Негативні наслідки індустріалізації на прикладі Західної Європи

     Видобуток вугілля був дуже небезпечним у зв'язку з присутністю рудничного газу в багатьох вугільних пластах. Певну безпеку надавало використання безпечної лампи, яка була винайдена в 1816 році сером Гемфрі Деві і, незалежно від нього, Джорджем Стіфенсоном. Тим не менш, лампи виявилося не надійними, оскільки дуже швидко виявлялися в аварійному стані, починали слабо світити. Вибухи вугільного пилу тривали, кількість жертв росла протягом всього 19 століття. Умови праці були дуже погані, з високим рівнем жертв від каменепадів.

 

Текстильна промисловість

 

Модель "прядильної ослиці" в музеї Вупперталя, Німеччина.

Прядильна машина була однією з інновацій з яких почалася революція.

 

     На початку 18 століття британське текстильне виробництво базувалося на вовні, яка оброблялася окремими ремісниками, які займалися прядінням та ткацтвом у власних приміщеннях. Ця система була кустарним виробництвом. Для тонких матеріалів використовувались також льон та бавовна, але їх виробництво було утруднене необхідністю попередньої обробки, і, тому, товари в цих матеріалів були тільки невеликою частиною продукції.

     Використовувані прялки та кросна (ручні ткацькі верстати) мали обмежені виробничі потужності, але давали додаткові можливості підвищення продуктивності до такої міри, що промислові товари з бавовни стали домінуючими у британському експорті в перші десятиліття 19 століття. Індія була зміщена з позиції головного постачальника бавовняних виробів.

     Льюїс Пол запатентував роликову прядильну машину і систему flyer-and-bobbin для витягування вовни більш рівномірної товщини, яку розробив при допомозі Джона Уайта (англ. John Wyatt) у Бірмінгемі. Пол і Уайт відкрили в Бірмінгемі фабрику, яка використовувала нову роликову машину, що приводилась в дію віслюком. У 1743 році була відкрита фабрика в Нортгемптоні з п'ятдесятьма шпинделями на кожній з п'яти машин Пола і Уайта. Ця фабрика працювала приблизно до 1764 року. Аналогічна фабрика була збудована Даніелем Борном в Леомінстері, але була знищена пожежею. І Льюіс Пол і Даніель Борн запатентували чесальні машини в 1748 році. Пізніше, в першій бавовно-прядильній фабриці були використані два набори роликів, які рухалися з різною швидкістю. Винахід Льюїса пізніше розвивався і вдосконалювався Річардом Аркрайтом в його "Водній рамці" (Water Frame) і Самюелем Кромптоном в його "Прядильному мулі" (Spinning Mule).

     Інші винахідники підвищили ефективність окремих етапів прядіння: кардинг (чесання), скручування, намотування. Значно зросло постачання пряжі для ткацької промисловості, в якій також наступив прогрес пов'язаний з поліпшенням човників і ткацьких верстатів. Виробіток окремого робітника різко зріс, в результаті чого нові машини були сприйняті як загроза для роботи, і на початку новатори були атаковані, а їхні винаходи нищені.

     Значний вклад у прогрес текстильної промисловості мали підприємці, з яких найвідомішим є Ричард Аркрайт. Йому приписують список винаходів, але, насправді, вони були зроблені такими людьми, як Томас Гайс і Джон Кей; Аркрайт підтримував винахідників, патентував ідеї, фінансував ініціативи, а також захищав машини. Він створив підприємство з обробки бавовни, в якому об'єднав різні виробничі процеси, впровадиив використання енергії — спочатку коней, потім води, що перетворило виробництво бавовни у механізовану галузь. Пізніше водяне колесо замінювали паровою машиною. У період з 1775 по 1800 роки заводи Уатта і Болтона в Сохо випустили 84 парові машини для бавовняних фабрик і 9 машин для вовняних фабрик. До середини XIX століття ручне ткацтво у Великобританії майже зникло.

 

 

Зв'язок

 

Основні телеграфні лінії  на 1891 рік.

 

     Перший електричний телеграф створив російський учений Павло Львович Шиллінг в 1832 році. Згодом електромагнітний телеграф був побудований у Німеччині - Карлом Гауссом і Вільгельмом Вебером (1833), у Великобританії - Куком і Уитстоном (1837), а в США електромагнітний телеграф запатентований С. Морзе в 1837 році. Великою заслугою Морзе є винахід телеграфного коду, де літери алфавіту були представлені комбінацією коротких і довгих сигналів - «точок» і «тире» (код Морзе). Комерційна експлуатація електричного телеграфу вперше була почата в Лондоні в 1837 році.

     У 1858 р. була встановлена ​​трансатлантична телеграфний зв'язок. Потім був прокладений кабель в Африку, що дозволило в 1870 році встановити пряму телеграфний зв'язок Лондон - Бомбей (через релейну станцію в Єгипті і на Мальті).

 

 

Хімічне виробництво

 

     Під час промислової революції розпочалося промислове виробництво деяких найпотрібніших на ринку хімікатів, чим було покладено початок розвитку хімічної промисловості. Сульфатна кислота була відома ще і середньовіччі, але отримували її з оксидів, що утворюються при спалюванні мінеральної сірки в скляних посудинах. У 1746 році Джон Ребук замінив їх на більш об'ємні, виготовлені з листів свинцю, що значно збільшило ефективність процесу (приблизно 50 кг за один процес, принаймі вдесятеро більше, ніж раніше).

     Іншим важливим завданням було виробництво лужних сполук. У 1791 році французьким хіміком Ніколя Лебланом був розроблений метод промислового виробництва карбонату натрію. Він змішував сірчану кислоту з кухонною сіллю і одержуваний сульфат натрію нагрівав з сумішшю вапняку і вугілля. Додаванням води відокремлював розчинний карбонат натрію від сульфіду кальцію. В процесі виробництва утворювалася велика кількість відходів. Хлороводень спочатку забруднював атмосферу виробничих приміщень, але пізніше його навчилися використовувати для отримання соляної кислоти. Метод Леблана був простий, дешевий і давав значно доступніший продукт, ніж метод отримання соди з попелу рослин.

     Ці речовини мали ввелике значення, оскільки вони започаткували багато інших винаходів, замінивши безліч дрібних операцій на більш економічно ефективні та керовані процеси. Карбонат натрію використовували в багатьох виробничих процесах, у тому числі для виготовлення мила, скла, паперу, а також у текстильній промисловості. Сульфатна кислота крім виробництва соди також знаходила застосування для видалення іржі з металевих виробів і як відбілювач тканин.

     Винахід шотландським хіміком Чарльзом Теннантом близько 1800 року хлорки базувався на відкриттях французького хіміка Клода Луї Бертолле і зробив революцію в процесах відбілювання у текстильній промисловості. Час відбілювання різко скоротився (з кількох місяців до кількох днів) порівнюючи з традиційним процесом, який вимагав багаторазових замочувань тканини з лузі або кислому молоці та дії сонячних променів. Завод Теннанта в Північному Глазго, став найбільшим хімічним заводом у світі[Джерело?].

     У 1824 році Джозеф Аспдін, британський муляр, запатентовав хімічний процес виготовлення портландцементу, що виявилося важливим кроком вперед у будівельній промисловості. Цей процес включає спікання суміші глини і вапняку при близько 1400° C (2552° F), подрібнення його на дрібний порошок, який пізніше змішується з водою, піском та гравієм для виробництва бетону. Портландцемент був використаний кілька років пізніше відомим англійський інженером Марком Брюнелем при будівництві тунелю під Темзою. У наступних декадах цемент у великих масштабах використовувався у будівництві системи каналізації Лондона.

     Після 1860 року хімічні інновації стосувалися передусім барвників, роль світового лідера перейшла до Німеччини, яка створила потужну хімічну промисловість. В 1860-1914 роках у німецьких університетах активно вивчались найновіші технології. Британським вченим, навпаки, не вистачало дослідних університетів, не велася відповідна підготовка студентів. Поширилася практика наймати підготовлених у Німеччині хіміків.

 

 

Виробництво скла

 

     На початку 19 століття в Європі був розроблений новий метод виробництва скла, відомий як циліндричний процес. У 1832 році цей процес був використаний братами Шанс (Chance) для виробництва листового скла. Chance Brothers and Company стала провідним виробником вікон і плоского скла. Цей метод дозволяв виробляти більші шиби у безперервному процесі, розширюючи, таким чином, можливості у плануванні інтер'єрів та створенні віконних фасадів будівель. Прикладом використання листового скла в інноваційних будівлях є Кришталевий палац у Лондоні.

 

Кришталевий палац — місце  проведення першої Всесвітньої виставки у 1851 році.

 

 

 

Газове освітлення

 

     Однією з найважливіших галузей промисловості пізнього етапу промислової революції було газове освітлення. Подібні інновації впроваджувалися у різних місцях, але наймасштабнішою була робота Вільяма Мердока, співробітника компанії Болтон і Ватт у Бірмінгемі. Мердок розробив процес, який складався з піролізу вугілля у великих печаз, очищення газу (видалення сірки, аміаку і важких вуглеводнів), а також його зберігання і розподілу. Перші газові світильники були встановлені у Лондоні між 1812-20 роками. Незабаром газове освітлення стало одним з основних споживачів вугілля у Великобританії. Газове освітлення вплинуло на соціальну та промислову організацію суспільства, дозволивши довшу роботу фабрик і магазинів, ніж при освітленні сальними свічками. Завдяки впровадженню газового освітлення в містах і селищах почало процвітати нічне життя, оскільки інтер'єри і вулиці могли освітлюватись значно краще, ніж раніше.

 

 

Транспорт

 

     На початку промислової революції, внутрішній транспорт базувався на судноплавних річках і дорогах, для переміщення важких вантажів морським шляхом використовувалися каботажні судна. Залізницею транспортувалося вугілля до річок для подальшої відправки, але канали ще не були побудовані. Тварини запевняли енергію для наземного транспорту, а сила вітру була рушійною силою на морі.

     Промислова революція поліпшила транспортну інфраструктуру Великобританії. Повстало сплетіння мережі автомобільних доріг, водних шляхів та залізниць. Сировина і готова продукція могли доставлятися швидше і дешевше ніж раніше. Поліпшення транспорту прискорило також поширення інновацій.

     Величезне значення мало поява залізниць. Перший паровоз був побудований в 1804 році Річард Тревітік. Використання парової тяги на залізничних шляхах загального користування почалася з Стоктон-Дарлінгтонська залізниці в 1825 році і залізниці Ліверпуль — Манчестер в 1830 році. Будівництво великих залізниць, що з'єднували міста і містечка почалося в 1830-х роках, але набрала обертів тільки в самому кінці першої промислової революції.

     Після завершення будівництва залізниць багато робітників не поверталися до свого сільського способу життя, а залишалися в місті, запевняючи додаткову робочу силу для промисловості. Залізниці надзвичайно допомогли торгівлі Великобританії, забезпечуючи швидкий і простий спосіб транспортування товарів і перевезення пошти та преси.

 

Промислова революція  в Англії

 

     Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливим чинником промислового перевороту стала буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.

     Цьому сприяв і аграрний переворот XVI — XVII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.

     До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації — важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому. Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

     Надзвичайно сприятливими для промислового перевороту було географічне розташування Великобританії та природно-економічні умови країни — водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

 

 Зовнішньо-економічні умови

     Постійний попит в Європі на англійські вироби, викликаний безперервними війнами, забезпечував їм ринок збуту і теж сприяв здійсненню промислового перевороту. Не останню роль в цьому відіграла і політика протекціонізму та меркантилізму, яку проводив англійський уряд. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів. Механік Джон Кей у 1733 удосконалив ткацький верстат "летючим човником". Винахідником — ткачем Джеймсом Харгривсом у 1764 була винайдена механічна прядка "Дженні", на якій можна було працювати з 16—18 веретенами. В останній третині XVIII ст. С. Кромптон створив "мюль-машину", яка базувалася на принципах роботи прядки "Дженні", але виготовляла тонку і міцну бавовняну пряжу. Вона поширилася у виробництві і стала технічною основою механізованого прядіння.