Суть рынка ценных бумаг и его функции

    ТЕМА 1. Суть ринку цінних паперів та його функції. 

    1.1. Цінний папір як товар особливого виду.

    Згідно  із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” цінні папери представляють собою грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

    До  цінних паперів належать документи, які відокремлюються від угод купівлі-продажу кредитів або частки підприємств, та існують самостійно, виконуючи при цьому функції грошей.

    Цінні папери поділяються на три групи:

• Пайові цінні папери – засвідчують право їх власників приймати участь в акціонерному капіталі, дають право власникам на управління фірмою, отримання дивідендів та частки майна при ліквідації фірми. Емітент цих паперів не зобов’язаний повертати гроші, які інвестувались в його діяльність.
• Боргові цінні папери. Їх емітент зобов’язаний повернути отримані від інвестора кошти та виплатити йому інтереси за їх використання. Власник цих цінних паперів не має права приймати участь в управлінні підприємством.
• Похідні цінні папери – обслуговують обіг пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них.

    Перелічені  групи цінних паперів мають властивості ринковості, прибутковості, ризикованості, ліквідності та стандартності.

    Ринковість  полягає у здатності купуватися та продаватися, виступати як самостійний платіжний засіб, а також бути об’єктом позик, спадщини, дарування та гарантій.

    Прибутковість. Цінні папери мають власну вартість та здатність зберігати і нагромаджувати багатство. Їх купують з метою примноження багатства.

    Ризикованість. Власник цінних паперів може втратити цільовий прибуток під впливом різних несприятливих чинників.

    Ліквідність. Цінні папери можуть швидко перетворюватись у готівку без значних витрат.

    Стандартність. Цінні папери мають однакову зовнішню форму та однакові наслідки для учасників ринку при здійсненні операцій купівлі-продажу.

    До  основних функцій, що виконуються цінними  паперами відносяться:

• Мобілізаційна. Підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів, наприклад, для значного збільшення обсягів діяльності. Шляхом випуску цінних паперів за короткий проміжок часу емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності;
• Розрахункова. Цінні папери можуть виконувати одну із функцій грошей, тобто ними можна сплачувати вартість робіт, послуг або товарів;
• Забезпечувальна. Боржник (покупець) може передавати свої цінні папери кредитору (продавцю) під заставу в якості гарантій того, що у випадку невиконання ним своїх зобов’язань відповідні збитки кредитора будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів;
• Перерозподільча. На ринку цінних паперів відбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними галузями національної економіки, забезпечуючи розвиток тих виробництв, акції чи інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом. Наприклад, підприємство, яке працює ефективніше за конкурентів, має змогу виплачувати вищі дивіденди. Такий стан справ спричиняє до зростання попиту інвесторів на акції цього підприємства, що, в свою чергу, призводить до зростання ринкової ціни даних акцій. Внаслідок цього підприємство має змогу залучати ще більші обсяги фінансових ресурсів для забезпечення розширеного розвитку.

 

    1.2. Ринок цінних паперів та його місце в системі фінансових ринків.

    Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, як засіб розподілу коштів між його суб’єктами. Фінансовий ринок має наступну структуру:

  Залежно від класифікаційних ознак фінансовий ринок поділяється (рис.1.1):

• на кредитний ринок, що охоплює позичкові відносини і має дві складові: ринок банківських кредитів та ринок боргових цінних паперів;
• валютний ринок, на якому проводяться операції з іноземними валютами;
• страховий ринок, що охоплює відносини щодо фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні;
• ринок пайових цінних паперів, на якому відбувається торгівля правами власності на окремі частки підприємств.

 
 

  Рис.1.1. Місце ринку цінних паперів у  структурі фінансового ринку

  Ринок  цінних паперів є  часткою фінансового  ринку, що охоплює відносини, зв’язані з цінними паперами

  Синонімом поняття «ринок цінних паперів» є  поняття «фондовий ринок».

  Згідно  з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні  «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових  відносин». 

Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів (рис.1.2). 

Рис. 1.2. Структура світового інвестиційного багатства [23, с.11]. 

    Ринок цінних паперів є складовою фінансового ринку, що охоплює відносини, пов’язані з купівлею-продажем цінних паперів. Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестування у виробництво та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, підвищення добробуту громадян за рахунок володіння цінними паперами та залучення їх до ринкових відносин.

    Сектори ринку ЦП

Подібно до фінансового ринку, ринок цінних паперів можна умовно поділити на ряд частин — секторів (табл.1.3).

  Таблиця 1.3

  СЕКТОРИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андерайтинг). На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл. Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця, або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інституційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

  Існує кілька місць проведення операцій з  цінними паперами, причому кожне з них призначене для компаній із різними ризиками і обсягами діяльності. Найбільш відомим, престижним та ефективним є повна фондова біржа, тобто організаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що утворюється торговцями фондовими цінностями. У країнах з розвинутими фондовими ринками для того, щоб біржа прийняла акції для торгу, корпорація повинна мати не менше п’ятирічного стажу бездоганної роботи і продавати через біржу не менше 25 відсотків своїх акцій, тобто бути великою і надійною. Позасписковий біржовий ринок обслуговує компанії, які не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: трирічний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 відсотків своїх акцій. Торгівля «з прилавка» здійснюється цінними паперами підприємств, результати діяльності яких не дозволяють їм потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована. «Третій ярус» — це теж позабіржовий ринок, відмінність його від торгівлі «з прилавка» полягає у тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладення угод, що і на біржі.

  З урахуванням територій, на яких розміщуються цінні папери, ринки поділяються також на місцеві, національні, міжнародні.

       Споживачами капіталу на фондовому ринку, як уже  було сказано, виступають органи влади і підприємства.

       Постачальниками капіталу є суб’єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства (як резиденти, так і нерезиденти). Органи влади завжди виступають тільки як боржники. 

Головним  джерелом капіталу на ринку цінних паперів  є грошові заощадження домогосподарств 
 

    1.3 Вартісні та цінові фактори цінних паперів

    До  вартісних факторів цінних паперів  належать: надійність, визначеність, тривалість існування та ліквідність.

    Під надійністю цінних паперів розуміють ступінь ризику, якому піддається інвестор, коли він купляє будь-які цінні папери. Ризик може бути більшим, меншим, мінімальним. Абсолютно безризикових цінних паперів не існує навіть теоретично.

    Визначеність, як вартісний фактор, є наближеним до фактора надійності або ризикованості, але, все ж таки, він є відносно самостійним. Відмінність між ними полягає в наступному. У першому випадку мова йде про те, що інвестор усвідомлює існування ймовірності того, що емітент може не виконати взяті на себе зобов’язання. І саме тому він – інвестор – має понести збитки. У другому випадку мова йде про можливість інвестора мати судження про щось з більшим чи меншим ступенем достовірності. Визначеність допомагає інвестору в орієнтації та впливає на його рішення відносно придбання або не придбання конкретних цінних паперів. Визначеність може бути відносною.

    Тривалість  життя цінних паперів, як вартісний фактор,  більше значення має для боргових цінних паперів, однак він також враховується і при визначення віртості цінних паперів, що підтверджують участь (членство) власника цінного паперу у організації емітента.

    Під ліквідністю цінних паперів, як правило, розуміють здатність цінних паперів перетворюватись у готівку. Іншими словами, ліквідність означає швидкість, з якою певні цінні папери можуть бути продані на ринку.

    До  категорії цінових факторів відноситься, головним чином, фактор попиту-пропозиції.  Дія фактору попиту-пропозиції на ринку цінних паперів має свої специфічні особливості. На відміну від інших ринків, на ринку цінних паперів співвідношення попиту-пропозиції може залежати як від об’єктивних, так і від чисто ігрових умов. На ринку цінних паперів усі учасники переслідують свої цілі, для досягнення яких вони повинні постійно приймати певні рішення і втілювати їх у життя. При прийнятті рішень оцінюється ситуація, що вже склалася на ринку, і перспективи конкретних цінних паперів. Відмінності в рішеннях призводять до того, що в одних випадках кількість бажаючих продати цінні папери є більшою, ніж бажаючих придбати їх, в інших випадках – навпаки. Це, в свою чергу, відображається на динаміці цін на цінні папери. 

    4. Формування та розвиток ринку цінних паперів в Україні.

    Історія розвитку сучасного фондового ринку в Україні бере свій початок з дня прийняття у 1991 році Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”.