Історичні аспекти походження гривні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни:

«Гроші та кредит»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький

2008 р.

План.

 

1. Історичні аспекти походження гривні.
• Часи Київської Русі.
• Часи УНР та Директорії.
• Гривня за часів Скоропадського та Директорії.
• Радянські часи.
• Гривня в Сучасній Україні.
2. Марксистська теорія грошей.
• А. Сміт.
• Теорія грошей Д.Рікардо.
• Карл Генріх Маркс.
3. Задача №26.
4. Задача №56.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Часи Київської  Русі.

 

Як грошово-лічильна одиниця  гривня виникла ще за часів Київської Русі, орієнтовно в ХІ столітті. Сама ж «гривня» походить від назви прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї і звали «гривна». Частіше за все це були м’яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривни створювалися цілком із золота.

 

Гривна – золота прикраса.

 

Слово «гривна» у значенні певної кількості монет вперше зустрічається  в «Повісті минулих літ». Літопис  оповідає: князь Олег прийшовши з Півночі, став владарювати у Києві і «встановив варягам давати від Новгорода гривен триста на рік, заради миру». Тобто вже у VIII-IX ст.. при здійсненні торгових операцій, сплаті данини гривна використовувалась як міра ваги і лічби.

В ХІ столітті слово «гривна» набуло іншого значенні – вагового. Вага срібла могла складатися з певного числа однакових монет, тому поступово виник рахунок їх на штуки. З часом на Русі з’являються гривна срібна (вагова – між 160 та 205 грамами залежно від типу) та гривна кун (лічильна). Цікаво, що спочатку їхня собівартість була однакова, але далі, внаслідок нестабільної ваги монет, одна гривна стала дорівнювати кільком кунам. В ХШШ столітті Гривна срібна (близько 204 г.) по цінності вже дорівнювала 4 гривням кун (1 гривня кун = близько 51 г.).

Гривна кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). В ХІ ст.. Г.кун=20 ногатам=50 кунам (куна протягом століття зменшилась вдвічі.).

 

В ті часи існувало декілька видів  гривен. Були «львівська», «харківська», «луцька» гривні. З ХІ ст.. у Київській Русі в обігу були так звані «київські» гривни, які мали шестикутну форму і важили 150 г. срібла – ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й «новгородські гривни», спочатку відомі лише у північно-західних землях, а від середини ХІІІ ст.. – уже на всій території Давньоруської держави. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240 г. Перехідною від «київської» до «новгородської» була «чернігівська» гривна, за формою дуже близька до «київської», а за вагою – до «новгородської». Але найцікавіша форма у «волзької» гривни: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIV Гри. археологи часто знаходять також і «татарські гривни», що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.

 

Певні зміни у житті  гривни виникли у ХІІІ ст.., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою «гривна» почала вживатися назва «рубль». Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва – «карбованець») стає символом російської, а потім і радянської монетної системи. Гривна ж продовжувала існувати до XVIII століття лише як вагова монета – «гривеника». Вона, до речі, ділилася на 48 «злотників», а вони, в свою чергу, - на 25 «почок».

 

Усі монети гривни, окрім  новгородських, проіснували до середини – другої половини ХІІІ ст.. Новгородські, найбільш життєздатні, - до кінця XV ст., і поступово були витіснені монетами чужоземних княжих дворів.

 

 

Часи УНР  та Директорії.

 

Гривня за часів УНР.

 

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля=0,044 г. золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки – купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник – графік Георгій Іванович Нарбут.

  100 гривень УНР

Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII-XVIII століть, декоративні  шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та куші (самострілу, герба Київського магістрату XVII-XVIII століть). Напис «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, - українською, російською, польською та єврейською (їдиш).

 

За випуском нарбутівської сто карбованцевої купюри пов’язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак характерний для найдавніших національних грошей України – злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам’ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала ½ карбованця.

 

2000 гривень

 

Протягом 1918 року в Берліні  було видруковано грошові знаки  у 2,10,100,500,1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після  проголошення гетьманату на чолі з  Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом. Виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву «горпинка»).

 

 

Гривня за часів  Скоропадського та Директорії.

 

10, 100 та 250 карбованців  Української держави.

 

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів.

50 карбованців.

 

Було виготовлено ескізи купюр у 10,25,50,100,250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані «Експедицію з заготовлення державних паперів», належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів «тризуб» та «козак з мушкетом».

Ескізи інших купюр, що не визначалися  високим художнім рівнем і виглядали  досить еклектично, виготовили І. Золотов, І. Мозалевський, О. Богомазов та інші графіки.

Після переходу влади  в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром  Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої  УНР знову було проголошено гривню.

 

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави.

 

• 5 січня 1918 року – 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута).
• 6 квітня 1918 року – 25 та 50 карбованців («лопатки», ескізи                 О. Красовського).
• 17 жовтня 1918 року – 1,100 та 500 («горпинки») гривень (ескізи           Г. Нарбута).
• Жовтень 1918 року – 1000 та 2000 гривень (ескізи І. Мозолевського).
• Серпень 1919 року – 10 («раки»0 та 1000 карбованців (ескізи І. Золотова), 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута) та 250 карбованців («канарейки», ескіз Б. Романовського).
• Жовтень 1919 року – 25 карбованців (ескіз А. Приходька).

 

 

Радянські часи.

 

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець=5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922-1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г. золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

 

 

Гривня в  сучасній Україні.

 

Історія нової  гривні.

 

 

Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну  та виготовлення купюр і монет. Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В.П. Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1,3,5,10,25,50,100,200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2,25-ти – 20 гривень.

Згідно з постановою Президії Верховної  Ради України «Про затвердження назви  і характерних ознак грошової одиниці України» від 10 грудня 1991 року Національний банк України встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот.

2 березня 1992 року були затверджені  номінали монет: 1,2,3,5,10,15,20,25,50 копійок  і 1 гривня. Монети номіналом 3,15 та 20 копійок в обіг випущені не були.

14 листопада 1991 року Президія  Верховної Ради України прийняла  постанову «Про національну валюту  на Україні». Цим документом передбачалось  введення в обіг на території  України національної валюти  в І півріччі 1992 року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного лруку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. Отже. За згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В.П. Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень.

 

Хоча гривня була виготовлена вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів, як це було в свій час в США. Виготовлені тоді купоно-карбованці виконали функцію таких грошей, забезпечивши виплати зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони.

 

Паралельно з виготовленням  гривні здійснювались заходи з впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків і цінних паперів. 18 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів». Згідно з цією постановою Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об’єктів. Були укладені угоди з провідними світовими виробниками найсучаснішого обладнання з виготовлення грошей, яке стало технічною базою для друку гривні на вітчизняному Банкнотно-монетному дворі. Таким чином, були закладені основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків.

 

 

Грошова реформа.

 

25 серпня 1996 року в засобах масової  інформації було оголошено Указ  Президента України Леоніда Кучми  «Про грошову реформу в Україні». Безпосередньо виконання грошової  реформи було покладене на Національний Банк України, який тоді очолював Віктор Ющенко.

Відповідно до Указу  Президента України грошова реформа  в нашій державі проводилася 2-16 вересня 1996 року. У перший день реформи  за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів – від 2 до 16 вересня 1996 року – в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом на території України з цього моменту стала гривня.

З початку реформи  всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у  новій національній валюті.

Час для цього було обрано не цілком вдалий. Грошова реформа не була підкріплена іншими заходами у сфері податкової, бюджетної політики тощо, про що свідчило, зокрема, зосередження майже половини усієї грошової маси в наступні роки в сфері тіньової економіки, значне переважання купівлі населенням іноземної валюти на її продажем. Курс гривні майже два роки утримувався завдяки жорсткій монетарній політиці, тобто штучному заниженню грошової маси щодо валового внутрішнього продукту, що посилювало грошовий голод на гривню, бартеризацію торгівлі, кризу неплатежів та ін.. Внаслідок цього курс долара в 1996 році знизився на 24% (вплив гривні був незначний, оскільки її було впроваджено наприкінці того ж року), в 1997 – на 9%. У 1997 році дещо зріс рівень монетаризації економіки. Разом з істотним зростанням дефіциту державного боргу та виплат відсотків по ньому, неефективним використанням бюджетних коштів, зменшенням валютних резервів НБУ, погіршенням фінансового становища підприємств тощо в 1998 році це призвело до поступової девальвації гривні, яка становила 84%. Водночас при запровадженні режиму конвертованості гривні не було основних вимог конвертованості.