Види послуг системи клієнт-банк

Реферат

на тему:

«Види послуг системи клієнт-банк» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка IV курсу

Групи БС-41

Лисенко Юлія 
 
 

2011

Зміст

Вступ

1. Етапи  розвитку та принципи роботи  системи “клієнт-банк”.

2. Функції та переваги системи "Клієнт-банк".

Висновки

Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

          Сучасний банківський  ринок на Україні набирає все  більше ознак цивілізованого ринку  високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками.

    До  керівництва банками почали приходити  висококваліфіковані кадри, багато  з яких пройшли стажування за кордоном. Велика кількість вищих учбових  закладів України перекваліфікувались  і почали надавати послуги по навчанню банківських співробітників, що теж  дало змогу розширити набір кваліфікованих кадрів. В операціях українських банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже не дивують електронні картки, банкомати і т.д.

    Особливе  місце в розвитку електронних  банківських технологій посідає  система “клієнт-банк”. Швидко увірвавшись  до світової банківської системи, дана технологія з’являється на українському ринку на початку 90-х років і  по цей день залишається найпоширенішою системою віддаленого доступу клієнтів до своїх банківських рахунків.

    Розрахунки  через систему “клієнт-банк”  будуть предметом дослідження даної  дипломної роботи. На початку нового тисячоліття ця тема знову набирає  особливої актуальності, адже на світовому  ринку відбувається постійне зрушення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через  комп’ютерні мережі та всесвітню  мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні  мережі привнесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили. При використанні системи “клієнт-банк”  створюється, певною мірою, своєрідна  комп’ютерна мережа, що об’єднує клієнтську частину та банківську. Обмін інформацією  через таку мережу дозволяє здійснювати  контроль клієнта за своїми банківськими рахунками, проводити платежі з них отримувати виписки тощо. Захист інформації забезпечують сучасні методи криптографії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.  Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.

    З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є розрахункові операції.

    Саме  система “клієнт-банк”, разом з  міжбанківськими електронними розрахунками, швидким кроком увійшла до низки  автоматизованих банківських процесів. Більше того, таких значних темпів розповсюдження не очікували навіть у самих оптимістичних прогнозах.

    Хоча  система “клієнт-банк” забезпечує рух лише невеликого кола розрахункових  операцій – а саме рух розрахункових  документів - вже сьогодні в Україні, при використовуванні системи лише третиною клієнтів, рух коштів через  термінали “клієнт-банку” складає  близько 70 % загального обороту коштів через банківську систему.

    Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню  систем «клієнт-банк» на базі сучасних технологій.

    Для більш детального охоплення розглядуваної  теми, пропонуємо вдатись до історії  виникнення та розвитку систем віддаленого  користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням  в банківську діяльність персональних комп’ютерів та комп’ютерних мереж.

    Як  і більшість нових банківських  продуктів системи “клієнт-банк”  беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки –  країн з найрозвинутішими економіками  та технологіями. І першими кроками  було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.

    1. Однією з перших у цьому  плані була американська система  телефон¬ної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадни¬ми  банками США.

    Для телефонної оплати рахунків клієнт банку  користувався спеціальним апаратом, з'єднаним з банківським комп'ютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо. Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського комп'ютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщо ні - одержувачу надсилався чек.

    Платіж  телефоном - одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система  скуповується ли¬ше тоді, якщо в  ній діє багато учасників. Ця форма  не отримала широкого поширення через  інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі  форми розрахунків.

    2. Надалі більш широкого застосування  знайшло банківське обслуговування  вдома, або «домашній банк»  (Home banking). Йдеться про комплекс  послуг щодо надання клієнтам  банків фінансової інформації, а  також здійснення за їх ініціативою  різних банківських транзакцій  з передаванням інформації телефонними  каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку.

    В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта  персонального комп'ютера, за допомогою  якого він міг передавати банку  розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран  інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредитових та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.

    Подібна система була дуже зручна для клієнта  та різко знижувала банківські витрати.

    Спочатку  процедура розрахунків здійснювалась  за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім  вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи  відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.

    3. Відеотекс - це система передачі  зорової інформації телефонною  мережею та її прочитання на  екрані спеціального термінала  або телевізора, підключеного належним  чином.

    В європейських країнах ця система  була розроблена управліннями зв'язку, які мають монопольне право на всі види зв'язку. У США її розроби-ли і впровадили телефонні компанії - виробники обладнання і самі банки.

    «Домашній банк» міг функціонувати у  пасивному (консультативному) або у  діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла  використовуватись радіотрансляційна  або телефонна мережа чи кабельний  зв'язок. У діалоговому режимі во¬на  забезпечувала обмін розпорядженнями  і запитами між абонентами та центром  зв'язку. З цією метою можна було використовувати телефонний або  кабель¬ний зв'язок. «Домашній банк», що працював в діалоговому режимі, в основно¬му пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфе¬ля цінних паперів. Через  «домашній банк» можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації  клієнта і перевірки його секретного коду за до¬помогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома чи-таючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою  набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою  замовлення телефоном чи кабельним  зв'язком.

    Зрозуміло, що експлуатація «домашнього банку» в діалоговому режимі вимагала попереднього встановлення зв'язку з банком і, як правило, внесення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним зв'язком. «Домашні банки» зайняли важливе місце як реальний засіб зв'язку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково вступивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.

    Найширшого  розповсюдження набули «домашні банки» у Франції. Це було пов'язано з  масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства зв'язку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківських послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забезпечують тільки картки з мікропроцесором.

    Поштова адміністрація Німеччини також запропонувала своїм клієнтам послуги через систему відеотекс. Однак, попри всі зусилля банків, у Німеччині населення менш схильне до прийняття системи «домашніх банків», ніж у Франції.

    4. У Великобританії існувало кілька  мереж «домашніх банків», які використовували одночасно телефонний зв'язок і відеозв'язок. При використанні телефону до звичайного телефонного апарата під'єднують спеціальну клавіатуру для надання тих самих послуг, що і за допомогою дисплея.

    Американські  банки проводили серію експериментів  з метою популяризації Home Banking. У  США, з причини великої децентралізації, не існувало національної мережі відеотекса, ряд банків створили свої власні служби «домашніх банків». У всіх цих  системах користувачі (приватні особи  або підприємства) вносили абонентну  плату, а також, крім оплати телефонних переговорів, звичайно, повинні були сплатити комісійні за трансакцію, яку виконують на їх прохання. Для  банку - це джерело доходів, але це також дуже важливе джерело доходів  для підприємств або відділень  зв'язку, оскільки тривалість телефонного  зв'язку в таких випадках, як правило, істотно збільшується за рахунок  часу побудови таблиць або малюнків, безпосередня користь від яких не завжди очевидна.

    Певні надії покладались на інформаційну систему відеотекс, яка повинна  була надавати споживачам великий обсяг  рекламної та довідкової інформації каналами телевізійного зв'язку. Ці ж канали планувалось використовувати  для передачі фінансової інформації. Звідси ще одна назва домашнього фінансового  обслуговування - «Bank-Video». Більшість  банків прагнули підключити до фінансового  обслуговування вдома дрібних підприємців, які через домашні комп'ютери  могли б оформляти доручення і погашення позик, переказувати кошти для оплати за товари тощо.

    За  оцінкою «Ваnk оf Аmегіса», потенційні можливості персонального обслуговування вдома дуже великі. Підраховано, що середній американець робить 30 безготівкових перерахувань на місяць, 20 з яких оплачуються чеком, а 10 - кредитними картками. Приблизно 10 мільярдів таких платежів може бути проведено системою «Ваnk-Vidео». Але ентузіазм споживачів щодо фінансового обслуговування вдома був невеликий. Причини незначного розповсюдження цієї форми розрахунків мають психологічний та економічний характер: усталені звички, відносно велика вартість транзакцій (12—15 доларів за місяць), побоювання нав'язування банками непотрібних послуг тощо.