Екологічна ситуація в Вінницькій області

Реферат на тему:

Екологічна ситуація в Вінницькій області

Місце Вінницької області в економіці України визначається високим природно-ресурсним потенціалом та достатнім рівнем розвитку всіх складових народногосподарського комплексу: промисловості, в т.ч. енергетики, транспорту, та сільського господарства. В межах області виділяються два основних промислових вузли: Вінницький та Ладижинський. Значний промисловий потенціал зосереджений також у містах Могилів-Подільський і Жмеринка.

Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна - Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області - хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди - ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров'ї.
В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою й теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна кількість опадів 520 -590 мм, з них близько 80 % припадає на теплий період року.

Область займає площу 26,5 тис. км2, що становить 4,5% території України.
Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.

Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині - сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністров'ї - глибокі чорноземи та опідзолені ґрунти. Близько 70% території області розорано.
Загальна площа лісового фонду області - 356,5 тис.га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза; рідше змішані - сосна, дуб, береза граб.

На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис.км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис.га.

В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості - 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість - 1,2%.

Протягом останніх років галузева структура виробництва в області зазнала значних змін. Згорнули виробничу діяльність (в деяких випадках аж до припинення існування) підприємства радіотехнічної та електротехнічної промисловості, значно знизили обсяги виробництва підприємства паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості та сільського господарства. Названі фактори сприяли зменшенню техногенного навантаження на екологічний стан області. І все ж викликають серйозне занепокоєння ряд невирішених екологічних проблем, серед яких є розрив між накопиченням токсичних відходів (в тому числі непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин) і заходами з їх утилізації та знешкодження, складування побутових відходів та забруднення поверхневих вод.

Обласна рада та обласна державна адміністрація, інші місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування в рамках чинного законодавства врегульовували ряд природоохоронних проблем регіону у сферах поводження з відходами, використання поверхневих вод, лісових ресурсів, тваринного світу, однак реформування системи управління природними ресурсами та дотримання норм екологічної безпеки Вінницької області в даний час помітно відстає від темпів реформування економіки і, особливо, від темпів проведення земельної реформи.

Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8 % угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис.га - 5,2 % ріллі України; багаторічних насаджень - 51,9 тис.га.
Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2002 році зменшилась в порівнянні з 2001 роком з 71,7 до 57,8 тис. т. тобто на 19,4%. Це пов'язано з покращенням паливного балансу Ладижинської ТЕС (збільшенням співвідношення газ/вугілля в бік природного газу) на долю якої припадає 71,6% викидів. Друга причина - газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться понад 5% викидів. Так, з 26-ти заводів, що переробляли цукровий буряк в 2002 році 17 працювали на природному газі.

Разом з цим спостерігається значний ріст викидів від автомобільного транспорту - з 67,2 тис. т в 2001 році до 90 тис. т 2002 році, або з 48,3% від загального обсягу викидів в 2001 році до 60% в 2002 році. При цьому у м. Вінниці доля викидів автотранспорту досягла 98%. Основна причина збільшення кількості викидів автотранспорту - збільшення середнього пробігу транспортних засобів три незначному збільшенні їх кількості. В результаті, за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології, перевищення гранично допустимих концентрацій оксиду вуглецю зафіксовані у 8% проб, пилу в 7% проб, оксидів азоту у 2% проб. У 4% проб зафіксовані перевищення по вмісту фтористого водню, що очевидно є наслідком збільшення обсягів зварювальних робіт.

Якість води у поверхневих водоймах області за основними показниками знаходилася на рівні 2001 року і навіть дещо покращилася. Цьому сприяло зменшення обсягів скиду забруднених вод при збільшені об'ємів скиду нормативно очищених. У цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. У р. П.Буг спостерігалися незначні перевищення вмісту органічних речовин. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

Сумарний забір води в порівнянні з 2001 р. в області зменшився з 708,4 до 625,9 млн.м3. Скид нормативно очищених збільшився 5,8 до 12,2 млн.м3, а забруднених зменшився з 67,9 до 57,5 млн.м3. Найвагомішим фактором забруднення водойм залишається незадовільна робота окремих очисних споруд каналізації або їх відсутність. Темпи будівництва, реконструкції та модернізації ОСК залишаються незадовільними. В 7- ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.

На території області експлуатується 55 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 88,5 млн.м3/ рік. В 2002 році у двічі збільшено потужність очисних споруд ВАТ "Вінницький олієжиркомбінат". Продовжувалося будівництво очисних споруд в смт. Піщанці, вирішувалися питання про початок їх будівництва в м. Немирові та смт. Оратові. Пройшов екологічну експертизу проект ОСК в смт. Чернівцях.
Одними з найбільш агресивних є стічні води підприємств по переробці молока. На Шаргородському молокозаводі проведено реконструкцію очисних споруд, на Жмеринському - виділено кошти на підключення до міських ОСК. Але на більшості підприємств цієї галузі питання очистки стічних вод не вирішується і вони здебільшого вивозяться на поля фільтрації.
Покращенню якості поверхневих вод в значній мірі повинно сприяти упорядкування прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об'єктів. Однак, через відсутність коштів виконання проектних робіт та винесення в натуру прибережних захисних смуг річок та інших водойм практично не ведеться.

Залишається не вирішеною проблема утилізації відходів. Особливе занепокоєння викликають такі об'єкти як є полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що біля с. Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с. Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об'єднанні "Хімром" у м. Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин Шаргородського району.
Питання утилізації накопичених у м. Вінниці відходів фосфогіпсу не вирішуються через банкротство власника відходів - ВО "Хімром".

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем. В Теплицькому районі зловмисниками кинуто в став декілька упаковок непридатних пестицидів, в результаті чого завдано значної шкоди водним живим ресурсам.

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%.
Пошкоджені внаслідок стихії 2000 року лісонасадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу. У південних районах шириться новий для області вид шкідника - американський білий метелик, личинка якого завдає все більш відчутної шкоди лісонасадженням та зеленим насадженням в населених пунктах. В 2002 році Хмільницькому та Іллінецькому районах виявлено два випадки лісових пожеж, причиною яких стало випалювання сухої рослинності. В результаті пошкоджено лісонасадження на площі 14 га.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення за останні роки скорочуються. Особливо це стосується створення полезахисних смуг. Разом з цим, в результаті переводу земель на яких розташовані полезахисні смуги із земель лісового фонду до сільськогосподарських, згідно нового Земельного кодексу України, ці лісонасадження опинилися під загрозою знищення. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів, виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так поголів'я лосів за 2002 рік скоротилося в порівняні з 2001 роком на 55 голів або на 63%. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 469 голів, кабана на 236 голів. Зменшилося також поголів'я хутрових звірів - на 29 тис. голів та пернатої дичини усіх видів на 26 тис. голів.

У 2002 році у порівнянні з 2001 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: бобра на 66%, оленя плямистого на 16 голів, байбака на 18 голів. Зростає чисельність зубра європейського. Станом на 1.01.2003 р. його поголів'я становило 126 голів, значно розширився ареал мешкання.

Природно-заповідний фонд області (станом на 31.12.2002р.) налічує 21 заказник, 10 пам'яток природи, 11 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 294 території та об'єкти різних категорій місцевого значення. За минулий рік площа природно-заповідного фонду збільшилась на 3135,88 га і становить 23760,57 га (0,89% від загальної площі області). Розширення територій ПЗФ відбулась за рахунок створення загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" (Літинський, Жмеринський райони), ландшафтного заказника місцевого значення "Дністер" (Муровано-Куриловецький район), ботанічних заказників місцевого значення "Гранітні скелі", "Урочище "Анциполівське" (Немирівський район).

Протягом 2002року виявлено ряд територій у Гайсинському, Немирівському районах на яких проводились дослідження з метою підготовки наукових обґрунтувань.
На території окремих об'єктів природно-заповідного фонду ведеться господарська діяльність. З метою регулювання діяльності Державним управлінням екології та природних ресурсів на 10 об'єктів видано дозволи на спеціальне використання природних ресурсів (сінокосіння, випасання худоби, збір лікарської сировини ).

Для досягнення екологічної стійкості територій, протягом останніх років, важливим моментом є нарощування площ земель, що підлягають особливій охороні. Такими територіями є об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водні об'єкти, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних об'єктів, інші землі водного фонду, водно-болотні угіддя, сіножаті, пасовища, полезахисні лісові смуги, землі оздоровчого та рекреаційного призначення, а також землі історико-культурного призначення, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Названі вище території ввійдуть до складу національної, регіональних та місцевих екологічних мереж. В першу чергу це природно-заповідний фонд (природні ядра), який покликаний забезпечувати збереження генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.

Попередні обстеження ще на 18 територіях спонукають до створення трьох регіональних ландшафтних парків, 7 ботанічних та ландшафтних заказників, 2 пам'яток природи місцевого значення та 6 заповідних урочищ. Включення згаданих територій, як природних ядер, до екомережі у 2 - 2,5 рази збільшить площу природно-заповідного фонду області, а проектування екологічних коридорів між ними дозволить сформувати цілісну регіональну екомережу.

Для поліпшення стану довкілля в 2006 році в області пропонуються такі першочергові заходи: