Сучасний стан та перспективи розвитку кредитування банками населення на споживчі цілі

За характером кругообігу коштів споживчі кредити поділяють  на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються  клієнтам за кредитними картками, або  кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

За методом стягнення  процентів кредити класифікують так: кредити зі стягненням процентів  у момент його надання; позики зі сплатою  процентів у момент погашення  кредиту; позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).

За ступенем ризику кредити  розподіляються на стандартні та нестандартні (кредити з підвищеним ризиком): під  контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні [10 с. 112-115].

Основні напрями кредитної  та процентної політики визначаються комерційним банком, у межах яких встановлюються :

• об'єкти кредитування;
• максимальні розміри кредитів;
• мінімальні процентні ставки за кредитами;
• строки користування кредитом.

 

 

2. Аналіз основних показників функціонування ринку споживчого кредитування в Україні

Однією з основних тенденцій на ринку банківського кредитування останніми роками стала  активізація споживчого кредитування населення. Не в останню чергу такі зміни зумовлені реакцією на підвищення рівня платоспроможності населення: 2008 року доходи населення зросли на 17,1%, 2009-го – на 16,5%, 2010-го – на 27,2%, 2011-го номінальні доходи населення становили 365,9 млрд. грн. і порівняно з 2009 роком зросли на 38,4%. Особливо істотно зросли доходи на фоні темпів збільшення ВВП. Досвід споживчого кредитування показав, що існуючі відсоткові ставки є оптимальними у співвідношенні з рівнем доходів населення [2 c. 103-112].

Стимулювання урядом соціальних виплат сприяло збільшенню внутрішнього платоспроможного попиту населення. У поєднанні зі зниженням попиту на кредити з боку суб’єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат це стало додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчого кредитування населення.

У цей час кредитами користується близько 12% громадян України, а вже  в недалекому майбутньому ними планують скористатися як мінімум 30% населення. Такі висновки можна зробити, поглянувши на темпи зростання ринку споживчого кредитування за останні три роки. Лише за 2010 рік обсяги кредитування населення в Україні збільшились приблизно у 2,5 рази. Якщо ринок споживчого кредитування буде зростати такими темпами, то протягом наступних п’яти років кожний третій громадянин України прийматиме участь у якій-небудь програмі споживчого кредитування. Як наслідок, при сприятливих умовах у даному процесі буде задіяно все більшу кількість учасників, як із сторони населення, так і із сторони фінансових організацій.

Значним поштовхом розвитку українського ринку споживчого кредитування став дозвіл НБУ банкам України на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті та видачу «вільних» кредитів. Тобто майже всі банківські установи мають змогу займатися кредитуванням населення на споживчі потреби [5 c. 96-102].

Найзначніші обсяги кредитів населенню  банки надавали у великих промислових  центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем доходів. Так, 2008 року на столицю та сім економічно потужних регіонів припадало 74,8% сукупного обсягу кредитів фізичним особам. При цьому киянам банки надали 37,2% кредитів, позичальникам Дніпропетровської області – 9,7%, Донецької області – 7,8%. За підсумками 2009 року питома вага вказаних регіонів дещо знизилась – до 70,7%, що зумовлено гальмуванням динаміки кредитування населення столиці – питома вага кредитів у місті Києві скоротилася до 29,0%, хоч на Дніпропетровщині збільшилася до 10,6%, Донеччині – до 8,4%.

Загалом у 2008–2011 рр. виразно простежується тенденція нарощування обсягів кредитування фізичних осіб у регіонах. Так, якщо в середньому по Україні за вказаний період обсяги кредитів населенню зросли в абсолютному вираженні у 3,7 раза, то в Дніпропетровській області – у 4,1, Донецькій – 4,0, Одеській – 4,4, Харківській – 4,2, Львівській – 4,3, Запорізькій – 4,5, в АР Крим – у 3,7, місті Києві – у 2,9 раза.

За даними моніторингу  сучасного стану українського суспільства, проведеного Інститутом соціології НАН України спільно з компанією «Социс-Гелап» з груп товарів, які розглядаються в якості предметів кредитування, населення найменш забезпечено меблями (17,7%) та стерео-, відеоапаратурою (18,6%)[2 c. 103-112].

Відносно висока забезпеченість населення товарами «першої необхідності» (холодильник, пральна машина, телевізор) не є повною, крім того потреба в них існуватиме постійно через природній цикл споживання цих товарів. Що стосується товарів другого класу (відео-, стереоапаратура, меблі, магнітофони), то ними забезпечено близько 20% (відео-, стереоапаратура, добротні меблі) та 57,3% (магнітофони) населення.

Протягом 2008–2011 років удвічі збільшилася частка населення, яке забезпечено стерео – та відеоапаратурою (з 9,9% до 18,6%), при фактично незмінній частці користувачів магнітофонів. Опосередковано це свідчить про зміну попиту та орієнтацію населення на придбання більш складних (а значить і більш дорогих) музичних систем.

За даний період (2008–2011 рр.) певною мірою зменшилася забезпеченість населення пральними машинами (77,5% – у 2008 р. та 71,4% – у 2009 р.) та меблями (27,9% – у 2008 р. та 17,7% – у 2009 р.). Це пояснюється завершенням протягом цього періоду циклу споживання даних товарів та відсутністю у населення матеріальної можливості відновити їх. З певним поліпшенням економічної ситуації та матеріального стану населення в цілому попит на ці товари підвищиться.

Найбільший попит серед  респондентів, які мають потребу  в споживчих кредитах, зафіксовано  на холодильники, комп’ютери, телевізори (табл. 1).

Таблиця 1. Рейтинг товарів тривалого використання, які бажають придбати опитані в кредит

	Частота	%
Холодильник	41	22,28%
Комп’ютер	35	19,02%
Телевізор	28	15,22%
Стерео, відеоапаратура	18	9,78%
Пральна машина	13	7,07%
Меблі	6	3,26%
Інше	50	27,17%

 

Ті респонденти, які  зазначили варіант відповіді «інше» – 27,17%, вказували на необхідність кредитування купівлі нерухомості – придбання житла та дачі, автомобіля. Наведені дані підтверджують висновок, що поряд з потребою в товарах тривалого використання електропобутового призначення серед населення існує потреба в купівлі нерухомості: при чому попит на нерухомість та автомобілі, згідно рейтингу, перевищує попит на інші товари тривалого використання [7 c. 49-53].

Також було встановлено, що кожна соціально-демографічна група  має свою «першочерговість» в придбанні товарів довготривалого використання (табл. 2.).

Таблиця 2. Потреби споживачів залежно від соціально-демографічної  групи населення

Вік опитаних	Потреби соціально-демографічних  груп
до 29 років	найбільша частка респондентів має потребу в придбанні комп’ютера (44,2%) – товар, який використовує ця вікова група як засіб заробітку, інформації та розваг;
від 29 до 55 років	87,9% має потребу в  придбанні холодильника, товару, без  якого складно обійтися в буденному  житті і який дійсно є товаром першої необхідності тривалого використання;
від 55 років і старше	найбільша частка (44,2%) має  потребу в телевізорі, котрий є  товаром першої необхідності для  цієї вікової групи.

 

У більшості випадків персональні комп`ютери не є для  середньої української сім`ї предметом такого ж ступеня важливості, як холодильник чи квартира, попит на послуги з продажу комп`ютерної техніки в кредит відносно невеликий, проте він, за оцінками експертів, швидко зростає.

Витрати населення у 2010 році на непродовольчі товари складуть 9943,75 млн. грн., у тому числі на меблі, килими, товари культурно-побутового призначення – 1433,75 млн. грн.

В Україні прискорено розповсюджуються технології іпотечного кредитування.

Дедалі більше банків отримують досвід розробки і реалізації програм іпотечного кредитування. Із 158 банків України на ринку іпотечного кредитування працюють 35.

Проведені дослідження  статистичних показників розвитку іпотечного кредитування в Україні дозволяють зробити наступні висновки [6 c. 54-57].

На протязі 2008–2011 років в Україні суттєво знизилися відсоткові ставки за іпотечними кредитами:

з 27% до 20% – в національній валюті;

з 18% до 12% – в іноземній  валюті.

Це дало можливість забезпечити  значне зростання загальних обсягів  іпотечного кредитування.

Отже, підводячи підсумок аналізу ситуації споживчого кредитування в Україні, можна сказати, що поряд  з потребою в товарах тривалого  використання електропобутового призначення  серед населення існує потреба  в купівлі нерухомості: при чому попит на нерухомість та автомобілі, згідно рейтингу, перевищує попит на інші товари тривалого використання. Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку кредитування населення в цілому. Ринок продажу забезпечений фінансовими закладами лише на 40%, тому з’являються все нові банки та вступають в конкурентну боротьбу за споживача. Популярність споживчого кредитування поміж банками набирає оберти.

 

 

3. Основні проблеми та шляхи розвитку споживчого кредитування в Україні

Розвиток і вдосконалення  діючої практики кредитування населення на споживчі цілі передбачає, на нашу думку, поетапну розробку і реалізацію програми комплексного кредитно-розрахункового обслуговування населення (тобто, подальшого розвитку кредитування клієнтів на поточні потреби) [11 c. 14-18].

На першому етапі  необхідно розширити безготівкові розрахунки через банк, а саме, практики виплати заробітної плати. Також  необхідно, щоб купівля населенням промислових та продовольчих товарів  проходила безготівковим шляхом, що повинно передбачати можливість скористатись кредитом банку при нестачі власних коштів клієнта. Цьому повинно сприяти впровадження пластикових карток як еёлементів електронних систем платежів та розрахунків. Створення подібної системи в Україні дозволить економити час, зробити дешевшим розрахунки та кредитний процес, розширити сферу застосування карток, збільшити їх чисельність, підвищити прибутковість роботи банків та інших учасників системи платежів та розрахунків.

Аналіз практики кредитування індивідуальних клієнтів в Україні  дозволив нам зробити ряд висновків. Перш за все сучасна практика кредитування населення різними комерційними банками має ряд загальних особливостей, які властиві початковому етапу розвитку споживчого кредитування в Україні.

На другому етапі, складна ситуація в країні (політична та економічна нестабільність) накладає свій відбиток на розвиток кредитних відносин банків з населенням. Аналіз ринку, проведений нами з точки зору рівня доходів населення, купівельної спроможності, забезпечення банківськими з установами в регіональному аспекті показав, що питання розвитку несе в собі певні ризики: ризик різкого знецінення цінних паперів, прийнятих в забезпечення позики, втрати майна клієнта в результаті стихійного лиха і т.д., шахрайства з боку позичальника, вибуття останнього з постійного місця проживання в невідомому напрямку і т.д. Тим не менше, в умовах платіжної кризи, яка вразила банківську систему, важливою характеристикою сучасного стану ринку кредитів є можливість забезпечити велику поверненість за споживчими позиками, ніж по позиках, наданих підприємствам і організаціям.

На третьому етапі, напрямом вдосконалення банківського кредитування населення на споживчі потреби є розробка і надання нових кредитних продуктів фізичним особам. Зараз в Україні  існує потреба у впровадженні вітчизняними банками кредитування населення на умовах бриджинг-позичок, які є кредитами на купівлю нового житла замість старого [3 c. 3-8].

Суттєві потенційні можливості для широкого впровадження в умовах сучасної української дійсності  має кредит із зворотнім ануїтетом, що надається літнім домовласникам у виді щомісячних постійних платежів протягом усього терміну дії кредитного договору під заставу нерухомості. Потреба у даних кредитах в нашій країні зумовлюється наступними міркуваннями: як правило, літні домовласники живуть за рахунок мізерних доходів, яких недостатньо для фінансування їх насущних потреб; в свою чергу, ця група населення за своє життя накопичує достатньо майна, яке їм не буде потрібне після смерті; видача кредиту невеликими рівномірними платежами дуже зручна для такої категорії позичальників; для банківських установ цей кредит відрізняється достатньою забезпеченістю; дуже часто нужденність літніх людей штовхає їх брати позички в лихварів під заставу своєї нерухомості, сплачуючи дуже високі проценти та несучи ризик можливого шахрайства [8 c. 182-197].

Вивчення показало, що сучасна українська практика кредитування індивідуальних клієнтів на споживчі цілі потребує свого вдосконалення  як з точки зору розширення об'єктів  кредитування, так і диференціації умов надання позик. Відомо, що більшість комерційних банків в нашій країні сьогодні зводять "обслуговування фізичних осіб" до залучення коштів по вкладах. З нашої точки зору необхідно вдосконалювати комплексне банківське обслуговування населення, надаючи останнім широкий вибір банківських кредитів і послуг, збільшуючи доходи, формуючи ресурсну базу банку, розширювати кредитні взаємовідносини з населенням. Макроекономічна стабілізація в цілому і подолання інфляції також дозволять населенню ширше використовувати банківські позики для вирішення життєво важливих проблем. Все, що вказує на необхідність подальшого розвитку і вдосконалення кредитних зв'язків комерційних банків з населенням на основі вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду [12 c. 9-15].