Дорвести, що природні фактори існують

     Розвиток  екосистемного аналізу призвело до відродження на новій екологічній основі вчення про біосферу, що належить найбільшому природодослідник XX ст. В.І. Вернадському, який у своїх ідеях набагато випередив сучасну йому науку. Біосфера постала як глобальна екосистема, стабільність і функціонування якої засновані на екологічних законах забезпечення балансу речовини і енергії. Такий підхід дозволив вченим різних країн, що працював з 1964 р. по загальній Міжнародній біологічній програмі (МШП), підрахувати максимальну біологічну продуктивність всієї нашої планети, тобто той природний фонд, яким має в своєму розпорядженні людство, і максимально можливі норми вилучення продукції для потреб зростаючого населення Землі.

     Основним  практичним результатом розвитку екосистемної екології стало ясне усвідомлення, наскільки велика залежність людського  суспільства від стану природи  на нашій планеті, необхідності перебудовувати економіку відповідно до екологічних  законами. Рух, який найкраще назвати як «загальна заклопотаність проблемами навколишнього середовища», раптово розгорнувся протягом двох років, з 1968 по 1970 р. Здавалося, всі раптом зацікавилися забрудненням середовища, навколишньою природою, зростанням народонаселення, питаннями споживання їжі і енергії. Про це свідчили докладні матеріали з проблем навколишнього середовища в широкій пресі. Зростання суспільного інтересу вплинув на академічну екологію. До 1970 р. на екологію дивилися головним чином лише як на один з підрозділів біології. Екологи входили в штат біологічних факультетів, курси екології, як правило, були тільки у програмі підготовки біологів. Хоча і зараз екологія сягає своїм корінням в біологію, вона вже вийшла з її рамок, оформившись в принципово нову інтегровану дисципліну, що зв'язує фізичні і біологічні явища і утворить міст між природними і суспільними науками.

     На  сучасному етапі розвитку екологія зобов'язана вивчати не тільки зв'язку організмів і закони функціонування надорганізменних систем, а й обгрунтовувати раціональні форми взаємовідносин природи і людського суспільства. Зростає соціальна роль екологічних  знань. Основні цілі розвитку фундаментальних  досліджень у галузі екології визначаються гострими народногосподарськими проблемами: необхідністю інтенсифікувати виробництво  й підвищувати економічну ефективність використання природних ресурсів, зберігаючи при цьому стан навколишнього середовища. На перший план висуваються питання біологічної продуктивності і стабільності природних і штучних спільнот. Ці проблеми можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями екологів усіх країн, тому широко реалізується міжнародне співробітництво в галузі глобальної екології. В даний час ясно усвідомлена небезпека екологічної кризи, можливості катастрофічних нерівноважних перетворень планетарної системи у зв'язку з широкою екстенсивної господарською діяльністю людини. Можливості запобігання цієї кризи можуть бути знайдені лише на основі розвитку екологічних знань. Дійова сила екологічних знань допомагає правильно експлуатувати природні ресурси, керувати чисельністю популяцій, знаходити нові рішення сільськогосподарських проблем, нові принципи організації промислових виробництв.

     Сучасна екологія представляє собою розгалужену  систему наук. Вона ділиться на загальну екологію, яка вивчає закономірності зв'язку з середовищем, властиві всім групам організмів, і на приватні напрямки, з екологічної специфіку окремих груп (екологія мікроорганізмів, рослин, ссавців, птахів, риб, комах і т. п.). У ній виділяються такі галузі, як аут-та сінекологія, екологія популяцій. Фізіологічна екологія виявляє закономірності фізіологічних змін, що лежать в основі адаптації організмів. В останні роки розвивається біохімічна екологія, увага якої спрямовано на молекулярні механізми пристосувальних перетворень в організмах у відповідь на зміну середовища. Палеоекологія вивчає екологічні зв'язку вимерлих груп, еволюційна екологія - екологічні механізми перетворення популяцій, морфологічна екологія - закономірності будови органів і структур у залежності від умов проживання. Основний предмет геоботаніки - закономірності складання і розподілу фітоценозів. Екологічної наукою є гідробіологія. Виділяють також екологію наземних екосистем, екологію ландшафтів і т. д. Особливу область складає математична екологія, завданням її є переведення емпірично накопичених відомостей і закономірностей у математичні моделі, які дозволяють прогнозувати стан і поведінку популяцій і співтовариств. Останнім часом розвивається екологія людини, що включає в себе і цілий ряд соціальних проблем.