Передумови банкрутства різноманітні

Друга - збитковість виробництва. Наслідок - зменшення резервних фондів підприємства (якщо такі є в наявності, і інакше настає третя фаза). Вирішення проблеми є в області застосування управління, що реалізується, як правило, через реструктуризацію підприємства.

Третя - виснаження чи відсутність резервних фондів. На погашення збитків підприємство направляє частину оборотних коштів і тим самим переходить у режим скороченого відтворення. Реструктуризація вже не може бути використана для вирішення проблеми, тому що відсутні засобу на її проведення. Потрібні оперативні заходи для стабілізації фінансового стану підприємства і пошук засобів на проведення реструктуризації, інакше криза переходить у четверту фазу.

Четверта - неплатоспроможність. Підприємство досягло того критичної межі, коли немає засобів профінансувати навіть скорочене відтворення та (або) платити по попереднім зобов'язаннях. Виникає загроза припинення виробництва та (або) банкрутства. Необхідні екстрені заходи з відновлення платоспроможності підприємства та підтримки виробничого процесу [21].

КРИЗА НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

На сьогодні одним із найгостріших питань світової економіки є криза, яка охопила всі сфери діяльності. Не оминула вона і первинного ланцюга економіки, тобто підприємства. Криза на підприємстві проявляється в погіршенні фінансових результатів діяльності, що може призвести до втрати фінансової стійкості, неплатоспроможності, банкрутства. Значна частина вітчизняних підприємств, внаслідок економічної та політичної нестабільності збиткові й знаходяться на межі банкрутства, тому на сучасному етапі стає актуальним визначення сутності та природи криз і розробка технологій антикризового управління.

Дослідженням процесу антикризового управління займаються багато українських та зарубіжних економістів: Лігоненко Л. О., Іванюта С. М.,  Гриньова В. М., Шевчук В. Я., Рогожин П. С., Титаренко Н. О., Мозенков О.В., Макаренко І. О. та інші.

Метою даної статті є дослідження процесу кризи на рівні підприємства.

Криза для підприємства - небезпечне, проте дуже поширене явище в сучасних умовах господарювання. Про появу кризи свідчать такі фактори, як зниження прибутковості, витрат клієнтів та партнерів, зниження ліквідності підприємства. Дуже важливо вчасно побачити перші прояви фінансової кризи і почати розробку заходів антикризового управління [1, c.67].

За визначенням проф. В. О. Василенко, «антикризове управління - це управління в якому передбачена небезпека криз, аналіз її симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків кризи та використання її факторів для позитивного розвитку» [2, c. 76].

Більшість економістів, що розглядають процеси розвитку кризової санації, розділяють фактори, що сприяють виникненню кризи на підприємстві на зовнішні і внутрішні. За оцінками економістів, 2/3 банкрутств у західних країнах обумовлено внутрішніми причинами і лише 1/3 - зовнішніми. В Україні ситуація протилежна - 2/3 фінансових труднощів зумовлені зовнішніми факторами.

Зокрема, виділяють зовнішні міжнародні ( міжнародні, національні, ринкові фактори) та внутрішні фактори кризового розвитку організації (фактори, пов'язані з операційною діяльність підприємств, фактори пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємств, фактори фінансової діяльності підприємства) [1, c. 68].

Попередження та недопущення кризового стану підприємств можливе на основі поєднання та використання методів, механізмів та прийомів антикризового управління [3, c. 105].

На сучасному етапі розвитку антикризового управління виділяють дві

групи проблем: функціональні та системні. Відповідно до такого поділу, пропонується розрізняти та формувати два напрямки розробки методів антикризового управління: функціональні методи, спрямовані на вирішення криз через зміни у діяльності підприємства; системні методи, завдання яких полягає у вирішенні криз шляхом корінної реструктуризації підприємства [2, c. 77].

Так, використання стратегічного управління дозволяє забезпечити стійкий розвиток підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища шляхом моніторингу стану мікро- і макросередовища, сканування внутрішнього середовища на основі ресурсного аналізу, застосування інформаційних технологій, захисних механізмів ризик-менеджменту, бюджетування (якісного поточного управління фінансовими кризами). Поєднання цих прийомів сприяє ранньому виявленню та адаптації до слабких сигналів кризової ситуації, що народжується [3, c. 105].

Механізм оцінки схильності підприємств до банкрутства. Цей механізм необхідний для тих підприємств, які підлягають досудовій санації або для підприємств, проти яких були порушені справи про банкрутство, але через ті чи інші причини кредитори відкликали свої судові позики. Метою цього механізму є оперативна діагностика за допомогою існуючих стандартних методів схильності підприємства до банкрутства. У даному випадку під схильність до банкрутства розуміють різні стадії неплатоспроможності підприємства, тобто тимчасова, періодична  і хронічна неспроможність [4, c. 123].

Механізм кількісної оцінки стану підприємства. Метою механізму є одержання однозначної кількісної оцінки стану підприємства. Доцільність вибору подібної оцінки диктується легкістю економічної інтерпретації результатів: керівникові організації набагато зручніше оперувати однією кількісною оцінкою при аналізі, та розробці управлінських рішень щодо досліджуваного процесу.

Механізм прогнозування тенденції розвитку кризових явищ. Цільова спрямованість даного механізму полягає у визначенні тенденції розвитку кризових явищ на підприємстві за допомогою прогнозу загального і локальних інтегральних показників. Даний механізм безпосередньо пов'язаний з побудовою економіко-математитчних моделей, оскілки на основі їх  використання робиться висновок про посилення чи послаблення розвитку кризи на підприємстві.

Механізм розробки комплексу управлінських рішень щодо локалізації розвитку кризи. Даний механізм передбачає побудову таблиць управлінських заходів, що дозволять керівництву залежно від класу кризи, в яку потрапило підприємство, розробити тактику його виведення із стану кризи [4, c. 124-125].

Система збалансованих показників є інструментом управління, спрямованим на забезпечення довгострокової стратегії успіху компанії. Вона являє собою інструмент стимулювання співробітників, орієнтиром їх на досягнення необхідних показників.

Правильно організована і налаштована система збалансованих показників дозволить компанії отримати наступні переваги під час реалізації стратегії: керувати бізнесом як єдиним цілим; забезпечити зростання потенціалу формування як короткострокового, так і довгострокового успіху компанії; своєчасно звернути увагу на сфери діяльності, які потребують вдосконалення; оптимізувати баланс інтересів; допомогти працівникам усвідомити перспективи розвитку виробництва [2, c. 77].

Отже, криза для підприємства - небезпечне, проте дуже поширене явище в сучасних умовах господарювання. На даному етапі розвитку світової економіки діяльність підприємства нерозривно пов'язана саме   з таким  поняттям як криза, тому особливої уваги заслуговує ефективне антикризове управління. Висока компетентність антикризового менеджменту дозволяє,  з одного боку,  визначити конкретні об'єкти управлінської дії,  з іншого,  своєчасно надавати ефективну дію на локалізацію кризових процесів. Для того, щоб вчасно вжити заходів щодо подолання криз, необхідно систематично проводити діагностику фінансового стану підприємства. При виведенні підприємства з кризи потрібно використовувати всі доступні методи і можливості. Правильно організована і налаштована система збалансованих показників дозволить компанії отримати великі   переваги під час реалізації стратегії.

Література:

1. Лапушняну А. Криза на рівні підприємсива та процес санації // Збірник студентських наукових праць. - 2010. №6. с. 67-69.

2. Скорогородська К. Потенціал підприємства та підвищення його конкурентоспросожності в умовах кризи // Збірник студентських наукових праць. - 2010. №6. с. 76-77.

3. Макаренко І. Алгоритм антикризового управління підприємством // Актуальні проблеми економіки. - 2005. № 3(45). с. 104-109.

4. Мозенков О. Механізм управління процесом санації підприємств-банкрутів. - 2009. №6(96). с. 122-125.