Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку

 

 

2. Аналіз прибуткових операцій комерційних банків в Україні

 

2.1 Аналіз ситуації  на банківському ринку України

 

З розвитком інтеграційних  процесів, вступом України до СОТ  відбувається поступове збільшення присутності на вітчизняному ринку іноземних банків. Цей процес зумовлюється цілою низкою чинників, серед яких слід виділити збільшення присутності іноземних компаній у реальному секторі економіки. Приплив іноземного капіталу з належною репутацією має розглядатися як важливий чинник розвитку банківського сектору країни. В найближчому майбутньому головним стимулюючим фактором капіталізації банків шляхом злиття та поглинання, буде перехід на нові принципи достатності капіталу «Базель II». Передумовою та концептуальною основою діяльності банківських установ за умов фінансової глобалізації має бути інтегральна стратегія, яку слід вважати альтернативою злиття і поглинання нежиттєздатних банківських установ з боку великих і значно потужних представників фінансово-кредитного сектору економіки, адже забезпечувати зниження витрат і збільшуючи прибутки за рахунок масштабу, вона надає учасникам інтеграції певну самостійність, зберігає ринкову ініціативність і відповідальність при прийнятті управлінських рішень. В Україні немає суттєвих законодавчих бар'єрів входження іноземного капіталу в національну банківську сферу Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», який було прийнято 16 листопада 2006 р., значно розширює можливості проникнення філій іноземних банків.

 

Таблиця 2. Кількість діючих банків в Україні

№	Показники	Дата
з/п		01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009
1.	Кількість зареєстрованих банків	193	198	198
2.	Виключено з Державного реєстру банків	6	1	7
3.	Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації	19	19	13
4.	Кількість діючих банків	170	175	184
	з них: з іноземним  капіталом	35	47	53
	у т.ч. зі 100% іноземним  капіталом	13	17	17
5.	Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %	27.0	35.0	36.7

 

Як бачимо, з вищенаведених  даних (табл. 2), зростає активність іноземних  банків, що може бути залежне від  істотного поліпшення вітчизняного законодавчого середовища. Основними  причинами консолідації банків є  прагнення отримати: зниження витрат за рахунок економії на масштабах; отримання великих кредитів за рахунок комбінування взаємодоповнюючих фінансових ресурсів; збільшення прибутку шляхом диверсифікації кредитних ризиків. В Україні на ринку злиття і поглинання було укладено близько 110 угод загальною вартістю майже 5 млрд.дол. США. Усього за роки активної купівлі вітчизняних банків іноземцями (останні 3 роки) було укладено угод на загальну суму близько 10 млрд. дол. США. Іноземний капітал займає дедалі більше місце в банківській системі України. Іноземні банки та їхні філії, використовуючи дешевші ресурси, а саме кредити витісняє українські банки з найприбутковіших ніш банківського ринку і, як наслідок, отримують контроль над українською банківською системою другого рівня.

Слід зазначити, що іноземні інвестори приходять на український банківський ринок не з метою підвищити його капіталізацію, а з метою збільшення активних операцій та отримання прибутку.

Інтеграційні процеси  національного та іноземного банківського капіталу мають враховувати, насамперед, інтереси вітчизняних банків, оскільки входження філій іноземних банків структурно змінить модель кредитування економіки. По-перше, банки перерозподілять активи у секторі обслуговування на користь великих корпоративних клієнтів за рахунок фінансування малого і середнього бізнесу. По-друге, іноземні банки, пов'язані нерозривно з національною економікою, можуть зменшити кредитування непривабливих, але стратегічно важливих секторів економіки, для яких буде обмежений доступ до фінансових ресурсів.

Зростання кількості банків з іноземним капіталом має більше позитивних наслідків, сприяючи поглибленню економічної інтеграції України з розвинутими країнами. Але слід враховувати, що головною проблемою у діяльності філій іноземних банків є недосконалість законодавства у частині визначення інструментів впливу, за необхідності на діяльність філії, яке не є юридичною особою. Викладене вище дає підстави для узагальнення, що питання консолідації банків шляхом злиття та поглинання є ефективними способом випадку, коли інтеграційний процес максимально враховуватиме особливості банків, які прагнуть цього. Стратегічною метою банківської діяльності на сучасному етапі має стати забезпечення системної стабільності банків на ринку банківських послуг. Для України це означає: необхідність відмови від практики створення захисних бар'єрів для збереження слабких банків; необхідність зосередитися на показниках ефективності банківської діяльності з метою створення банків, здатних до стабільного розвитку, до розвитку в міжнародному масштабі.

Банківську систему  на сьогодні характеризують такі дані:

За станом на 1 листопада 2009 року ліцензію Національного банку  України на здійснення банківських  операцій мали 185 банків, у тому числі: 173 банки (93,5% від загальної кількості  банків, що мають ліцензію) – акціонерні товариства (з них: 96 банків (51,9%) – відкриті акціонерні товариства, 4 банки (2,2%) – закриті акціонерні товариства, 72 банки (38,9%) – публічні, 1 банк (0,5%) – приватне), 12 банків (6,5%) – товариства з обмеженою відповідальністю.

У стані ліквідації перебуває 12 банків, з них 9 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

За станом на 01.11.2009 власний  капітал банків склав 126,9 млрд. грн. або 14,5% пасивів банків.

Власний капітал банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 86,9% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу – 0,3%; емісійні різниці – 5,0%; загальні резерви, резервний фонд та інші фонди банків – 13,4%; результати минулих років – 0,5%; результати звітного року, що очікують затвердження – 0,1%; результати поточного року – (-14,3%); результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії – 8,1%. Зобов’язання банків за станом на 01.11.2009 становили 748,7 млрд. грн. Кошти фізичних осіб складають 203,0 млрд. грн., або 27,1% загального обсягу зобов’язань, кошти суб’єктів господарювання – 112,8 млрд. грн., або 15,1%. Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 154,6 млрд. грн., або 76,2% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу – 48,4 млрд. грн., або 23,8%. За станом на 01.11.2009 активи банків становили 875,6 млрд. грн., загальні активи – 974,2 млрд. грн. Більшу частину загальних активів складають кредитні операції – 77,1%.

 

2.2 Аналіз джерел  доходів комерційних банків

 

Доходи – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов`язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.

Для підвищення фінансової стійкості  банку важливе значення має зростання  його доходів, а як наслідок – і  прибутковості банку, що є одним  із основних, джерел поповнення власного капіталу банку.

У світовій практиці спостерігається  як постійне зростання банківських  активів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів, отриманих у вигляді  комісійної винагороди від надання  банківських послуг, проценти, тримані під кредитних операцій банку, становлять значну частку банківських доходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді процентів за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам.

Структура банківських  доходів має такий вигляд:

1. доходи від проведення активних операцій:

• доходи від кредитування;

• доходи від інвестиційних операцій;

2. доходи від комісійних операцій:

• доходи від розрахунково-касового обслуговування;
• доходи від трастових операцій;
• доходи від факторингових операцій;
• доходи від лізингових операцій;
• інші доходи від комісійних операцій;

3) інші доходи.

Доходи від кредитування складаються з процентів за банківськими позиками, а також з облікових  процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70% доходів банки  отримують саме від надання позик.

Основну масу доходу від  комісійних операцій банки отримують у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів через нерозвинутість ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лізингові та ін.

До інших видів доходу від комісійних операцій належать: комісія за надання гарантій та порук; плата за акцептні операції банку; плата  за фінансування капітальних вкладень та інші інвестиційні послуги; комісійні  за здійснення валютних операцій; комісійна винагорода за консалтинговими послугами.

Доходи банку –  це загальна сума грошових коштів, отриманих  від проведення активних операцій. Валові доходи банку підрозділяються  на процентні і непроцентні.

До процентних доходів  банку відносяться:

• відсотки по міжбанківських кредитах;
• відсотки по кредитах підприємств;
• відсотки по кредитах населення;
• доходи по залишках на кореспондентських рахунках;
• доходи по цінних паперах (процентні).

До непроцентних доходів  банку відносяться:

• доходи від інвестиційної діяльності (участі в спільній діяльності підприємств), дивіденди по цінних паперах;
• доходи по валютних операціях;
• доходи від отриманих комісій і штрафів;
• інші.

Аналіз банківських  доходів припускає визначення питомої  ваги окремого виду доходів у їхній  загальній сумі або групі доходів. Потім необхідно проаналізувати зміну дохідних статей за визначений період, вивчити структуру доходів банку. Для оцінки середнього рівня прибутковості кредитних операцій застосовуються відносні показники:

• співвідношення отриманих відсотків і середніх залишків по короткостроковим позикам;
• співвідношення отриманих відсотків і середніх залишків по довгостроковим позикам;
• співвідношення валових процентних доходів і середніх залишків 
  по всіх позикових рахунках;
• співвідношення отриманих відсотків по окремих групах позичок 
  і середніх залишків по аналізованій групі.

Аналіз приведених показників у динаміку дозволяє визначити, за рахунок  яких кредитних операцій зросли процентні  доходи.

До інших доходів  відносяться комісійні, котрі можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції, здійсненої по рахунку клієнта, або у твердій сумі, що сплачується періодично.

На кінець 2007 року доходи банків України становили 59,9 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 44,7 млрд. грн. (або 74,6% від загальних доходів), комісійні доходи – 10,9 млрд. грн. (18,3%), результат від торговельних операцій – 2,8 млрд. грн. (4,7%), інші операційні доходи – 1,1 млрд. грн. (1,9%), інші доходи – 345,7 млн. грн. (0,5%), повернення списаних активів – 21,1 млн. грн.

На кінець 2008 року доходи банків склали 104,6 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 77,5 млрд. грн. (або 74,0% від загальних доходів), комісійні доходи – 17,6 млрд. грн. (16,8%).

На кінець 2009 року доходи банків склали 119,8 млрд. грн., з них: процентні доходи становили 101,7 млрд. грн. (або 84,8% від загальних доходів), комісійні доходи – 13,6 млрд. грн. (11,3%).

Як показує статистика, основну частину доходів банків становлять процентні та комісійні  доходи.

 

2.3 Аналіз видатків  комерційних банків

 

Оскільки прибуток банку – це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку, розглянемо структуру його витрат.

Витрати банку включають:

1. Операційні витрати:

• сплачені проценти за залученими банком коштами;

• сплачена комісія;
• витрати на операції з цінними паперами;
• витрати на валютні операції;
• витрати на розрахунково-касове обслуговування;
• витрати на страхування майна, цінностей ризику;
• інші операційні витрати;