Зміст

Вступ

     У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність  суб”єктів держави, огортаючи всі  клітини системи виробничих відносин.

     Справді, величезна кількість людей у  світі щоденно розраховуються грошима  за придбані товари чи послуги. Проте  не кожна людина задумується про  те, яке важливе значення мають  гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток сиробничих сил.

 Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають  на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

 1. Суть грошей

 Незважаючи  на чисельні дослідження грошей, їх суть як особливого суспільного засобу, здатного виконувати роль загального еквівалента, досі дискутується. Не відкидаючи інші твердження, ми виходимо з того, що гроші - це особливий товар, суспільна корисність якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно-необхідної праці, що втілена у товарі, опосередковувати рух і обмін товарів, об´єднувати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

 Гроші слугують не тільки засобом взаємодії  товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія «гроші» - це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

 Нині  грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається  як плата за товари й послуги. Ось  чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов´язання, а також товарні гроші, тобто споживчі товари, що можуть використовуватися як засіб обміну.

 Для цього вони повинні мати наступні властивості:

 а) стабільність, тобто якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

 б) портативність - здатність легко переміщуватися, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати в потрібних розрахунках;

 в) зносостійкість - виготовлятися з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

 г) однорідність - гроші одного й того ж номіналу незалежно від форми повинні мати однакову вартість;

 д) подільність - здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;

 є) пізнаваність - гроші мають бути легко пізнаваними за характерними ознаками і важкими для фальшування. Для виготовлення купюр гривні вже застосовують понад 30 елементів захисту. Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні прямо, ні посередньо не прив´язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу, розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому обороті, тепер охопив і сферу міжнародного грошового обігу. Головні причини поширення паперової форми грошей, що не розмінюються на золото, пов´язані з утвердженням великомасштабного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних й інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюється появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціоналізацію господарського життя.

 До  цих процесів додалося роздвоєння мінової  вартості золота як товару і золота як грошей. Якщо на вартість золота в  якості звичайного товару безпосередньо  впливають рівень продуктивності суспільної праці у золотовидобувній промисловості та зміни суспільних потреб у даному товарі, то на вартість золота як грошей впливають ще й зміни суспільних потреб у грошах, динаміка золотих запасів, що нагромаджені у попередні віки, та інші чинники. На цій підставі вартість золота у меншій мірі залежить від змін у видобуванні, ніж вартість золота як товару. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото.

 Суспільне призначення грошей - бути засобом  обігу і носієм капіталу. Гроші  як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної  вартості, в тому числі в процесі  їх витрачання на купівлю товарів  і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на еквівалентній основі.  

 Гроші як носії капіталу перетворюються у  засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у  виробництві з метою самозростання  у формі позичкового капіталу. Рух грошей для забезпечення зростання вартості реалізується у формулі:

 Г - Т - Г´

 Самозростання в процесі замкненого руху стає можливим, якщо гроші використовуються як промисловий  чи торговий чек, капітал, кругооборот  зростання яких спирається на формулу:  

 де  різниця (Г - Т) становить величину інтенсивності приросту. Використання грошей як капіталу суттєво збільшує роль грошей в економічному житті суспільства. Водночас воно не обмежує їх використання як грошей у функціях міри вартості і засобу обігу.

 Отже, відмінності між грошима як, власне, гроші і грошима як капітал  досить умовні. Вони стосуються переважно  призначення грошей в процесі використання економічними суб´єктами.

 Прагнення дати вичерпну відповідь на запитання  про гроші як економічну категорію  пронизує усю історію наукової думки. Ще у 1857 р. англійський вчений У. Джевонс  висловив думку, що «гроші для економічної  теорії - це те ж, що квадратура круга у геометрії». Тому гроші, як наголошував Ф. Хайек, «якими ми щоденно користуємося, є річчю зовсім незбагненною і поряд із сексом, об´єктом найбезумніших фантазій».

 Представники  школи меркантилізму У. Стаффорд (1554-1612), Т. Ман (1571-1641) та Д. Норса (1641-1691), обґрунтовуючи металістичне розуміння грошей, визначали гроші як багатство держави, яке ототожнювали з коштовними металами. На цій підставі сутність грошей вони пов´язували з природними властивостями золота і срібла. Представники номіналістичної теорії грошей Дж. Берклі (1685-1753) і Дж. Стюарт (1712-1780) сутність грошей зводили до виконання суто технічних функцій засобу обміну товарів та ідеальної одиниці обміну. Німецький економіст Г. Кнапп у книзі «Державна теорія грошей» (1905р.) визначав гроші як хартальний платіжний засіб, тобто знаки, яким держава надала певну купівельну силу. Австрійський економіст Ф. Бендиксен у праці «Про цінність грошей» визначав гроші, як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, що дає право на отримання зустрічних послуг.

 К. Маркс  у праці «Капітал» гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний  еквівалент та уречевлені виробничі  відносини. Він вважав, що в процесі  розвитку суспільного поділу праці  виникла потреба у регулярному обміні результатами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу.

 Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно  обмежується виконуваними ними функціями. Цей підхід сформував англійський  економіст Дж. Гікс у книзі «Вартість  і капітал». Л. Гарріс у праці «Грошова теорія» гроші тлумачить як суспільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й обміну вартості. Аналогічне визначення дав і Е.Дж.Долан. У своїй книзі «Гроші, банки і грошово-кредитна політика» він зазначає: «Гроші - це засіб оплати товарів і послуг, засіб обміну вартості та засіб збереження (нагромадження) вартості».

 Отже, у цих та інших визначеннях  сучасних грошей наголос робиться на суто прикладних аспектах ролі грошей і відкидається їх товарна природа. Розуміння суті грошей тут зводиться лише до поняття ліквідності та декретних грошей. Використання сучасних грошей як загальновизначеного засобу обміну пояснюється неокласичною школою традиційними звичаями людей мати в якості грошей паперові купюри. Їх вартість для людей визначається цінністю. На їх думку, люди цінують гроші, тому виготовляють їх з паперу. Якщо люди домовляться вважати щось грошима, то воно і буде грошима.

 В даний  час гроші «декретуються» урядом, тому їх цінність значною мірою визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною (від лат. fiducia - угода), яка ґрунтується на довірі.

 Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а визначається їхньою обмеженою кількістю в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть властивістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

 Отже, сучасна економічна теорія сутність грошей визначає їх функціями, а вартість тим, як добре гроші виконують свої функції та наскільки обмежена їх кількість в обігу.

2. Розвиток  форм вартості

   Виникнення  грошей - тривалий історичний процес, пов'язаний з розвитком товарного виробництва і обігу товарів. Очевидно, що перші випадки обміну припадають ще на первіснообщинний лад. У той період обмін мав нерегулярний характер. Товарного виробництва ще не існувало, тобто речі вироблялися для власного споживання і лише випадково набували товарної форми. Для цього періоду характерна проста, випадкова або одинична форма вартості:

1 мішок зерна = 1 вівці

     У наведеному прикладі товар А (зерно) відіграє активну роль, оскільки виражає свою вартість у товарі В (вівці). Товар, що виконує в кожному даному акті обміну активну роль, знаходиться у відносній формі вартості. Йому протистоїть товар - еквівалент, який виконує пасивну роль (через нього виражається вартість першого товару). Відповідно форма вартості товару В (вівці) називається еквівалентною. У ній міститься зародкова форма грошей.  Вартість жодного товару не може бути виражена безпосередньо робочим часом. Вона виражається опосередковано, через вартість іншого товару 
 Слід зазначити, що в період існування простої форми вартості саме випадковість обміну призводила до того, що він зовсім не обов'язково був еквівалентним. У період завоювання європейцями Нового Світу, Африки, Азії часто за скляне намисто, дешеве вбрання їм вдавалося вимінювати золото, хутра, коштовності. Тобто особливий вплив на процес обміну в цей час має суб'єктивне сприйняття цінності речі. 
 З поглибленням поділу праці, виникненням ремісництва і розвитком ремесел, зростає різноманітність вироблюваних речей, все більша їх частина виробляється з метою продажу. Для ремісника обмін є вже не випадком, а необхідною складовою частиною його виробництва (праці). Виникають ринки, на яких кожен даний товар може бути прирівняний до цілого ряду інших товарів і, відповідно, виражати в них свою вартість. Проста або випадкова форма вартості змінюється повною або розгорнутою:

     У повній або розгорнутій формі  вартості кожному товарові, що знаходиться  у відносній формі вартості, протистоїть  безліч інших товарів, що перебувають  у еквівалентній формі вартості щодо нього.

      
Характерні риси цієї форми вартості:

• внаслідок різноманітності еквівалентів випадковість пропорційно скорочується; 
* відносний вираз вартості залишається незавершеним через появу все нових різновидів товарів-еквівалентів; 
* у випадку незбігу попиту і пропозиції або інтересів товаровиробників, безпосередній обмін унеможливлюється; 
* обмін ускладнюється неподільністю багатьох товарів ( в т.ч. багато товарів, які ніби то поділити й можна, але вони втрачають цінність від ділення: ціле хутро набагато цінніше, ніж розірване на частини; 
* складно відокремити в часі процес купівлі-продажу.