Суть та структура грошового ринку

 

                                      Національний Банк України

Львівський  інститут банківської справи

Університету  банківської справи 

                                                                                

                                                                      

      Кафедра банківських дисциплін

                                                                                     

                                                                           

  

                       
 
 

Курсова робота

на  тему:

«Суть та структура грошового ринку» 
 
 
 
 
 

                                                          Виконав:

                                                                   студентка гр. 201-БС

                        Олинська  Вікторія Романівна                                                       

                                                              Науковий керівник:

                                                                           Галько Оксана Романівна

                                                                 
 
 
 
 
 
 

Львів – 2011 
 

                                                          Зміст

      Вступ…………………………………………………………………………………..3

1.Сутність та інструменти  ринку грошей……….………………………………….4

2.Структура грошового ринку………………………………….………………...…11

3.Становлення  та перспективи розвитку ринку  грошей в Україні……….............21

Висновок……………………………………………………………………………...27

Список використаної літератури…………………………………………………....28

Додатки.........................................................................................................................29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                     Вступ 

    Невід'ємною  складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування— це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

    Грошовий  ринок є складовою сфери грошового  обігу, посідає важливе місце серед інших його елементів та є механізмом перерозподілу грошових ресурсів у секторах економіки та збалансування грошових потоків окремих суб'єктів і грошового обігу в цілому.

    Оборот  грошей у процесі виробництва, розподілу  й обміну суспільного продукту й перерозподілу національного доходу органічно включає сукупність операцій грошового ринку. Особливо важлива роль грошового ринку у підтриманні стабільності суспільного відтворення, тому що забезпечення сталого відтворення потребує оволодіння грошовим ринком, його суттю, структурою та механізмом функціонування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                 1.Сутність та інструменти грошового ринку 

    У ринковій економіці найважливішою  центральною ланкою і водночас її механізмом виступає ринок. Ринок — це складна система, що складається з багатьох взаємопов'язаних між собою елементів, які й утворюють його структуру. Ця структура охоплює як свої елементи ринок товарів, ринок послуг, ринок робочої сили та інші складові частини. Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів виділяють і грошовий ринок.[7,75]

    Грошовим  ринком звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

    Об'єктом  грошового ринку є гроші, які продаються і купуються на ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чи постійно вільні кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання додаткового доходу. Операція продажу грошей має специфічний характер і суттєво відрізняється від традиційного продажу на товарних ринках. [6,176]

    На  перший погляд може скластися враження, що купівля-продаж грошей, а отже й особливий грошовий ринок, — це нонсенс, оскільки гроші слугують загальним еквівалентом і обмінювати їх на гроші немає сенсу. Якщо ж їх купувати-продавати у формі обміну на звичайні товари, то для цього окремий ринок не потрібний, бо такий обмін систематично здійснюється на звичайних товарних ринках. Проте гроші тут не є цільовим об'єктом ринкових відносин. Ними виступають матеріальні блага — продукти праці та ресурси, які одним суб'єктам ринку потрібно продати, а іншим — купити. Гроші виконують тут допоміжну роль, обслуговуючи обіг цих благ. При цьому покупці товарів, які віддають за них свої гроші, повністю втрачають право власності на них, оскільки одержують у власність еквівалентну вартість у товарній формі. З іншого боку, продавці товарів отримують у повну свою власність еквівалентну суму грошей і розпоряджаються нею без будь-якого зв'язку з проданими товарами. Тому такі ринки справедливо називають товарними, а не грошовими.

    Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення  між суб'єктами грошового ринку, а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку. Традиційні поняття «продаж» і «купівля», що склалися на товарних ринках, неприйнятні для грошового ринку. Самі гроші виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними ринками. Іншого змісту набувають і такі ринкові явища, як ціна, попит, пропозиція.

    Передання грошей від одного суб'єкта грошового  ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли в одного з них вони є вільними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і немає матеріальних благ, від продажу яких потрібні гроші можна було б одержати. Здійснюється таке передання або у формі прямої позички під зобов'язання повернути кошти у встановлений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів. Таке передання грошей лише умовно можна назвати купівлею чи продажем.

    Ця  умовність виявляється передусім  у тому, що власник грошей, передаючи їх своєму контрагентові, не втрачає права власності на відповідну суму грошей і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах. Більше того, у момент передання грошей контрагенту продавець не одержує їх реального еквівалента, тобто продаж грошей не є еквівалентною операцією. Відповідно покупець грошей не одержує на них права власності, а тільки право розпорядження ними як ліквідністю, і то тимчасово, на певний період. Тому покупець грошей не відчужує на користь продавця еквівалентну суму вартості в товарній формі.

    Принципово  змінюються статус грошей і цілі їх купівлі-продажу на грошовому ринку. З допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках гроші перетворюються тут у визначальний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. На грошовому ринку власник грошей хоче передати їх у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець хоче одержати їх у своє розпорядження на таких же засадах. Тому на "цьому ринку вартість переміщується між його суб'єктами лише в грошовій формі, в односторонньому порядку, з поверненням до власника. А метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне одержати додатковий дохід, що називається процентом, як плату за тимчасову відмову від користування цими грошима і передання цього права іншій особі. Покупець грошей має намір одержати додатковий дохід від розширення виробничої чи комерційної діяльності, використавши отриману у своє розпорядження додаткову суму грошей.

    Завдяки вказаним особливостям грошового ринку  продаж грошей тут виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід. Відповідно купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на вказані інструменти, які прийнято називати фінансовими.

    Такий механізм купівлі-продажу грошей зумовлює важливу роль фінансових інструментів у функціонуванні грошового ринку. Вони покликані забезпечити на цьому ринку рух визначального об'єкта — грошей. [4,103-105]

    За  своїм характером усі інструменти  грошового ринку є певними зобов'язаннями покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобов'язання їх можна поділити на не боргові і боргові.

    Не  боргові зобов'язання — це зобов'язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах. Такі зобов'язання виступають у формі акцій. З отриманням таких зобов'язань продавець грошей зберігає не тільки право власності на ці гроші, але і певною мірою право розпоряджатися ними.

    Боргові зобов'язання — це зобов'язання, за якими покупець грошей має повернути продавцю отриману від нього суму грошових коштів і сплатити по ній обумовлений доход у формі відсотка. Такими зобов'язаннями оформляються операції купівлі-продажу грошей з передачею права розпоряджатися ними на певний строк. Боргові зобов'язання, як інструменти грошового ринку, служать засобом переміщення грошей між його суб'єктами. [1,71]

  Залежно від міри та умов передачі прав боргові зобов'язання поділяються на:

    а) депозитні  зобов'язання,   за  допомогою  яких  гроші передаються у повне розпорядження покупця за умов їх     повернення     у     вказаний     термін     і     сплати  відсотково доходу. Депозитні зобов'язання передають переважно банки;

    б) позичкові    зобов'язання.    На    їх    основі    продавці передають  гроші  з  повними  обмеженнями   прав  їх використання. Позичкові зобов'язання  набули таких форм: кредитних угод, облігацій, бонів, векселів тощо. [5,117]

    Інструменти грошового ринку, обслуговуючи переміщення  грошей між його суб'єктами, самі набувають певної вартості і стають об'єктом купівлі-продажу. У зв'язку з цим можна говорити про специфічний ринок фінансових інструментів, який є однією з форм існування грошового ринку.

    Усі види інструментів грошового ринку  можна виділити у такі три групи:       >позичкові угоди, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів;

    >цінні  папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей;

    >валютні  цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

      Схема взаємозв'язку між об'єктами та інструментами грошового ринку в загальних рисах показана на рис.1.З наведеної схеми видно, що назустріч потокам грошей, що спрямовуються від продавців до покупців, переміщаються відповідні інструменти грошового ринку.

    Як  зазначалося вище, інструменти грошового ринку самі набувають здатності до обігу. Найбільшою мірою ця здатність властива цінним паперам і валютним цінностям, що дає підстави виділити відповідні ділянки грошового ринку в самостійні ринки — цінних паперів та валютний.

    Умовний характер має і ціна на грошовому  ринку. Ціна грошей має форму процента на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, а їх споживною вартістю — здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, для задоволення особистих чи виробничих потреб.

    Незважаючи  на істотні відмінності основних елементів грошового і товарного ринків, механізми їх взаємодії, зокрема попиту, пропозиції і ціни, на кожному з цих ринків однакові. На грошовому ринку, як і на товарному, діють сили попиту і пропозиції, а механізм їх урівноваження забезпечує стабільність процента як ціни грошей. Це й дало підстави назвати грошовим ринком ту специфічну сферу грошових відносин, де здійснюється перелив грошових коштів на безеквівалентній, але зворотній основі.