Порядок залучення коштів населення банкам

• постійна ставка депозиту без права корегування;
• плаваюча ставка депозиту з правом корегування з боку комерційного банку при погодженні з клієнтом;
• плаваюча ставка депозиту, автоматично враховуюча індекс інфляції за погодженим з клієнтом алгоритмом у договорі;

    За  особливостями нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту) існують  наступні схеми:

• нарахування та сплата процентів по закінченню строку залучення;
• щомісячне на нарахування процентів та довкладання їх до основної суми вкладу з виплатою нарахованих процентів по закінченню строку залучення («сложні проценти»);
• щомісячне нарахування процентів та їх щомісячна сплата вкладнику;
• авансове нарахування процентів та їх авансова виплата вкладнику при залученні вклада (депозиту);
• щомісячне нарахування процентів та їх перерахування на картковий рахунок (поточний рахунок) з можливістю депозитного зберігання під проценти для поточних вкладів до запитання чи вільного витрачання;

    Депозити  до запитання – це кошти, що знаходяться  на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних  банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих  коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.

    Депозити  на визначений строк – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого  строку, який визначається при відкритті цих рахунків.

    Строковими  депозитами є також кошти, що отримані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

    Вклади(депозити) до запитання розміщуються в банку  на поточному рахунку клієнта, який відкривається згідно Інструкція НБУ «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

    Строкові  вклади(депозити) – це кошти, що розміщені  у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього  терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (як правило не менше 1 місяця по окремій статті депозитного договору). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або видачею готівки через касу банка. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні активних операцій банків. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

    Особливості залучення вкладів на строкові депозитні  рахунки і випуску ощадних (депозитних) сертифікатів комерційних банків регулюються  їхніми внутрішніми положеннями.

3. Мотивація вкладників комерційних банків 

    На  сучасному етапі найважливішу роль у формуванні ресурсної бази банківських установ відіграють кошти населення, які є рушійною силою інвестиційного процесу. Отже, розширення операцій залучення вкладів є важливим інструментом грошово-кредитного регулювання, а також підґрунтям стабільного розвитку банківської системи [3, c. 26].

    Втрата  українськими вкладниками своїх  заощаджень, розміщених в Ощадбанку  СРСР, діяльність фінансових пірамід 90-х  років, висока інфляція 1991-1996 років, наслідки фінансової кризи 1998 року та проблема банкрутства банків, яка існує і на даний момент, гостро ставить перед вкладниками потребу обережного та ретельного вибору банку для вкладення своїх заощаджень. Ця проблема підсилюється значною кількістю ліквідованих банків. Так, з 1992 по 2007 рік кількість ліквідованих банків склала 109, а станом на 1 квітня 2008 року у стані ліквідації перебувало 18 банків. Недостатній рівень банківського нагляду, контролю та аудиту діяльності банків, правовий нігілізм, неефективна система гарантування вкладів фізичних осіб, призводять до того, що люди просто бояться втратити свої заощадження в банках, не вірячи в свою захищеність.

    На  процес формування та реалізації депозитної політики банку впливає безліч факторів. Фактор довіри до банків є одним  із основних. Без довіри важко рухатися вперед. Закономірність чітка: немає довіри – немає клієнта – немає економічного зростання – немає достойного життя [6, c. 5]. За відсутності довіри заощадження зберігаються в готівковій формі або спрямовуються в тіньову сферу, що обумовлює зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і стримує економічне зростання держави. Отже, очевидним є факт, що кошти населення - колосальне джерело інвестиційних ресурсів, і, в кінцевому рахунку, від їх включення в реальний обіг виграють всі - і держава, і банки, і громадяни, і підприємства. Саме тому, підвищення довіри до банків – актуальне завдання державного управління і зволікання з його вирішенням сповільнює темпи розвитку економіки країни. В зв’язку з цим, державна політика повинна бути спрямована на відновлення довіри населення до банківської системи та створення максимально сприятливих умов для залучення коштів населення в банки.

    Для заохочення вкладників до збереження своїх коштів на депозитних рахунках процент за вкладами повинен компенсувати інфляційні втрати. Враховуючи високий рівень інфляції в Україні в 2007 році, який склав 16,6%, особливої актуальності набувають завдання підвищення ефективності державного управління з метою досягнення макроекономічної стабільності. Отже, впровадження системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняної банківської системи шляхом гарантування повного зберігання коштів і одержання сталого відсоткового доходу дасть змогу залучити ці кошти для розвитку внутрішнього ринку [7]. Тому одним з пріоритетних завдань держави є удосконалення діючої системи гарантування вкладів населення поряд з запровадженням адекватної модернізації банківського нагляду і підтримки макроекономічної стабільності. Це дозволить захистити права вкладників та надати їм гарантії повернення їх депозитів, підвищити довіру до банків, що позитивно вплине на обсяг депозитів.

    Природним є бажання вкладника як зберегти, так і примножити свої заощадження, тому проблема вибору банку, розміщення коштів в якому б забезпечувало оптимальні умови вкладу, мінімальний ризик втрати коштів та високу прибутковість завжди була і буде актуальною. З метою запобігання втраті вкладниками коштів, першим і найголовнішим етапом при виборі банку є дослідження його фінансового стану. Для цього може бути використана розроблена українським вченим П. Матвієнком універсальна методика узагальнюючої оцінки, яка дозволяє розрахувати рейтинг комерційних банків, визначити їх надійність та позицію на ринку у порівнянні з конкурентами [7]. Тільки після визначення переліку надійних банківських установ, можна переходити до ознайомлення з пропозиціями щодо спектру банківських вкладів, процентних ставок, умов розміщення вкладів тощо. Крім того, слід звернути увагу на термін роботи банку на ринку, імідж та репутацію, розгалуженість філійної мережі, рівень обслуговування та той факт чи є банк учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо.

    Ефективна депозитна  політика комерційного банку повинна  включати заходи щодо використання мотиваційних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики; особливостей депозитної політики комерційних банків України, що зумовлюються посиленням конкуренції. В умовах загострення конкурентної боротьби між комерційними банками за ресурси та ефективні напрямки їх розміщення для підтримки своєї конкурентоспроможності та досягнення успіхів в сфері депозитної діяльності, залучення нових вкладників та заохочення існуючих до подальшої співпраці з банком, комерційні банки повинні не просто запропонувати вкладникам оптимальну проценту ставку за депозитом, широкий асортимент депозитних послуг та якісне обслуговування, а й мотивувати клієнтів до вкладення коштів створивши максимально сприятливі умови за депозитними вкладами, які будуть заохочувати вкладників до розміщення їх заощаджень.

    У зв’язку зi свiтовою фiнансовою кризою українськi банки опинилися в  скрутному становищi. Необхiднiсть  повертати залученi за кордоном кошти, якi вже розданi як довгостроковi кредити, через вiдсутнiсть iнших джерел фiнансування примушує банки й й саму державу вживати заходiв для забезпечення фiнансової спроможностi української фiнансової системи. Вчасно не скоригувавши свою полiтику й не вживши ефективних заходiв для мiнiмiзацiї впливу кризи, банки розраховують на компенсацiю втрат за рахунок держави й власних клiєнтiв.

    Банки переживають кризу лiквiдностi; їм потрiбнi грошi, якi вони намагаються  залучити всiма можливими методами. Арсенал засобiв i винахiдливiсть  банкiрiв вражає - вони пiдвищують вiдсотковi ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так i пiсля закiнчення строку, затримують проведення платежiв, вимагають додаткових платежiв та iн.  

    Висновок 

    Підсумовуючи  вищевикладене, можна зазначити, що застосування мотиваційних механізмів залучення вкладників вигідне як банкам, які отримують нових клієнтів та додаткові ресурси для кредитування, так і вкладникам, яким банки пропонують вигідні умови розміщення своїх коштів, так і державі оскільки сприяє збільшенню обсягів кредитування економіки.

    Важко не погодитися, що в умовах кризи  панiка клiєнтiв є деструктивним  фактором, який серйозно погiршує ситуацiю. З iншого боку, справедливими видаються  лише такi заходи, якi запобiгають необґрунтованiй  панiцi й мають тимчасовий характер. Хвилювання клiєнтiв на цьому етапi має досить серйозне пiдґрунтя, адже свiтова криза триває вже досить довго і завдала значної шкоди слабкiй фiнансовiй системi України. Крiм того, враховуючи стрiмке падiння нацiональної валюти, люди реально втрачають свої заощадження i пiсля припинення дiї “тимчасових” заходiв банкiв можуть реально втратити бiльшу частину своїх грошей.

    Важливим  завданням державного управління є  створення умов для підвищення надійності банківської системи та формування ефективної системи гарантування вкладів населення. З метою вирішення важливої теоретико-методологічної проблеми – удосконалення механізму реалізації депозитної політики в банках України автором запропоновано застосування нових депозитних продуктів в основі яких лежть використання мотиваційних механізмів залучення вкладників до розміщення своїх заощаджень в банківських установах.

    На  сучасному етапі найважливішу роль у формуванні ресурсної бази банківських  установ відіграють кошти населення, які є рушійною силою інвестиційного процесу. Отже, розширення операцій залучення вкладів є важливим інструментом грошово-кредитного регулювання, а також підґрунтям стабільного розвитку банківської системи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури 

1.  Бюлетень  Національного банку України.  – 2006, № 2. – С. 72-117.

2. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. – Львів: Вид-во Львівської

КА, 2005. – 544 с.

3. Заруцька О.П. Рівновага залучених та розміщених банківських ресурсів як необхідна умова стабільного розвитку // Вісник НБУ. - № 4. – 2007.– С.20-27.

4. Річний звіт Національного банку України за 2008, 2009, 2010 рр.

5. Савлук М. Довіра  населення як  чинник  ефективної  банківської діяльності// Вісник

НБУ. – 2003, № 8. – С. 8-10.

6. Тігіпко С.Л. Сучасна Україна: шляхи, форми, проблеми реформування банківської системи // Вісник НБУ. - № 4. – 2003. – С. 2 – 6.

7. Указ Президента України “Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України” від 07.08.1999р. № 969/99