Сутність та функції грошей

      «Квазігроші», або майже гроші, — це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

      коли  в стандартних формах значно послаблюється  грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому дещо знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами; коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Альтернативні теорії грошей

 
 

      Світовій  економічній літературі відомо кілька альтернативних  концепцій походження та існування грошей. Найбільш відомі з них: металістична, номіналістична, кількісна і товарна.

      В економічній науці про гроші  найбільш поширеною і відомою  є кількісна теорія. Хоча сформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді, по суті, на всі питання теорії та практики використання грошей.

      Ключовим  у кількісній теорії є положення  про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами  кількості грошей: чим більше їх в обігу - тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема. Отже, вона базується на загальноприйнятих у світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їхньої вартості. Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання товарних цін і виникла необхідність з'ясувати   причини цього явища.  Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європу золота з Америки після відкриття континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість навіть золотих грошей, а отже, й товарні ціни, залежать від їх кількості.

      Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Ж. Боден. У своєму трактаті «Відповідь на парадокси де Мальструа» він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Інші економісти ХVІ-ХVII ст. (Б. Даванзатті. Дж. Монтаріні, Дж. Локк). розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії. Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації міститься не в мертвих запасах золота і срібла, а в створенні мануфактур. у використанні з них живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже за природою своєю є грішми. У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював англійський філософ Д. Юм. У нарисі «Про гроші» (1750) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм «постулатом однорідності» Д. Юм дав поштовх до формування концепції «нейтральності грошей» у ринковій економіці та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.

      Визнання  «нейтральності грошей» та екзогенності кількісного фактора створило істотні  перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця XIX ст. обмежувалася використанням своїх класичних постулатів:

- причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кількості грошей;

пропорційності, згідно з яким ціни змінюються пропорційно  зміні кількості грошей в обігу;

-  однорідності, згідно з яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

     Наприкінці XIX - на початку XX ст. з новою силою розгорілися суперечки навколо кількісної теорії. Активну участь у цій дискусії взяв М. І. Туган-Барановський, який запропонував навіть новий напрям у теорії грошей, що дістав назву кон'юнктурної теорії. На цей раз зусилля економістів були спрямовані на дослідження механізму зв'язку між кількістю грошей і цінами. Конкретне розв'язання   цього   завдання   запропонував   американський економіст І. Фішер, який сформулював трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну».

      Кейнсіанські  трактування кількісної теорії. Дж. Кейнс намагався відійти від традиційного і неокласичного трактування грошей як другорядного технічного інструменту. Важливість грошей він пов'язував із наявністю невизначеності в процесах прийняття господарських рішень. На його думку, прагнення зберігати гроші - це барометр нашого недовір'я до власних

      розрахунків і до загальної узгодженої думки  відносно майбутнього. Із факту нагромадження грошей він прямолінійно виводив низький платоспроможний попит у господарстві.

      Металістична  теорія ототожнювала грошовий обіг з товарним обміном, стверджувала, що золото і срібло за своєю природою є грошима, вважаючи гроші простим технічним знаряддям обміну. Найбільшого розповсюдження набула в середні віки, в епоху первісного нагромадження капіталу. Її розвивали Н.Орем, В.Стаффорд, Т.Мен та ін. Ця теорія містила в собі ряд помилок: ототожнення грошей з товаром, нерозуміння того, що гроші – товар особливого виду. З розповсюдженням паперових грошей металістична теорія втратила своє колишнє значення.

      Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, що не містять внутрішньої вартості. Ця теорія заперечує товарну природу грошей, розглядає їх виникнення як результат згоди людей з метою полегшити обмін або ж як наслідок державних законодавчих актів. Згідно цієї теорії вартість грошей не залежить від матеріального змісту і визначається лише найменуванням.

      Товарна теорія грошей  на марксистському варіанті теорії трудової вартості. Вона  розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для усіх інших товарів.

4. Фінансові розрахунки депозитно-кредитних операцій

Завдання 1 

     Задача 1

Клієнт  поклав у банк на депозит суму 65 тис. грн. з 21.01.01 по 11.05.01 під 28% річних.Визначити суму, яку щомісяця одержує клієнт методом «факт/факт» і «30/360». Що вигідніше банку?  

Розв’язання 

Рн = Qкр*Cr*[t:365(360)]    (1) 

Де, Рн – нараховані проценти за користування кредитом (депозитом);

       Qкр – сума виданого кредиту (вкладеного депозиту);

        Cr – річна процентна ставка, що обумовлена в договорі кредитування   

     ( у депозитному договорі);

     t - кількість днів користування кредитом (депозитом) у минулому місяці.  

Розрахуємо  за методом «факт/факт» 

Рн за січень = 65000*0,28* = 546

Рн за лютий = 65000*0,28* = 1441,44

Рн за березень = 65000*0,28* = 1539,72

Рн за квітень = 65000*0,28* = 1490,58

Рн за травень = 65000*0,28* = 496,86

Загальна  сума    5514,60 

Розрахуємо  за методом «30/360» 

Рн за січень = 65000*0,28* = 555,10

Рн за лютий = 65000*0,28* = 1516,06

Рн за березень = 65000*0,28* = 1516,06

Рн за квітень = 65000*0,28* = 1516,06

Рн за травень = 65000*0,28* = 504,14

Загальна  сума    5607,42 

Відповідь:в данній задачі я зробила розрахунок суми, яку щомісяця одержує клієнт, двома методами:1) «факт/факт»; 2) «30/360». І з цих розрахунків видно, що для банка вигідніше вести розрахунок за методом «факт/факт», тому що за цим методом банк сплачує меншу суму депозиту, а ніж за методом «30/360». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Задача 2

Знайти  суму, яку виплатить клієнт банку, через 5 років, якщо на борг у розмірі 900 тис. грн.. проценти нараховуються по півріччям. У перше півріччя нараховуються проценти за ставкою 23% річних і кожне наступне півріччя проценти ростуть на 3%. 

Розв’язання 

Так як 5 років, це 10 півріч, то процентна ставка по кожному півріччю складає:

i1 = 23%, i2 = 26%, i3 = 29%, i4 = 32%, i5 = 35%, i6 = 38%, i7 = 41%, i8 = 44%, i9 = 47%, i10 = 50%.

Розрахунок  будемо вести за такою формулою: 

FV= PV(1+i1)*(1+i2)*(1+i3)    (2) 

Де, FV – майбутня сума повернення

      PV – сума виданог кредиту

      i1, i2, i3 – процентна ставка у різних півріччях 
 
 
 
 
 
 

FV=900000* * * * * * * * * * =900000*1,115*1,13*1,145*1,16*1,175*1,19*1,205*1,22*1,235*1,25= 4779340,5 (грн.) 

Відповідь: через 5 років клієнт виплатить банку суму боргу 4779340,5 грн. 
 
 
 
 
 
 

Задача 3 

На внески в банк кожного кварталу впродовж 7 років по 13 тис. грн.. за схемою постнумерандо банк нараховує кожні півроку проценти за ставкою 12% річних. Яка сума буде на рахунку наприкінці строку? 

Розв’язання 

  = 13000 грн.

i = 12%

= 7 років 

    Розрахуємо  суму, яка буде на рахунку наприкінці 7 років за допомогою формули розрахунку грошового потоку за схемою постнумерандо: 

    FV = × , де                                     (3) 

    FV – майбутня вартість;

      – теперішня вартість;

    i – процентна ставка у кожному з періодів;

      - кількість періодів нарахування процентів. 
 
 
 
 
 
 
 

    Так, як внески кожного кварталу складають  по 13000 грн., то за півроку це - 13000 + 13000 = 26000 грн. 

FV= 26000* +26000* +26000* +26000* +26000* +26000* +26000* +26000* +26000* + 26000* +26000* +26000* +26000* +26000* +26000* = 58783,5 +55456,13 +52317,11+ 49355,76+46562,04 +43926,45 +41440,05 +39094,39 +36881,5 +34793,87 +32824,4 +30966,42 +29213,6 +27560 = 579175,22 

Відповідь: сума, яка буде на рахунку наприкінці строку складе 579175,22 грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача 4 

Ви зайняли  на 5 років 90 тис.грн. під 23% річних, що нараховуються за схемою складних процентів на непогашений залишок. Повертати потрібно однаковими сумами наприкінці кожного року.

Визначити, який процент буде сплачений у  третьому році?

PV = 90000 грн.

i = 23%

n = 5 роки

k = 5 

Розв’язання 

    Використовуючи  формулу розрахунку платежу по позиці з фіксованою виплатою, визначимо розмір річного платежу: 

PV = P × ,                                                   (4) 

звідси  P =   = PV ×   =  PV ×   , де 

    PV – теперішня вартість;

    i – процентна ставка;