Екологічна експертиза

На кордоні з Полтавською  областю (с. Кам'яне Лебединського  району) якість води по основних інгредієнтах нижче нормативів для водойм рибогосподарського водокористування, окрім: БСКп – 1,8 ГДК (2008 р.– 2,5 ГДК); розчинених ортофосфатів – 5,4 ГДК (2008 р.– 4,9 ГДК), марганцю –6 ГДК (2008 р. – 21 ГДК), заліза загального – 1,7 ГДК ( 2008 р. – 3,6 ГДК ). Інші показники залишилась на рівні показників 2010 року.     Взагалі, для річок Псел та Сейм на території Сумської області притаманний підвищений вміст іонів марганцю та заліза за рахунок вимивання цих іонів з геологічних пластів Курської магнітної аномалії, що місцями переходить на територію нашої області.

                                                                                                                   Таблиця 4.1  

Основні показники використання і відведення води, млн. м³

В промисловості  найбільш водоємкими є такі галузі:

• хімічна   – 43,5%;
• харчова –  22,2%;
• машинобудівна – 19,%;
• енергетика – 13,0%;

2.1.5 Грунти та їх характеристики

Грунт на території району родючий, в основному чорноземи, дернові підзолисті, сірі лісові. Лебединський район має високий рівень сільськогосподарської освоєності та розораності території. З загальної площі 154,2 тис. га земель доля ріллі становить 75,6 тис.га , що складає 49,0% та 69,6% площі сільськогосподарських угідь.       Дерново-підзолисті грунти сформувалися переважно під лісами з участю трав'яної рослинності, що зумовило одночасний прояв двох протилежних процесів грунтотворення: з одного боку - підзолистого, при якому руйнуються мінеральні й органічні частини грунту, а з іншого - дернового, який сприяє нагромадженню органічних та мінеральних (насамперед карбонатних) речовин у ґрунтовій товщі. В залежності від переважання того чи іншого процесу, особливо підзолистого, розрізняють приховано-, слабо- та середньопідзолисті грунти. Разом з тим, на складі, будові і властивостях грунтів відчутно позначаються особливості материнських порід, на яких протікали процеси грунтотворення, в зв'язку з чим виділяються піщані, глинисто-піщані та супіщані різновиди дерново-підзолистих грунтів.      В цілому можна говорити про переважання легкого (піщаного та зв'язно-піщаного) механічного складу у грунтах цього типу. Дерново-підзолисті грунти характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину, мають негативні водно-повітряні властивості (залежність зволоження цих грунтів від атмосферних опадів часто спричиняється до "підгорання" сільськогосподарських культур). Відсутність в'язкості, природної структурності, мала вбирна здатність і незначна буферність грунтів дерново-підзолистого типу зумовлюють нестійкість поживного режиму і незначний вміст гумусу.            І все ж, зважаючи на значне поширення цих грунтів, особливо на межиріччях і великих борових (перших надзаплавних) терасах Полісся, дерново-підзолисті грунти досить інтенсивно використовуються у сільськогосподарському виробництві, про що свідчить і відносно високий рівень їх розорювання (понад 60%).

2.1.6 Лісові ресурси

На території площі  лісового фонду становлять 33,2 тис. га. В лісах переважають хвойні насадження 50% твердолистяні займають 30%,м’яколистяні 20%. В породному складі переважає сосна, дуб, береза, вільха. На території району росте більше 100 видів лікарських рослин. Природно-заповідний фонд району включає 12 об’єктів загальною площею 1486 га. Найцінніше з них заповідник « Михайлівська цілина» (площею 202 га)- це унікальна на всю Україну ділянка лучного цілинного степу, яка збереглася в нерозораному стані більше ніж 200 років, та пам’ятка природи загальнодержавного значення озеро Шелехівське (7 га.) Це рідкісне за красою озеро джерельного походження, яке виникло в льодовиковий період в результаті зсувів. Дата утворення: 1939 рік Відстані: від м. Лебедин до м. Суми залізницею 72 км автошляхом 55 км Географічні дані. Природні ресурси. Структура земельного фонду : Територія, усього 154,2 тис. га у тому числі: сільськогосподарські угіддя 108,6 тис. га 6 % від площ с/г угідь області із них : рілля 75,6 тис. га Ліси і інші лісовкриті площі 33,2 тис. га Забудовані землі 3,8 тис. га Землі водного фонду 1,7 тис. га Інші землі 6,9 тис. га

2.1.7 Тваринний світ

Тваринний світ Сумщини досить різноманітний. Науковцями визначено  понад 370 видів хребетних, 60 з яких - ссавці, 260 видів птахів, 7 видів  плазунів, 11 видів земноводних, 38 видів  риб. Представники мисливської фауни  налічують 23 види. Станом на 01.01.2007 р. в  області створено 223 заповідні території  і об'єкти загальною площею 158627,08 га, що становить 6,6% від території  області. На них охороняються популяції  понад 60 видів рослин і 90 видів тварин, занесених до Червоної Книги України, а також велика кількість видів, занесених до Списку рідкісних видів  тварин і рослин області, й численні рослинні угруповання, занесені до Зеленої  книги України.    Природно-заповідний фонд Сумщини налічує 204 об'єкти. Серед заповідних об'єктів є: один національний природний парк «Деснянсько-Старогутський», філія Українського степового природного заповідника «Михайлівська цілина», 10 заказників загальнодержавного значення та 6 об'єктів загальнодержавного значення інших категорій. Серед об'єктів місцевого значення: 1 регіональний ландшафтний парк, 72 заказники, 82 пам'ятки природи, 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 2 ботанічні сади, 2 дендропарки, 27 заповідних урочищ.

2.1.8 Населення і соціальна  сфера

Тепер зупинимося на особливостях соціально-економічного розвитку Сумської області.

2.1.8 Населення і соціальна  сфера

Населення: ▼ 21 540 (на 1.12.2011)

Площа: 1700 км²

Густота: 12.6 осіб/км²

Район адміністративно-територіально  поділяється на 23 сільські ради, які  об'єднують 129 населених пунктів  та підпорядковані Лебединській районній раді             Основними сферами зайнятості в районі є промисловість -12 промислових підприємств (Лебедин), освіта, культура, медицина та ін. Комфортність проживання населення є низькою, крім м. Рівне. В районному центрі є маршрути автобусів, широка сітка закладів торгівлі, ринкі, заклади комунального обслуговування населення.: ВАТ «Завод поршневих кілець», ВАТ «Завод верстатних вузлів», машинобудівний завод, ВАТ «Фурнітура», моторобудівний завод, ПАТ «Завод «Темп», ВАТ «Швейна фабрика», ВАТ «Хлібозавод», навчально-виробниче підприємство глухих, дочірнє підприємство «Лебединське виробництво будматеріалів», ТОВ «Лебединський Нафтомаслозавод», ТОВ «Лебединська рибоводно-меліоративна станція». ТОВ «Лебединський мясокомбінат».    Територія району, зокрема селищ добре озеленена, промислових підприємств багато, як правило, всі вони розташовані в межах населених пунктів або на їх окраїнах.          За даними обласного управління охорони здоров'я Лебединського району, майже половину від загального числа померлих складають люди, що страждали серцево-судинними захворюваннями. У працездатному віці кожен третій гине від нещасних випадків, отруєнь і травм.

2.2. Фактори антропогенного  впливу на компоненти природного  середовища їх характеристика

У довкіллі, що оточує організми, розрізняють  абіотичні, біотичні і антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють комплекс умов, де живуть організми. Абіотичні фактори визначаються елементами неживої природи, їх фізичним станом, хімічним складом. Біотичні фактори, створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а антропогенні фактори зумовлені присутністю людини та її трудовою діяльністю.   Поки об'єми суспільного виробництва були відносно невеликими, біосфера як активна саморегулююча система сама справлялася з неподобствами, що супроводжували господарську діяльність, однак XX століття характеризується значним збільшенням масштабів виробництва в усіх галузях світової економіки, тому біосфера та цивілізація нашої планети зараз знаходяться в небезпеці. Це не передчасна тривога, а страшна реальність нашого буття, реальність надзвичайно сувора, смертельна, така ж небезпечна, як загроза самознищення людства в термоядерній війні. Тепер потрібно вже не просто переконувати людей у новому підході до вирішення екологічних проблем, а бити на сполох.        

Глобальний  характер масштабів забруднення  навколишнього середовища досягає  вже майже критичного рівня. Все  живе на нашій планеті піддається одночасній шкідливій дії хімічних, фізичних і біологічних факторів. Джерелом хімічного забруднення  є понад два мільйони хімічних сполук, більшість з яких вважаються нешкідливими. Хибність даного ствердження доводиться багатьма дослідами, які показують, що ці сполуки часто діють не безпосередньо на організм, а на його потомство шляхом скорочення чисельності виду, або повним його знищенням. До найбільш отруйних забруднювачів навколишнього природного середовища належать сполуки свинцю та фенолу, це ще раз було підтверджено низкою дослідів на білих пацюках та морських свинках, яким щоденно протягом кількох місяців давали ацетат свинцю (одній групі) та фенол (другій групі). Методами гістохімії та гісторадіографії досліджувалися реактивні зміни під впливом свинцю в клітинах скелета і кровотворних органів. І хоч зовнішні прояви дії свинцю на пацюків були непомітними, у кожному випадку мали місце істотні зміни в репродуктивній функції тварин, а саме: зародки помітно відрізнялися між собою за розмірами, деякі з них були мертвими. Із живих зародків розвивалися плоди з дефектами кінцівок, крім того, були виявлені деструктивні й дегенеративні зміни в клітинах печінки, органів кровотворення. Виявилося безліч ознак порушень у системі біологічного самозахисту організму.       Фенол потрапляє в організм людини і тварини переважно Із питною водою. У великій кількості викидають його у водойми промислові підприємства, де фенол і його сполуки отруюють все живе. В дослідах підтвердилися реактивні зміни під дією фенолу в клітинах кровотворної, хрящової та кісткової тканин. На сьогодні з усією очевидністю доведено, що із забрудненим навколишнім середовищем пов'язано близько 70 % усіх випадків захворювань, близько 60 % випадків неправильного фізичного розвитку дітей і більш як половина випадків смерті (Д.К. Соколова, 1986).    Сьогодні численними гігієнічними дослідженнями встановлено зв'язок між концентраціями шкідливих викидів у атмосферу міст і захворюванністю населення хворобами органів дихання, серцево-судинної системи. Такі забруднювачі атмосферного повітря, як оксиди сірки, азоту, різноманітні органічні речовини, що подразнюють слизову оболонку, є причиною виникнення великої кількості запальних захворювань очей, органів дихання. Почастішали випадки бронхіальної астми. Багато хімічних речовин, які забруднюють атмосферне повітря і мають канцерогенні та мутагенні властивості, призвели до збільшення кількості випадків злоякісних захворювань, насамперед органів дихання, спонтанних абортів, перинатальної смерті плода, аномалій вагітності, безпліддя, мертвонароджуваності тощо. Слід відзначити, що серед населення, яке проживає в умовах забрудненої атмосфери міст, частіше зустрічається несприятливий перебіг вагітності та пологів (Е.А. Новикова, 1980), а серед дітей, які народились від матерів з патологічною вагітністю і пологами, -діти з невеликою масою тіла і недостатнім фізичним розвитком, функціональними відхиленнями серцево-судинної і дихальної систем (Г.Н, Сердюковська, 1981).        Високі концентрації широкого спектру токсикантів призводять до високих рівнів захворюваності серед населення: у містах, де розташовані підприємства металургійної промисловості, на 100 тисяч населення серед чоловіків - 96,1, а серед жінок- 12,7 випадків раку легень; у містах, де знаходяться машинобудівні підприємства, випадків раку легень серед чоловіків 54-58 , серед жінок 6,2-7,9 випадків на 100 тисяч населення; у містах з підприємствами кольорової металургії виявлено порушення репродуктивної функції, наявні токсикози, спонтанні аборти, вроджені дефекти розвитку, а кількість мертвонароджених в 2-2,5 раза більша, ніж в контрольному місті (Сімферополь - 0,38 %).          В Лебединському районі промислові джерела щорічно викидають в атмосферу понад 1 млн. тонн токсичних хімічних сполук, скидають у водойми 0.5 млрд м3 забруднених стічних вод. За останні роки в міських стічних водах в 10,8 раза зросла кількість свинцю, у 5,2 раза - міді, в 4,8 - нікелю, в 3,7 - цинку.