Споживче кредитування населення банками

Реферат

із дисципліни «Банківські операції»

на тему « Споживче кредитування населення банками»

План.

1.      Вступ.

2.      Види  споживчого кредиту.

3.      Розвиток споживчого кредитування в Україні.

4.      Тенденції та динаміка розвитку споживчого кредитування в Україні.

5.      Висновки.

1.Вступ.

Споживче кредитування з кожним роком набуває все більшої актуальності. Це пов’язано з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, неможливий нормальний розвиток суспільства, а саме: всіх його верств населення .

Якщо ми хочемо побудувати багату і високорозвинуту країну, то це можливо лише за тієї умови, що кожен член нашого суспільства житиме в добробуті. Цю проблему в деякій мірі можна розв’язати за допомогою такого банківcького продукту як споживчий кредит.

Але на сучасному етапі більшість населення України не може дозволити купувати товари необхідні у сучасному господарстві (телевізор, меблі, побутову техніку...) за рахунок поточних доходів. У цих умовах актуальність набуває вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні в умовах відродження кредитних послуг.

Вивчення системи споживчих кредитів та активна робота банків у галузі обслуговування фізичних осіб є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби з небанківськими фінансово-кредитними організаціями. При цьому мова повинна йти не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, але й про вироблення цілого комплексу нових принципів організації споживчого кредитування, удосконалення системи електронних платежів, розширення мережі автоматів, уніфікацію кредитних карток, їх акцептування у будь-яких терміналах незалежно від банку емітента.

Споживче кредитування тісно пов’язано з різноманітними економічними та соціальними показниками. Це пояснюється тим, що, впливаючи один на одного, вони спричиняють певні зрушення в економіці, причому ці зміни можуть справляти різний ефект, як позитивний, так і негативний. Саме тому для подальшого розвитку споживчого кредитування необхідно визначити зв’язок між ними та мінімізувати проблеми, які постають на шляху.

2. Види  споживчого кредиту.

До банківських споживчих кредитів відносять будь-які види кредитів, що надаються банками населенню самостійно або через посередників (організації сфери торгівлі), зокрема – кредити на придбання товарів тривалого користування, іпотечні кредити, кредити на невідкладні потреби, на освіту, надання послуг та на інші потреби з допомогою необхідного додаткового фінансування на умовах повернення, платності, забезпеченості та, як правило, цільового використання. За даними НБУ кредити надані населенню для придбання або будівництва нерухомості не є споживчими.

У самому загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий споживчий кредит — це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

В нинішній час банки видають наступні кредити населенню на поточні потреби:

   овердрафти (форма короткострокового кредиту, при якій банк надає у використання клієнту грошові засоби шляхом оплати платіжних доручень клієнта в розмірі, більшому ніж залишок коштів на поточному рахунку клієнта, але на суму, не більше, ніж попередньо визначений ліміт овердрафту);

   кредити по пластикових картках;

   позички на придбання товарів широкого і тривалого користування та на невідкладні потреби;

   позички під заставу цінностей і цінних паперів;

   автокредити.

Попри різноманіття видів і форм споживчих кредитів, що пропонуються банками, можна виділити традиційні споживчі кредити, які мають загальну суть, не зважаючи на певні відмінності в умовах різних кредитних програм. До таких груп споживчих кредитів можна віднести такі: споживчий кредит у товарній формі; кредит на невідкладні потреби або товари; кредитні карти; автокредити.

За допомогою кредитної картки населення використовує найбільш розповсюджену операцію — плата товарів і послуг. Українські громадяни особливо охоче використовують кредитні картки при поїздках за рубіж, що дозволяє їм, крім загальних переваг, властивих карткам, одержати можливість вивезти без одержання спеціального дозволу іноземну валюту.

Звернімо увагу на прямі і непрямі банківські споживчі кредити. Суть прямого споживчого кредиту полягає в тому, що укладається кредитний договір безпосередньо між банком і позичальником – користувачем кредиту без посередництва торговельних фірм, наприклад, у формі звичайного кредитного договору, з використанням кредитних або платіжних карт.

Непрямий банківський споживчий кредит передбачає наявність посередника в кредитних відносинах банку з клієнтом. Такими посередниками виступають найчастіше підприємства роздрібної торгівлі.

Пряме банківське кредитування вигідно відрізняється від непрямого простотою організації кредитного процесу, що дозволяє з’ясувати економічну доцільність видачі кредиту й організувати дієвий контроль за її використанням та погашенням. Проте до негативних чинників, пов’язаних із прямим банківським кредитуванням, зазвичай відносять вищий рівень ризику, ніж за непрямого банківського споживчого кредиту.

3. Розвиток споживчого кредитування в Україні.

Процес розвитку споживчого кредиту в Україні можна розділити на декілька етапів.

1-ий етап - «радянський» - кінець 80-их рр. ХХ ст. - характеризується тим, що  на кредитному ринку переважали споживчий кредит на купівлю товарів тривалого користування та кредит на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку.

2-ий етап - «перехідний» - початок 90-их рр. ХХ ст. - відзначається переходом від старої до ринкової системи господарювання. З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу.

Особливостями 3-ого етапу розвитку - кінець 90-их рр. ХХ ст. -  є поява «перших гравців» на ринку споживчого кредиту України. Разом з зупинкою падіння виробництва в Україні кредитується житлове будівництво, а також надаютья споживчі кредити (на  купівлю худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби) Процес кредитування поступово переходить в комерційні банки України. З'являються нові програми кредитування населення з високою відсотковою ставкою, кредитні установи (в основному, банки) починають активну роботу торговельними мережами.

В процесі розвитку кредитування  з`являється і правова основа надання, використання i повернення кредитiв та регулювання взаємовiдносин мiж суб'єктами "Положення про кредитування" (затверджено постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 28 вересня 1995 р.  N 246 зі змінами та доповненнями).

4-ий етап - «конкурентної боротьби» - середина 2000-их рр. - відзначився  початком розвитку конкурентної боротьби серед гравців ринку споживчого кредитування, оскільки практика підтвердила, що  проект розвитку  споживчого кредиту має гарні фінансові перспективи. При цьому, активно розвиваються та з'являються нові банківські продукти (різні програми кредитування, з'являються кредитні картки), відбувається активний рекламний натиск. Набуває спрощення процедура видачі кредитів. Але реальні відсоткові ставки залишаються високими, завдяки існуванню низки додаткових комісій та платежів за користування кредитними коштами.

Також поступово активізують свою діяльність не тільки банківські, але й інші фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо).

Суттєвий вплив на діяльність банків у сфері кредитування, в тому числі і споживчого, справило прийняття постанови Національного банку України № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що зобов'язує українські банки з 5 червня 2007 р. надавати позичальникам інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. Крім того, документ забороняє банкам встановлювати платежі, які клієнт повинен заплатити на користь банку: за ведення справи, договору, облік заборгованості, здійснення платежу.

5-ий етап - «кризовий» - кінець 2008 - початок 2009 рр. - характеризується світовою фінансовою кризою, яка призвела до різкого падіння в різних сферах світової економіки. Так наприкінці  2008 року в Україні знизились обсяги виробництва, посилились інфляційні ризики, що супроводжувалося девальвацією національної валюти, погіршенням життєвого рівня населення, підвищенням рівня безробіття, а також неплатоспроможністю споживачів.

Фінансово-кредитні установи зіткнулись з проблемою неповернення  населенням отриманих  споживчих кредитів, що  стало  критичною точкою для ринку, саме тому банки підвищили відсоткові ставки за кредитами, чим фактично повністю зупинили кредитування населення. 

6-ий етап - «поступове відновлення» - 2010 - 2011 рр. - відзначається зупинкою банками споживчого кредитування населення, а також активною діяльністю небанківських кредитних установ. Змінилась кредитна політика фінансово-кредитних установ. Повільне поступове зменшення кількості проблемних позик. За наявності значних обмежуючих факторів (відсутність довгострокових грошових резервів, високі кредитні ризики) банки починають відновлювати кредитування населення, хоча відсоткові ставки залишаються доволі високими.

4. Тенденції та динаміка розвитку споживчого кредитування в Україні.

По банківській системі України протягом 2006-2008 років споживче кредитування в Україні мало стійку тенденцію до зростання, як в цілому, так і за видами валют. За 2007 рік обсяги кредитування зросли майже вдвічі, у тому числі кредити у гривні збільшились у 1,9 раза, у валюті – 2 рази.

Причому, валютне кредитування значно перевищувало надання кредитів у гривні і становило 55-64%. І тільки станом за серпень 2011 року це співвідношення зрівнялось (50/50).

Фінансова криза, яка восени 2008р. охопила всю Україну, у тому числі і фінансову сферу, актуалізувала низку важливих проблем, на які донедавна українці не звертали особливої уваги. Одним із найважливіших чинників, які значною мірою спровокували фінансову кризу була пропаганда моделі "життя в кредит", яка дає змогу "розігрівати" попит і спонукати споживача до взяття різного роду кредитів.

Споживче кредитування за строками погашення у розрізі валют