Походження, завдання, функції та операції центральних банків

Обсяги, структура  міжнародних ліквідних резервів, їх частка в активах центральних банків різняться по країнах. Наприклад, стаття балансу «Дорогоцінні метали» включає афіноване (монетарне) золото, срібло, платину і становить в активах балансу більше 2 %. В активах консолідованого балансу федеральних резервних банків США з золотим запасом держави пов’язана стаття «Золоті сертифікати». Золоті сертифікати випускаються Державним казначейством США, у власності якого перебуває золотий запас країни. Казначейство передає сертифікати федеральним резервним банкам, які зараховують на рахунок казначейства суму, еквівалентну вартості золотого запасу. Вартість золота визначається виходячи з його офіційної ціни, що значно нижче від поточних ринкових цін на золото. Якщо золотий запас казначейства збільшується, федеральні резервні банки отримують нові сертифікати, а на рахунок казначейства зараховуються додаткові кошти. Якщо ж золотий запас казначейства зменшується, воно повинно викупити золоті сертифікати на відповідну суму, при цьому зменшується розмір депозитів казначейства у федеральних резервних банках.

Центральні  банки деяких країн можуть надавати прямі кредити уряду на покриття дефіциту державного бюджету. Найбільшого поширення такі кредити набули в країнах, що розвиваються. Проте і в цих країнах останнім часом спостерігається тенденція до більш жорсткого визначення порядку, умов і термінів кредитування уряду. Кредити центрального банку мають емісійний характер. З позиції уряду покриття дефіциту державного бюджету за рахунок додаткової емісії грошей — це дуже простий і зручний спосіб збалансування державного бюджету (монетизації бюджетного дефіциту). З позиції центрального банку це досить небезпечний спосіб, тому що він загрожує сталості грошей. З огляду на ці обставини в економічно розвинутих країнах, як уже зазначалося, як правило, на законодавчому рівні центральним банкам забороняється надавати кредити уряду з метою збалансування державного бюджету. У деяких країнах на законодавчому рівні встановлені обмеження для центральних банків щодо кредитування уряду.

Узагальнюючи  зміст активних операцій центральних банків, слід відзначити, що вони мають емісійний характер. Усі ці операції накопичення цінних паперів, іноземної валюти, золотих запасів у розпорядженні центрального банку, збільшення заборгованості за наданими банком кредитами ведуть до збільшення обсягу банківських резервів, тобто базових грошей (грошової бази), до розширення пропозиції грошей, і навпаки.

Пасивні операції центральних банків.

Центральні  банки емітують на монопольних засадах  готівкові кошти в оборот. Вони продають готівку комерційним банкам в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках у центральних банках. У свою чергу, комерційні банки забезпечують готівкою своїх клієнтів в обмін на депозити, що зберігаються на рахунках клієнтів у банках. Таким чином, центральні банки емітують готівку в оборот через комерційні банки. Емісія готівки веде до збільшення грошової бази і грошової маси (пропозиції грошей). Причому грошова маса збільшується не на всю суму готівки, придбаної комерційними банками у центральному банку, оскільки частина готівки залишається в касах комерційних банків і не враховується в агрегатах грошової маси. Готівка, що перебуває в обороті, займає центральне місце в пасивах центральних банків.

Центральні  банки зберігають резерви комерційних  банків. Зокрема, комерційні банки розміщують на рахунках у центральному банку обов’язкові резерви згідно з нормами обов’язкових резервних вимог, що встановлені центральним банком, а також надлишкові (вільні) резерви. У більшості країн світу обов’язкові та надлишкові резерви розміщуються на одному рахунку (основний, кореспондентський чи резервний рахунок). Це різновид поточного депозитного рахунка, що відкривається комерційними банками суб’єктам господарювання, з урахуванням звичайно специфіки діяльності центрального банку. Коло операцій, що проводяться по основному кореспондентському рахунку, досить широке. Зокрема, в цих операціях відображаються економічні відносини комерційних банків з вкладниками, позичальниками, акціонерами, центральним банком, банками-кореспондентами, податковими органами тощо.

У деяких країнах центральні банки залучають  від комерційних банків кошти на строкові депозитні рахунки з метою регулювання ліквідності комерційних банків. Надлишкові (вільні) резерви комерційних банків (кредитних організацій) розміщуються на кореспондентських рахунках, обов’язкові резерви депонуються на окремих резервних рахунках.

Центральні  банки залучають кошти урядових структур. На договірній основі центральні банки ведуть поточні депозитні рахунки державного казначейства, міністерства фінансів та інших урядових структур. На цих рахунках акумулюються податкові надходження, кошти від розміщення державних цінних паперів та інші надходження до бюджету. З цих же рахунків забезпечується фінансування державних видатків.

Центральні  банки відкривають рахунки, на яких розміщуються іноземні депозити, тобто депозити, якими володіють іноземні уряди, іноземні центральні банки, міжнародні валютно-фінансові і кредитні організації. Більшість із цих рахунків — це поточні рахунки. Їх відкриття полегшує розрахунки за міжнародними фінансовими операціями.

Центральні  банки можуть одержувати кредити, зокрема  від міжнародних валютно-фінансових і кредитних організацій. Так, країни — члени МВФ можуть отримувати кредити у вільно конвертованій валюті для фінансової підтримки економічних реформ і покриття дефіциту платіжного балансу.

Центральні  банки можуть емітувати та розміщувати, найчастіше серед комерційних банків, власні боргові зобов’язання. Мета емісії — регулювання ліквідності комерційних банків та грошово-кредитне регулювання економіки.

Центральні  банки формують власний капітал. Характер операцій з формування власного капіталу залежить від форми власності центрального банку — державна чи акціонерна.

Узагальнюючи  зміст пасивних операцій центральних  банків, слід зазначити, що в пасивах балансу центрального банку відображаються базові гроші (грошова база, гроші підвищеної ефективності). Базові гроші імітуються в оборот центральним банком у національній валюті; до їх складу входять готівка в обігу і резерви комерційних банків. Існує прямий зв’язок між обсягом базових грошей (грошової бази) і пропозицією грошей (грошовою масою). Зміна обсягу базових грошей справляє мультиплікативний ефект на грошову пропозицію.

Операції Національного  банку України у І кварталі 2012 року.

З метою сприяння збільшенню обсягів кредитування банками  реального сектору економіки  Національний банк активно проводив операції з підтримки ліквідності  банківської системи. Для цього  використовувалися як невідновні інструменти (купівля-продаж державних цінних паперів), так і постійно діючі механізми рефінансування.

Здійснюючи  операції на відкритому ринку Національний банк у І кварталі 2012 року придбав державні облігації України на загальну суму 5,6 млрд. грн. (сума за номінальною вартістю), із них через механізм двостороннього котирування -            1,6 млрд. грн. Продаж державних цінних паперів зі свого портфеля Національний банк здійснював лише через механізм двостороннього котирування. Обсяг таких операцій за цей період за номінальною вартістю становив 1,3 млрд. грн.

Загальний обсяг операцій з рефінансування банків за І квартал 2012 року становив 10,5 млрд. грн. (у відповідному періоді минулого року - 7,9 млн. грн.).

Ураховуючи  потребу в розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів Національним банком активно здійснювалися операції прямого репо.

Загальний обсяг операцій прямого репо в І кварталі 2012 року становив                8,7 млрд. грн., що становить 83 % обсягу всіх операцій рефінансування в цей період.

У І кварталі 2012 року збільшено можливі терміни проведення операцій прямого репо з 30 до 60 днів та скасовано окремі обмеження щодо здійснення таких операцій.

У той самий час обсяг мобілізаційних операцій у цей період становив                   1,8 млрд. грн. Залишок акумульованих Національним банком коштів у результаті проведення мобілізаційних операцій протягом І кварталу 2012 року зменшився з            5,5 млрд. грн. до 0,2 млрд. грн.

Заходи, які вживалися Національним банком, відповідним чином відображалися  на динаміці ліквідності банківської  системи.

Зокрема, середньоденний залишок коштів на кореспондентських рахунках банків у Національному банку за І квартал 2012 року становив 20,3 млрд. грн., що на 18,7 %, або на 3,2 млрд. грн. більше порівняно з IV кварталом 2011 року.

Крім дій Національного банку  упродовж І кварталу поточного року ліквідність банківської системи  збільшувалася з огляду на переведення  готівкових коштів у безготівкові. Обсяг готівкової гривні в обігу (з урахуванням зміни коштів у касах банків) протягом І кварталу 2012 року зменшився на 4,6 млрд. грн.

Фіскальні чинники протягом І кварталу незначно впливали на ліквідність банківської  системи. Розглядаючи їх, необхідно  враховувати, що, з одного боку, збільшення залишків коштів Уряду в національній валюті на рахунках у Національному банку протягом І кварталу 2012 року майже в 3 раза, або на                   3,7 млрд. грн. - до 5,7 млрд. грн. було чинником зменшення ліквідності банківської системи.

Крім активізації здійснення операцій з підтримки ліквідності банківської  системи, Національним банком були створені умови для більш гнучкого управління банками власною ліквідністю  шляхом зменшення (з 31.03.2012) частки обов'язкових резервів, яку банки мають формувати на окремому рахунку в Національному банку з 70 % до 60 %.

Разом з цим для банків було встановлено  вимогу стосовно щоденного зберігання на початок операційного дня коштів обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку в Національному банку в розмірі не менше ніж 30 % від суми обов'язкових резервів, сформованих за попередній звітний період резервування.

Застосовуючи більш  ліберальні підходи до формування банками  обов'язкових резервів, Національний банк у той самий час надавав додаткового імпульсу процесам дедоларизації економіки. З цією метою була поглиблена диференціація нормативів обов'язкового резервування в напрямі посилення преференційних умов резервування коштів, залучених у національній валюті. Ставка обов'язкового резервування за коштами в національній валюті була збережена на нульовому рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Центральні  банки — це органи державного регулювання економіки, яким надано монопольне право випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту, валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів. Центральний банк є «банком банків», фінансовим агентом уряду при обслуговуванні державного бюджету.

Сучасні центральні банки надають низку  послуг своїм клієнтам, більшість з яких пов’язана з розрахунково-касовим обслуговуванням комерційних банків та урядових структур. Користуючись підтримкою держави, центральні банки запроваджують загальнодержавні системи електронних платежів, що забезпечують здійснення розрахунків на всій території країни. Вони відкривають і ведуть поточні рахунки своїх клієнтів (банків та урядових структур), здійснюють оброблення та інкасування чеків, організовують кліринг та оплату чеків, векселів та інших розрахунково-платіжних документів, подають клієнтам відомості про операції, проведені за їх рахунками, і про залишок на рахунках.

Важливим видом  послуг, що надаються центральним  банком, є касове обслуговування клієнтів, пов’язане з прийманням і видачею готівки з каси центрального банку, перевезенням грошово-валютних цінностей та інкасацією грошових знаків. Центральні банки як банкіри і фінансові агенти уряду виступають у ролі консультантів і менеджерів при випуску державних цінних паперів. Вони організовують розміщення державних цінних паперів шляхом проведення аукціонів, здійснюють їх погашення за дорученням і за рахунок емітентів. Центральні банки пропонують своїм клієнтам послуги з управління портфелем цінних паперів — зберігання, переказування, інкасування цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Закон України «Про банки й банківську діяльність».

2. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: кнеу, 2002. — 598 с.

3. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. / За ред. В.Д. Лагутін — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с.

4. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. / За ред. Д.І. Коваленко— К.: Центр учбової літератури, 2010. — 344 с.

5. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.:  КНЕУ, 2005. — 556 с.

6. Гроші  та кредит: Підручник. – 4-тє  вид., перероб. і доп. / За ред. А.І. Щетинін – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 440 с.

7. Про стан платіжного балансу за ІІІ квартал 2012р.//www.bank.gov.ua.

8. Ліквідність банку: Науково-аналітичні матеріали //www.bank.gov.ua.

9.Статистичний випуск. Формування та розміщення фінансових ресурсів депозитних корпорацій України за ІІІ квартал 2012 року //www.bank.gov.ua.

10.Монетарний огляд за І квіртал 2012 року //www.bank.gov.ua.

11. Оцінка стану  платіжного балансу в листопаді  2012 року //www.bank.gov.ua.