Походження, завдання, функції та операції центральних банків

Орган валютного регулювання і контролю. Центральний банк, як правило, є головним органом проведення валютної політики, тісно пов’язаної з грошово-кредитною політикою.

Інформаційно-статистичний та аналітичний центр грошової і  банківської систем. Центральні банки з метою здійснення своєї діяльності проводять аналіз і прогнозування стану економіки країни, і насамперед грошово-кредитних, валютних і цінових відносин.

Основні функції, що здійснюються всіма без винятку центральними банками, поділяються на регулювальні, контрольні та обслуговувальні.

До регулювальних  функцій відносять:

— управління сукупним грошовим оборотом;

— регулювання грошово-кредитної сфери;

— регулювання  попиту та пропозиції на кредит.

Під контрольними функціями розуміють:

— здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківської  системи;

— проведення валютного  контролю.

Обслуговувальні функції здійснюються в разі:

— організації  платіжно-розрахункових відносин комерційних  банків;

— кредитування банківських установ та уряду;

— виконання  центральним банком ролі фінансового  агента уряду.

Розглянемо  ці функції більш детально.

Регулювальна  функція, яка притаманна всім без винятку центральним банкам, включає розроблення та проведення грошово-кредитної політики, яка включає в себе:

— визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики;

— вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;

— створення та впровадження статистичної бази даних по грошовій масі, кредитах та заощадженнях;

— проведення аналізу  і досліджень з проблем економіки  та грошово-кредитної сфери даної країни або інших держав, які створюють основу грошово-кредитної політики;

— складання грошових програм та контроль за їхнім виконанням.

Не менш важливою регулювальною функцією центрального банку є регулювання попиту та пропозиції на кредит та іноземну валюту, що здійснюється за допомогою проведення інтервенцій на грошовому та валютному ринках. З метою кредитної експансії центральні банки застосовують заходи щодо зниження рівня ліквідності кредитно-банківських інститутів, а при кредитній експансії застосовують протилежні дії. Аналогічне значення мають валютні інтервенції.

Контроль за функціонуванням кредитно-банківської системи — одна з основних функцій центральною банку, яка зумовлена необхідністю підтримати стабільність цієї системи, оскільки довіра до національної грошової одиниці допускає наявність стійких та ефективно працюючих кредитно-банківських інститутів.

Не менш важливою контрольною функцією центрального банку є здійснення валютного контролю та валютного регулювання.

Забезпечення безперебійного функціонування системи готівкових та безготівкових розрахунків — одна з обслуговувальних функцій центрального банку.

Першочергово  діяльність центрального банку в цій сфері обмежувалась випуском в обіг паперово-грошових знаків. Грошова емісія і зараз є основою діяльності всіх центральних банків. У подальшому в міру розвитку безготівкових розрахунків центральний банк почав виступати в ролі організатора і учасника платіжно розрахункових відносин.

За допомогою  кредитування уряду центральні банки  здійснюють фінансування державного боргу та дефіциту державного бюджету. Це особливо широко використовується в країнах, що розвиваються, де позики центрального банку уряду становлять значну частину їхніх активів. І навпаки, розвинуті держави уникають подібної практики. У зв’язку з цим така функція належить не до основних, а до додаткових.

Ще одна обслуговувальна функція центрального банку — здійснення ним ролі фінансового агента уряду, тобто ведення урядових рахунків та управління активами різних урядових відомств. У деяких країнах, наприклад у США, центральні банки здійснюють цю функцію разом з комерційними банками. В інших державах, наприклад в Італії, центральний банк є практично бухгалтером урядових установ.

Додаткові функції  центрального банку не пов’язані  безпосередньо з його головним завданням (збереження стабільності національної грошової одиниці), але сприяють його реалізації. До цих функцій відносять: керування державним боргом, проведення аналітичних розслідувань та ведення статистичної бази даних, виготовлення банкнот тощо.

Функції проведення аналітичних та статистичних досліджень за своїм характером можуть бути досить неоднаковими та нерівнозначними в центральних банках різних країн. Аналіз у сфері грошово-кредитної та валютної політики в основному ґрунтується на даних платіжних балансів. У деяких країнах (Бельгії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Японії) це зумовлено делегуванням центральному банку функції збору та аналізу такого роду даних.

Завдання всіх центральних банків — випуск в  обіг банкнот та забезпечення їхньої циркуляції на території країни. При  цьому лише деякі центральні банки (Італії, Великобританії, Бельгії, Іспанії) мають спеціальні структурні підрозділи з випуску банкнот.

В Україні, як центральний банк, НБУ виконує такі основні функції:

— емісія грошей та організація їхнього обігу;

— є кредитором останньої інстанції для комерційних  банків;

— організація  розрахунків між банками;

— обслуговування державного боргу країни;

— проведення операцій на ринку державних цінних паперів  та валютному ринку;

— видача комерційним  банкам ліцензій на здійснення банківських  операцій та операцій з іноземною валютою;

— контроль за діяльністю комерційних банків.

— визначає напрями  розвитку сучасних електронних банківських  технологій, створює, координує і контролює електронні платіжні засоби;

— складає платіжний  баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

— здійснює валютне  регулювання і валютний контроль, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

— забезпечує накопичення  та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними;

— організовує  інкасацію та перевезення банкнот  та інших цінностей;

— здійснює інші функції в межах Закону «Про НБУ».

Він виконує  традиційні функції, характерні для  центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому.

 

3. Операції центральних банків

 

Центральні  банки в процесі своєї діяльності здійснюють операції — активні та пасивні, надають послуги своїм клієнтам.

Характерні  риси операцій центральних банків проявляються у трьох напрямах:

•   по-перше, центральні банки мають монопольне право емісії грошових знаків;
• по-друге, центральні банки обслуговують специфічну клієнтуру. Клієнтами центральних банків виходячи з основних напрямів їх діяльності виступають головним чином комерційні банки та урядові структури (казначейства, міністерства фінансів). Закони, що регламентують діяльність центральних банків, як правило, забороняють їм здійснювати комерційну діяльність, зокрема обслуговувати господарську клієнтуру.

Це обмеження  випливає з призначення центрального банку. Крім того, воно захищає комерційні банки від конкуренції з боку сильнішого учасника грошового ринку — центрального емісійного банку, котрий, по-перше, як емісійний банк має особливі можливості щодо формування своєї ресурсної бази, по-друге, як регулятивно-наглядовий орган володіє конфіденційною інформацією щодо діяльності комерційних банків;

• по-третє, для центральних банків, на відміну від комерційних, отримання прибутку не є метою проведення операцій.

Консолідація  зобов’язань категорії активів  і пасивів Національного банку України

 

Показники	2012 рік
	червень		вересень
	млрд.грн.	зміна в річному обчисленні,%	млрд.грн.	зміна в річному  обчисленні,%
Пасиви
Грошова база	243,22	6,6	247,92	5,8
Готівкові кошти, випущені в обіг	218,33	6,8	217,43	4,8
Переказні депозити інших  депозитних корпорацій	23,75	6,8	29,19	13,6
Переказні депозити інших секторів економіки	1,14	–20,6	1,31	12,9
Інші статті (чисті)	18,55	–	25,03	–
Активи
Чисті зовнішні активи	187,39	–	191,96	–
Вимоги до нерезидентів, із них:	254,09	–21,2	253,95	–15,8
монетарне золото та авуари в СПЗ	8,62	9,9	9,66	4,0
готівкові кошти в іноземній валюті	0,58	511,9	0,59	545,1
переказні депозити	8,42	9,1	14,06	–8,5
інші депозити	83,42	–31,3	76,56	–21,4
цінні папери, крім акцій	135,71	–19,0	135,42	–16,3
акції та інші форми участі в капіталі	0,12	0,0	0,12	0,0
Зобов'язання перед нерезидентами, із них:	66,70	–16,6	62,00	–20,5
переказні депозити	65,71	–16,7	60,98	–20,8
кредити	–	–	–	–
похідні фінансові інструменти	–	–	–	–
Чисті вимоги до центральних органів державного управління	72,29	–	78,89	–
Вимоги до інших  секторів економіки	2,09	5,4	2,10	5,3

Активні операції центральних банків.

Центральні банки проводять  операції з цінними паперами на відкритому ринку. Операції проводяться переважно з державними цінними паперами на вторинному ринку. Центральні банки можуть купувати цінні папери у фірм, населення, комерційних банків або продавати їм цінні папери. І хоч цінні папери в портфелях центральних банків є важливим джерелом їхніх доходів, проте безпосередньою метою їх купівлі та продажу є не дохід. Центральні банки проводять операції з цінними паперами, щоб змінити величину резервів комерційних банків. Операції на відкритому ринку є найважливішим інструментом, за допомогою якого центральні банки економічно розвинутих країн регулюють пропозицію грошей. Цінні папери займають істотне місце в активах балансу центральних банків.

Центральні  банки проводять операції з рефінансування (кредитування) комерційних банків. Вони надають позички комерційним банкам, здійснюють перерахування векселів, які раніше були враховані комерційними банками. На суму наданих позичок та перерахованих векселів збільшуються резерви банків, а погашення позичок і векселів призводить, відповідно, до зменшення банківських резервів. Отже, рефінансування комерційних банків надає центральним банкам можливість регулювати величину їхніх резервів. Сума наданих позичок і перерахованих векселів звичайно досить мала відносно загальних активів центральних банків.

Центральні  банки проводять операції з міжнародними ліквідними резервами (золотовалютними резервами). До складу резервів входять:

• золотий запас;
• запаси іноземної вільно конвертованої валюти;
• резервна позиція у МВФ;
• спеціальні права запозичення — СПЗ, або СДР (Special Drawing Rights — SDR).

Власником міжнародних  ліквідних резервів виступає держава, але розпоряджатися ними в різних країнах можуть різні кредитно-фінансові установи: центральний банк, міністерство фінансів, казначейство, валютне управління, стабілізаційний валютний фонд.

Центральні  банки проводять операції з міжнародними ліквідними резервами (купівля-продаж іноземної валюти, золота) з метою підтримання на потрібному рівні попиту на гроші і пропозиції грошей, а також обмінного курсу національної валюти. Наприклад, у разі необхідності мобілізації іноземної валюти центральні банки можуть:

• продавати золото;
• проводити операції «своп» — продаж золота за іноземну валюту з подальшою його купівлею через певний проміжок часу;
• використовувати золото як заставу для отримання іноземних кредитів.