Правова основа діяльності банків. Функції банків

Розширення діяльності клієнтів на міжнародних ринках спонукало банки більше уваги приділяти послугам консультаційного характеру, включаючи складання детальних фінансово-економічних звітів про стан економіки в країні, пошук потенційних партнерів, надання інформації юридичного характеру тощо. У 80-х роках у промислово розвинутих країнах почали створюватися філії і представництва так званого „комплексного обслуговування” за кордоном.

На сучасному етапі  в сфері діяльності банків спостерігається  тенденція до універсалізації, що пояснюється впливом конкуренції. В рамках даної тенденції (при паралельному збереженні і розвитку спеціалізації) змінюється концепція взаємовідносин банків з клієнтами, створюються принципово нові напрямки розвитку банківської справи. Це виражається не тільки у збільшенні кількості пропонованих клієнтам послуг, а і в якісних змінах структури операцій, зниженні питомої ваги позико-збережних операцій та збільшенні обсягів операцій з цінними паперами.

В останній час у банківській практиці з’явилися операції, пов’язані із страхуванням: надання клієнтам гарантії погашення заборгованості, збільшення суми вкладу при хворобі або нещасному випадку, мобілізація грошових коштів шляхом продажу населенню страхових полісів. Банки придбають вже функціонуючі страхові компанії, що є вигідним як для комерційних банків, що отримують стабільно прибуткові страхові компанії, так і для страхових компаній, яким надається можливість використовувати широку мережу банківських філій та відділень на території своєї країни та за кордоном.

Таким чином, в сучасних умовах триває розвиток тенденції розширення функцій комерційних банків, які  для покращання банківської ліквідності, отримання доходів, утримання позицій  на ринку розвивають не характерні раніше для банків операції та послуги. Комерційні банки розширюють сферу своєї діяльності й тим самим активізують розвиток ринкових відносин у суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Ефективне функціонування економіки країни значною мірою  визначається рівнем розвитку банківської системи. В розвинутих країнах банківська система являє собою результат тривалого й складного історичного розвитку в умовах ринкової економіки. Вітчизняна ситуація з трансформацією економіки від планово-адміністративної системи управління до ринкової відбулася за історично короткий період часу, що спонукало до швидкого розвитку банківської системи. Тому сьогодні в Україні завершується формування сучасної банківської системи європейського типу.

В ринкових умовах з банківською справою стикаються майже всі члени суспільства. Це пов’язано зі здатністю банків управляти системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційних угод здійснювати через вклади, інвестиції та кредитні операції, спрямовувати заощадження населення до виробничих структур; згідно з грошово-кредитною політикою держави регулювати рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обороту, емісію, рівень інфляції і в підсумку визначати ступінь економічного розвитку країни.

Діяльність комерційних  банків в Україні має значні особливості, які продиктовані участю держави в управлінні економікою країни в цілому та банківською системою зокрема. Так, за „дорученням” держави інститути кредитної системи є уповноваженими на здійснення контролю за валютними та експертно-імпортними операціями своїх клієнтів, операціями з готівкою тощо.

Банки виникають на підставі товарно-грошових відносин і тому існують  при різних суспільно-економічних  формаціях.

Головним джерелом регламентації  роботи банків є Закон України  „Про банки і банківську діяльність” (березень 1991 р.), в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти.

Виконуючи функцію мобілізації  вільних грошових коштів перетворюючи їх у позичковий капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.

Посередництво в кредиті шляхом перерозподілу грошових коштів, тимчасово вивільнених в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Воно забезпечує ефективний перерозподіл фінансових ресурсів у народному господарстві на принципах зворотності, терміновості і платності. Кредитні операції є головним джерелом доходів банку.

Посередництво в платежах – споконвічна й основна функція банків. У ринковій економіці всі суб’єкти господарювання незалежно від форм власності мають розрахункові рахунки в банках, за допомогою яких здійснюються всі безготівкові розрахунки. Банк відповідальний за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів на здійснення платежів.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію – випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Емісійно-засновницька функція виконується банками шляхом випуску та розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки стають каналом, що забезпечує спрямування заощаджень на виробничі цілі. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею.

Маючи можливість постійно контролювати економічну ситуацію,  банки надають клієнтам економічну інформацію з широкого кола проблем (злиття та поглинання, нові інвестиції, реєстрація підприємств, складанню річних звітів).

Розширення діяльності клієнтів на міжнародних ринках спонукало  банки більше уваги приділяти  послугам консультаційного характеру, включаючи складання детальних фінансово-економічних звітів про стан економіки в країні, пошук потенційних партнерів, надання інформації юридичного характеру тощо.

В сучасних умовах триває розвиток тенденції розширення функцій  комерційних банків, які для покращання банківської ліквідності, отримання  доходів, утримання позицій на ринку розвивають не характерні раніше для банків операції та послуги. Комерційні банки розширюють сферу своєї діяльності й тим самим активізують розвиток ринкових відносин у суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

 

1. Закон України „Про  банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121 – ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 8 17 січня.

 

2. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Р. І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.

 

3. Мороз А. М. Банківські операції. – К.: „КНЕУ”, 2002. – 476 с.

 

4.  Петрук О. М.  Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Ф. Ф. Бутинця.  – К.: Кондор, 2004. – 461 с.

 

5.  Прокопенко І.  Ф., Ганін В. І., Соляр В. В., Маслов  С. І.  Основи банківської справи: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 410 с.