Ринок цінних паперів

Перша біржа, механізм торгів якої був наближений до сучасних, була заснована в Антверпені в 1531 році, хоча деякі французькі та італійські комерційні об’єднання, які виникли раніше ( в 12-13 ст. ), вважались її попередниками. У 1549 році виникли біржі в Ліоні та Тулузі, потім в Лондоні (1556), в 1717 – у Парижі, у 1771 – Відні, у 1760 – Берліні, 1817 – Варшаві. Перша російська біржа була створена Петром І в 1730 році в Санкт-Петербурзі. Переважно біржі виникали в центрах хлібної торгівлі. У 1913 році їх було 115, в т.ч. – 11 в Україні. 

Біржа - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку.  Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів.  Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за вмикання їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п.  Ці внески і складають основні статті прибутку біржі. Інакше відбуватиметься перерозподіл доходів на користь тих членів бiржi, які працюють з малою активнiстю, залучають невелику кiлькiсть клiєнтiв, а вимагають із загального фонду виплат вiдповiдно до своєї кiлькостi акцій. Біржа забезпечує прискорення централiзацiї капіталу i розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобiльнiсть акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. В результаті постійного обігу капiталiв i змін у складі iнвесторiв біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями i сферами економіки. Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити ці папери.  Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками.  Діяти вони можуть як на біржі, так і поза її, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах.  На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції.  Просторово посередники роз’єднані, але вони пов’язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Важливе значення для організації і налагодження діяльності бірж має визначення їх видів і типів. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду роботи бірж їх класифікують за такими ознаками:[19]

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів.  У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента.  Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп’ютери), біржовим індексам, опціонам. Комітет по прийомі членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі.  Комітет по арбітражі заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами.  Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але ряд із них обов’язковий.  Це комітет або комісія з листингу[20], що розглядають заявки на вмикання акцій у біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Фінансовий ринок потребує не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот.  Такою організацією є фондова біржа.  Фондова біржа - спецiалiзована органiзацiя, яка об’єднує професійних учасників ринку цінних паперів у одному примiщеннi для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту й пропозиції та підвищення лiквiдностi ринку в цілому.[21]

Концентрація означає, що усім торговцям цінними паперами забезпечується доступ до усіх пропозицій з купiвлi - продажу, які в даний момент є на бiржi. I вже між торговцями йде конкурентна боротьба по тій чи iншiй пропозиції. Тобто фондова біржа є найвiльнiшим ринком, ринком з мiнiмальними перешкодами для встановлення вільного співставлення попиту та пропозиції. Тому в Законі України “Про цiннi папери i фондову біржу” визначається: “ Фондова біржа - органiзацiйно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами..., акціонерне товариство, яке зосереджує попит i пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою дiяльнicть вiповiдно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту i правил фондової бiржi. [22] Водночас фондова біржа є самоврядною органiзацiєю, яка характеризується високим ступенем самоорганiзацiї. Це певна i чітка система органiзацiї та проведення торгiвлi, що підкоряється спеціальним правилам i процедурам, внутрішньому етичному кодексу, який буває навіть більш жорстким, ніж норми, що встановлюються державою. Все це регулюється статутом, правилами та іншими нормативними документами бiржi, які розробляються та затверджуються нею самою.  

Коло паперів, із якими проводяться угоди, обмежена.  Щоб потрапити в число компаній, папери яких допущені до біржової     торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котування), компанія  повинна задовольняти встановленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа  акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д.  Члени біржі або державний орган, що контролює їхню діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює  допуск до котування.  Фондова біржа - це  насамперед місце, де знаходять один одного  продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів.  Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу.  “Чудо” складалося в  тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями засобів.  Цілком реальні в часу побоювання омертвити капітал стримували підприємницьке полум’я.  Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого  акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже  такий же  ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі. Відносні показники ефективності торгів фондових бірж України державними пакетами акцій приватизуємих підприємств наведені у додатку № 3.                     

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади.  В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі рахуються суспільними заснуваннями.  Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає помешкання для біржових операцій.  Біржовики рахуються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство.  Така організація бірж характерна для Англії, США.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів.  При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна.   Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини  узагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу.  А на варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту  цінних паперів припадає на операції іноземних інвесторів. 

У Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів.  Одним із головних нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”.  Відповідно до цього Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство.  Її фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинно бути не менше 20.  Фундатори повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.  Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, значні банки, так і будь-який громадянин, що уклав свої заощадження в акції. Фондова біржа України грунтується на безприбуткових початках і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри.  Це дозволить їй виконувати роль:

      засобу притягнення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери;

      перерозподілу капіталів між різноманітними галузями і підприємствами;

      засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різноманітних прошарків населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами.  У той же час можна побачити тенденцію росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів.  На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д.  Це говорить про те, що у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні.

Поряд з централізованим біржовим ринком функціонує позабіржовий ринок цінних паперів. Історично позабіржовий ринок передує біржовому. У країнах з ринковою економкою бiржi природно виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, вдосконалювалася техніка брокерської справи. Інфраструктуру позабіржового ринку складають iнвестицiйнi фонди, iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдингові фірми, страхові компанії, iншi незалежні торговці цінними паперами, які згідно з Законом України “ Про цiннi папери i фондову біржу “ здійснюють посередницьку комiсiйну та комерційну дiяльнiсть з цінними паперами, а також аудиторські та консалтингові органiзацiї. Одна частина торговців входить до складу Української Асоцiацiї торговців цінними паперами, друга - до Української Асоцiацiї довірчих товариств, iнвестицiйних фондiв i компанiй, які репрезентують їх iнтереси в державних органах та поза ринкових сферах. Одночасно незалежні фiнансовi посередники можуть утворити iншi асоцiацiї, спілки, об’єднання для координації роботи, проведення спільних дій.

Позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою, а доповнює й розширює біржовий ринок як на вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному рiвнi. Первинне розміщення цінних паперів різних компанiй може проводитися  шляхом підписки, відкритого продажу або аукцiонiв. При цьому можуть використовуватися можливості комунiкацiйноi мережі акціонерного товариства  “Центральний депозитарій “, яке створене в м.Києві групою торговців цінними паперами. При переході УФБ до засад вільного асоційованого членства будь - який фінансовий посередник зможе стати членом бiржi, тим самим розширюючи сферу своєї дiяльностi та маючи можливість включитися у систему електронного обігу цінних паперів. При бажанні торговці цінними паперами можуть стати учасниками Центрального депозитарію цінних паперів Української фондової бiржi. Членство в депозитарії допоможе їм у врегулюванні усіх позабіржових угод: при первинному розмiщеннi цінних паперів, операціях з емiсiями iнвестицiйних фондiв відкритого типу, перепоставцi між депонентами, а також забезпечити  розрахунки “ поставка проти оплати “ на взаємоузгоджену  дату. Розрахунки можуть бути здійсненими в день угоди, якщо спiвпадання замовлень на продаж i купівлю мало місце до встановленої дати. Розрахунки по всіх операціях виконуються в центральній системі. 

Найбільш повно суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, яки ним виконуються в економіці. До них відносяться:

      мобілізація та концентрація тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних паперів посередниками на первинному та вторинному ринках;

      кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку, а також біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

      концентрація операцій з цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та пропозиції, а також формування фіктивного капіталу;

      забезпечення публічності цінних паперів;

      залучає вільні грошові капітали і нагромадження на первинний ринок;

      відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства, товариства, компанії. Ця функція особливо актуальна в приватизаційному процесі при корпоратизації та акціонуванні державних підприємств. Але й в розвинутих ринкових відносинах рівень фінансової ефективності підприємства, встановлений через курс його акцій на фондовій біржі, є більш об’єктивним;

      прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

      переміщення капіталу із однієї галузі в інші;