Екологічна оцінка діяльності лісового господарства на прикладі ДП "Білокоровицьке лісове господарство"

РОЗДІЛ 1

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ 

1. Особливості лісових екосистем

     Ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище [18]. Рослинні угруповання, що формуються на таких територіях, є характерними для великих площ суходолу в різних районах Земної кулі. Їхніми найважливішими функціями в біосфері є зв'язування вуглекислого газу, утворення біотопів, придатних для життя багатьох видів тварин, рослин та грибів, регулювання гідрологічного режиму, розвиток та підтримка ґрунтів.

     Розрізняють такі одиниці лісівничо-екологічної  типології [32]:

• тип умов місцезростання або едатоп,
• тип лісу,
• тип лісостану.

     Едатоп  – лісотопологічна класифікаційна одиниця, що об’єднує лісові і нелісові ділянки за ґрунтовими (трофотоп) й гідрологічними (гідротоп) умовами. Просторову мінливість лісорослинних умов в межах едатопу виражають шляхом виділення підтипів, варіантів і морф. Кожен едатоп поділяють на дев’ять підтипів, вісім крайніх з них є перехідними, а центр відповідає характерному едатопу. Виділені такі варіанти едатопу: нітрофільний, галогенний, заплавний. Морфи розрізняють за рельєфом, фізико-механічними особливостями ґрунту (скелясті, круто схильні, рівнинні).

     Тип лісорослинних умов – це сукупність однорідних лісорослинних умов на покритих і непокритих лісом ділянках. Тип лісу об'єднує лісові й оголені від лісу ділянки, подібні за ґрунтово-гідрологічними та кліматичними умовами. Отже, тип лісу – це ділянка лісу або їх сукупність, які характеризуються єдиним типом лісорослинних умов, однаковим складом деревних порід, кількістю ярусів, аналогічною фауною і потребують однакових лісогосподарських заходів при рівних економічних умовах.

     Тип лісостану – сукупність деревних порід у тому чи іншому лісовому насадженні. Деревостани розрізняють за складом порід, формою, походженням, віком та продуктивністю. У деревостанах виділяють переважаючу, головну, другорядну та супутню породи. До ознак лісостану можна віднести: походження, склад, форма, вік, бонітет, повнота, зімкнутість, густота, тип лісу.

     Виділяють певні ознаки або елементи лісу, які в сумі характеризують його морфологію (будову). Найголовнішими з них є [24]:

• лісове насадження,
• деревостан,
• підріст,
• підлісок,
• підгін,
• живий надґрунтовий покрив,
• відпад,
• позаярусна рослинність,
• лісова підстилка,
• ризосфера.

     Лісове насадження – це ділянка лісу однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю та живим надґрунтовим вкриттям. Є головним складовим елементом лісу. У насадженні виділяють такі яруси: деревостан, підріст, підлісок, живе надґрунтове вкриття, які разом із позаярусною рослинністю, складають наземну частину лісу. Коріння цих рослин, багаточисельні Мікроорганізми та макроорганізми, ґрунт, материнська гірська порода утворюють підземну частину лісу. Не кожне насадження має усі перелічені вище яруси. Найважливішими ознаками лісового насадження є його Таксаційні характеристики насадження.

     Деревостан (іноді лісостан) – сукупність деревних порід у тому чи іншому лісовому насадженні. Деревостани розрізняють за складом порід, формою, походженням, віком та продуктивністю. У деревостанах виділяють переважаючу, головну, другорядну та супутню породи.

     Підростом називають молоде покоління деревних рослин, що росте під наметом лісу або на зрубах, яке здатне вийти у перший ярус насадження, замінивши старий материнський деревостан. Підріст буває насіневого та вегетативного походження. Однорічний підріст насіневого походження називають сходами, а старше одного року – самосівом.

     Підліском називають чагарники, рідше дерева, які ростуть під наметом лісу, утворюючи найнижчий ярус насадження, і не здатні вийти у верхній ярус в даних лісорослинних умовах. Складається підлісок з тіневитривалих порід, інколи може бути відсутній.

     Підгоном називають сукупність дерев і чагарників, які складають супутні породи. Вони сприяють кращому росту і очищенню від сучків головної породи. У якості підгону використовують породи з уповільненим ростом і густими кронами – в'яз, клен, клен польовий і татарський, ліщина звичайна. Для дуба підгоном може бути ялина, ялиця, граб звичайний насіннєвого походження, ільмові, клен гостролистий. Щоб не допустити затінення крон головної породи, підгін проріджують.

     Живе надґрунтове  покриття – сукупність трав, мохів, лишайників і напівчагарників, що вкривають ґрунт під наметом лісу, на зрубах і згарищах є одним з ярусів лісового насадження. Впливає на властивості ґрунту у лісі (фізичні властивості, кислотність, вміст органічних речовин, мікроклімат) пом'якшує або підсилює заморозки на поверхні ґрунту, послаблює вітер, поновлення та розвиток лісу.

     Відпад – частина дерев, які відмерли внаслідок внутрішньовидової та міжвидової конкуренції, або відмерлі протягом року хвоя, листя й інші рештки лісової рослинності. Лісова підстилка (інколи рослинна підстилка, листяна підстилка або просто підстилка) шар мертвого рослинного матеріалу, такого як листя, кора і гілки, що опали на землю. Ризосфера – товща ґрунту, яка пронизана кореневими системами лісових рослин.

     Ліс як скупчення рослин і тварин, що існують у біотичній асоціації  або біоценозі, угрупованні, займають спільне навколишнє середовище, тобто, ліс існує в єдиному фізичному навколишньому середовищі, яке включає у себе частину атмосферного повітря, ґрунт як частину підземного простору. Це середовище – нестатичне, воно безперервно змінюється у зв'язку зі зміною потоку сонячної радіації, атмосферними змінами, зміною ґрунту під впливом погоди, а також під дією самого лісового угруповання на місцевий мікроклімат та ґрунт.

     Ліси виконують ряд функцій, найважливішими з яких є [24]:

• політичні,
• екологічні,
• економічні,
• соціальні.

     В політичному розумінні ліси є об'єктом міжнародної політики щодо збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти.

       В екологічному сенсі ліси – найефективніший засіб стабілізації навколишнього природного середовища (60 % кисню виробляє рослинність). Вони виконують оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції, нейтралізують шкідливі викиди в атмосферу, поглинають окис вуглецю, збагачують повітря фітонцидами (1 га фільтрує до 70 тонн пилу); ліси виконують захисні функції щодо охорони земель від водної і вітрової ерозії та запобігають процесам опустелення (що особливо важливо для Півдня і Сходу країни); ліси виконують водоохоронні функції, закріплюють береги рік і водойм; ліси є об'єктами природно-заповідного фонду, середовищем для збереження унікальних ландшафтів, об'єктів рослинного та тваринного світу.

       Відповідно економічної функції ліси є джерелом отримання деревини та недеревних продуктів (гриби, ягоди,лікарські рослини тощо); ліси є базою розвитку мисливського господарства, туризму, санітарно-оздоровчих закладів та місць відпочинку; захисні лісові насадження та полезахисні лісові смуги підвищують урожайність сільськогосподарських культур (вартість приросту врожаю у 2-3 рази перевищує витрати, пов'язані з полезахисним лісорозведенням); ліси є джерелом формування ринку послуг для розвитку малого і середнього бізнесу; реалізація деревини, інших ресурсів лісу та надання послуг є джерелом поповнення державного бюджету.

     Щодо  соціальної функції, то лісове господарство надає робочі місця для місцевих громад, покращує умови їх життя, особливо у депресивних районах; ліси відкриті для доступу місцевого населення для їх життєзабезпечення (паливо, гриби, ягоди, випас худоби); місцеві громади отримують частину природної ренти від експлуатації лісових ресурсів на свій соціальний розвиток ; ліси виконують рекреаційні, естетичні та виховні функції.

     Для ведення багатоцільового господарства в лісі у сучасний період потрібні знання з лісової біології з екологічних позицій. Вирощування високопродуктивних і якісних лісостанів потребує значних зусиль людини, тому знання процесів, викликаних втручанням у життя лісу, є обов'язковим.

     У лісівництві відомі фактори, які впливають на ріст дерев у лісі, їх досить легко виміряти, але досить непросто визначити дію факторів у комплексі, як вони діють на місцеоселення у цілому. Найбільш вдало поділяв екологічні фактори академік П.С.Погребняк. Він об'єднав їх у три групи [20]:

• абіотичні,
• біотичні,
• антропогенні.

     Абіотичні фактори, тобто фактори неживої  природи, у свою чергу, поділяються на три категорії: кліматичні, едафічні та геологічні.

     Кліматичні  фактори, або фактори надземного середовища, – це атмосферні фактори, які включають у себе сонячну радіацію, світло, тепло, опади, вологість повітря, випаровування вологи, вуглекислий газ повітря, атмосферне електричне поле та ін.

     Едафічні  фактори, або фактори підземного середовища, ґрунтової родючості, включають у себе вологу в ґрунті з розчиненими у ній поживними речовинами, концентрацію ґрунтового розчину та його кислотність, наявність шкідливих для рослин сполук, фізичні властивості ґрунту – механічний склад, шпаруватість, аерацію, теплові властивості ґрунту, його глибину та доступність для кореневих систем, лісову підстилку, тощо.

     Геологічні  фактори – це гірські породи, що сформували ґрунт, поверхневий стік, наявність ерозійних процесів ґрунту на схилах, повені, алювіальні процеси у заплавах річок, вплив землетрусів та вулканічної діяльності, діяльності морських припливів і відливів. Рельєф відносять до орографічного фактору, що відображає категорію простору. Він розподіляє у просторі світло, тепло, вологу, поживні речовини у ґрунті.

     До  біотичних факторів відносяться рослини, тварини, мікроорганізми. Мається на увазі не лише вплив трав'яної, мохової, лишайникової рослинності на деревну, але й взаємовплив дерев між собою. Цей вплив вважається ценотичним фактором. Тут ураховуються спадково закріплені властивості деревних порід (відношення до світла, тепла тощо).

     Групу антропогенних факторів складають фактори людської культури, господарської діяльності, рубки лісу, лісові пали, сінокосіння, випас худоби у лісі, сільськогосподарське використання лісових земель. Особливо відчувається вплив рукотворних водосховищ, які часто підтоплюють лісові масиви.

     Як  правило, відмічені фактори діють  на ліс у комплексі. Крім того, з’являються специфічні фактори, які притаманні окремим лісостанам: склад деревних порід, будова деревостанів, інші особливості окремих ділянок лісу.

     Акад. Г.М.Висоцький велику увагу приділяв мезорельєфу, тобто рельєфу, у якому  різниця у висотах місцевості вимірюється десятками метрів. Це - улоговини, балки, долини річок і  т.п. Мезорельєф певним чином впливає  на гідрологічний режим місцевості: зволоження зростає від верхніх  елементів рельєфу через схил і - до підніжжя. Цей процес вдало показав П.С.Погребняк на схемі борового ряду. Він наводить ще один приклад просторових зв'язків між лісом і середовищем, між складом і продуктивністю лісостанів та механічним складом ґрунту. Екологічні дослідження стали базою для створення едафічної сітки П.С. Погребняка (табл. 1.1), яка є класифікаційною основою системи встановлення лісорослинних умов і типів лісу [14].