Основа організації та функції банківської системи

     Банківська  система України започаткована  після прийняття Верховною Радою  у березні 1991 року Закону України  “Про банки й банківську діяльність”.

     Вона  є дворівневою й складається  із Національного банку України  та комерційних банків різних видів  й форм власності, у тому числі  експортно - імпортного банку України  та спеціалізованого комерційного ощадного банку України.

     Національний  банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику із метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

     Комерційні  банки створюються на акціонерних  чи пайових засадах юридичними й  фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні розрахунки та не депозитні залучення коштів, кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян, вкладанням у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

     Банки у своїй діяльності керуються  Конституцією України. законами України “Про Національний банк України ”, “Про банки й банківську діяльність ” законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України й своїми статутами.

     Банківська  система організовує й обслуговує рух головного атрибута ринку  – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію й перетікання у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

     Банківська  система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система має не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків й кожному окремому банку.

     Необхідність  формування банківської системи  як особливої структури визначається двома групами причин, що пов’язані  із необхідністю здійснення суспільного  нагляду й регулювання банківської  діяльності, узгодження комерційних  інтересів окремих банків з загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей й стабільної роботи всіх банків; - пов’язані із функціонуванням копійчаного ринку, забезпеченням збалансованості попиту й пропозиції на грошовому ринку й в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, котрі надаються ними, повинен бути досить широким й мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку.

     Відповідно  банки повинні керуватися у своїй  діяльності не лише комерційними інтересами, а і вимогами системи, до якої вони входять.

     Отже, банківська система – це специфічна економічна і організаційно - правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, а також економіки в цілому.

     Вона  покликана виконувати такі функції:

     - трансформаційну , яка полягає в тому, що мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів ринку й передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки можуть змінювати ряди грошових капіталів, їхні розміри;

     - функцію створення грошей й  регулювання грошової маси, котра полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;

     - забезпечення сталості банківської  діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     Розглядаючи таку цікаву й складну тему як «Основа організації та функції банківської системи», я намагалась вивчити й проаналізувати теоретичні аспекти.

     Підводячи підсумок, хотілося б відмітити, що у сучасних ринкових умовах банки — це фінансові організації (установи), що зберігають, надають, розподіляють, обмінюють, контролюють кошти й обіг грошей і цінних паперів.

     Найважливіші  функції банків такі:

     • емісія засобів обігу, у тому числі  грошей і цінних паперів;

     • акумуляція (зберігання) тимчасово  вільних коштів депонентів (вкладників) з виплатою їм доходу у вигляді  відсотка (депозитного відсотка);

     • надання позичок дебіторам, яким тимчасово потрібні гроші, із стягуванням  позичкового відсотка;

     • посередницькі послуги в розрахунках і платежах із стягуванням комісійної винагороди;

     • інвестування власних коштів банку  в об'єкти народного господарства з одержанням доходу на правах власності  у формі прибутку, дивідендів за акціями тощо.

     Залежно від основних функцій розрізняють банки центральні (емісійні), комерційні (депозитні), іпотечні, зовнішньоторговельні, міжнародні та ін.

     У нашому суспільстві банки виконують  різноманітні види операцій. Вони не лише організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівлі, продажів цінних паперів, а й у деяких випадках управління власністю та посередницькі послуги.

     У сучасній ринковій економіці банківська система має величезне значення завдяки зв’язкам цієї системи із усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченню безперебійного обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання кошті з метою нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходити великий об’єм грошових розрахунків й платежів підприємств, організацій й населення. Вона мобілізує й перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

     Банківська  система організовує й обслуговує рух головного атрибута ринку  – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію й перетікання у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

      Список літератури

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 2006.
2. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 2005. - Розд. 1.
3. Гроші та кредит. / За ред. Б.С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-с.510.
4. Мельничук О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000 - №7.
5. Мороз А.Н. Посібник “Гроші та кредит”. Київ. – 2002, с. 123-140.