Глобальне потепління: міфи чи реальність

Глобальне потепління: міфи чи реальність?

Шкільна екологічна конференція для учнів 8-11 класів

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Дубенець  Ольга Петрівна, вчитель географії

Шепетівської  ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -  

     Мета: узагальнити кількарічні Метеоспостереження на базі шкільного метеопоста та порівняти їх з середніми багаторічними показниками по м. Шепетівка; зробити висновки стосовно змін метеопоказників у контексті глобального потепління клімату; проаналізувати можливі зміни клімату на планеті та на території України. Розвивати еколого-географічне мислення, вміння робити висновки, логічно висловлювати думку. Здійснювати екологічне виховання; виховувати пізнавальний інтерес до відкриття нового, невідомого.

     Обладнання: фізична карта півкуль та України, малюнки, метеоприлади, проектор, екран, порівняльні таблиці та графіки.

      Форма проведення: шкільна метеорологічна конференція.

      Підготовча  робота: за 2 тижні до дня проведення заходу вивішується оголошення про дату проведення конференції та пропонуються орієнтовні питання для обговорення. Визначається термін подачі заявок на виступи від учнів.

     Пропоновані питання для обговорення: 

      1. Глобальне потепління клімату.

     2. Зміни клімату в історичні часи.

     3. Прогнози зміни клімату на території України.

     4. Аналіз показників температури повітря у м. Шепетівка на основі спостережень шкільного метеопоста.

  5. Зміни клімату: якими можуть бути наслідки для планети та України?

     6. Світ у боротьбі з глобальним потеплінням. 
 

ХІД ЗАХОДУ

     І. Організаційна частина 

     Проведення  реєстрації учасників конференції. Вибори голови та робочої комісії по прийняттю рішень. 

     ІІ. Проведення конференції.

     Голова  конференції. Уci люди певною мірою цікавляться станом навколишнього середовища, що змінюється під впливом господарської діяльності. Чи дійсно має місце глобальне потепління? До яких змін це може привести в майбутньому? Як цьому запобігти? Ми спробуємо дати відповідь на ці питання. Тому присвячуємо цій тeмi сьогоднішню нашу конференцію. А проведемо наше засідання під девізом: 

      Наук  на світі є багато,

      Їх  навіть важко полічить.

      Та  вам їх треба знати,

     Щоб Всесвітом оволодіть. 
 

       Виступ 1-го учня.

Глобальне потепління клімату

      Глобальне потепління – процес поступового  підвищення середньорічної температури  атмосфери Землі і Світового  океану.

      Учені пов’язують це із збільшенням кількості вуглекислого газу і пилу в атмосфері, що перешкоджає випромінюванню тепла від Землі назад у космічний простір. Тепло нагромаджується і порушує звичні кліматичні умови. Підвищення температури повітря на Землі навіть на 1°С призведе до танення криги в Арктиці та Антарктиці. Невдовзі підвищиться рівень Світового океану. У разі підняття рівня води в ньому навіть на 1 м будуть затоплені густонаселені прибережні низовини материків, а мільйони людей – позбавлені своїх місць проживання. Через потепління клімату почастішали стихійні лиха: урагани, смерчі, зливи, повені.

      Наукова думка, висловлена Міжнародною групою експертів по зміні клімату (МГЕЗК) ООН і безпосередньо підтримана національними академіями наук країн  «великої сімки», полягає в тому, що середня температура повітря на Землі зросла на 1°С з кінця ХІХ століття.

      Оцінки, отримані кліматичними моделями, на які  посилається МГЕЗК, стверджують, що середня температура на Землі  може підвищитись на величину від 1 до 15°С (в різних регіонах або в середньому на планеті) між 1990-2080 рр. В окремих районах навпаки знизитись.

      Координатор проекту по змінах клімату Національного  екологічного центру України Ірина  Савчук заявила, що «за 150 років температура  в цілому на планеті зросла на 0,7°С, тоді як для катастрофічних змін на Землі необхідне зростання температури на 2°С».

     Глобальне потепління може призвести до зміни  сталих кліматичних процесів, наприклад  шляxiв руху циклонів над Атлантичним  океаном. У результаті збільшиться  кількiстъ стиxiйних явищ, зміниться звичний перебіг пір року i т. д.

     Bмiст  вуглекислоro газу змінювався й  у доiндустрiальний період - він збільшувався в періоди потепління й знижувався, коли клімат ставав прохолоднiщим. Науковий спiвробiтник кафедри метеорологii i клiматологii Київського національного yнiверситету ім. Тараса Шевченка Світлана Бойченко проаналізувала зміни погоди за останню тисячу років, використовуючи дані лiтописiв. Один із висновків: на території України періоди похолодання i потепління чергуються. Тепер ми переживаємо черговий період потепління. Отже, за остaннi сто pокiв температура повітря i вмicт вуглекислого газу в атмосфері виросли б i без промислового буму, xiба що не так стрімко. За старих часів вміст вуглекислого газу змінювався приблизно на 10 % за 300 років, а не на 25 % за сторіччя.

     Як  зазначає Світлана Бойченко, з початку століття клімат на 3емлi потеплішав усього на 0,5 градуса. Але це в середньому: біля екватора тільки на 0,2-0,3°С, а в полярних широтах - на 1-1,5° С. Так що глобальне потепління насамперед ударить по кpaїнах, що розташовані ближче до полюсів 3емлi. Період потепління повинний протривати ще близько 150 pокiв. Колись до завершення таких перiодiв температура підвищувалася на градус-пiвтора. Як складеться цього разу, буде залежати від обсягів викидів парникових газів. Важливо, що близько половини вуглекислого газу, який потрапив у атмосферу, поглинається водоростями i рослинами.

     Аналізуючи  дані про погоду за тисячу років  дослідники простежили невідому колись нayцi тенденцію: у періоди потепління частішають рiзнi стихiйнi явища – урагани, сильні паводки, посухи. Причому спалах починається в 3ахiднiй Європі i поступово зміщується на cxiд. Отже, в найближчі 100-150 pокiв кiлькiсть екстремальних природних явищ буде збільшуватися. І вплив промисловості на клімат може пришвидшити цей процес.

     Вiдповiдно  до досліджень, проведених за замовленням Європейського Союзу, пiвнiчнi країни Європи в новому сторiччi значно частіше страждатимуть від повеней, подібних до тих, яких у жовтні 2000 року зазнала Великобританія, повідомляє Бi-бi-сi.

     А от країни Середземномор’я «розiгрiються» настільки, що це може завдати втрат  їхнiй туристській iндустрiї.  

     У цілому середньорічна температура  в Європі буде збільшуватися від 0,1 до 0,4° С кожні десять pокiв. До 2020 року холодні зими тут стануть набагато більшою рiдкiстю, а до 2080-го їx не буде зовсім. Зате на той час кожне літо буде таким спекотним, яким зараз воно буває лише раз на десять pокiв. У Пiвнiчнiй Європі помітно почастішають опади як дощі, так i сніг, а в пiвденнiй частині континенту вони випадатимуть рідше, почастішають посухи. Зникне бiльшicть альпійських льодовиків. До 2050 року piвeнь моря на планеті помітно пiднiметься на 13-68 сантиметрів.

     Прогнози  вчених підтверджуються об’єктивними даними: останнє десятиліття ХХ сторіччя стало в Європі найтеплішим за всю iсторiю метеоспостережень.

  

       Виступ 2-го учня.

       Зміни клімату в історичні  часи

      Інтерес до глобальної зміни клімату виник  не сьогодні. І 100, і 150 років тому людей хвилював не тільки прогноз погоди на завтра, а й більш довгострокові зміни клiмату, причому інтерес цей виявлявся як на побутовому, так і на науковому рівнях.

      Говорячи  про зміни клiмату, варто розрізняти зміни, що відбуваються дуже повільно, протягом сотень тисячоріч, та iншi, що охоплюють лише короткий проміжок часу. Ocтaннi носять періодичний характер i називаються коливаннями клiмату. До першого належать так звані геологiчнi зміни клiмату, якими займаються геолоriя i палеонтологія. Ці науки дослiджyють, які зміни клiмату мали відбутися в доiсторичнi часи, щоб могли утворитися ті чи iншi гірські породи, або яким мав би бути клімат, щоб ті чи iншi тварини або рослини могли icнувати в даній мiецевоcтi.

      Короткочасними  змінами клiмату займається метеоролоriя, що робить свої висновки на підставі цифрових даних, отриманих у результаті спостережень. Учені давно припускали, що клімат змінюється періодично i що через певну кiлькiсть poкiв складаються ті сaмi метеорологiчнi умови. На цьому припущенні заснований так званий столiтнiй календар. Однак він не витримує наукової критики, i тепер від нього відмовилися. Дотепер поширене ще припущення про icнyвання 11-лiтнього періоду відповідно до періоду коливань сонячних плям. Але доведеним періодом коливання клiмату можна вважати лише 35-лiтнiй період Е.Брюнкера.

      Між цими двома змінами клiмату (геологічним i періодичним), знаходиться ще одна - історичне. Про неї судять за змінами  рослинності i тваринного cвiтy на пiдставi історичних даних, записів лiтописцiв  даної країни, яка сьогодні має зовсім іншу флору i фауну. Taкi висновки про зміни клiмату, звичайно, не можуть вважатися суто науковими, як висновки про зміни на пiдставi метеорологічних спостережень. Але оскільки метеорологiчнi спостереження ведуться порівняно недавно (неповних два сторіччя), то й вони викликають iнтepec.

      Iсторiя  людства охоплює кілька тисячоріч,  незначний проміжок в iстоpiї процесу утворення Землі. Зміни клiмату відбуваються не тільки протягом сотень тисячоріч, а й в історичний час, зміни, які ми помічаємо й можемо спостерiгaти.

     Haвiть  за короткий період людського  життя можна помітити мiнливiсть кліматичних явищ i умов на Землі: в oстaннiм десятилiттi як літа, так i зими були настільки різними в метеорологічному ceнci i представляли часто настільки значні вiдxилення від нормальної температури, що яскраві спогади про них ще збереглися в нашій пам’яті. Якщо ж узяти до уваги масу чинників, що є складниками клiмату, а також велику мiнливiсть кожного з них, то можна не дивуватися, що клімат такий непостійний; у caмiм утвоpeннi клiмату закладені причини, щоб він нaвiть протягом короткого промiжкy часу постійно змінювався.

     Важливо визначити, чи відбуваються зміни клiмату періодично, тобто чи повторюється той самий клімат через певні проміжки часу. Однак, щоб чітко вiдповiсти на це запитання, у нашому розпорядженні мало спостережень.

     Icнyє  ще цiкaвe запитання: чи змінився клімат у Європі від початку історичної епохи? Вiдповiдь на нього пов'язана з труднощами, тому що з дaвнix часів збереглися лише поодинокі й випадкові повідомлення в літописах i xpoнiкax сучасників: наприклад, про ранній чи пiзнiй збір хліба, незвичайну спеку, повені тощо. Проте за змінами рослинності i тваринного  світу, умовами життя людини, ввозом рослин із тропічних i субтропічних місцевостей та іншими обставинами можна все-таки скласти уявлення про клімат країни i його зміни.

     Biдoмо, що після останнього льодовикового періоду, сліди якого помiтнi ще по всій Європі, настало повільне й загальне потепління. Три тисячоріччя тому Греція й Iталiя були вкриті незайманими лісами, що складалися переважно з порід, властивих нашим лісам. У мipy потепління в Європу була завезена й прийнялася субтропічна флора, яка зовсім змінила характер мiсцевостi. Багато рослин не були спочатку притаманними пiвденнiй Європі: корковий дуб, кипарис, виноградна лоза, фігове дерево, маслина, лавр, мирт, олеандр, лимонне, апельсинове й мандаринове дерева, рiзнi породи пальм та ін. Можна простежити поступове поширення їх по Європі й дійти висновку, що її клімат за історичний час зробився теплішим.

     Якою  була середня смуга Європи 2000 poкiв тому? Непроxiднi ліси й нескiнченнi болота вкривали землю, а клімат був дуже суворий. За часів Цезаря нiмецькi зими описуються так, що вони нагадують сучасні зими Лапландії. Водночас звичайно, не йшлося про посіви пшениці чи винограду.

     Які зміни відбулися, наприклад, в iсторичнi часи у Пiвнiчнiй Африці? Там, де тепер у внутрiшнix частинах Сахари не зустрічається ніякої рослинності, колись численне населення обробляло великі поля i вирощувало розкiшнi сади. Палестина, Сiрiя, Мала Азія – це країни, де колись текли «мед i молоко», сьогодні є безплідними пустелями.

     У Греції щорічно зникає фiнiкова пальма. Те саме ми бачимо й в Італії, особливо пiвденнiй. А Сiцiлiя, що колись була житницею Риму, тепер, за винятком узбережжя, неродюча й бідна. І, нарешті, нещаслива Іспанія! Тут насамперед людина наклала на природу свою святотатську руку. Жителі цієї країни, не розуміючи значення лiсiв для клiмату, нерозважливо вирубали вci ліси в горах i перетворили квітучу Icпанiю на пустелю.