Валютна політика

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

1.      Поняття та сутність валютної політики.................................................. 4-5

2.      Валютне регулювання...............................................................................5-8

3.      Класифікація і характеристика методів валютного ругулювання......8-12

4.      Курсова політика Національного банку україни................................12-15

Висновки................................................................................................................15

Список використаної літератури..........................................................................16

Вступ

    Валютна політика є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності в країні.Вона як одна з головних форм регулювання зовнішньоекономічних відносин набуває ключового значення у практичній реалізації державного впливу на перебіг усіх господарських процесів з метою реалізації стратегії економічног розвитку  і розбудови ефективного ринкового механізму.

    На різних етапах суспільного розвитку стратегічні цілі валютної політики залежать від особистостей економічної і поліичної ситуації в країні, стану її платіжного балансу і грошового обігу, а також  зовнішніх забов'язань, пов'язаних з участю коаїни у міжнародних організаціях.

    Платіжний баланс - це звіт про всі фінансові операції певної країни , її підприємств і населення з іншими країнами світу. Тому саме платіжний баланс дає змогу оцінити стан зовнішньоекономічних зв'язків країни у формі співідношення надходжень і платежів. Відтак, стан платіжного балансу відображає попит і пропозицію на національну валюту та іноземні валюти і є одним із факторів формування валютного курсу, а отже, відображає результати тієї валютної політики, яка проводиться в країні.

1.     Поняття та сутність валютної політики

    Валютна політика кожної країни проводиться у сфері валютних відносин з метою інтегрування національних господарств у світову економічну систему.    Вона є однією з найважливіших складових державної економічної політики в цілому, яка так чи інакше повязана з валютою. Маневрування облікової ставки центрального банку дає можливість впливати на потік в країну чи з країни короткострокових капіталів («гарячих грошей»). Це поліпшує стан платіжного балансу і сприяє росту курса національної валюти. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політи­ку відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

    Довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямова­ні на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до націо­нальної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо.

    Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, спри­яння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів ек­спортерів та імпортерів. Вона також передбачає:

       поточне регулювання системи валютних обмежень та системи
економічних нормативів (зокрема, допуск нерезидентів на ринок
державних цінних паперів (ОВДП);

       створення сприятливих умов для вкладів інвесторів (як націо­нальних, так і іноземних) у національну економіку;

       оперативне регулювання валютно-ринкової кон'юнктури за
допомогою валютних інтервенцій для зменшення спекулятивного
тиску на валютний ринок;

       удосконалення правової та організаційної структури валют­ного ринку;

        здійснення жорсткого контролю за капітальними операціями
резидентів та нерезидентів на валютному ринку України;

        удосконалення контролю за експортно-імпортними операція-­
ми через налагодження тіснішої взаємодії всіх органів валютного
контролю;

        удосконалення міждержавних розрахунків та опрацювання
можливостей різноманітних форм інтеграції (зокрема створення
платіжних та валютних союзів);

        проведення курсової політики, яка базується на цільових по­казниках грошово-кредитної сфери;

        удосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк­турних змін в економіці.

Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:

      валютне регулювання;

      валютний контроль;

      міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнарод­них валютно-фінансових організаціях.

2. Валютне регулювання

    Валютне регулювання - це діяльність держави в особі уповноважених нею органів, що передбачає проведення законодавчих та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій із валютними цінностями на території країни.

    Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною еконо­мічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною ін­теграцією України до світового співтовариства та пов'язана з між­народною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів.

    Залежно від виду використовуваних державою у процесі валютного регулювання інструментів валютне використання може бути прямим або опосередкованим.

    Пряме валютне регулювання - це сукупність законодавчих або нормативно-правових актів, а також адміністративних дій органів державної влади, які визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями.

    Опосередковане валютне регулювання передбачає використаття економічних важелів впливу на поведінку субєктів валютного ринку шляхом формування  у них економічної зацікавленості здійснювати ті чи інші валютні операції. Таким важелем передусім є відповідні інструменти використовувані центральним банком.

    Згідно з чинним законодавством України (ст. 11 Декрету Ка­бінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») Національний банк та Кабінет Міністрів наділені пев­ними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

    Національний банк України у сфері валютної політики та валют­ного регулювання має такі повноваження:

    1. Установлює правила проведення в Україні резидентами і не­
резидентами валютних операцій;

    2. Визначає структуру валютного ринку України, а також поря­док та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;

    3. Установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в
Україну та з неї валютних цінностей;

    4. Визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за
межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених бан­ках України;

    5. Установлює загальні правила видачі резидентам та нерезиден­там ліцензій та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних
операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;

    6. Установлює єдиний порядок визначення і використання курсу
грошової одиниці України відносно іноземних валют та розрахун­кових (клірингових) одиниць;

    7. Установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок
використання надходжень у міжнародних розрахункових (кліринго­вих) одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у
торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами
на підставі положень міжнародних договорів України;

    8. Нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви
з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України;

    9. Складає за участю Кабінету Міністрів України платіжний баланс України;

    10. Бере участь у визначенні ліміту валового зовнішнього боргу
України та контролює дотримання цього ліміту після його затвер­дження Верховною Радою України тощо.

    У сфері валютного регулювання Кабінет Міністрів України має такі повноваження:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України
ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в ча­стині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у
торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, що використовуються у неторго­вельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

    Важливою складовою валютної політики є також валютний конт­роль.

Валютний контроль як елемент валютної полiтики передба­чає наявнiсть певного механiзму, здатного створити умови для дієвого монiторингу дотримання чинного законодавства в про­цесi здiйснення валютних операцiй, а в разi виявлення пору­шень - забезпечити вiдповiдальнiсть суб'єктів валютних вiдно­син, якi вчинили неправомiрнi дії. Тому для ефективного про­вадження валютного контролю законодавством мають бути чiтко визначенi: принципи й умови, на як их грунтується про­ведення валютних операцiй у країні; повноваження та функцiї opraнів валютного регулювання i валютного контролю; права й обов'язки юридичних та фiзичних осiб щодо володiння, ко­ристування i розпорядження валютними цiнностями; мipa вiд­повiдальностi за порушення валютного законодавства.

    В Україні вiдповiдно до чинного законодавства про систему валютного регулювання i валютного контролю основними дер­жавними органами, що мають повноваження у сферi валютно­го регулювання i валютного контролю, є :

1) Нацiональний банк України;

2) Кабiнет Міністрів України;

3) Державна податкова адмiнiстрацiя України;

4) Міністерство транспорту i зв'язку України;

5) Державна митна служба України.

   Kpiм того, окре­мi завдання з валютного контролю покладаються i на уповно­важенi банки.

1. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є го­ловним органом валютного контролю, який забезпечує виконання упов­новаженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними уста­новами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

2. Кабінет Міністрів України у сферi валютного регулюван­ня i валютного контролю має такі повноваження: визначає i подає на затвердження до Верховної Ради України лiмiт зовнiш­нього державного боргу; бере участь у складаннi платiжного балансу; забезпечуе виконання бюджетної та податкової полi­тики в частинi, що стосується руху валютних цiнностей;  забезпе­чує формування i виступає розпорядником Державного валют­ного фонду; визначає порядок використання надходжень у мiжнародних розрахункових одиницях.

3. Державна податкова адміністрація України здiйснює фiнансовий контроль за валютними операцiями, що провадять­ся резидентами i нерезидентами на території України.

4. Міністерство транспорту i зв'язку здiйснюе контроль за дотриманням правил поштових переказiв та пересилання валютних цiнностей через митний кордон України.

5. Державна митна служба України здiйснює контроль за дотриманням правил перемiщення валютних цiнностей через митний кордон України.

6. Уповноважені банки, тобто комерцiйнi банки країни, якi мають лiцензiю Нацiонального банку України на проведення валютних операцiй, здiйснюють контроль за валютними опе­рацiями, що провадяться резидентами i нерезидентами через цi банки. Комерцiйнi банки одночасно є установами з реалiзацiї валютної полiтики держави, виступаючи органами валютного контролю, i пiдприємствами, на господарську дiяльнiсть яких поширюється вплив валютної полiтики. По суті вони є агента­ми валютного контролю i пiдзвiтнi головному органу валютно­го контролю - Нацiональному банку України.