Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків

 

Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити  висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по більш низьким тарифним ставкам.

 Серед українських  підприємств цієї формі розрахунків  надають перевагу експортери, що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в основному Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран і ін., законодавство яких обмежує застосування прямого переказу; підприємства, «вимушені" використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їх товару для забезпечення умов торгової угоди.   

За даними таблиці 2.9. спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва й експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження Національного банку України на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999 року.

Інкасова форма розрахунків, як видно з представлених у  таблиці 2.9. даних,  використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, і експортери надають перевагу укладанню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву.

Основними перспективами  роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи з  залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій.

Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків  відділення Укрексімбанку в м. Одесі  за 1998 і 1999 р. представлена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків

у 1998 – 1999 р.

(грн.)

Види здійснюваних відділом операцій	Доход за 1998 рік	Доход за 1999 рік	Динаміка росту  або зниження ( +, -)
Переказні й  інкасові операції	598819,13	412865,07	- 185954,06
Акредитивні операції	39658,69	23321,35	- 16337,34

 

 З  дані таблиці  2.10. видно, що спостерігається  тенденція зниження доходів по  усіх формах міжнародних розрахунків.  Це порозумівається зниженням  обсягів вироблених розрахунків  через нестабільність економіки  країни і загального зниження виробництва. 

Структура комісійних доходів  відділення по операціях на валютному  ринку в загальній структурі доходів представлена в таблиці 2.11.

 

 

Таблиця 2.11.

Структура доходів  відділення Укрексімбанку в м.Одесі

за січень-березень 2001 року.

( у %)

	січень	лютий	березень
Доходи:	100,00	100,00	100,00
Процентні:	52,30	49,00	51,18
по кредитах	16,30	14,81	17,17
по операціях  з філіями	36,00	34,18	34,01
по операціях  з цінними паперами	-	-	-
Комісійні:	27,93	50,67	53,96
РКО	17,14	30,93	30,16
операції на МВР*	10,78	19,74	23,80
Результат від  торгових операцій	19,77	0,27	- 5,15
Інші доходи	-	0,06	0,01

* - у тому числі комісія  від банківського переказу, акредитива, інкасо.

 

Як видно з таблиці 2.11., частка процентних доходів відділення Укрексімбанку в м. Одесі перевищує частку комісійних доходів (куди входять комісії від операцій по банківському переказу, акредитиву, інкасо) у загальному обсязі доходів за зазначений період. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що частка доходу по операціях на МВР у загальній структурі доходів невелика і до того ж постійно мінлива, що в значній мірі залежить від активності клієнтів у тім або іншому місяці.

Середній доход  по операціям  здійсненим відділенням  за 1 квартал 2001 р. і  середня частка доходів від операцій на валютному ринку в загальному обсязі доходів представлена на малюнку 2.8.

Мал. 2.8. Середній доход відділення  Укрексімбанку за  2001 р.

 

Як видно з малюнка 2.8. частка доходів від операцій на валютному ринку, у тому числі  комісійні від операцій по міжнародних розрахунках, складає ¼ частина всіх доходів відділення.

Значне місце в процесі  утворення реальних ринкових відносин господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізмів проведення розрахунків у сфері  зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, розроблені міжнародною практикою, у своєму роді є захисними засобами від валютних ризиків і відрізняються між собою механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в банківських розрахунках. В даний момент в Україні, найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо і банківський переказ. У світовій практиці існують і інші форми розрахунків, що на відміну від вищевказаних не одержали належного поширення в зовнішньоекономічній діяльності України.

Необхідно відзначити, що рівень правового регулювання розрахункових  відносин у господарсько-правовій сфері  не відповідає повною мірою рівню  соціально-економічного розвитку українського суспільства. Деякі нормативно-правові акти, такі як, наприклад, Цивільний кодекс України, коштують окремо від правової регламентації соціально-економічних явищ і мають  на сучасному етапі не інструментальну, а історичну цінність, як правові пам'ятки епохи, що вже не мають нічого загального з існуючою реальністю.

Шляхами удосконалення  правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу  і усебічне твердження міжнародних  стандартів у сфері здійснення безготівкових розрахунків. 

Таким чином, недосконалість діючого законодавства дуже згубно впливає на взаєморозрахунки між резидентами і нерезидентами, що у свою чергу приводить до приховання реальних грошових обігів і переходу бізнесу в «тінь».

 Однією з причин  зменшення кількості міжнародних  розрахунків є зниження обсягів  виробництва й експорту в цілому по Україні. Це обумовлено нестабільністю економіки, у результаті чого українські товари не можуть конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також погіршуе розвиток міжнародних розрахунків.

Для того, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно-імпортнім операціях резидентам  необхідно приділити особливу увагу правильності складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

При складанні  договору  українському товаровиробнику (експортеру) щоб уникнути несвоєчасного надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків або авансового платежу.

При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися  по факту одержання товарів, щоб  уникнути повного або часткового неотримання товару.

Підсумовуючи вищесказане  можна зробити висновок, що усі  форми міжнародних розрахунків  можливі у випадку взаємної довіри всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності.

 

2.6. Недоліки  та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

 

Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних  розрахунків з погляду їх привабливості  для сторін купівлі-продажу.

 

З точки зору експортера градація привабливості така:

1. авансовий платіж
2. документарний акредитив
3. документарне інкасо
4. відкритий рахунок

 

З точки зору імпортера:

1. відкритий рахунок
2. документарне інкасо
3. документарний акредитив
4. авансовий платіж.

 

 

 

Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для  імпортера, бо

• оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується;
• відсутній ризик оплати непоставленого або неприйнятого товару.

Для експортера ця форма  розрахунків найменш приваблива, оскільки

• не містить надійної гарантії своєчасного платежу;
• сповільнює оборотність його капіталу;
• інколи викликає необхідність банківського кредиту.

Ця форма розрахунків  звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі  виступають в ролі продавця і покупця  і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.

Основні ризики при розрахунках  на умовах відкритого рахунку.

а) Ризик покупця.

Він відомий також  як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити або навмисного невиконання зобов'язань. Пам'ятаєте, що експортер губить контроль над товаром із моменту його відвантаження.

б) Ризик країни.

Імпортер намагається оплатити, але уряд імпортера приймає закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути  політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт.

в) Транзитний ризик.

Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, і, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару під час його транспортування від продавця до покупця.

 

Розрахунки в формі  інкасо дають певні привілеї  імпортеру, основне зобов'язання якого  складається в здійсненні платежу  проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь  відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується  пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискорення одержання товару.

Разом із тим інкасова форма розрахунків має істотні  недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв'язаний з  можливою відмовою  імпортера від  платежу, що може бути пов'язане із погіршенням  кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є  довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням валютної виручки по  інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.

 

Для усунення цих недоліків  інкасо на практиці застосовуються додаткові  умови:

1 )  імпортер проводить  оплату проти телеграми банка  експортера про прийом і відправку  на  інкасо товарних документів ( телеграфне інкасо ). Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження;

2 )по дорученню   імпортера банк  видає на користь  експортера платіжну гарантію, приймаючи  на себе зобов'язання перед  експортером оплатити суму  інкасо  при  неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при  відстрочці оплати зростає ризик  несплати  імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні  платника. Інколи банк  імпортера  авалює вексель.  Аваль ( гарантія платежу ) - вексельне  поручительство. Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж,  ставлячи підпис звичайно на  лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця  переказного векселя (експортера );