Особливості організації банківського нагляду на контролю в зарубіжних країнах на прикладі Англії, Франції та Німеччини

Зараз у США  основними структурами системи  банківського нагляду та контролю є:

● Федеральна резервна система;

● Федеральна корпорація зі страхування депозитів (ФКСД);

● Служба контролера грошового обігу (при Міністерстві фінансів);

● Банківські департаменти при урядах штатів.

     ФРС подає Конгресу США звіт про свою діяльність два рази на рік. ФКСД –  контролюючий орган,  що діє незалежно від центрального банку й уряду та підзвітний лише Конгресу США. Основною сферою його діяльності є страхуванням вкладів клієнтів.  Своїм членством у ФКСД представлено 98 % всіх банків країни. Служба контролю грошового обігу при Міністерстві фінансів є органом Казначейства та видає дозволи на створення банків національного масштабу, здійснює періодичні перевірки та ревізії, розглядає заявки щодо відкриття відділень і об'єднання банків. Банківські департаменти в Урядах штатів вирішують питання про надання ліцензій для відкриття банків, видачу дозволів на відкриття відділень, об'єднання та злиття банків, а також про зміни в структурі банківського капіталу.

     Необхідно зазначити, що в США існують й  інші органи, наділені функціями контролю за кредитними установами, зокрема: Міністерство юстиції, Комісія з бірж та цінних паперів,  Федеральна торговельна комісія,  Американська асоціація банкірів,  Асоціація незалежних банкірів тощо.  Усі вони контролюють злиття банків та створення холдингів,  емісію акцій та права працювати на біржі, якість обслуговування споживачів, стандарти обслуговування клієнтів,  вирішення технічних питань щодо проведення банківських операцій, підтримують стосунки із Конгресом та пресою.

     Окрім цього, існує і система неурядових органів контролю за діяльністю кредитних установ,  а саме:  Американська асоціація банкірів,  Асоціація незалежних банкірів тощо. Неурядові органи контролю розробляють стандарти обслуговування клієнтів, вирішують технічні питання здійснення операцій та підтримують стосунки з Конгресом США і пресою.

     Існування такої розгалуженої системи банківського нагляду та регулювання припускає часткове дублювання контрольно-регулюючих функцій, а обов'язки працівників неурядових органів в окремих випадках є паралельними. Тому подальший розвиток банківської системи США пов'язують з реформуванням цієї складної системи банківського контролю та нагляду з метою її спрощення, усунення дублювання контрольно-регулюючих функцій та усунення паралельного контролю.

     Загалом нині чинна система регулювання  банківської діяльності в США функціонує на основі двох принципів: по-перше, забезпечення стійкості і застереження від банкрутства кредитних закладів та,  по-друге,  обмеження концентрації капіталу і недопущення монопольного контролю над грошовим ринком. Для виконання першого принципу законодавством США обмежуються операції, що мають великий ризик для банків та знижують їх ліквідність.

     Щоб реалізувати цей принцип,  у 1934 р.  в США було створено спеціальну систему страхування банківських депозитів з метою недопущення паніки на грошовому ринку, а також щоб упередити вилучення вкладниками своїх вкладів впродовж короткого періоду часу. Другий принцип обмежує концентрацію капіталу та забезпечує дотримання конкурентних взаємовідносин на фінансовому ринку.

       Із цією метою встановлено  обмеження як у межах одного штату, так і між штатами на відкриття відділень банків. Утвердженню цього принципу сприяє і те, що ФРС здійснює контроль за створенням холдингових компаній, а процес злиття банків контролюють інші органи нагляду [2].

     Загалом система органів нагляду, контролю і регулювання банківської діяльності в США є менш централізованою, ніж в країнах Західної Європи. Однією із найбільш розвинених у світі прийнято вважати банківську систему Німеччини. Її успіх значною мірою пов'язаний з постійним поетапним розвитком системи банківського нагляду та удосконаленням правових засад функціонування кредитних установ.  Правова основа регулювання діяльності банків Німеччини створювалась та надалі вдосконалювалась відповідно до генерального Закону про банки Федеративної республіки Німеччини 1961 р. На цьому законодавчому акті базується і система нагляду за банківською діяльністю. Цей закон прийшов на заміну декрету 1931 р. і частково Закону 1934 р. Надалі до Закону про банки Федеративної республіки Німеччина вносились зміни: у 1974 р. – щодо здійснення валютних операцій, у 1976 р. - щодо надання великих кредитів, у 1985 р. – стосовно консолідації рахунків і пов'язаних з цим ризиків. За період з 1989 по 1995 рр. вступили в дію близько 140 нових і змінених норм щодо роботи ощадкас, з яких близько 40 регулю-

ють здійснення фінансових операцій.

     Нині  головну контрольну функцію за банківською діяльністю здійснює Федеральне управлінням з контролю за банківськими установами (Bundesaufsichtamt fur das Kreditwesen), засноване згідно із законом від 1961 р. [5].

     Федеральне  управління з контролю за банківськими установами співпрацює з асоціацією німецьких банків, Асоціацією іпотечних банків і Асоціацією банків для суднобудування. Окрім цього, певні контрольні функції здійснює Німецька асоціація ощадних кас,  Асоціація німецьких народних банків і кас взаємного сільськогосподарського кредиту, а також Асоціація банків державного сектору.

     Розглянувши наявні моделі організації банківського нагляду в економічно розвинутих країн, слід зазначити, що жодна із них не є ідеальною і не гарантує абсолютної надійності банківських установ і банківської системи загалом. Самі органи банківського нагляду в жодній з країн не визнають свій банківський нагляд ідеальним.  Це цілком закономірно,  адже розвиток банківських систем, нових банківських інструментів та технологій вимагає постійного розвитку та вдосконалення системи банківського нагляду.

     Економічні  зміни, що відбуваються в нашій державі  від часу здобуття нею незалежності, значною мірою впливають на розвиток банківської системи та діяльності фінансово-кредитних установ. Найбільш істотний вплив мають процеси лібералізації і дерегуляції ринків капіталів, грошей та фінансових потоків. Контроль за банківською діяльністю з боку держави потребує постійного розвитку нових підходів,  зокрема вдосконалення органів банківського нагляду, контролю та регулювання. На сучасному етапі державотворення завдання щодо забезпечення ефективної системи діяльності банківського нагляду та регулювання лягає на структурні підрозділи Національного банку України. Першочерговим у його виконанні є вивчення досить багатого світового досвіду організації нагляду, контролю та регулювання банківської діяльності.

     Зараз окремі складові такого досвіду,  на наш погляд,  успішно використовуються. Так, впродовж останніх років в Україні здійснено низку заходів щодо вдосконалення роботи банків та системи банківського нагляду та регулювання, зокрема:  

● підвищення значення керівництва та власників банків у частині посилення їх відповідальності за забезпечення надійності та стабільності роботи банків;

● забезпечено  відкритість банківської звітності,  чим підвищено прозорість та стабільність банківської діяльності,  а відтак і зростання довіри до банків з боку населення;

● поступово  запроваджуються міжнародні стандарти  ефективного банківського нагляду, прийняті Базельським комітетом.

     Подальші  кроки формування ефективного банківського нагляду пов'язані насамперед з широким використанням зарубіжних підходів щодо організації банківського нагляду, з обов'язковим врахуванням специфіки діяльності вітчизняної банківської системи, чинного законодавства та наявної економічної ситуації. Сьогодні діюча система банківського нагляду в Україні має істотні відмінності порівняно з системами нагляду та контролю за кордоном через:

● відсутність  форвардних ринків і відповідно ризиків  щодо деривативів, яким на сьогодні органи банківського нагляду розвинутих країн приділяють значну увагу;

● наявність  у вітчизняних банках значної  долі активів в іноземній валюті, що є не притаманним для країн зі стабільною валютою, і спричиняє в діяльності банківських установ зростання валютного та ринкового ризиків.

     Враховуючи  зарубіжний досвід, дуже важливо, щоб органи банківського нагляду співпрацювали з суб'єктами зовнішнього аудиту, насамперед із зарубіжними компаніями. Для цього потрібно створити відповідне нормативно – правове поле, заложивши в ньому необхідні механізми співпраці.

     На  сьогодні у системі банківського нагляду України актуальним є питання публічного підтвердження звітності банківських установ за результатами інспекційних перевірок, що забезпечить прозорість діяльності та стабільність роботи банків, підвищить до них довіру вкладників. Як показує світовий досвід, публічне підтвердження органами банківського нагляду звітності банківських установ стає дедалі актуальнішим.  Виїзним інспектуванням в обов'язковому порядку охоплюються питання оцінки достовірності фінансової звітності банківських установ.

Окрім цього, важливими  складовими реформування банківського нагляду в України, на наш погляд, мають бути:

● розширення практики використання міжнародних стандартів та вимог щодо організації та прозорості банківського нагляду;

● поліпшення умов роботи, забезпечення правового захисту  працівників банківського нагляду, зокрема підвищення рівня оплати праці з метою запобігання їх переходу до банківських установ, де вимагається подібна кваліфікація;

● надання функції  банківського нагляду громадським  організаціям, асоціаціям, зокрема Асоціації українських банків;

● підвищити державне фінансування органів банківського нагляду та/або впровадити часткове їх фінансування за рахунок банківських установ;

● поліпшити  технічну інфраструктуру наявних служб  банківського нагляду,

поліпшити фінансування програмного забезпечення їх діяльності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Перелік використаних джерел 

1. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход  О.В. Банківське право: українсь-

ке та європейське / за ред. П.Д. Біленчук : навч. посібник. – К. : Атіка, 1999. – 400 с.

2. Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А.М. Банківський  нагляд : навч. посібник. – Львів :

Новий світ–2000, 2005. – 472 с.

3. Жарковская  Е., Арендс И. Банковское дело : курс лекций. – М. : ИКФ Омега-Л. –

2002. – 399 с. 

4. Кришталь Г.О.  Система банківського нагляду  в зарубіжних країнах // Фінанси Укра-

їни. – 2005. –  № 6. – С. 122-127.

5. Лаптєв С.М.,  Денисенко М.П.,  Кабанов В.Г.,  Лобунь О.С. Банківська діяльність

(вітчизняний  та зарубіжний досвід) : навч. посібник. – К. : ВД "Професіонал". – 2004. – 320 с.

6. Степаненко  А.І. Банківський нагляд в Україні  : дис. на здобуття наук. ступеня канд.

екон. наук: 08.04.01. – К., 2004. – 182 с.

7. Яценюк А.П.  Організація системи банківського  нагляду і регулювання в Україні :

дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01. – С., 2004. – 206 с.