Вступ
Ускладнення екологічної
ситуації в країні внаслідок забруднення
навколишнього природного середовища
функціонуючими господарськими об'єктами
та комплексами обумовило необхідність
розробки та обліку спеціальних природоохоронних
розділів при створенні передпроектної,
проектно-планової та проектно-кошторисної
документації. Всебічний екологічний аналіз
та правильна, достовірна експертна оцінка
проектів споруджуваних господарських
об'єктів, комплексів та систем набувають
принципово важливого значення, оскільки
«людські проекти», що не враховують закони
природи, приносять чимало лиха. Важлива
роль серед ефективних заходів протидії
цьому належить екологічній експертизі. Необхідність
та процедура проведення екологічної
експертизи визначені природоохоронним
законодавством України. Здійснюється
вона на підставі закону України «Про
екологічну експертизу» (1995 рік). Тривалий
час екологічна експертиза розвивалась
переважно як засіб нормативного відвернення
екологічно несприятливих наслідків при
будівництві народногосподарських об'єктів,
тобто формувалась на нормативній методології,
і завдання її зводилося до перевірки
об'єкта, зіставлення запроектованих показників
з чинними нормативно-правовими критеріями
та наступним узагальненням і формулюванням
висновків обов'язкового характеру, які
ґрунтувались не на законодавчих актах,
а на стандартах, будівельних і санітарних
нормах, методичних вказівках і рекомендаціях. Екологічна
експертиза - вид науковопрактичної діяльності
спеціально уповноважених державних органів,
еколого-експертних формувань та об'єднань
громадян, що ґрунтується на міжгалузевому
екологічному дослідженні, аналізі та
оцінці передпроектних, проектних та інших
матеріалів та об'єктів, реалізація і дія
яких може негативно впливати або впливає
на стан навколишнього середовища та здоров'я
людей, і спрямована на підготовку висновків
про відповідальність запланованої чи
здійснюваної діяльності вимогам і нормам
законодавства про охорону навколишнього
природного середовища , раціональне використання
і відтворення природніх ресурсів , забезпечення
екологічної безпеки. Мета екологічної
експертизи є запобігання негативному
впливу антропогенної діяльності на стан
навколишнього природного середовища
та здоров'я людей, а також оцінка ступеня
екологічної безпеки господарської діяльності
та екологічної ситуації на окремих територіях
і об'єктах. Об'єктом вивчення є - основні
етапи проведення екологічної експертизи. Предметом
вивчення дипломної роботи є дослідження
екологічна експертиза агроландшафту
Сумської області. Мета дипломної роботи
полягає в проведенні аналізу екологічного
стану об`єктів промислового значення
Сумської області.
Завдання роботи:
1) Проаналізувати основні
аспекти екологічної експертизи
агроландшафту.
2) Дати загальну характеристику
фізико-кліматичних умов Сумської
області.Під час проведення експертиз
(експертних досліджень) з метою виконання
певного експертного завдання експертами
застосовуються відповідні методи дослідження,
методики проведення судових експертиз,
а також нормативно-правові акти та нормативні
документи (міжнародні, національні та
галузеві стандарти, технічні умови, правила,
норми, положення, інструкції, рекомендації,
переліки, настановчі документи Держспоживстандарту
України), а також чинні республіканські
стандарти колишньої УРСР та державні
класифікатори, галузеві стандарти та
технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна,
довідкова література, програмні продукти
тощо. Визначення способу проведення експертизи
(вибір певних методик, (методів дослідження))
належить до компетенції експерта.
Розділ 1. Попередня стадія
експертизи
- Назва об’єкту експертизи, місце розташування
Лебединський район, Сумської
області
- Терміе проведення експертизи
Термін проведення експертизи
від 22 січня 2012 року до 31 березня 2013 року.
- Замовники екологічної експертизи
Замовники екологічної експертизи
являються Національний університет
водного господарства та природокористування,
кафедра екології.
- Аналітична стадія експертизи
2.1 Геофізичні та інші
характеристики території
Лебединський
район Сумської області розташований
на північному сході України, в межах
двох природних зон - лісостепової та
поліської. Територія Сумщини досить
рельєфна. В її північній частині
виділяється Придеснянське плато,
а в південній — Лівобережне
плато. Територія області в південній
частині простяглася зі сходу
на захід приблизно на 170 км, а
в західній відстань з півночі
на південь дорівнює близько 200 км (по
прямій лінії). Загальна площа території
області 23,8 тис. кв. км.
2.1.1 Клімат та
метеорологічні фактори
Клімат помірно-континентальний
з відносно холодною зимою і теплим
літом. Опадів - 510-588 мм в рік, 60% їх випадає
в теплий період року Температура повітря.
Перехід середніх добових температур
через 00С спостерігається, як правило,
у середині березня. Власне середня місячна
температура березня становить близько
00С, змінюючись в рамках від -5-10оС до 5-10
оС. У квітні, в зв'язку із збільшенням
інтенсивності сонячної радіації: та повним
звільненням поверхні від снігового покриву,
середня температура зростає до 6-7оС. Останній
місяць календарної весни - травень здебільшого
має середні температури на 6-7оС вищі від
квітневих і характеризується наближенням
до температурного режиму літнього сезону,
хоча в окремі дні (особливо у першій декаді)
спостерігаються відчутне зниження температур,
а в ранці навіть можливі приморозки. Середні
багаторічні температури літніх місяців
типові для територій з помірно континентальним
кліматом: у червні 17оС, у липні 18,5оС, у
серпні 17-17,5оС. З вересня починається відчутний
спад температур - середні місячні температури
знижуються на 3-4 оС, а у жовтні - ще на 5-6оС.
З другої декади жовтня в окремі роки:
середні добові температури повітря бувають
від'ємними, хоча стійкий перехід через
0 відбувається дещо пізніше, в листопаді-грудні. Вже
у грудні спостерігається 20-23 дні з середньодобовими
температурами нижче 0 С. Особливо охолоджується
повітря у січні-лютому, проте й у ці зимові
місяці температурний режим характеризується
нестабільністю, і стійкий хід від'ємних
температур неодноразово порушується
короткочасними потепліннями, зумовленими
циркуляційними факторами, коли середньодобові
температури піднімаються вище 0 С. В середньому
за багаторічний період у січні буває
5-6 таких днів, у лютому - 6-9. Взагалі, найхолодніший
період зими триває близько 60 днів, з середини
грудня до середини лютого. Вологість повітря
характеризується трьома основними показниками
- абсолютною і відносною вологістю та
дефіцитом вологості (нестачею насичення). Абсолютна
вологість повітря поступово зростає
від зими до літа (у січні - 4 мб, у квітні
8 мб), досягаючи максимуму у липні (16 мб).
З кінця літа вона поступово знижується
і восени наближається де згаданих весняних
показників (у жовтні - 9 мб). Відносна вологість
повітря в осінньо-зимовий період змінюється
мало і пересічно опівдні становить близько
80%. Проте вже навесні, коли спостерігається
різке зростання температури повітря,
а інтенсивність випаровування зростає
не так стрімко, відносна вологість починає
зменшуватися (у травні вона рідко перевищує
51-60%). У надзвичайно мінливій картині перебігу
відносної вологості особливо яскраво
простежуються, крім згаданих сезонних
варіацій, добові відмінності, з мінімальними
значеннями відносної вологості в середині
світлового дня (близько 13-14 год). Хмарність.
Однією з характерних рис погоди є переважання
хмарних днів, особливо у холодну пору
року, коли небо в тій чи іншій мірі вкрите
хмарами протягом 76-88% тривалості світлої
частини доби. Навесні, і особливо влітку,
цей показник відчутно зменшується, не
перевищуючи 44-60. Вітер Вітровий режим
зумовлюється головним чином атмосферною
циркуляцією і характером підстеляючої
поверхні У холодну пору року, коли описувана
територія знаходиться під впливом антициклонів
(особливо Сибірського) та атлантичних
циклонів, переважають південно-східні,
південні, південно-західні та західні
вітри Навесні, коли зменшується циклонічна
діяльність і зростає вплив місцевих факторів,
здебільшого панують вітри південно-східного
та північно-західного напрямків. Суттєву
кліматотворчу, загальноприродничу і
господарську роль відіграє швидкість
вітрових потоків. Середня швидкість вітрів
3,7-6,1 м/с (у зимово-весняний період вища,
ніж влітку та восени). Проте в окремі дні,
особливо у холодну пору року швидкість
вітру може сягати 10-15 м/с. Атмосферні опади
Середня річна кількість опадів на території
за багаторічний період спостережень
змінювалася у межах від 600 до 700 мм. Основна
маса опадів випадає протягом теплого
періоду року (у квітні-жовтні - до 425-475
мм) з чітко виявленим максимумом у липні
(80-95 мм). Найменша кількість опадів спостерігається
протягом березня (близько 30 мм). Найбільші
місячні суми опадів в окремі роки сягають
200-250 мм, а добові максимуми - до 120-170 мм,нерідко
бувають зливи і зливові дощі, коли за
короткий проміжок часу може випадати
понад 100 мм опадів. Характерною ознакою
погодних умов є часта повторюваність
опадів: щорічно спостерігається принаймні
170-180 днів з опадами, шар яких перевищує
0,1 мм. Середня тривалість бездощових періодів
становить 4 дні.
Таблица 1.
Середня місячна
та річна кількість опадів за багаторічний
період, мм
Місяці І ІІ
ІІІ ІV V VI VII
VIII IX X XI XII
Рік
Кільк. 32 33 34 40
63 69 85 76 43 45
40 40 600
На території переважають
опади у рідкій фазі. Лише в зимові
місяці домінують тверді та мішані
атмосферні опади. Разом з тим, саме
ці опади відіграють важливу природничу
роль, зменшуючи надходження радіаційного
тепла (через високі значення альбедо
снігового покриву) і одночасно захищаючи
поверхню від надмірного промерзання,
забезпечуючи весняне зволоження грунту,
тощо. Сніговий покрив в цілому нестійкий,
що пояснюється досить частими глибокими
відлигами. В середньому товщина снігового
площа- до 12-14 см. Величина випаровуваності
з земної поверхні у середньому 500-550 мм
за рік. Річний хід випаровування нерівномірний.
Найменше випаровується у грудні (2-3 мм).
За весну випаровується 180-190 мм вологи.
За літо випаровується 280 мм. Протягом
осені зменшується з 40-45 мм до 6-7 мм. Опади
становлять від 600 до 700 мм, а випаровування
500-550 мм за рік. Відкриті водні простори
сприяють випаровуванню, величина якого
залежить від припливу сонячного тепла
на насичення повітря вологою.
Таблица 1.
Середня випаровуваність
за з водної поверхні квітень-жовтень.(в
мм)
ІV V VI VII VIII IX X сума
65 107 118 125 99 72 38 624
2.1.2 Рельєф
Територія Сумської області
характеризується достатньою розмаїтістю
різних типів морфоскульптур. Вони
включають велику кількість дрібних форм
рельєфу ( прохідні долини, балки, ерозійні
останці, донні врізи, зсуви, конуси виносу,
дюни і піщані пагорби, просадні блюдця,
поди тощо). Ці форми рельєфу поєднуються
в групи, сформовані під дією певного чинника,
так звані генетичні типи рельєфу. До провідних
морфоскульптур належать флювіальні (ерозійна
й акумулятивна), водно – льодовикові
і льодовикові, карстово – суфозійні,
еолові, гравітаційні.
2.1.3 Гірничогеологічні умови
Згідно з геоморфологічним
районуванням України територія
Сумської області розташована в
межах Полісько-Дніпровської низовини
і південно-західної окраїни Середньо
руської височини. Лебединський район
Сумської області за особливістю тектонічної
будови у своїй основі має типово платформенні
утворення, які значно поширені за площею,
але у цілому малопотужні і складаються
з відкладів докембрійського, палеозойського,
мезозойського і кайнозойського віку.
При цьому на денну поверхню виходять
лише молоді відклади крейдового, палеогенового
та неогенового віку. Більш давні утворення
зазвичай поховані під досить потужним
чохлом порівняно молодих відкладів, а
їх присутність у межах території області
можна довести лише за допомогою буріння.
Винятком є тільки невелика ділянка поблизу
м. Ромни. За даними державного Геологічного
фонду України, 53,4% мінерально-сировинної
бази області припадає на паливно-енергетичну
сировину(нафта, газ, конденсат ,торф),
39,1% - на мінерально-будівельну сировину,
6,1% - підземні води, 1,4% - інші види корисних
копалин. В області 294 родовища з 21 виду
корисних копалин. Мінерально-сировинна
база складається з паливно-енергетичної
сировини(нафта, газ, конденсат, торф),
з мінеральної будівельної сировини, сапропелю,
прісних підземних вод та ін. Крім того,
надра області вміщують такі корисні копалини,
як фосфорити, керамзитова сировина, опоки,
скляні піски, мінеральні води. У 2005 році
підприємствами різних форм власності
розроблялося 52 родовища, в тому числі:
нафти, газу, конденсату-24; цегельної сировини-20;
піску-4; крейди-3; кварцитів-1.
У зв’язку з особливостями
геологічної будови території Сумської
області та із збільшенням техногенного
навантаження на компоненти геологічного
середовища до найбільш небезпечних
екзогенних геологічних процесів в
області відносять зсуви та підтоплення. Надра
Сумської області містять різноманітні
корисні копалини, які широко використовуються
у народному господарстві. Як і рельєф,
корисні копалини тісно пов’язані з геологічними
структурами нашої території. Оскільки
вище було сказано, що наша область розташована
на платформі, яка покрита досить товстим
шаром осадових порід, то всі корисні копалини
можуть бути сконцентровані або в фундаменті
платформи, або у її осадовому чохлі. Треба
сказати, що для утворення корисних копалин
дуже важливі географічні умови минулого,
які сприяли утворенню і накопиченню нафти
і газу, солі і крейди, цирконо- і титаномісткої
сировини, різноманітних будівельних
матеріалів. Найбільший інтерес викликають
родовища нафти і газу. Розташовані вони
на півдні області і відносяться до Дніпровсько-Донецької
провінції, яка ще не повністю розвідана
і освоєна, оскільки глибина залягання
продуктивних горизонтів коливається
в межах від 3000м і нижче. У цей час розробляються
Велико-бубнівське, Анастасівське, Коржівське
родовища нафти і газу в Роменському районі.
Ново троїцьке родовище газу в Лебединському
районі, Качанівське, Рибальське, Бугреватське
і Прокопенківське в Охтирському районі. У
перспективі можлива експлуатація ще
цілого ряду родовищ, найбільшим із яких
є Андріяшівсько-Гудимівське. Відкриті
родовища кам’яного і бурого вугілля
(в Липоводолинському, Лебединському районах).Проте,
у зв’язку з тим, що ці пласти малої потужності
і глибокого залягання, їх розробка вважається
недоцільною.
А ось торфом Сумська область
дуже багата. На сьогодні відомо близько
230 родовищ, більшість із яких вважаться
великими. Поклади торфу відносять
в основному до заплав великих
річок і балок. Вони мають 12-40% зольності,
а теплоутворювальна спроможність
3300-5000 кілокалорій, що вважається достатньо
високою. Основна маса торфу розташована
на півночі і заході області. Найбільшими
є Вичихівське, Ретьєвське, Глухівське,
Кл евенське, Молчанівське. Єзуцьке родовища. Розвідані
запаси кам’яної солі, які належать до
Роменського і Синівського соляних куполів.
Запаси солі тут значні і в будь-який момент
можуть бути збільшені, оскільки жодна
із свердловин на Роменському родовищі
не була пройдена на всю потужність соляного
штока, хоча деякі із них сягають 2км глибиною.
На Синівському куполі досліджені лише
перші десятки метрів. Відомо, що роменська
сіль годувала людей під час громадянської
і Великої Вітчизняної воєн. Зараз родовища
солі не розробляються, хоча в будь-який
момент можуть бути використані як сировина
у хімічній і харчовій промисловості. Крім
того, у тому ж Роменському соляному куполі
під час буріння були виявлені прошарки
калійних солей, що значною мірою збільшує
цінність родовища в його перспективі. Інтерес
для майбутніх розробок становлять фосфорити,
які знайдені у с. Стецьківка і Могриця.
Глибина їх залягання 20-30м, а вміст Р2О5
сягає 30%.Окрім власне фосфоритів, поклади,
у яких вони знайдені, багаті мінералом
глауконітом – чудово цінною хімічною
сировиною. Залягають ці породи поблизу
поверхні і мають до 25% глауконіту. У господарській
діяльності широке застосування у Сумській
області знайшли піски, піщаники, глини,
суглинки, гіпси, піщана крейда та ін. Так,
для випалювання на вапно використовується
біла піщана крейда. Відомі 17 родовищ крейди,
більшість із яких вважаються великими(Збруцьке-Глухівський
район; Шечківське-Путивльський район;
Барилівське-Краснопільський район; Кам'янське,
Прогресівсько-Порохонське та ін.). Вміст
СаСО3 у крейдових породах складає 93-95%. Прояв
кам’яного вугілля в межах Сумської області
приурочений до нижньо- або середньокарбоновим
відкладам. Як правило, виділяються декілька
пластів робочої потужності, але враховуючи
їх глибоке залягання на даний момент
вони практичного значення не мають, так
як потужність пластів невелика, а глибина
їх залягання значна. В Роменському, Липоводолинському,
Охтирському районах вона складає 600-1500м
й навіть більше. На рівні середнього палеогену
прояв типово бурого вугілля був відмічений
свердловинами, у с. Смєлов на півночі
Роменського району. З верхнім палеогеном
пов’язують одне непромислове родовище
бурого вугілля і ряд невеликих проявів.
Знаходиться воно на західному периклінальному
замиканні Роменського соляного купола. Наявність
бурого вугілля в онові неогенової товщі
було виявлено в Кролевецькому районі.
На відміну від раніше згаданих ділянок
вугіллевмісні відклади залягають тут
не на великій глибині, а поблизу поверхні.
Пласти бурого вугілля
відмічаються і в інших районах.
Найбільш перспективними в цьому
плані є південно-західні окраїни
області.
2.1.4 Водні об'єкти
Територією району протікає
р.Псел з лівою притокою –р.Вільшанка,
правою- р.Грунь.Річка Псел приходить на
територію Сумської області з Курської
області Росії. Контроль річки в межах
області вівся на 12 створах (8 – рибогосподарського,
4 – господарсько-побутового користування)
та 18 створах (4 – рибогосподарського,
та 14 – господарсько-побутового користування)
на притоках Псла 1-го та 2-го порядку. Територією
області річка Псел протікає Краснопільським,
Сумським та Лебединським районами. На
кордоні з Росією (с. Миропілля Краснопільського
району) фіксувався підвищений вміст розчинених
ортофосфатів – 2,5 ГДК (2010 р. – 4,1 ГДК) ,
цинку – 5 ГДК ( 2010 р – без перевищень ),
марганцю – 7,5 ГДК (2010 р. – 6 ГДК) для водойм
рибогосподарського користування. Основні
забруднювачі р. Псел розташовані в межах
м. Суми. Вплив зворотних вод промислових
та комунальних підприємств міста простежується
в створі нижче м. Суми (с. Червоне Сумського
району), де відмічається перевищення
нормативів ГДК для водойм рибогосподарського
водокористування за показниками: БСКп
– 2,2 ГДК (2010 р.–1,5 ГДК), розчинені ортофосфати
– 4,8 ГДК (2010 р. – 5,9ГДК), нітрити – 2,3 ГДК
(2010 р. – 1,9 ГДК ), іони амонію – 1,9 ГДК (2010
р. – 1,7 ГДК ), марганець – 9 ГДК (2010 р. –
12 ГДК), залізо загальне – 2,6 ГДК ( 2010 р.
– 4,4 ГДК ). На території Сумського району
р. Псел зазнає впливу зворотних вод підприємства
ТОВ « ВІТАМП» що має скид в р. Ільмень
– притоку р. Псел 2 порядку. В створах
нижче скиду №1 з очисних споруд ТОВ «
ВІТАМП» с. Сад протягом року фіксувалося
перевищення нормативів для водойм господарсько-побутового
користування по органічних речовинах:
БСКп – 1,6 ГДК; ХСК – 2,2 ГДК , розчиненим
ортофосфатам – 1,4 ГДК, іонам амонію –
1,4 ГДК, завислим речовинам – 1,2 ГДК, а нижче
скиду № 2 з очисних споруд ТОВ «ВІТАМП»
с. Ясени - перевищення нормативів для
водойм господарсько-побутового призначення
по органічних речовинах: БСКп – 1,9 ГДК;
ХСК – 1,5 ГДК , іонам амонію – 2,7 ГДК. На
території Лебединського району р. Псел
зазнає впливу зворотних вод підприємств,
що мають скиди в р. Вільшанку – притоку
р. Псел 1 порядку, зокрема ДКП «Водоканал»
м. Лебедин. В створах нижче скидів (№№
1, 2) з очисних споруд ДКП «Водоканал» м.
Лебедин протягом року фіксувалося перевищення
нормативів для водойм господарсько-побутового
користування по органічним речовинам:
БСКп – 1,8 ГДК (2010 р. – 2 ГДК), ХСК – 1,3 ГДК
(2010 р. – 1,7 ГДК). Взагалі навантаження на
р. Псел та її притоки в порівнянні з 2008
р. зменшилося. Це пов'язано з тим, що підприємства,
які мають скиди в річки, працювали не
на повну потужність, тому деякі показники
навіть знизились в порівнянні з минулим
роком.