Сутність кредиту, характеристика визначальних ознак кредитних відносин

 Розвиток  і вдосконалення економічних  відносин у суспільстві визначають зміни в характері формування вільних коштів, ускладнення і  розширення потреб економічних суб'єктів  у додаткових коштах, удосконалення  організаційних та правових відносин між суб'єктами кредиту тощо, що зумовлює постійний розвиток і ускладнення  сутності кредиту та його форм. Першою формою кредиту, що мала найпростішу  сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту  було те, що він мав випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в  кредит лише власні кошти, а на боці позичальників — незаможні (селяни, ремісники тощо). В останніх ще не було чіткого розмежування потреб на виробничі та особисті. Тому одержання  ними позичок зумовлювалося не стільки  виробничими потребами, скільки  особистими. Такі позички часто "проїдалися" і не поверталися, внаслідок чого позичальник потрапляв в особисту залежність від кредитора.

Отже, тільки за умов економічної самостійності  суб'єктів, добровільності, рівноправності та взаємної вигоди можливе функціонування кредитних відносин. Ці риси кредитних відносин роблять їх внутрішньо адекватними, відповідними ринковим відносинам, зумовлюють розвиток кредиту на ринкових засадах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

      Кредит  — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкладення, або розміщення, цих коштів.

      Об'єкти кредиту можуть передаватися одним  суб'єктом іншому не тільки у формі  позички, айв інших формах, зокрема  прокату, лізингу, позики тощо. У цих  випадках відносини між суб'єктами теж мають ознаки кредитних, проте  реалізуються вони дещо по-іншому, ніж  при передачі вартості в позичку.

      Сутність  кредиту як економічної категорії  виявляється в його функціях, розкриття  яких дозволяє встановити зв'язок даної  категорії з системою економічних  відносин. Втрата кредитом своїх функцій  фактично означатиме зникнення самої  цієї економічної категорії.

      У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:

      1) перерозподільну;

       2) заміщення грошей в обігу; 

      3) стимулюючу;

      4) контрольну.

      Кредитні  відносини виникають між різними  суб’єктами. Кожен тип кредитних  відносин має свою специфіку, котра  визначається складом суб’єктів  та характером їх економічної діяльності. У свою чергу, це визначає умови користування кредитом та його погашення.

      1. Найбільш поширені кредитні відносини між банками, з одного боку, та суб’єктами господарської діяльності – з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб’єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто його позичальником.

      2. За умов ринкової економіки, широкого розвитку набули кредитні відносини між суб’єктами господарської діяльності, що, насамперед, пов’язано із запровадженням у господарський оборот комерційного кредиту, вексельного обігу та емісією облігацій.

      3. Кредитні відносини між банками і державою складаються насамперед через реалізацію державних цінних паперів, які активно можуть “працювати” на вторинному ринку.

      4. Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади, депозити, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких чільне місце відводиться кредитам на витрати для поліпшення житлових умов, створення підсобного домашнього господарства, а також на нагальні потреби.

      5. Зовнішньоекономічні кредитні відносини виникають між державами, іноземними банками і фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою процента.

       Список використаних джерел 

1. Закон України "Про банки та банківську діяльність"
2. Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319 (Про заборону дострокового зняття депозитів)
3. Геєць І.О. Актуальні проблеми та удосконалення кредитних відносин банківських установ з підприємствами // Економіка та держава. – 2006. - №6. – С.37-38.
4. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002 року. — 215 с. — (Вища освіта XXI)
5. Шубравська О.В., Поштаренко М.Г. Розвиток банківського кредитування агросфери у контексті забезпечення її економічної сталості // Фінанси України. - №7. – 2006. – С. 131-138.
6. Борецький М. Проблеми довгострокового кредитування // Банківська справа. – 2006. - №4. – С.85-93.
7. Дерев’янко С. Овердрафт – особлива форма кредитування клієнтів банку // Пропозиція. – 2006. - №1. – с.48-49
8. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра // Дзеркало тижня. –2003. –№14(439).
9. Вовчак О. Кредит і банківська справа.Навчальний посібник. –2009.–с.23-35
10. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник. –К.: Алерта, 2004. – 478 с.
11. www.investfunds.com.ua
12. http://pro-consulting.com.ua/