеводні) можуть викликати наркотичну дію, зміни з боку ЦНС, судинної системи, кровотворних органів, внутрішніх органів, а також шкірно-трофічні порушення. Аерозолі нафтових масел, які належать до складу мастильно-охолоджуючих рідин (МОР), можуть викликати подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, призводить до  зниження імунітету.

      До  шкідливих психофізіологічних виробничих чинників процесу обробки матеріалу  різанням можна віднести фізичні  перевантаження при установці, закріпленні і зніманні великогабаритних деталей, перенапруження зору, монотонність праці.

      До  біологічних чинників відносять  хвороботворні мікроорганізми і  бактерії, які активізуються при  роботі  з МОР [4].

 

      

      3 Захист повітряного середовища та водойм від шкідливих викидів хімічної промисловості

     Друга половина XX століття характеризувалася  бурхливим розвитком хімічної промисловості. Свого часу хімізація принесла безсумнівну  користь. В даний час стали  очевидні негативні впливи цього процесу.

     По-перше, з кожним роком збільшується викид  хімічних сполук у навколишнє середовище. На сьогоднішній день відомо більше 6 млн. хімічних сполук, практично ж використовується лише близько 500 тис. сполук, при цьому, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), з них 40 тис. мають шкідливими для людини властивостями, а 12 тис. токсичні. Наприклад, кожна люмінесцентна лампа містить 150 мг ртуті, і одна розбита колба забруднює 500 тис. м 3 повітря на рівні гранично допустимої концентрації (ГДК).

     По-друге, заміна природних матеріалів на синтетичні призводить до цілого ряду непередбачених наслідків. У біологічні цикли включається  великий перелік синтетичних  сполук, не властивих цілинних природними середовищами. Наприклад, якщо у водойму  потрапляє мило, основою якого є природні сполуки - жири, то вода самоочищається. Поява ж у воді синтетичних миючих засобів, що містять фосфати, призводить до розмноження синьо-зелених водоростей і загибелі водойми.

     Більшість хімічних сполук здатні передаватися по харчових ланцюгах і накопичуватися в живих організмах, збільшуючи тим самим хімічне навантаження на організм людини.

     Підприємства  хімічної та нафтохімічної промисловості  є основними джерелами цілого ряду різноманітних токсичних речовин. До них в першу чергу слід віднести органічні розчинники, аміни, альдегіди, хлор, оксиди сірки і азоту, сполуки фосфору, ртуті.

     При сірчанокислотному виробництві  відбувається викид сірчистого газу (SO2) та інших сполук сірки. Заводи з виробництва азотних добрив на добу викидають 2-5 т оксидів азоту. Забруднення повітря оксидами азоту неминуче при виробництві анілінових барвників, віскози. Підприємства з виробництва пестицидів, органічних барвників, соди, соляної та оцтової кислот забруднюють навколишнє середовище хромом. Шинна промисловість викидає в атмосферу стирол, толуол, ацетон [7].

     Напрями розвитку хімічної промисловості:

• удосконалення структури   галузі,   розроблення  пріоритетних напрямів її розвитку;
• розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази;
• створення виробництв базових продуктів;
• впровадження наукоємних технологій,  спрямоване на комплексне використання сировини та цільових продуктів.

      Враховуючи  напрямки розвитку галузі, стратегічними завданнями програми охорони повітряного середовища та водойм є:

• розроблення та   впровадження   передових   маловідходних  та безвідходних ресурсозберігаючих технологій;
• комплексне очищення   газових   викидів   і   стічних  вод  з одночасною утилізацією вилучених продуктів та подальшою переробкою їх;
• проведення науково-технічних робіт,  спрямованих на  зниження аварійних ситуацій та їх запобігання на підприємствах галузі;
• розроблення та здійснення програм створення  високоефективних систем очищення газових викидів та стічних вод;
• здійснення програм комплексної переробки відходів;
• здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно  недосконалими  технологіями  в  усьому  технологічному циклі [5].
 

      4 Безпека використання будівельного оснащення

      Експлуатація  риштувань

      Риштування – тимчасові допоміжні пристрої, які служать для розміщення робітників, матеріалів і інструменту при проведенні будівельно-монтажних робіт.

      В будівництві застосовуються риштування:

• стоячі;
• підвісні;
• пересувні баштові;
• випускні.

      Всі основні елементи риштувань повинні бути розраховані на міцність, а риштування в цілому на стійкість.

      Настили риштувань повинні бути виготовлені  із сухої деревини хвойних або  листяних порід. Дошки повинні бути завтовшки не менше 50 мм із зазором  між дошками не більше 5 мм. При розташуванні настилу на висоті 1,3 м і більше необхідне улаштування огорож і бортових елементів.

      Ширина  настилу риштувань залежить від  виду виконуваних з них робіт:

• малярні – не менше 1 м;
• штукатурні – не менше 1,5 м;
• цегляна кладка – не менше 2 м.

     При виконанні будівельно-монтажних робіт мають бути застосовані переважно інвентарні засоби підмощування.

      В окремих випадках, визначених проектом виконання робіт, допускається застосування неінвентарних засобів підмощування [6].

      Інвентарними називаються риштування із металу або дерева  збірно-розбірного типу багаторазового використання і виготовлені за типовими проектами.

      Неінвентарні риштування можна застосовувати тільки у виняткових випадках з дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації, причому при висоті більше 4 м їх слід споруджувати тільки за затвердженим в установленому порядку проектом.

      Експлуатація  драбин, сходнів

      Сходні  повинні виготовлятися із щільно збитих щитів шириною 0,6-1,5 м залежно  від призначення і виду виконуваних  робіт. По всій довжині на сходні через кожні 30-40 см набиваються поперечні планки перетином 3х4 см. Ухил сходнів не повинен перевищувати 60^о або мати відношення 1:3. Завантаження будівельних матеріалів на сходні не допускається. Щоб уникнути зсуву сходні повинні надійно закріплюватися на опорах.

      Приставні драбини без робочих майданчиків  допускається використовувати тільки для переходу між окремими ярусами  будівлі, яка зводиться і для  виконання робіт, які не вимагають  від виконавця упору в горизонтальному  напрямку. Приставні драбини повинні бути обладнані нековзними опорами і ставитися в робоче положення під кутом 70-75^о до горизонтальної площини.

      Розміри приставних драбин повинні забезпечувати  робітнику можливість проводити  роботу в положенні стоячи на перекладині, яка розташована на відстані не менше 1 м від верхнього кінця драбини. Загальна довжина приставних драбин не повинна перевищувати 5 м. При роботі із приставними драбинами на висоті більше 1,3 м слід застосовувати запобіжний пояс, прикріплений до конструкції споруди або до драбини за умови кріплення її до конструкції.

      Приставні драбини виготовляються із дерева або  металу. Виготовлені приставні драбини  повинні бути випробувані навантаженням  в 1,2 кН (120 кгс). Поперечини дерев'яних приставних драбин повинні бути врізані в тятиви, які не рідше, ніж через 3 м скріпляються  болтами. Застосування драбин, збитих цвяхами, без врізання поперечин і без стягування тятив болтами, забороняється.

      Нижні кінці приставних драбин повинні  мати упори у вигляді гострих  металевих шпильок, гумових наконечників та інших гальмівних пристроїв залежно від стану і матеріалу опорної поверхні, а верхні кінці слід закріплювати до міцних конструкцій (риштування, балок, елементів каркасу і т.п.).

      Розсувні  драбини повинні бути обладнані  жорсткими або гнучкими зв'язками, які перешкоджатимуть мимовільному розсовуванню драбини.

      Для виконання монтажних робіт часто  застосовуються металеві драбини. Металеві драбини заввишки більше 5 м, які  встановлюються вертикально або  із кутом нахилу до горизонту більше 75^о, повинні мати огорожі у вигляді дуг, починаючи із висоти 3 м. Дуги повинні бути розташовані на відстані не більше 80 см одна від одної і з’єднані між собою не менше ніж трьома подовжніми смугами. Відстань від сходів до дуги повинна бути не менше 70 і не більше 80 см при радіусі дуги 35-40 см. При висоті драбин більше 10 м через кожні 6-10 м встановлюються майданчики. Якщо кут нахилу драбини менше 75^о, вона оснащується поручнями і сходинками із сталевих рифлених листів.

      Місця установки приставних драбин на ділянках можливого руху транспортних засобів або людей належить на час виконання робіт огороджувати або охороняти [4].

 

      

      Задача 1

     У деякий момент часу  концентрація акролеїну у повітрі виробничого приміщення об’ємом 480 м³, дорівнює 0,022 мг/м³. У цей момент у приміщенні починає діяти джерело виділення акролеїну постійної продуктивності 10,6 мг/год.

     Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим  повітрообміном, чи необхідно включити вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилось менше 8 годин?

      Розв’язок задачі 1:

     Для відповіді на запитання задачі необхідно  порівняти фактичну концентрацію акролеїну  в робочому приміщенні, який утвориться до кінця зміни, з гранично допустимою концентрацією (ГДК) акролеїну у відповідності до ГОСТу 12.1.005-88.

     Якщо  фактична концентрація до кінця зміни буде менше або дорівнюватиме ГДК, то в приміщенні можна буде обмежитися неорганізованим повітрообміном.

     Фактичну  концентрацію, мг/м³, можна знайти за формулою: 

     

, 

   де  М – продуктивність джерела шкідливої  речовини, мг/год;

     N – час, що залишився до кінця  зміни, годин;

     V – об’єм робочого приміщення, м³;

     g₀ – початкова концентрація шкідливої речовин в повітрі робочого приміщення, мг/м³.

      Таким чином: 

              g_ф= +0,022=0,199 мг/м³ 

      У відповідності з ГОСТ 12.1.005-88 ГДК  акролеїну складає 0,2мг/м³, що перевищує g_ф. Тому в даному приміщенні до кінця зміни можна не включати вентиляцію, а обмежитися неорганізованим повітрообміном.

 

      

      Задача 2

     На  механічній дільниці машинобудівного заводу встановлено 12 однакових джерел шуму з рівнем 90 дБА кожний.

     Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні.