Екологічні проблеми людства

       Окиси сірки й азоту, що викидаються  в атмосферу внаслідок роботи  теплових електростанцій і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі вкрай шкідливо діють на навколишнє середовище: 

• знижується  врожайність більшості сільськогосподарських  культур внаслідок ушкодження листя кислотами;
• вимиваються з грунту кальцій, калій і магній, що викликає деградацію фауни та флори;
• гинуть ліси (особливо чутливі до кислотних дощів кедр, бук і тис);
• отруюється вода озер і ставків, де гине риба, зникають комахи;
• щезають водоплаваючі птахи й тварини, що харчуються комахами;
• гинуть ліси у гірських районах (таких, як карпати), що викликає гірські зсуви й селеві потоки;
• прискорюються руйнування пам’ятників архітектури й житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром і вапняком;
• збільшується кількість захворювань людей 9подразнення очей, хвороби дихальних шляхів тощо).

       Взимку поблизу ТЕС та металургійних  заводів інколи випадає також  кислотний сніг, який ще більш  шкідливий, ніж кислотний дощ,  що пояснюється більшим вмістом  кислот. Райони, де випадає такий сніг, одержують відразу 4 – 5-місячну дозу забруднення, а під час його танення навесні відбувається процес концентрації шкідливих речовин, тому тала вода інколи містить вдесятеро більше кислот, ніж цей сніг.

       Більше 230 озер в горах Адірондак штату Нью-Йорк мають критичний рівень забруднень сірчаною й азотною кислотами, принесеними кислотними дощами й снігом. Третина озер флоріди теж закислена до небезпечного для водних екосистем рівня. В такому ж стані 20 % озер штатів Массачусетс, Нью Хемпшір, Род Айленд. В такій же біді 20 000 озер півдня Швеції, сотні озер у південній Канаді.

       Крім повільних змін клімату,  людство сьогодні, на жаль, в змозі  викликати його різкі зміни,  які здатні знищити не лише  людину як біологічний вид, а й усе живе на Землі. Такою катастрофою була б ядерна війна. Причому, як свідчить моделювання на ЕОМ, проведене  американськи- 

 –  6 – 

ми вченими, смертельні для людства наслідки викликав би вибух навіть не всього того колосального ядерного потенціалу, що накопичений сьогодні на Землі (за приблизними оцінками, лише у США та росії є сьогодні 60 тис. ядерних боєголовок, кожна з яких набагато перевищує потужність бомби, скинутої в 1945 р. на Хіросіму), а локальний ядерний конфлікт з використанням „всього” 1000 Мт ядерної вибухівки. Такий конфлікт, де б не відбувся, неминуче спричинить метеорологічну катастрофу глобального масштабу, що матиме такі наслідки: 

• теплове нагрівання атмосфери на 1^N, що спричинює ураганні вітри;
• забруднення атмосфери радіоактивними речовинами, які за короткий час поширяться по всій земній кулі (конфлікт в Європі приведе до випадання радіонуклідів в Африці й Америці);
• виділення горючих газів внаслідок пожеж і руйнування промислових свердловин і газопроводів, що викличе підвищення глобальної температури атмосфери Землі на 4 – 5^N у перші ж дні після катастрофи;
• утворення під час ядерних вибухів великої кількості окисів азоту; їх надходження в стратосферу зумовить руйнування від 40 – 60 % озонового шару, що викличе різке збульшення УФ-опромінювання поверхні Землі;
• забруднення атмосфери величезною кількістю пилу й сажі внаслідок ядерних вибухів і пожеж;

       Найстрашнішим наслідком конфлікту  буде самий останній. Спостереження  під час експериментальних наземних  ядерних вибухів показали, що кожний вибух потужністю в одну мегатонну піднімає в повітря 5 Мт пилу. Під час вибуху величезна кілкість гірських порід випаровується й перетворюється на аерозольну фракцію з розмірами часток всього 1 мкм. Такий найдрібніший пил на тривалий час зависає в повітрі й надходить в стратосферу. Таким чином вибухи потужнісю 1000 Мт здіймуть у повітря 5 млрд т найдрібнішого пилу! Крім нього, повітря буде забруднене ще мільярдами тонн сажі й попелу. В містах, де скупчено велику кількість горючих метеріалів (деревини, пластмас, фарби тощо), все горітиме, пожежі набудуть характеру ревучих вогняних смерчів колосальних розмірів. Такі явища спостерігалися під час другої світової війни при масовий бомбардуваннях літаками союзників Гамбурга й Дрездена, коли пожежі будинків зливалися в одну вогняну „форсунку” діаметром у кілометр та висотою в багато сотеню метрів. Уцілілі свідки розповідають, що піднімали в повітря й всмоктували в ревуче полум’я людей, що метались на вулицях...

       Пил, попіл і сажа після такого  локального ядерного конфлікту за один-два тижні затягнуть небо над всією Землею. В результаті прозорість атмосфери зменшиться в 200 разів! На Землі настане „ядерна ніч”, що триватиме кілька місяців й викличе загибель урожаю та більшості рослинно-  

 –  7 –  

го покриву  Землі.

       Сильне запорошення атмосфери  спричинить охолодження приземного  шару повітря на 15 – 30 ^NС протягом першого місяця після конфлікту. А в деяких районах, як показувало моднлювання, температура знизиться на 40 – 50 ^NС. Настане „ядерна зима”, що триватиме кілька місяців. Це буде обумовлене тим, що в атмосфері встановиться невластива для неї надстійка стратифікація, коли нижні її шари сильно охолонуть, а верхні нагріють й припиниться вертикаляне переміщування повітря.

       За кілька місяців темряви й холоду пил і сажа поступово осядуть. Охолодження зміниться нагріванням атмосфери на 20 – 30 ^N вище норми, що спричинить повені й селі, перш за все в гірських місцевостях. Неоднорідні температурні зміни над сушею й океаном викличуть ураганні вітри й снігопади в прибережних районах материків.

       Люди, що вціліють після ядерних  вибухів, поринуть в пекельний  жах ядерної ночі та ядерної  зими. Загибель рослинності й  тварин, радіоактивне забруднення,  вихід з ладу енергетичних  систем, транспорту і зв’язку, ніч і лютий мороз, ураганні вітри викличуть такий психологічний шок, який людство не зможе пережити. Таким чином, локальний ядерний конфлікт спричинить глобальну загибель людства, а ймовірно, й усієї біосфери.

       Ці розрахунки вчених переконливо засвдчили, що ядерна зброя безумовно повинна бути заборонена і знищена.

       Під шумом розуміють неприємні  та небажані звуки, що заважають  нормально працювати, сприймати  звук, відпочивати. Це одна з  форм фізичного забруднення природного  середовища, до якого організми пристосуватись не в змозі. Він дуже шкідливо впливає на здоров’я людей знижує їхню працездатність, викликає глухоту, захворювання. Шум це сукупність звукових хвиль, тобто періодичні (коливальні) зміни тиску повітря, які вимірюють такими параметрами, як інтенсивність (або сила звуку), спектр, часові інтервали.

       Інтенсивність шуму визначається зміною рівня тиску повітря. Для визначення інтенсивності шуму встановлено логарифмічну шкалу, кожний ступінь, якої відповідає зміні інтенсивності шуму в 10 разів і називається белом на честь винахідника телефону А. Бела. На практиці користуються більш зручною одиницею – децибелом (дБ), яка становить 1/10 бела. Приклади інтенсивності шумів наведено в таблиці. Так, для порівняння звук інтенсивністю 140 дБ викликає фізичний біль, який при подальшому посиленні стає нестерпним.

       Спектр звуку – це його складові, прості гармоніки коливань, що мають певну частоту, фазу й амплітуду. Вухо людини сприймає звук частотою від 16 до 20 000 Гц.  Звукові хвилі нижчі за 16 Гц частоти називають інфразвуковими, а вищі за 20 кГц – ультразвуковими. Хоча такі звуки й не сприймаються вухом людини, вони не менш, а навіть більш шкідливі для організму. Особливо небезпечні нечутні інфразвуки, частота яких збігається з  

 –  8  – 

резонансним частотами внутрішніх органів людини (серця, печінки тощо).

       Часові інтервали звуку – це сума коротких імпульсів коливань, що характеризуються певною протяжністю (часом) і амплітудою. Виділяють імпульсні та безперервні звуки.

       Джерелом шуму в навколишньому  середовищі є всі види транспорту, працюючі машини й механізми,  промислові об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори й радіоприймачі, музичні інстременти, юрби людей та окремі особи. Особливо сильне джерело шуму – мотоцикл з несправним або відірваним глушителем. Такий мотоцикл, що з ревом летить вулицею сплячого міста, здатен розбудити 100 тис. людей.

       Інше джерело шкідливого шуму  – сучасні рок-ансамблі. Спостереження  фахівців свідчать, що в концертних  залах, де вони виступають, в перших рядах інтенсивність звуку сягає від 100 – 110 до 118 – 120 дБ. Лікарі встановили, що після кожного такого концнрту „важкого року” близько 10 % слухачів дістають необоротні пошкодження внутрішнього вуха (нервових закінчень), які вже ніколи не відновлюються. Експерти визначили, що в індустріально розвинених регіонах середній рівеню шумів, що все негативніше впливає на довкілля, кожні 10 років зростає вдвоє.

       Вібрації – це тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час ріхних робіт (бетоноукладення, пневмоподрібнення порід чи шлхового покриття, роботи в шахтах з відбійним молотком тощо). Тривалі вібрації завдають великої шкоди організму – від сильної втоми до так званої „вібраційної хвороби” шахтопровідників, струсу мозгу, розриву тканин, порушенню серцевої діяльності, нервової діяльності тошо.

       Інтенсивний розвиток електроніки  та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головними їх джерелами є радіо-, телевізійні й радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), електротранспорт, трансфоматорні станції, напруженість поля біля антен яких така висота, що нерідко гинуть (смажаться наживо) птахи, що злітають в поле їхньої дії.

       Мірою забруднення електромагнітними  полями є напруга поля (В/м). елетричні  поля високої напруги завдають  шкоди перш за все нервовій  системі людини. Так, напруга поля 1000 Б/м спричиняє головний біль  і сильну втому, більші значення  викликає безсоння, неврози, тяжкі захворювання. В районах радіостанцій і військових радіолокаційних станцій рівень електромагнітних випромінювань перевищує гігієнічні норми в 4 – 8 разів, а поблизу ЛЕП (понад 1000 кВ) – у 20 разів.

       У результаті діяльності людей  гідросфера Землі змінюється. Серед цих змін розрізняють кількісні (зміна кількості води, придатної для використання) й якісні (забруднення внаслідок антропогенного впливу).

       Забруднення води поділяють на :

1. Фізичне;
2. Хімічне;

 –  9  – 

3. Біологічне;
4. Теплове;

       Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчиненних домішок – піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розараних ділянок (полів), надходження суспензій з діючиз підприємств гірничорудної промисловості, пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водних тварин, погіршують смакові якості води, а то й роблять її взагалі не придатною для споживання.

       Хімічне забруднення води відбувається за рахунок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі) і органічного надходження (нафта, нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо). Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляє у водойми,посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенні вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюжка. Так, у фітопланктоні вміст шкідливої сполуки вдесятеро вищим, ніж у воді, в зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – ще вдесятеро, в рибі, яка харчується зоопланктоном, - ще вдесятеро. А в організмі хижих риб (таких, як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще вдесятеро і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді! Нещадавно, наприклад, було повідомлення в пресі, що вміст ртуті в балтійській трісці подекуди дорівнює 800 мг на 1 кг мси риби. Це означає, що з’ївши п’ять-вісім таких рибин, людина одержує стільки ртуті, скільки її міститься в медичному термометрі.