Світовий ринок цінних паперів

     План:

Вступ

1. Ринок цінних паперів.
2. Характеристика світового ринку цінних паперів.
3. Структура світового ринку цінних паперів.

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Міжнародний ринок позичкових капіталів (міжнародний  фінансовий ринок), як відображення реального відтворювального процесу у світовому масштабі, у той же час живе самостійним життям, яке підлегле своїм особливим закономірностям.

     Він робить величезний зворотний вплив  на процеси виробництва як на національному, так і на світогосподарському рівнях.

     Світовий  ринок позичкового капіталу має  довгу і складну історію, і  бере початок ще з лифарського  капіталу середньовіччя.

     Сучасний  світовий ринок позичкових капіталів, котрий сформувався на основі інтернаціоналізації  та інтеграції національних ринків на початок 60-х років минулого сторіччя. До кінця 80-х років загальна сума чистих запозичень на міжнародному рівні досягла вже 14% від суми чистих запозичень на усіх фінансових ринках світу разом узятих. Він включає в себе: світовий кредитний ринок, світовий фінансовий ринок та євроринок. Всі ці сектори світового ринку позичкового капіталу взаємопов'язані: на практиці постійно відбувається взаємне переливання капіталів.

       Світовий кредитний ринок - це  частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється рух капіталу на основі терміновості, повернення та сплати відсотків.

     Світовий  фінансовий ринок - це частина ринку  позичкових капіталів, де переважно  здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі й в євровалютах.

     Розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- та довгострокових капіталів (ринок капіталів), що включає і фінансовий ринок.

     Євроринок - це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться  операції з кредитів та позик в євровалюті. 

       В наш час світовий ринок  позичкового капіталу виступає  як механізм акумуляції й розподілу  фінансових ресурсів у світовому  економічному просторі і він  охоплює сукупність попиту та  пропозиції на позичковий капітал  позичальників і кредиторів різних країн світу.

     При цьому сучасний етап розвитку міжнародного фінансового ринку характеризується зростанням ролі і значення ринку  цінних паперів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ринок цінних паперів.

     Ринок цінних паперів - складна і порівняно відособлена частина ринку позичкових капіталів. Разом з ринком середньострокових і довгострокових банківських кредитів він утворює ринок капіталів (його фінансову частину). Цінні папери - особлива сфера вкладення позичкового капіталу, хоча самі вони і не є таким.

     Ринок цінних паперів, як і будь-який інший  ринок, являє собою систему економічних  відносин із приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна.

     Величина  ринку, як відомо, безпосередньо зв'язана  зі ступенем спеціалізації суспільної праці.

     Цьому цілком відповідає ринок цінних паперів, що теж розвивається внаслідок росту  спеціалізації емітентів і інвесторів, тобто продавців і покупців товару "цінний папір".

     З одного боку, росте число емітентів, що здійснюють емісії цінних паперів; з іншого боку, усе більш диференціюються їхні види, збільшуються масштаби їхнього звертання, розширюється коло інвесторів.

     Ринок цінних паперів безпосередньо складається  з первинного і вторинного ринків.

     На  первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, що випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і не фінансового профілю. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні й інвестиційні банки, власне біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, не фінансові корпорації (інституціональні інвестори) і приватні особи (індивідуальні інвестори), що здобувають безпосередньо чи за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції й облігації.

     Вторинний ринок цінних паперів являє собою  нецентралізовану чи централізовану (фондова  біржа) купівлю-продаж емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає  стихію торгівлі ними. Дрібні акціонерні компанії, як правило, розміщають свої цінні папери серед невеликого кола відомих осіб.

     Найбільша частина середніх і великих корпорацій, що не котирують свої цінні папери на фондових біржах, найчастіше вдаються до допомоги брокерсько-дилерських фірм комерційних банків, що здійснюють торгівлю цінними паперами, користаючись сучасними системами зв'язку.

     У розвинених країнах з ринковою економікою масштаби емісії облігацій значно більше масштабів емісії акцій.

     Це  визначається двома основними причинами:

     - по-перше, емітентами акцій виступають тільки корпорації, а емітентами облігацій - не тільки вони, але і держава, муніципалітети, різні некорпоративні установи;

     - по-друге, для самих корпорацій  емісія облігацій за інших  рівних умов більш вигідна,  оскільки обходиться дешевше і дає більш швидке розміщення серед інвесторів, не збільшуючи при цьому числа акціонерів.

     У цінних паперів мається одна характерна риса, завдяки якій вони відрізняються  від інших видів приміщення позичкового  капіталу: це оборотність, тобто можливість для власника в будь-який момент звернути їх у гроші. Можливість оборотності цінних паперів у вирішальній ступені залежить від ліквідності ринку, на якому вони виступають об'єктами купівлі-продажу.

     Ця  ліквідність тим вище, чим вище обертається цінний папір, чим більше актів купівлі-продажу з нею відбувається.

     Характерні  риси ринку цінних паперів і самого цінного папера як об'єкта угод на цьому  ринку, знаходять прояв і на міжнародному ринку цінних паперів, але з деякими  особливостями.

     Міжнародний ринок цінних паперів - це насамперед первинний ринок. Вторинний ринок поки що не одержав адекватного розвитку. 

2. Характеристика світового ринку цінних паперів.

     Під світовим ринком цінних паперів розуміється  випуск останніх, виражений у так  званих євровалютах і здійснюваний емітентами поза рамками якого-небудь національного регулювання емісій.

     У більш широкому плані світовий ринок  цінних паперів розглядається як сукупність власне міжнародних емісій і іноземних емісій, тобто випуску  цінних паперів іноземними емітентами на національному ринку інших країн.

     На  світовому ринку цінних паперів обертається велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, облігації та похідні від них деривативи.  

       Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь її власника у капіталі акціонерної компанії. Власники акцій на правах співласності акціонерної компанії, мають право на одержання частин прибутку компанії пропорційно своїй участі (частики), а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерної компанії.   

       Дохід, що одержує акціонер  на акції називається девідендом, розмір якого залежить від  маси прибутку, виду і кількості  акцій та інвестиційної політики  акціонерної компанії. Акціонери можуть продати акції, але у цьому випадку втрачають право співвласника.  

       У міжнародній практиці розширення  контролю досягається шляхом  “системи участі”. ТНК за рахунок  позиченого капіталу на євроринку  скуповують пакети акцій інших  корпорацій, створюють систему договірних  фірм, діяльність яких контролюють. Придбанням контрольних пакетів акцій інших корпорацій займаються холдинг – компанії, які мобілізують капітал шляхом випуску акцій. Отже, акціонерна форма власності дає можливість ТНК здійснювати контроль над корпораціями, капітал яких у кілька разів перевищує власний капітал контролюючої корпорації.  

       Облігація – це свідоцтво про надання позики, яке дає право на одержання щорічного доходу у вигляді фіксованого процента. Облігації бувають корпоративними і державними.   

       Корпоративні облігації – це свідоцтво про надання їх власникам довгострокової позики корпорації. Інакше це облігації, емітовані юридичними особами.   

       Випуск облігації більш вигідний  спосіб формування додаткового  капіталу, ніж випуск акцій, тому  що проценти за облігаціями сплачуються за прибутком корпорації до виплати податків. Крім того, власники облігацій не одержують права голосу, оскільки вони не співвласники корпорації, а її кредитори. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні облігації, проте доходи за ними значно вищі.  

       Корпоративні облігації можуть  бути конвертовані неконвертовані. Конвертовані облігації можна  обміняти на прості акції тієї  ж корпорації, коли це буде  вигідно. Процент на конвертовані  облігації встановлюється нижчим, ніж на неконвертовані.  

       Державні облігації – це свідоцтво про надання їх власникам позики державі та місцевим органам управління. Випуск облігацій здійснюється державою з метою покриття державних витрат, якщо бракує бюджетних коштів. Уряд країни гарантує викуп державних облігацій, через те вони вважаються першокласними цінними паперами з високими ринковим та кредитним рейтингами. У ряді країн для залучення коштів на тривалий період використовуються казначейські ноти, бони, та інші облігації, які відрізняються одна від одної умовами випуску та терміном обігу.  

       Лише ліквідні фінансові інструменти  є об’єктами біржової торгівлі, причому для запровадження нових  контрактів для них також проводиться  своєрідна біржова експертиза. Для  таких цінних паперів як акції  на фондових біржах проводиться процедура лістингу, включення їх до котирувального списку біржі. Ця процедура передбачає виконання компанією емітентом ряду вимог щодо вартості основних активів, прибутку, одержаного впродовж останніх років, розкриття інформації про її діяльність. Обов’язковою у цьому випадку є проведення аудиторської перевірки, причому аудитором, який співпрацює з біржею. Все це робиться для того, щоб на біржі котирувалися надійні масові фінансові інструменти.  

       Похідні фінансові інструменти:  Деривативи – це фінансові інструменти, інвестиційна віддача яких залежить від їх похідних інструментів, тобто їх ефективність залежить від діяльності інших фінансових активів. Дериватив можна визначити як строковий контракт між покупцем та продавцем. Існує багато різновидів деривативів: опціони, форвардні та ф’ючерсні контракти, свопи та пов’язані деривативи (варанти).   

       Особливості деривативів: управління  ризиком, прогнозування цін, операційні  переваги, ринкова ефективність, спекуляція. Основою існування похідних інструментів є майбутня невизначеність. До основних функцій належать страхування (хеджування) вірогідних ризиків за непередбачуваних подій. Ці ризики відбиваються в можливих збитках при несприятливій зміні ціни базового активу. 

     3. Структура світового ринку цінних паперів.