Екологічний моніторинг: сутність, типи, галузева специфіка, методи досліджень

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА  СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

Кафедра техногенно-екологічної  безпеки

 

 

РЕФЕРАТ

З курсу: «Екологія»

На тему: «Екологічний моніторинг: сутність, типи, галузева специфіка,

методи досліджень»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

Студент групи ОБАі – 22

Тимофєєв І.В.

 

Перевірила

Цимбалюк С.Я.

 

 

 

Ірпінь 2012

План

Вступ

1. Поняття екологічного моніторингу.
2. Екологічний моніторинг в Україні
3. Подальший розвиток системи моніторингу довкілля в Україні.

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Науково-технічна діяльність людства в кінці ХХ століття сталавідчутним фактором впливу на навколишнє середовище. Теплове, хімічне,радіоактивне та інші забруднення навколишнього середовища в останні десятиліття знаходяться під пильною увагою фахівців і викликають справедливузаклопотаність, а іноді - і тривогу громадськості. За багатьма прогнозами проблема захисту навколишнього середовища в XXI столітті стане найбільш значущою для більшості промислово розвинених країн. У подібній ситуації налагоджена широкомасштабна і ефективна мережа контролю стану навколишнього середовища,особливо у великих містах і навколо екологічно небезпечних об'єктів, може з'явитися важливим елементом забезпечення екологічної безпеки та запорукою сталого розвитку суспільства.

В останні десятиліття  суспільство усе ширше використовує у своїй діяльності відомості про стан природного середовища. Ця інформація потрібна в повсякденному житті людей, при веденні господарства, у будівництві, принадзвичайних обставинах - для оповіщення про небезпеку, що насуваєтьсяявища природи. Але зміни в стані навколишнього середовища відбуваються іпід впливом біосферних процесів, пов'язаних з діяльністю людини. Визначення внеску антропогенних змін являє собою специфічне завдання.

Вже понад 100 років спостереження за зміною погоди, кліматом ведутьсярегулярно в цивілізованому світі. Це всім нам знайомі метеорологічні, фенологічні, сейсмологічні і деякі інші види спостережень і вимірювань стану навколишнього середовища. Тепер вже нікого не треба переконувати,що за станом природного середовища треба постійно спостерігати. Все ширше стає коло спостережень, кількість вимірюваних параметрів, все густіше мережа станцій спостереження. Все більшою складністю мають проблеми, пов'язані з моніторингом навколишнього середовища.

 

1. Поняття екологічного моніторингу.

 

 Шляхи вирішення  екологічних проблем, стратегія  екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою. Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу “необхідно запобігти екологічній кризі”) до помірковано песимістичних (типу “планета знаходиться на передодні кризи”) і вкрай песимістичних (“на регіональних рівнях мова вже йде про “тверду екологічну кризу”). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Під екологічним моніторингом слід розуміти організований моніторинг навколишнього природного середовища, при якому, по-перше,забезпечується постійна оцінка екологічних умов середовища проживаннялюдини і біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т.д.), а також оцінка стану та функціональної цінності екосистем, по -друге, створюються умови для визначення коригувальних впливів у тихвипадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.

Згідно з наведеними визначеннями і покладеними на систему функціями, моніторинг включає кілька основних процедур:

1. виділення (визначення) об'єкта спостереження;

2. обстеження виділеного об'єкта спостереження;

3. складання інформаційної  моделі для об'єкта спостереження; 

4. планування вимірювань;

5. оцінка стану об'єкта  спостереження та ідентифікації  його інформаційної моделі;

6. прогнозування зміни  стану об'єкта спостереження; подання інформації в зручній для користувача формі та доведення її до споживача.

Першим етапом у будь-якому  випадку може бути тільки система  одержання (збору) інформації про стан навколишнього природного середовища. Наприкінці 60-х рр. багато країн усвідомили, що необхідно скоорденувати зусилля по збору, збереженню і переробці даних про стан навколишнього середовища. У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція по охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.

Основні задачі екологічного моніторингу: спостереження  за станом біосфери, оцінка і прогноз  її стану, визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище, виявлення  факторів і джерел впливу. В кінцевому  випадку метою моніторингу навколишньго середовища є оптимізація відносин людини з природою, екологічна орієнтація господарської діяльності.

Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геофізики, геології й інших  наук. Виділяють різні види моніторингу в залежності від критеріїв:

• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);
• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);
• біосферний (глобальний);
• геофізичний;
• кліматичний;
• біологічний;
• здоров'я населення й ін.

Особливу роль у системі  екологічного моніторингу відіграє біологічний моніторинг, тобто моніторинг біологічної складової екосистеми (біоти). Біологічний моніторинг – це контроль стану навколишньої природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу – біоіндексація, зміст якої полягає в реєстрації будь-яких змін в біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моніторингу можуть бути використані не тільки біологічні, але і будь-які інші методи, наприклад, хімічний аналіз змісту забруднюючих речовин в живих організмах.

Залежно від призначення  за спеціальними програмами здійснюються загальний, кризовий та фоновий екологічний  моніторинги довкілля.

Загальний екомоніторинг  довкілля - це оптимальні за кількістю  та розміщенням місця, параметри  і періодичність спостережень за довкіллям, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної екологічної діяльності.

Кризовий екомоніторинг  довкілля - це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання.

Фоновий екомоніторинг  довкілля - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

 

2. Екологічний моніторинг в Україні: сучасний стан

В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами, у рамках діяльності яких маються відповідні задачі, рівні  і складові підсистеми моніторингу. Так, наприклад, у системі моніторингу, що здійснюється в Україні, розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишньої природного середовища: глобальний, регіональний і локальний. Мета, методичні підходи і практика моніторингу на різних рівнях відрізняються. Найбільше чітко критерії якості навколишньої природного середовища визначені на локальному рівні. Ціль регулювання тут – забезпечення такої стратегії, що не виводить концентрації визначених пріоритетних антропогенних забруднюючих речовин за припустимий діапазон, що є свого роду стандартом. Він являє собою величини гранично припустимих концентрацій (ГПК), що закріплені законодавчо. Відповідність якості навколишньої природного середовища цим стандартам контролюється відповідними органами нагляду. Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей “поле викидів – поле концентрацій”. Об'єктом впливу на локальному рівні є людина.

На регіональному  рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що забруднюючі речовини, потрапивши в кругообіг речовин в біосфері, змінюють стан абіотичної складової і, як наслідок, викликають зміни в біоті (екзогенні сукцесії).

Будь-який господарський  захід, проведений у масштабі регіону, позначається на регіональному фоні – змінює стан рівноваги абіотичного і біологічного компонента. Так, наприклад, стан рослинного покриву, в першу чергу лісів, істотно впливає на кліматичні умови регіону.

На даний  час, моніторинг довкілля виконується, згідно Постанови Кабінету Міністрів  України №391 від 30.03.1998р., Міністерством  надзвичайних ситуацій, Міністерством охорони здоров’я, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінекономресурсів, Держводгоспом, Держкомземом, Держбудом Ураїни. Всі ці органи влади містять в собі спеціальну службу спостережень, що здійснює такі основні види спостережень, як спостереження за станом забруднення повітря в містах і промислових центрах, забруднення ґрунту, забруднення прісних і морських вод, трансграничним переносом речовин, що забруднюють атмосферу, хімічним і радіонуклідним складом, кислотністю атмосферних опадів і забрудненням сніжного покриву й ін.

Державна система  екологічного моніторингу проводить  здійснення таких видів робіт: режимні  спостереження, оперативні роботи, спеціальні роботи. Режимні роботи проводяться  систематично за щорічними програмами, на спеціально організованих пунктах спостережень. Необхідність виконання оперативних робіт залежить від випадків аварійного забруднення природного середовища чи стихійних лих; ці роботи виконуються при надзвичайних ситуаціях.

Спеціальні  роботи, наприклад, моніторинг пестицидного забруднення, виконуються в зв'язку із збільшенням значимості різних антропогенних факторів у розвитку змін в природних екосистемах.

Основою робіт  з автоматизованого моніторингу  навколишнього середовища є системи  автоматичного спостереження контролю навколишнього середовища — АСКНС спеціалізованих аналітичних станцій. Значний  комплекс  робіт  в  галузі  екологічного  моніторингу  проводиться переважно пересувними лабораторіями (ПЕЛ), які забезпечують збір, обробку, накопичення  та  збереження  інформації  про  параметри навколишнього середовища,  а саме:  атмосфери,  ґрунтів,  продуктів харчування.  Така лабораторія,  виконана  на  базі  автобуса  ЛАЗ-699Р,  в режимі  екологічного патрулювання дає можливість значно зменшити витрати коштів порівняно зі стаціонарною системою контролю. Існує ціла  низка приладів  у сфері контролю  техногенних забруднень довкілля і технологічного контролю виробничих процесів, які допомагають здійснити оптимальну організацію системи моніторингу різних рівнів на базі локальних комп’ютерних мереж. В Україні в деяких областях впроваджена дворівнева технологічна система збору, опрацювання, збереження та аналізу інформації,  яка  дозволяє  чітко  розподілити  функції  різних  підрозділів, оптимально  використати  технічні  засоби  та  оперативно  зібрати потрібну інформацію. Системи моніторингу першого рівня призначені для вимірювання, реєстрації та первинного накопичення даних моніторингу навколишнього середовища. Другий, вищий рівень системи моніторингу — це програмні комплекси на центральній ЕОМ.  Призначення цих систем  таке:  збір  з робочих станцій оперативної інформації з моніторингу; діалоговий режим вводу і ведення баз даних з усіх видів і сфер радіаційного контролю; інтеграція всіх даних на регіональному рівні та обробка, аналіз і узагальнення наявної інформації.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища в Україні здійснюють десятки міністерств та відомств:

Організаційна структура державного екологічного моніторингу в Україні

Міністерства  та відомства	Види діяльності
Міністерство  охорони  навколишнього природного середовища	спостерігає за джерелами промислових викидів  в атмосферу, станом  ґрунтів  сільськогосподарських угідь,  джерелами  скидів стічних вод, станом і складом  звалищ промислових і побутових відходів, станом наземних і морських екосистем
Державна гідрометеорологічна  служба  Міністерства  охорони  навколишнього  природного середовища	здійснює  спостереження  за  станом  атмосферного  повітря, метеорологічними  умовами,  станом  поверхневих  вод  суші, підземними водами, станом і режимом морських вод, станом ґрунтів та інше
Національне космічне агентство	спостерігає  за  станом  озонового  шару,  забрудненістю атмосфери, ґрунтів  та поверхневих вод, радіаційним  станом
Міністерство  охорони здоров’я	проводить  вибіркові  спостереження  за  рівнем  забруднення  атмосферного повітря в місцях проживання населення, станом поверхневих вод  суші у населених пунктах, станом морських вод  у  рекреаційних  зонах,  хімічним  і  біологічним  забрудненням  ґрунтів  на  території  населених  пунктів  та господарсько-побутовими  відходами,  станом  здоров’я населення  і  впливом  на  нього  забруднення  природного середовища
Міністерство  сільського господарства та продовольства	здійснює  контроль  за  агрохімічним,  токсикологічним  та радіологічним станом сільськогосподарських рослин і тварин та  продуктів  з  них,  спостереження  за  ґрунтами сільськогосподарського використання
Державний  комітет  лісового господарства	контролює стан лісів, ґрунтів у лісах, мисливської фауни
Державний  комітет  з  водного господарства	здійснює  гідрохімічні  та  радіологічні  спостереження  за водами; спостереження за станом ґрунтів  у межах впливу меліоративних  систем,  за  переформуванням  берегів  та гідрологічним  станом  у  прибережних  смугах  водосховищ; облік ресурсів поверхневих вод
Державний  комітет  з  питань житлово-комунального господарства	здійснює  спостереження  за  якістю  питної  води централізованих систем водопостачання; станом стічних  вод міської  каналізаційної  мережі;  станом  зелених  насаджень; проявами небезпечного підняття ґрунтових вод у містах та селищах міського типу
Державний  комітет  природних ресурсів	проводить спостереження  за підземними водами і виконує оцінку їх ресурсів, здійснює спостереження за ендогенними та екзогенними  процесами,  виконує  державне  еколого-геологічне  картографування  території  України  для  оцінки стану  геологічного  середовища  та  його  змін  під  впливом господарської діяльності
Державний  комітет  України із земельних ресурсів	веде  спостереження  за  структурою  землекористування, трансформацією земель залежно від  їх цільового призначення; за  станом  та  якістю  ґрунтів  і  забрудненням  ландшафтів, станом  рослинного  покриву,  відновлення  земель,  станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення, станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток
Національний  комітет авіації	здійснює  авіаційно-космічні  спостереження  за  станом озонового  шару  в  атмосфері,  забрудненістю  атмосфери, ґрунтів і поверхневих  вод, сніговим покривом, радіаційним  станом