Екологічна ситуація в Вінницькій області

1. Визначити в плані роботи на 2003 рік такі основні заходи щодо забезпечення реалізації державної та регіональної екологічної політики:

Підвищити ефективність та результативність роботи з державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства за рахунок поліпшення взаємодії між регулюючими та інспекторськими підрозділами, ведення єдиної бази даних природо користувачів та екологічно-небезпечних об'єктів, вдосконалення існуючої методики перевірок, підвищення кваліфікації працівників управління.

2. Домогтись шляхом використання сучасних інноваційних екологічно-безпечних, ресурсозберігаючих вітчизняних технологій вирішення таких екологічних проблем області:

- завершення будівництва очисних споруд каналізації смт. Піщанка;

- впровадження українсько-бельгійського пілотного проекту з формування просторових елементів екомережі на місцевому рівні для міста Немирова і Немирівського району;

- завершення інвентаризації непридатних, невизначених та заборонених пестицидів і агрохімікатів, розробка та впровадження пілотного проекту їх знешкодження методом термічного розкладу із застосуванням нейтралізуючих компонентів;

- пошук технічних рішень системи утилізації твердих побутових відходів міста Вінниці.

3. Координацію природоохоронної діяльності підприємств, установ та організацій Вінниччини, впровадження принципів сталого розвитку здійснювати на базі Регіональної програми охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів на 2003-2011 роки, яка є складовою частиною економічної стратегії розвитку Вінницької області, одним із важливих інструментів реалізації державної політики у сфері охорони довкілля.

Комплексна програма охорони довкілля, прийнята Вінницькою обласною радою в 1998 році була першою в області спробою вироблення довгострокової екологічної програми, що мала грунтуватися на здійсненні комплексу заходів, котрі поширювалися на економіку право, систему масової інформації, освіту і т.д. Всі попередні програми спрямовувались на переважно на організацію діяльності, пов`язаної з економією сировини при виробництві продукції, будівництвом очисних споруд, відновлюваними заходами та створенням природно-заповідних територій. Аналіз виконання Комплексної програми охорони довкілля протягом 1998 -2002 років показує, що досягти системних змін у підходах до природоохоронної діяльності вдалося лише частково. Основна причина полягає в тому, що передбачені програмою заходи виконувалися не системно, а лише тією мірою, як цього вимагала конкретна ситуація.

На 1998-2002 роки Програмою було визначено 34 заходи з охорони атмосферного повітря, з них виконано 15. Суттєво зменшити викиди забруднюючих речовин дозволили заходи, виконані за кошти самих підприємств: впровадження системи трьохступеневого спалювання палива на енергоблоку №3 Ладижинської ТЕС у Тростянецькому районі, заміна сушильних барабанів технологічною лінією з використанням ленточного сушила та збору готової продукції у бункері на підприємстві "Глухівцікаолін" Козятинського району, заміна вагранок на електропечі та переведення котельної на газ на Могилів-Подільському машинобудівному заводі, впровадження установки ДФ-2 для емульгації мазуту на Бродецькому цукрозаводі Козятинського району, проведення режимно-налагоджувальних робіт на Вінницькому підприємстві "Маяк-Теплокомуненерго", Жмеринському підприємстві "Експрес", Кам`яногірському цукровому заводі Оратівського району. Через відсутність коштів у підприємств не організовано системи аспірації та гідропилоподавлення у ЗАТ "Демидівський гранкар`єр"; не проведено режимно-налагоджувальні роботи на котлах Соколівського (Крижопільського району), Вендичанського (Могилів-Подільського району), Гонорівського (Ямпільського району) та Кам'яногірського цукрових заводів.

З 45 запланованих заходів, спрямованих на зниження обсягів скиду забруднених та недостатньо очищених вод, що мали бути виконані за кошти підприємств, виконано 9: впроваджено систему зворотного водопостачання теплообмінних вод на Кам`яногірському цукрокомбінаті, Погребищенському заводі сухого знежиреного молока, реконструкцію очисних споруд Тростянецького м`ясокомбінату. Не впроваджено системи зворотного водопостачання вод 1 категорії на Іллінецькому та Деребчинському (Шаргородського району) цукрових заводах, на Барському і Тростянецькому спиртових заводах. Ряд заходів Комплексної програми, намічених до виконання за кошти підприємств, фактично спрямовані на вирішення комунальних проблем і не можуть бути реалізовані без фінансової підтримки з відповідних місцевих бюджетів: будівництво споруд доочистки стічних вод з інтенсифікацією роботи існуючих потужностей, завершення будівництва системи обороту промивних вод на водопровідній станції підприємством "Вінницяводоканал", будівництво 2-ї нитки напірного колектора від каналізаційної насосної станції Хмільницьким підприємством "Водоканал", завершення будівництва естакади для підключення стічних вод до очисних споруд каналізації міста Жмеринським підприємством "Експрес". Для упорядкування відведення стічних вод від населених пунктів необхідно збудувати очисні споруди каналізації для дев`яти районних центрів області, фактично ведеться будівництво очисних споруд каналізації тільки для селища міського типу Піщанки, завдяки отриманому фінансуванню з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Виконано проектні роботи для будівництва очисних споруд каналізації смт.Чечельника і Чернівців. Не розпочато роботи з передачі земель прибережних захисних смуг річок і водойм водогосподарським організаціям через відсутність фінансування з обласного бюджету.

Передбачені Комплексною програмою охорони довкілля зменшення розораності сільгоспугідь, заходи для зупинення процесів ерозії та падіння родючості грунтів знайшли відображення і в Концепції стабілізації та розвитку агропромислового комплексу області на 1999-2000 роки, затвердженій 3 грудня 1998 року на 3 сесії обласної Ради 23 скликання. Однак передбачені обома програмами заходи практично не фінансуються. Корінне поліпшення грунтів у 1998-99 роках з обласного бюджету не фінансувалося. Єдиним заходом з поліпшення родючості грунтів, який фінансувався з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, був пілотний проект поліпшення родючості грунтів з використанням біогумусу в сільгосппідприємстві "Пилявське" Тиврівського району. Невирішена проблема утилізації непридатних та заборонених отрутохімікатів, які знаходяться у власності сільськогосподарських підприємств, зростає ризик аварійних ситуацій, пов`язаних з їх недбалим зберіганням.

Найгострішою з невирішених екологічних проблем області є поводження з твердими побутовими відходами. Більшістю сільських рад області, як і передбачено Комплексною програмою охорони довкілля, визначено місця організованого складування неорганічних побутових відходів для власних потреб територіальних громад. Проте позбутися стихійних сміттєзвалищ не вдалося жодному району чи місту в області. Міські Ради міст Вінниці, Могилева-Подільського, Козятина та інших не забезпечили будівництво полігонів чи заводу з переробки твердих побутових відходів, оскільки ці заходи вимагають значних капіталовкладень. Передбачене Комплексною програмою створення об`єктів природно-заповідного фонду виконано у всіх районах області, виготовляється геоінформаційна система, котра має стати базою для формування регіональної екологічної мережі. Не завершені роботи зі створення Національного природного парку "Південне Поділля", оскільки після ожеледі 2000 року необхідно внести суттєві зміни в проект парку, що потребує часу на спеціальні наукові дослідження. Заплановані програмою обсяги робіт з лісовідновлення виконано лише підрозділами державного лісогосподарського об`єднання "Вінницяліс", щорічні об`єми лісорозведення через недостатнє фінансування знижуються. Найбільший вклад у розвиток екологічної освіти і виховання області внесли Вінницький державний технічний університети (відкрито спеціальність "Екологія", вивчено світовий досвід поводження з непридатними отрутохімікатами для підготовки регіональної програми з їх знешкодження), Вінницький аграрний університет (розроблено навчальний курс економіки природокористування, ведеться підготовка до міжнародної конференції з питань сталого розвитку агроекосистем), Вінницький державний педагогічний університет. Заходи з удосконалення системи управління природними ресурсами виконано в передбачених обсягах. Зокрема для переходу на нові принципи управління природними ресурсами на базі геоінформаційної системи і як основу моніторингу екологічного стану області створено топографічну карту-основу області масштабом 1 : 100000.

Основною причиною невиконання розділів Комплексної програми охорони довкілля Вінницької області, які потребували великих фінансових затрат, є недосконалість економічного механізму її реалізації. Залишився невиконаним п.3 рішення 13 сесії обласної ради 23 скликання від 30 січня 1998 року "Про Комплексну програму охорони довкілля Вінницької області" про спрямування на виконання програми коштів бюджету області в межах надходжень плати за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища. Існуючий економічний механізм природокористування за роки дії програми було суттєво вдосконалено, однак надходження до обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, - практично єдиного джерела фінансування Комплексної програми охорони довкілля області, - залишаються в порівнянні з фондами інших областей просто мізерними - в 2002 році очікується надходження в сумі 725 тис.грн. До 40% коштів обласного фонду, сплачених підприємствами до місцевих бюджетів, не перераховується в установленому порядку місцевими радами до обласного бюджету. Особливе місце в надходженнях коштів до фонду має займати Ладижинська ТЕС, найбільший забруднювач довкілля області, частка ТЕС в платі за забруднення природних ресурсів повинна перевищувати 50%. Однак за всі роки існування обласного природоохоронного фонду від Ладижиської ТЕС в цей фонд не надійшло ні однієї копійки. Визначені Комплексною програмою охорони довкілля довгострокові цілі й пріоритети для області є науково обгрунтованими і зберігають свою актуальність як пріоритети сталого розвитку області. Тому доцільно ці пріоритети закріпити в розроблюваній зараз Стратегії економічного розвитку регіону.

В подальшому основою економічного та організаційного механізму реалізації місцевих екологічних програм повинна бути ідея місцевих екологічних планів на захист довкілля. Детальна довідка про досвід Чечельницької селищної, Могилів-Подільської та Немирівської міських рад з впровадження місцевих екологічних планів представлена Вам у письмовому вигляді. Я хочу тільки наголосити, що ідея місцевих екологічних планів дуже важлива для нас в умовах обмеженого фінансування природоохоронних заходів, адже такий план по-перше дозволяє організувати природоохоронну діяльність територіальної громади як систему, хай невеличких, але послідовних дій в межах наявного фінансування, а по-друге стимулює окремих членів територіальної громади та місцеві підприємства сприяти поліпшенню довкілля власними силами чи то фінансовим, чи то трудовим вкладом, як це було зроблено у Чечельнику. Чечельницька селищна рада спільно з місцевою дитячою екологічною організацією "Відкасник" не лише впорядкувала наймальовничішу частину прибережної захисної смуги річки Савранки в межах Чечельника, а й розробила технічні та економічні рішення стосовно будівництва в районному центрі очисних споруд каналізації. Громада Чечельника першою на Вінниччині спробувала на практиці втілити екологічний план, в якому поєднуються екологічні, економічні та соціальні інтереси територіальної громади. Будівництво очисних споруд каналізації якраз є таким прикладом одночасного вирішення проблем економічних (створення нового підприємства, задіяння потужностей місцевих будівельних організацій), проблем соціальних (наявність каналізації суттєво поліпшує якість життя в даному населеному пункті) та проблем екологічних (захист від забруднення мальовничої притоки Південного Бугу). Державне управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області вважає поширення практики впровадження місцевих екологічних планів кращим напрямком формування регіональної екологічної політики. Адже екологічні біди Ладижина і Могилева-Подільського, Джурина в Шаргородському районі та Заозерного в Тульчинському районі, природні особливості Літинського і Ямпільського районів при начебто однаковому аграрному характері економіки цих районів не дозволять давати однакові рецепти подолання екологічних проблем. Повинно з`явитись в кожному районі, в кожній територіальній громаді власне бачення першочергових заходів поліпшення довкілля задля поліпшення якості власного життя. Місцевий екологічний план потрібен також на рівні конкретного підприємства, конкретного підприємця для подолання ними негативних наслідків їх власної господарської діяльності.

Природа сама по собі вже не в змозі нейтралізувати результати господарсько-економічної діяльності людини і суспільства. Певно це є свідченням того, що найстрашнішим злом для природи є забруднення людської свідомості хибними, чисто споживацькими, а то і злочинними ідеями. Регіональна екологічна політика для Вінницької області покликана вирвати керівників і громадян з полону технократичних ілюзій і забезпечити ефективне регулювання економічних процесів з врахуванням соціальних і екологічних потреб кожного , хто проживає на цій, попри усі негаразди досі благодатній землі.

Використана література:

Вся інформація взята з сайту Державного управління екології і природних ресурсів Вінницької області.