Екологічні проблеми людства

       Особливої шкоди водоймам завдають  нафта й нафтопродукти, які  утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообмінові  між водою і атмосферою і  знижує вміст кисню у воді; 1 т нафти здатна розпливатись  плівкою на 12 км² поверхні води. Осідаючи на дно, згустки мазуту вбивають донні мікроорганізми, що беруть участь у самоочищені води. Гниття донних осадків, забруднених органічними сполуками, продукує у воду отруйні сполуки, зокрема, сіркрводень, що забруднює всю воду в річці чи в озері.

       Основними забруднювачими води  є хімічні, нафтопереробні й  целюльозопаперові заводи, великі  твариницькі комплекси, гірничорудна  промисловість. Останнім часом  особливе місце серед забруднювачів  води посідають синтетичні миючі  засоби. Ці речовини містить фосфор, що сприяє бурхливому розмноженню у воді синьо-зелених водоростей і „цвітінню” водойм, яке супроваджується різким зниженням у воді вмісту кисню, „заморами” риби, та інших „рукотворних” морів на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на берег трупи риби, що задохнулася.

       Біологічне забруднення водойм полягає у надходженні в них зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибків, яєць червів і т. д., багато з яких є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові сто- 

 –  10 – 

ки (особливо, якщо вони неочищені чи очищені недостатньо), а також стоки підприємств цукрових заводів, м’ясокомбінатів, заводів, що обробляють шкіру, деревобробних комбінатів. Особливої шкоди біологічне забруднення водойм завдає в місцях масового відпочинку людей (курортні зони узбережжя морів).

       Теплове забруднення води спричиняється спуском у водойми підігрітих  вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних установок. Тепла вода змінює термічний і біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода, нагріта до 26 – 30 ^NС, діє пригнічуючи на риб та інших мешканців водойм, а якщо температура води піднімається до 36 ^NС, вся риба гине. Найбільшу кількість теплої води викидають у водойми атомні електростанції.

       Стан води Світового океану  сьогодні викликає велику тривогу.  Його забруднюють переважно річками,  з якими щорічно надходить  понад 320 млн т солей заліза, 6,5 млн т фосфору та інші. Дуже багато забруднень потрапляє в океани і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті тощо . блтзько третини мінеральних добрив, що вносяться а грунт, вимивається з нього дощовими водами й виноситься ріками в моря й океани4 лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світовий океан близько 62 млн т на рік. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких одноклітинних водоростей, що вже не раз спричиняло так звані „червоні припливи” ( хоча колір води при цьому буває й жовтим, і синьо-зеленим, в залежності від виду водорості). У „підживленій” нітратами й фосфатами морській воді ці рослини надзвичайно швидко розмножуються, утворюючи подекуди на поверхні води гігантські „ковдри” товщиною до 2 м і площею в багато квадратних кілометрів. Така ковдра діє, як прес, що душить у морі все живе. Гинучи, водорості опускаються на дно, де починають гнити, поглинаючи увесь кисень з води. Це викликає загибель донних організмів.

       До найбільш шкідливих забруднювачів  Світового океану належать нафта й нафтопродукти. Їх щорічно потрапляє сюди 5 – 10 млн т, головним чином в результаті втрат при добуванні нафти з морських родовищ, аварій танкерів, берегового стоку тощо. Так, внаслідок аварій танкера „Екссон валдіз”, стовся в 1990 р. поблизу Аляски, в море потрапило 400 тис. т нафти. Величезні нафтові плями були рознесені морськими течіями й вітром далеко від місця аварій, забруднивши значні ділянки узбережжя, спричинивши загибель тюленів, морських птахів, риби тощо. А в 1991 році внаслідок війни між Кувейтом та Іраком (відомої як операцію  „Буря в пустелі”) нафта з підірваних танкерів і нафтопроводів вкрила 1550 км² поверхні Перської затоки і 450 км берегової смуги, де загинула велика кількість морських черепах, птахів, крабів та інших тварин.

       Нафтова плівка на поверхні  моря пригнічує життєдіяльність  морського фітопланктону, що є  одним із голвних постачальників  кисню в земну атмосферу, порушує  тепло- і вологообмін між океаном  і атмосферою,  губить  

 –  11 – 

мальків риб і інших морських організмів.

       Моря й океани забруднюються  також твердими відходами –  промисловими й побутовими. Їх  в Світовому океані накопичилось  вже понад 20 млн т. більшість  із них містить сполуки важких металів та інші шкідливі речовини, що згубно діють на морську фауну та флору. В Світовий океан потрапила велика кількість радіоактивних речовин внаслідок випробувань атомної зброї, роботи атомних реакторів військових підводних човнів і криголамів, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій тощо. Загальна кількість радіоактивності принесеною людиною в Світовий океан, становить 1,5 ∙ 10⁹ Кі, в той час як під час чорнобильської аварії було викинуто 5 ∙ 10⁷Кі, тобто в 30 раз менше.

       Найбільше забруднення Світового  океану відбуваєть в його мілководній прибережній зоні. Шельф океану – це райони, де більшість морських організмів проводить значну частину свого життя; до того ж саме тут мільйони рибалок зарбляють собі на життя, а ще більше кількість людей відпочиває.

       Проблема захисту Світового океану нині стала однією з найактуальніших, вона стосується всіх країн, навіть тих, що не мають безпосереднього виходу до океану. Зогляду на це ООН розроблено й прийнято кілька важливмх угод, що регулюють судноплавство, рибальство, добування корисних копалин із морських родовищ тощо. Найбільш відомою з них є угода, підписана більшістю країн світу в 1982 р., що дістала назву „Хартія морів”.

      Надра Землі використовуються  людиною в кількох напрямах:

1. для добування корисних копалин;
2. зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;
3. створення різних споруд, сховищ і навіть цілих заводів;
4. транспортних комунукацій (метро, трупроводи);
5. захоронення токсичних промислових і стічних вод. Головним напрямом, звичайно, є добування мінеральної сировини;

       Є два види діяльності людини, що мають особливо велике значення, оскільки від них залежить  благополуччя суспільства: це  робота сільського трудівника, що виробляє продукти харчування, й робота гірника, шахтаря, що видобуває з надр Землі енергетичну й матеріальну сировину, без якої неможливе всіх гаклузей господарства. При цьому якщо виробництво харчових продуктів прямо пропорційне зростанню населення, то зростання енергомісткості й матеріаломісткості сучасного виробництва відзначається значним випередженням по відношенню до зростання наснлення.

       Як свідчать статистичні  дані, при  зростанні  населення  в 4,5 раза потреба енергії зростає  12, а матеріалів, що добуваються з надр Землі, - в 9 разів.

       Сьогодні, за  даними  ООН, з   надр Землі щорічнодобувається  близько 20  

 –  12 – 

млрд  т корисних копалин, а до 2008 р. ця кількість зросте в 4 – 6 раз. При  цьому разом із корисними копалинами з надр піднімається на поверхню ще більш так званих „пустих порід” : їхня кількість оцінюється в 150 млрд т щорічно. Всього ж, як вважають вчені, за всю історію людства, починаючи з бронзового віку, людством було виплавлено 16 млрд т різних металів, у тому числі за останні 40 років – 11 млрд т.

       При сучасній технології добування  й переробки корисних копалин  лише 1 – 5 %  речовини, добувається  з надр, використовується у вигляді  продукції, все решта йде у  відвали й відходи.

       На скільки ж років вмстачить людству наявних запасів корисних копалин і які вони, ці запаси? За даними науки геохімії, в десятикілометровій верхній товщі літосфери 99 %  її маси складають 12 хімічних елементів:

1. O – оксиген;
2. Si – сіліцій;
3. Al – алюміній;
4. Fe – ферум;
5. Ca – кальцій;
6. Na – натрій;
7. K – калій;
8. Mg – магній;
9. H – гідроген;
10. Ti – титан;
11. C – карбон;
12. Cl – хлор;

       Усі інші елементи знаходять  в дуже не великих кількостях. Між тим людство використовує  всі елементи таблиці Менлелєєва, проте в рвзних кількостях. За  останні десятиліття величезного значення для економіки всіх країн набули такі корисні копалини:

1. Нафта;
2. Газ;
3. Алюміній;
4. Титан;
5. Хром;
6. Нікель;
7. Кобальт;
8. Уран;
9. Марганець;
10. Свинець;
11. Олово;

       Як вважають міжнародні експерти, за тих темпів споживаня, які  характерні для сучасної найрозвиненішої країнисвіту – США – всі розповідані запаси цих корисних копалин на материках будуть вичерпані за кілька десятиліть (для деяких – за одно – два століття). 

 –  13 – 

       За даними ООН, ресурси 18 економічно найважливіших мінералів знаходяться на межі повного вичерпання, навіть якщо впровадити рецеклічність і відновлення. Серед них:

1. Золото;
2. Срібло;
3. Ртуть;
4. Свинець;
5. Сірка;
6. Олово;
7. Цинк;
8. Вольфрам;

       Взагалі в світі спостерігається  тенденція до зменшення обсягів  використання природних ресурсів. Економіка найбільш розвинених країн світу все більше починає базуватися на малотоннажному виробництві, де основними галузями є такі, як складне сучасне машинобудуваня, електроніка, обчислювальна техніка.

       Зменшення обсягів видобування  мінервльних ресурсів із надр Землі досягається також їх комплексним використанням. Практично всі родовища твердих корисних копалин комплексні, тобто крім основного компоненту містять цілий ряд спутніх.

       Значно порушують земну поверхнюгірничі  розробки – шахти, кар’єри, свердловини. Підземні розробки викликають утворення пустот, тріщин у гірських породах, просідання грунту, обвали природи, осушування відносних горизонтів. З гірських порід виділяються шкідливі гази (метан, сірководень), спостерігаються раптові проривм підземних вод, явище так званого „гірського удару” тощо. Проходка ка’єрів супроводжується вкликими штучними зниженями рельєфу, по краях кар’єрів розвиваються зсуви, обвали. Поверхневі водотоки забруднюються мінералізованими водами, що відкачуються з шахтних горизонтів.

       Відомі методи якщо не запобігання,  то хоча б пом’якшення негативних наслідків цих екологічних порушень. Головним напрямом тут повинно стати чкнайширше впровадження маловідходних або безвідходних технологій. Суть їх полягає в тому, що із земних надр треба брати якомога менше, а з того, що взято, вилучати якомога більше корисних компонентів. Так при кар’єрному методі добування корисних копалин накопичується дуже багато „пустих” порід, серед яких немало таких, які самі є цінною сировиною (пісок, глина, крейда тощо). Використання цих порід для виготовлення будівельних матеріалів, вапна, цегли тощо дозволяє різко скоротити обсяги відвалів, повніше використати матеріали, на отримання яких затрачено багато праці й енергії. „Пусті” породи можна використовувати для засипання боліт, ярів, балок, тобто за їхньою допомогою отримувати нові площі корисних земель, а не вилучати з обороту старі, займаючи їх відвалами.

       Отже, завдання людини не підривати природні основи свого існування,

         

 –  14 – 

не перешкоджати прогресивним процесам, що відбуваються в біосфері, витрачаючи на це все  більш зростаючу кількість енергії, а намагатися з’ясувати закони та правила, що керують цими процесами, узгоджувати з ними свої цілі та дії. Досягнути цього нелегко як через високий ступінь склпдності біосферних явищ, котрі слід вивчати й враховувати, так і в зв’язку з непідготовленістю значної кількості населенння до переходу від психології її вдячих дітей та союзників. Перед людством стоїть грандіозне завдання подолання згаданих диспропорцій і забезпечення нормальних умови існування та прогресивного розвитку на ближчу перспективу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 –  15 –  
 

Література 

1. Білявський  Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних  знань: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 288 с.

 

2. Васільчук В. Г. Кожен урок незвичайний: Посібник для вчителя. – Кам’нець-Подільський, 2003. 196 с.

 

3. Джиргей В. С. Екологія та охорона природи: Підручник. – Львів, 1999. – 233 с.