Характеристика екологічних умов Чорного і Азовського морів

Кількість ДДТ та його метаболітів (ДДД і  ДДЕ)-ГДК = 2,5 мкг/кг. Рівень забруднення донних відкладень Чорного моря цією групою пестицидів все ще залишається досить значним. Діапазон концентрацій кількості ДДТ та його метаболітів становить від 2,0 до 150 мкг/кг. Концентрації вище 10 ГДК у 1998 р. були у місцях скидання стічних вод Одеси, у Карантинній і Комишевій бухтах Севастополя, перспективних районах демпінгу у ПЗЧМ, Придунайському районі. Максимальна концентрація ДДТ у донних відкладеннях Придунайської зони — 54,2 мкг/л, а разом з його метаболітами — дещо більше 150 мкг/л. У інших районах Чорного моря рівень концентрації цих пестицидів незначний і не перевищує ГДК. Відносно чистими районами за цим показником є західне узбережжя Криму, центральний район ПЗЧМ і пригирлове узмор'я Дніпровсько-Бузького лиману.

Розглядаючи якість морського середовища з точки  зору інтегральної оцінки рівня хімічного забруднення, слід визнати її у 1998 р. і задовільною з тенденцією деякого поліпшення порівняно з минулим періодом.

Біологічні ресурси

Іхтіофауна  Чорного та Азовського морів сформована з елементів різного походження і налічує майже 160 видів риб. Як і фауна безхребетних, іхтіофауна Чорного моря складається з морських видів риб, які мають середземноморське походження (близько 60 % видів). Крім цих видів до складу іхтіофауни входять риби прісноводного походження (понад 20 % видів) та понтокаспійскі релікти (близько 16 % видів).

Внаслідок різних факторів, у тому числі і перевилову, значно змінився склад іхтіофауни та, відповідно, склад добутих рибних ресурсів. Аналізуючи динаміку вилову риби та інших морепродуктів за 5 років, можна помітити, що загальний вилов має тенденцію до спаду. Так, максимальний вилов був у 1995 р. — 35033 т, в 1998 р. — 34261 т, а середньорічний вилов за 5 років — 31221 тонна, що становить 89% від максимального вилову. Значно знижені улови осетрових, скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі. Головне значення у промислових уловах набувають шпрот і хамса. Нині в уловах практично відсутні скумбрія, пеламіда, луфар, ставрида.

Занесені  до Червоної Книги України чотири види осетрових — білуга, шип, стерлядь, атлантичний осетер (усього в Чорному  морі 6 видів), чорноморський та дунайський лососі перебувають у депресивному стані. Заборонено для промислового використання або дозволяється обмежений вилов для науково-дослідних цілей чорноморської кефалі (всіх 5 видів), барабульки, російського осетра, севрюги, камбали-калкана, ставриди.

При поступовому зменшенні вилову цінних видів риб зростає видобуток  менш цінних, але більш вагомих  як кормова база, риб. У зв'язку з  катастрофічним станом червоної водорості  — філофори було заборонено її добування  і проведення комплексних досліджень на Чорному морі для визначення оптимальних методів добування філофори. Такі ж проблеми існують щодо молюсків, зокрема мідій. Часті літні замори, шкідливі знаряддя промислу мідій призвели в кінці 80-х років до значного погіршення стану поселень мідій у північно-західній частині моря. Біологічні ресурси Чорного моря взагалі не мають чіткої тенденції до поліпшення. Важке становище в економіці не дозволяє не тільки розширити, а й підтримувати на необхідному рівні науково-дослідні роботи, які б висвітлювали та прогнозували стан біологічних ресурсів, дали можливість розробляти нові напрями в розвитку штучного розведення різних видів риб у морському господарстві.

Розвиток  природоохоронних територій

Подальший розвиток природно-заповідних територій  на морському узбережжі України  намічено за рахунок заповіданих  ділянок водно-болотних угідь, морських кос, островів, гірських ділянок. Найперспективнішим для цього є узбережжя Азовського моря, на якому має бути створено національний природний парк.

З метою збереження природних ландшафтів морського узбережжя заплановано протягом наступних 10 років збільшити загальну площу природоохоронних територій прибережної смуги в два рази, шляхом:

розширення  та перетворення державного заповідника «Дунайські плавні» в біосферний заповідник;

створення державного заповідника «Дністровські  плавні» загальною площею 8000 га;

територіального розширення заповідника «Мис Март’ям» загальною площею 500 га;

розширення  Чорноморського біосферного заповідника  загальною площею 36800 га;

територіального розширення Азово-Сиваського національного  парку загальною площею 40000 га;

створення Тарханкутського державного заповідника  загальною площею 20000 га;

створення Нижньо-Дністровського національного  парку загальною площею 27 000 га;

створення Севастопольського національного  парку загальною площею 27 000 га;

створення низки заповідних об'єктів на узбережжі  Азовського моря;

Проблеми  Чорного моря потребують підвищеної уваги, а їх вирішення — системного підходу. Стратегічні напрями в галузі захисту та відтворення морського довкілля в Україні будуть відображені у Державній програмі охорони та відтворення Чорного і Азовського морів, яка розробляється Мінекобезпеки за участю зацікавлених міністерств і відомств, наукових і громадських організацій. Програма буде включати заходи щодо зменшення надходження забруднень до вод морів, збереження біологічних ресурсів моря, відтворення біологічного різноманіття, забезпечення збалансованого природокористування у морях та їх прибережній смузі.

Однак масштаби і складність проблем деградації екосистем Чорного і Азовського морів виходять за межі кордонів окремих  берегових держав. Україна доклала значних зусиль для забезпечення ефективного міжнародного співробітництва по збереженню морського середовища. Основним міжнародним документом, який окреслює рамки для спільних регіональних принципів, є Конвенція про захист Чорного моря від забруднень. Конвенція підписана Україною в 1992 р. і ратифікована в 1994 р. Головною метою Конвенції є створення сприятливих умов для об'єднаних дій по збереженню довкілля Чорного і Азовського морів та живих організмів, враховуючи економічні, соціальні й медичні аспекти забруднення. Конвенція визначає пріоритетні заходи щодо запобігання, зниження і контролю за забрудненням морського середовища, спричиненим діяльністю на суші й на морі, та умови співробітництва при надзвичайних ситуаціях. Вона також визначає, що сторони будуть співробітничати в наукових дослідженнях, розробці національного законодавства з метою оцінки екологічних втрат і відповідальності. Протоколи про зменшення забруднень з джерел, розташованих на суші, про заборону поховань і про забруднення нафтопродуктами та іншими небезпечними речовинами є інтегральною частиною Конвенції, що робить її практичним документом з реальним впливом на регіональне управління довкіллям.

Міністерська  Декларація про захист Чорного моря (Одеса, 1993) окреслює політичні рамки  для впровадження Конвенції. Вона грунтується  на Декларації Ріо і закликає до негайних, виважених і безперервних дій на всіх рівнях, спрямованих на захист та відтворення морського середовища і забезпечення сталого розвитку Чорного моря.

Одеська Декларація стала основою для  Міжнародної програми управління довкіллям  і захисту Чорного моря та розробки Стратегічного плану дій, який був  підписаний у 1996 р.

     Нині у рамках міжнародного співробітництва розробляються гармонізовані регіональні критерії якості довкілля, здійснюється координація національних програм зниження скидання небезпечних речовин і біогенів, впроваджується узгоджена система моніторингу морських вод. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), яке було започатковане в 1992 р. як процес комплексної багатосторонньої співпраці, зараз стало регіональною економічною організацією. Україна брала участь в усіх робочих групах, включаючи групу з охорони довкілля. Ця група має справу, головним чином, з проблемами довкілля Чорного моря. На її останній нараді (Софія, 14-15 вересня 1998 р.) група ухвалила рішення щодо гармонізації систем моніторингу довкілля. ЧЕС підтримує створення Чорноморського екологічного фонду і впровадження спільної системи державного контролю портів регіону.

Україна є стороною Конвенції про запобігання забрудненню морського середовища з суден (MARPOL 73/78, а з 1999 р. — МКУБ), яка визначає Чорне і Азовське моря як «спеціальний регіон». Забруднення, що надходять у Чорне море із стоку Дунаю, визначають умови стану морського довкілля. Україна бере участь у Чорноморській і Дунайській екологічних програмах і робить активний внесок у зусилля з реалізації послідовного регіонального підходу. Створена спільна Чорноморсько-Дунайська робоча група має на меті визначити необхідний ступінь зниження кількості біогенів для поліпшення морської екосистеми.

 

3. Шляхи  вирішення екологічних проблем

 

- Зміна пріоритетів розвитку регіону - мінімізація промислового виробництва (закриття або перенесення в інші області шкідливих підприємств), основними видами діяльності в приморських районах повинні стати рекреація та рибне господарство. Що стосується портово-транспортної інфраструктури, то необхідно посилити екологічний контроль за судноплавством та діяльністю портів, зменшити обсяг перевезення на суднах небезпечних вантажів, добитися будівництва та модернізації очисних споруд у портах;

- Скорочення безповоротного водоспоживання  та збільшення річкового стоку, в тому числі за рахунок зниження водомісткості виробництв; істотне підвищення штрафів за скидання неочищених стоків промислових підприємств.

- Корекція напрямків землеробства  в прибережних регіонах, відмова  від вирощування культур, які  вимагають застосування хімічних  добрив і пестицидів;

- Значне розширення охоронюваних  територій і акваторій для  збереження гено- і екофонду;

- Відновлення міграційних шляхів  і нерестовищ риби

- Жорсткість законодавства щодо  управління та охорони берегової  зони,

- Постійний моніторинг стану морського  середовища прибережних районів  і моря

- Оптимізація і збалансованість  споживання вод Північно-Кримського каналу; - широке застосування на територіях, що використовують для зрошення води річок, що впадають в басейн Азовського моря нової технології вирощування рису, що дозволяє знизити витрату води в десятки разів; - закриття в Керченській протоці тузлинської промоїни, яка утворилася в 1925 році в результаті сильного шторму. Він «відрубав» косу Тузла (Середню косу) від материка, розширивши тим самим коридор протоки, давши можливість більшій кількості густо солоної води проникати в Азовське море. «Закладення» промоїни може покласти початок відновлення споконвічної режиму обміну між Чорним і Азовським морями; - введення плати за користування водою для зрошення;.

- Припинення скидання в море, лимани  і річки неочищених стічних вод, поділ побутових і промислових стоків, забезпечення останніх закритими циклами водообміну, каналізація зливових стоків і забезпечення їх очищення перед випуском у море, запобігання потрапляння в море і лимани неочищених дренажних вод. Деякі з методів очищення:

1. Механічний метод.

Застосовується  для відділення твердих нерозчинних домішок. Для цієї мети використовують проціджування, відстоювання, фільтрацію, видалення зважених частинок під дією відцентрових сил і віджимання.

2. Хімічні методи.

Використовуються  для видалення із стічних вод розчинних домішок. Методи зв'язані з використанням реагентів, що перетворюють шкідливі домішки або в малотоксичні, або в малорозчинні. До хімічних методів належать нейтралізація, окислення та відновлення, видалення іонів важких металів.

3. Фізико-хімічні методи.

За  допомогою їх проводиться видалення  зі стічних вод суспендованих і емульгованих домішок, а також розчинених органічних і неорганічних речовин. Основні способи: коагуляція і флокуляція, флотація, адсорбція, іонний обмін, екстракція, зворотний осмос та ультрафільтрація, десорбція, дезодорація, дегазація і електроніохіміческіе методи.

4. Термічний метод.

Використовується  для видалення із стічних вод мінеральних солей (утворених Ca, Mg та іншими металами) і органічних речовин. До них відносяться: концентрування стічних вод з наступним виділенням розчинних речовин, окислення органічних речовин в присутності каталізаторів при атмосферному чи підвищеному тиску, рідиннофазного окиснення органічних речовин і вогневе знешкодження.

5. Біохімічні методи.

Застосовуються  для очищення стічних вод від багатьох розчинених органічних і деяких неорганічних речовин. Процес очищення заснований на здатності мікроорганізмів і деяких рослин використовувати ці речовини для живлення в процесі життєдіяльності - органічні речовини для мікроорганізмів є джерелом вуглецю. Розрізняють 2 стадії процесу очищення, що протікають з різною швидкістю:

- Адсорбцію із стічних вод тонкодисперсної і розчиненої домішки органічних і неорганічних речовин поверхнею тіла мікроорганізмів

- Руйнування адсорбованих речовин  всередині клітини мікроорганізмів  при протікають в ній хімічних  процесів.

Для встановлення можливості подачі промислових  стічних вод на біохімічні споруди встановлюють максимальні концентрації токсичних речовин, які не впливають на процеси біохімічного окислення і на роботу очисних споруд. Причому необхідно, щоб стічні води не містили отруйних речовин і домішок солей важких металів.

Для неорганічних речовин, які практично  не піддаються окисленню, також встановлюють максимальні концентрації, при перевищенні яких води не можна піддавати біохімічної очистки.

Біохімічне очищення можливе як в штучних (аеротенкі, біофільтри), так і в природних (поля зрошення, фільтрації, біологічні ставки) умовах.

Відомі  аеробні та анаеробні методи біохімічної  очистки стічних вод. Аеробний метод заснований на використанні аеробних груп організмів, для життєдіяльності яких необхідний постійний приплив кисню і температура 20-40 С. При зміні кисневого та температурного режиму склад і число мікроорганізмів змінюються. При аеробного очищення мікроорганізми культивуються в активному мулі або біоплівки. Анаеробні методи очищення протікають без доступу кисню; їх використовують головним чином для знешкодження опадів. Аеробні процеси протікають в аеротенках і біофільтрах. Аеротенк - змішувач з розосередженим випуском стічних вод; резервуар, наповнений активним мулом (активний мул - колоїдна маса мінерального й органічного складу, багата мікроорганізмами. Активний мул складається з живих організмів і твердого субстрату. Скупчення бактерій в активному мулі оточені слизовим шаром (капсулами). Такі скупчення називаються зооглеями. Бактерії, позбавлені слизового шару, з меншою швидкістю окислюють забруднення. Активний мул являє собою амфотерний колоїдну систему, при рН = 4-9 має негативний заряд. В активному мулі знаходяться мікроорганізми різних груп, індивідуальні для кожного типу стічних вод) . При проходженні стічної рідини з неї витягуються N з аміаку, нітратів, амінокислот; Р і К з мінеральних солей цих речовин. Для нормальної роботи аеротенках активний мул піддається періодичної регенерації.