Правова основа діяльності банків. Функції банків

Міністерство освіти і науки України

 

Національний університет  водного господарства

та природокористування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни „Банківська справа”

 

на тему:

 

„Правова основа діяльності банків. Функції банків”

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                   

                                                                          

                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

РІВНЕ

 

 

План

 

 

Вступ                                                                                                        3

 

1. Правова основа діяльності банків                                                 4-5

 

2. Функції банків                                                                               6-11

 

Висновки                                                                                           12-14

 

Список використаної літератури                                                         15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В сучасних умовах універсалізації діяльності фінансових установ, розширення спектра фінансових послуг стали важливою передумовою для сталого економічного зростання в країні. Розвиток економіки будь-якої країни значною мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Вона є однією з важливих умов розвитку економіки, оскільки, мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх у капітал.

Зважаючи на роль фінансових послуг у розвитку економіки держави  в останні роки певна увага  приділялась висвітленню роботи ринку фінансових послуг у працях М. М. Александрової, Ф. Ф. Бутинця, С. М. Дячека, О. М. Петрука, К. І. Вознюка, О. І. Ворони, В. І. Суслова, А. Ф. Павленка, О. І. Мітюкова, В. В. Корнєєва та ін. Створення ефективного механізму управління банківською діяльністю, системи контролю банківських операцій тісно пов’язане зі становленням банківської системи в Україні. Надання різноманітних банківських послуг потребує належного вивчення основ сучасної банківської справи, формування відповідного корпусу високопрофесійних менеджерів-банкірів, які б могли управляти банківською діяльністю в сучасних умовах макро і мікроекономічної розбудови нашої країни. Це потребує знання прогресивних підходів щодо здійснення банківських операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Правова основа  діяльності банків

 

Банк – це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система – це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

Банк, як елемент банківської  системи:

• має статус банка, ліцензію;
• функціонує в межах певних правових норм;
• здатний до саморегулювання;
• взаємодіє з іншими елементами банківської системи.

Банки виникають на підставі товарно-грошових відносин і тому існують  при різних суспільно-економічних  формаціях.

Банки – це особливі інституції ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Отже, банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави. Хоча, як юридичні особи, банки економічно самостійні і повністю не залежать від виконавчих і законодавчих органів влади в рішеннях, які пов’язані і їх оперативною внутрішньою діяльністю.

Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна розділити  на зовнішній і внутрішній (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 Інструменти впливу на банківську діяльність

 

Головним джерелом регламентації  роботи банків є Закон України  „Про банки і банківську діяльність” (березень 1991 р.), в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти. НБУ, як керівний орган діяльності банківської системи України, працює відповідно до Закону України „Про національний банк України” (червень 1999 р.), в якому регламентується його законодавче право здійснювати вплив на роботу банків з допомогою видачі їм ліцензій, постанов, положень, рекомендацій тощо. У зв’язку з тим, що банківські установи обслуговують юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності та організаційної будови, вони повинні спиратися на ті законодавчі акти, які регламентують діяльність клієнтів для визначення специфіки їх обслуговування. Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема (валютний, фінансовий, кредитний та ін.) зумовлюють вплив на законодавчу базу банку всіх загальноекономічних нормативних актів. Причому комерційні банки залишаються підзвітними, в кінцевому результаті, Національному банкові України.

2. Функції банків

 

Функції загального регулювання  діяльності кожного комерційного банку покладені на Національний банк України і здійснюються в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

Універсальний характер діяльності сучасних банків дозволяє їм виконувати різні функції (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Основні функції комерційних банків

Функції	Економічне значення
Залучення (акумуляція) коштів	стимулювання накопичень в країні, забезпечення кредитної діяльності
Посередництво в кредиті	вільне переміщення фінансових ресурсів
Розрахунково-платіжна	професійне управління платежами і розрахунками
Депозитна емісія	збільшення грошової маси в обігу  шляхом надання кредитів
Емісійно-засновницька	забезпечення ефективного напрямку заощаджень, у т. ч. для виробничих цілей
Надання послуг	максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів

 

Залучення (акумуляція) коштів. Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів перетворюючи їх у позичковий капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям. Користувачі послуг вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому.

Банки не просто формують власні ресурси, вони забезпечують внутрішнє нагромадження засобів для розвитку економіки країни. Стимули до заощадження вільних коштів населення і нагромадження капіталу забезпечуються гнучкою депозитною політикою банку при наявності сприятливої макроекономічної ситуації в країні.

Стимулююча політика банку передбачає:

• встановлення привабливих процентних ставок за внесками;
• високі гарантії зберігання коштів вкладників;
• досить високий рейтинг надійності банку і доступність інформації про його діяльності;
• розмаїття депозитних послуг.

Посередництво в кредиті шляхом перерозподілу грошових коштів, тимчасово вивільнених в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Посередництво в кредиті – найважливіша функція банку як кредитної організації. Вона забезпечує ефективний перерозподіл фінансових ресурсів у народному господарстві на принципах зворотності, терміновості і платності. Кредитні операції є головним джерелом доходів банку.

Пряме надання в борг вільних  грошових капіталів їх власниками користувачам позик у практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає як фінансовий посередник, отримуючи грошові  кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.

В останні роки зростає попит  на кредит. Підприємствам необхідні  додаткові грошові кошти для  оновлення капіталу та розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.

Посередництво в платежах – споконвічна й основна функція банків. У ринковій економіці всі суб’єкти господарювання незалежно від форм власності мають розрахункові рахунки в банках, за допомогою яких здійснюються всі безготівкові розрахунки. Банк відповідальний за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів на здійснення платежів.

Більша частина розрахунків  між підприємствами здійснюється безготівковим  шляхом. Виступаючи як посередники у платежах, банки виконують для своїх клієнтів операції, пов’язані з проведенням розрахунків і платежів. Необхідність виконання у встановлений строк кожного документа, безперебійність розрахунків та їх прискорення вимагають від банків розробки методології організації розрахунків з метою їх вдосконалення та відповідного контролю. Для прискорення розрахунків, зменшення витрат і підвищення надійності операцій впроваджуються електронні системи розрахунків.

Емісія кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов’язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісії. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінні монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей складає в промислово розвинутих країнах близько 10 %, причому спостерігається їх подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. У структурі грошового обороту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами грошей є не центральні, а комерційні банки.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію – випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Позика, що надається  клієнту, зараховується на його рахунок  у банку, тобто банк створює депозит  – вклад до запитання. При цьому  збільшуються боргові зобов’язання банку. Власник депозиту може отримати в банку готівкові кошти у  розмірі вкладу: таким чином, банк створює гроші проти вимог клієнта і відбувається збільшення грошей в обігу. Разом з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості грошей, тому комерційні банки функціонують в рамках обмежень, передбачених державою в особі центрального банку.

Емісійно-засновницька функція виконується банками шляхом випуску та розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки стають каналом, що забезпечує спрямування заощаджень на виробничі цілі. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позики для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам цінні папери для перепродажу в роздріб. Якщо компанія-засновник, на ім’я якої зареєстровані цінні папери, сама продає їх, то банк може забезпечувати передплатників на випущені цінні папери. Як правило, при цьому банк організує консорціум з розміщення цінних паперів. Зобов’язання на значні суми, випущені великими компаніями, можуть бути розміщення банком шляхом  продажу своїм клієнтам (в основному, інституціональним інвесторам), а не шляхом вільного продажу на фондовій біржі.

Надання консультаційних, інформаційних та інших послуг. Висока кваліфікація банківських працівників, спорідненість процедур обслуговування, спеціальна оснащеність банківських приміщень сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг. Додаткові послуги мають на меті забезпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів і таким чином стимулювати вкладення в комерційний банк. Такими послугами є:

• консультування в галузі бухгалтерського обліку і фінансового контролю;
• аналіз кредитоспроможності;
• посередництво в операціях з цінними паперами;
• трастові операції (управління майном за дорученням клієнта) тощо.

Маючи можливість постійно контролювати економічну ситуацію,  банки надають клієнтам економічну інформацію з широкого кола проблем (злиття та поглинання, нові інвестиції, реєстрація підприємств, складанню річних звітів).