Управління валютним ризиком у комерційному банку

 

Контроль за дотриманням встановлених внутрішніх лімітів здійснюється щоденно. 3 метою зменшення валютного ризику банк дотримується встановлених НБУ нормативів валютного ризику.

Банк наражається на ризик у зв’язку з впливом коливання курсів обміну іноземних валют на його фінансовий стан та грошові потоки. У поданій нижче таблиці наведено концентрацію валютного ризику Банку за 3 квартал 2013 року. У таблиці 2.3 показано активи та зобов’язання Банку за балансовою вартістю в розрізі валют.

 

Таблиця 2.3. Валютні позиції банку за 3 квартал 2013 р.

 

	Гривні	Долари США	Євро	Інші валюти	Всього
Чиста балансова позиція	72092758	20227087			92319845
Зобов’язання, пов’язані з кредитуванням	6075961	2790129	3477721	-	12343811

 

Для управління валютним ризиком, що виникає у зв’язку із впливом коливання курсів обміну іноземних валют на фінансовий стан банку, Правлінням банку визначаються ліміти ризиків за валютами за позиціями “овернайт» та щоденно здійснюється контроль за їх додержанням. Процентний ризик виникає в результаті застосування при кредитуванні процентних ставок, строків та сум, які відрізняються від фіксованих процентних ставок, сум та строків залучених депозитів. Комітет з управління активами та пасивами встановлює та контролює розмір ефективних процентних ставок, які використовуються банком. Розмір процентних ставок може бути переглянутий за згодою сторін для врахування поточних ринкових умов.

 

2.2 Характеристика стратегій і методів управління валютним ризиком в банку

 

Валютний ризик комерційного банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення банком втрат через коливання валютних курсів. Цей ризик є наслідком незбалансованості активів та пасивів банку щодо кожної з валют за термінами і сумами.

 

Один з основних методів вимірювання валютного ризику, відомий як Value at risk (VAR), став особливо широко застосовуватися в останні кілька років і сьогодні використовується як основний міжнародними банківськими організаціями (BIS, наприклад) при встановленні нормативів величини капіталу банку щодо ризику його активів.

В основі розрахунку VAR лежить визначення одноденної мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки за день можуть змінюватись валютні курси. Найчастіше за міру одноденної мінливості обирається середньоквадратичне відхилення у відсотках, яке може бути розраховане на основі історичних даних. Для часових горизонтів, що перевищують один день, припускають, що волатильність валютних курсів пропорційна тривалості часового горизонту прогнозування, що дає змогу отримати оцінку валютного ризику на необхідну перспективу шляхом масштабування одноденної величини VAR. VAR з часовим горизонтом Т днів і довірчим інтервалом х% за умови припущення відсутності хаосу може бути розрахований за законом дисперсії фрактального броунівського руху:

                                                                                     (2.1)

де ka – поправочний коефіцієнт (квантіль), що показує положення значення випадкової величини (симетрично в обох хвостах розподілу) відносно середнього, вираженого в кількості середньоквадратичних відхилень. Так, для найчастіше використовуваних значень довірчого інтервалу в 95 та 99% відповідні квантілі будуть дорівнювати 1,65 і 2,33 середньоквадратичних відхилень;

Т – середньоквадратичне відхилення (одноденна волатильність) валютного курсу у відсотках.

Деякі автори вважають, що інколи доцільно відмовитись від цього спрощеного варіанту формули, в якому ступінь хаотичності валютних курсів, курсів цінних паперів та інших даних– експонента Херста (Н) – приймається рівною 0,5. Цей показник показує, чи є дані персистентними (Н>0,5), або навпаки (Н<0,5), або хаос відсутній (Н=0,5). В першому випадку за періодами зростання (падіння) випадкової величини йдуть в основному періоди подальшого зростання (падіння), в другому випадку – навпаки, за періодами зростання (падіння) йдуть переважно зворотні тенденції падіння (зростання) – все це випадки процесу, що характеризується деякою пам'яттю і називається фрактальним броунівським рухом. При Н=0,5 відсутній хаос і має місце класичний броунівський рух, що не передбачає пам'яті.

 

Слід зазначити, що оцінка VAR за формулою (2.1) є прийнятною лише для порівняно невеликих інтервалів часу, при цьому її точність зменшується із збільшенням часового горизонту.

Оцінка валютного ризику комерційного банку із застосуванням VAR–технології здійснюється в декілька кроків.

Перший крок – визначення розміру відкритої позиції, що піддається ризику, за кожною іноземною валютою. Ці позиції мають бути перераховані в національну валюту за офіційними валютними курсами на момент оцінки ризику(цей процес називається mark-to-market або розрахунок ринкової вартості позиції). Другий крок – визначення мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки сильно можуть змінитись валютні курси. Найчастіше за міру мінливості обирається середньоквадратичне відхилення у відсотках, яке може бути розраховане на основі історичних даних. Третій крок – розрахунок VAR кожної з відкритих позицій, виражених в національній валюті. Він дорівнює добутку ринкової ціни позиції на мінливість валютного курсу. Четвертий крок – визначення валютного ризику комерційного банку, який не дорівнює сумі VAR кожної з відкритих валютних позицій, тому що коефіцієнт кореляції між курсами валют, як правило, не дорівнює 1 або -1.

Валютний ризик щодо загальної відкритої валютної позиції комерційного банку, VAR може бути визначений за такою формулою:

                                       (2.2)

де S – загальна сума відкритої валютної позиції банку в гривневому еквіваленті на момент видачі кредиту;

 – максимально можлива  зміна курсу і-тої(j-тої) іноземної валюти по відношенню до національної за період дії кредитного договору (у відсотках);

 – частка (питома вага) і-тої, j-тої іноземної валюти в  гривневому еквіваленті на момент  видачі кредиту в загальній  сумі відкритої валютної позиції банку в гривневому еквіваленті на момент видачі кредиту;

P – коефіцієнт кореляції  між курсами і-тої та j-тої іноземних  валют по відношенню до національної валюти.

Слід зазначити, що при зайнятті банком довгої валютної позиції за певною іноземною валютою (активи банку в цій валюті перевищують його пасиви в цій валюті) в формулу (2.2) максимально можлива зміна курсу даної іноземної валюти по відношенню до національної підставляється із знаком «+», а при зайнятті короткої валютної позиції (пасиви банку в цій валюті перевищують активи в цій валюті) - із знаком «-».

Таким чином, для зниження валютного ризику АТ «Ощадбанк» використовує такі прийоми:

1. Надання позички в  одній валюті з умовою її  погашення в іншій з урахуванням  форвардного курсу, зафіксованому  в кредитному договорі. Такі заходи  дають змогу банку застрахуватись  від можливого падіння курсу валюти кредиту.

2. Хеджування за допомогою  деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів).

3. Диверсифікація коштів  банку в іноземній валюті. Суть  цього методу зниження валютного  ризику полягає в здійсненні  операцій не з однією, а з  декількома валютами, які не є корельованими.

4. Страхування валютного ризику. Страхування валютного ризику передбачає передачу банком всього ризику страховій компанії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМ РИЗИКОМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

Світова фінансова криза, події у зарубіжних та вітчизняній банківських системах свідчать, що реалізація валютних ризиків може мати значні негативні наслідки для банків. Саме тому банки змушені постійно покращувати існуючі моделі управління валютним ризиком та розробляти нові, більш досконалі.

Введення новацій та побудова ефективної системи валютного ризик-менеджменту є тим шляхом, яким повинні рухатись вітчизняні банки з метою мінімізації втрат від валютних ризиків.

Рівень валютного ризику банку залежить не тільки від власної позиції банку, яка може бути обчислена досить точно, а й від ринкової кон'юнктури, прогнозування якої є серйозною проблемою. Міжнародний досвід свідчить, що навіть у порівняно благополучних країнах банкіри останнім часом надають перевагу стратегіям мінімізації ризиків. У цьому разі модель валютного метчингу слугує інструментарієм аналізу та обґрунтування внутрішніх лімітів валютного ризику і допустимих діапазонів зміни фінансових результатів діяльності банку.

Вироблення комплексної стратегії повинно починатися з визначення принципового направлення діяльності банку - спеціалізація або диверсифікація.

Диверсифікація діяльності передбачає розвиток кожної змінної, яка визначає стратегічне поле банку. Перевагою такої стратегії є економія на масштабах, недоліком - додаткові витрати на пошук інформації та здійснення контролю. Спеціалізація банку передбачає обмеження діяльності заданою певною нішею і збільшення ефективності в даній ніші в порівнянні з конкурентами завдяки кращому знанню ринку, контролю рівня витрат і ризиків і меншому розпорошенню ресурсів.

Проаналізувавши становище та перспективи покращення системи управління валютним ризиком, можна зробити висновок, що існує п’ять найбільш явних трудностей, які доведеться подолати при переході до нових стандартів.

По-перше, на даному етапі розвитку вітчизняної банківської системи, ризики вимірюється на основі методик і критеріїв, затверджених Національним банком України і встановленими методиками. У стандартах Базель Ш ризики повинні оцінюватися за допомогою статистико-математичних методів, із застосуванням інструментарію економіко-математичного моделювання та сучасних інформаційних технологій, перш за все аналітичних комплексів.

По-друге, для визначення достатності капіталу і зниження операційних ризиків необхідна якісна система обліку. На практиці ж не всі банки можуть навіть ідентифікувати ризики, не кажучи вже про їх оцінку і управління ними.

По-третє, необхідна перебудова організаційної структури процесу управління ризиками. Управління ризиками має охоплювати всі структурні підрозділи банку, облік ризиків повинен вестися на всіх етапах і у всіх сферах діяльності банку.

По-четверте, повинні виконуватися вимоги «ринкової дисципліни», розкриття інформації та методології, до чого також готові не всі банки, які побоюються видати «банківську таємницю» про реально отримані прибутки.

По-п'яте, виконання вимог банківського нагляду, введення нових форм звітності НБУ, включення в звітні форми інформації щодо стратегії та методології банку, передача функцій оцінки ризиків під відповідальність і в компетенцію банку вимагає впровадження систем звітності на базі потужних програмних комплексів.

Таким чином, як шляхи мінімізації ризику доцільно запропонувати комерційним банкам встановлювати ліміти позицій за валютами, дотримуватися нормативів, що встановлюються Національним банком України, та використовувати різноманітні методи хеджування. У практичній діяльності банків вказані методи дуже часто переплітаються між собою, використовується не один з них, а кілька методів одразу, що дає змогу уникнути можливих втрат від здійснення валютних операцій і сформувати власну дієву систему ризик-менеджменту в банку. Крім того, зауважимо, що валютний ризик має оцінюватися банківською установою не відокремлено, а комплексно, у тісному зв’язку з іншими видами ризиків: кредитним, процентним, ризиком ліквідності та іншими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

У сучасному економічному світі жодна компанія, жоден інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне становище окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародними угодами чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках. А якщо підприємство займається міжнародною діяльністю, то ця імовірність значно зростає.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері затрудняється і національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, способах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони хочуть збільшити доходи і зменшити ризики, повинні уявляти, як впливають значення обмінних курсів на їхню фінансову діяльність. Тому вивчення стратегій керування валютними ризиками, є необхідною особливістю ведення сучасного бізнесу.

Вміле управління валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій банку. Але на сьогодні, на жаль, не існує одного, найбільш ефективного методу мінімізації валютного ризику. Страхування валютних операцій банку повністю не усуває ймовірність високого ризику, хоча значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачуваних та неконтрольованих ринкових змін. Підбір конкретних інструментів хеджування валютного ризику повинен здійснюватись обов’язково з врахуванням специфіки і тенденцій розвитку вітчизняного валютного ринку, а також загальної стратегії діяльності банківської установи на фінансовому ринку. Відтак, грамотне управління, основане на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією захисту від валютних ризиків для банківської установи.