Основа організації та функції банківської системи

      Міністерство  освіти і науки України

      Національний  університет водного господарства та природокористування

      Кафедра фінансів та економіки природокористування 
 
 
 
 
 

      Реферат на тему

      «Основа організації та функції  банківської системи» 
 
 
 
 
 
 

      Виконала:

      студентка ФЕІП

      групи ОА- 23

      Петрусь Юлія

      Перевірила:

      ас. Чуприна А.І. 
 
 
 
 
 

      Рівне – 2010

     План 

Вступ ………………………………………………………………………………3

1. Види  банків та їхні функції……………………………………………………5

2. Структура  банківської системи……………………………………………......7

Висновок………………………………………………………………………….10

Список  літератури…………………………………………………….…………11

 

      Вступ

     Досить  важко зазначити, як й коли виникли  перші банки. Сьогодні банки –  це універсальні фінансові заклади, котрі виконують до 300 видів різноманітних  послуг. Оскільки ці операції та послуги виникли не в одну годину та не в одному місці, то стає важко зазначити, коли виникла банківська справа.

     Найдавнішими  вважаються операції по збереженню грошей. Цим займались чи церковні заклади, чи приватні особини. Слід зазначити, що в деяких випадках уже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені гроші чи власність.

     Окремо  виникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути Європа. У середині V століття не існувало єдиної системи монет. Торгівля велася монетами різних країн, міст й навіть приватних осіб. Всі монети малі різну вагу, форму й номінал. Тому потрібні були спеціалісти, котрі малі б вести банківську справу. Ці спеціалісти розміщувались із своїми столами обігу там, де торгівля мала велику швидкість.

     Люди, котрі займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли, що зібрані багатства не використовуються.

     Якщо  хоча б деяку частину від цих  коштів віддавати в тимчасове  використання, тоді можна вилучати із цього користь. Таким чином  виникли так звані кредитні операції, в основі яких лежала видача грошей із обов’язковим поверненням та сплаті відсотка. Закладом при цьому були будинки, кораблі, дорогоцінні речі й тощо.

     Всі ці операції спочатку існували окремо, а лише поступово вони об’єднувались  в організації, котрі ми звикли називати банками. Слово “банк” в перекладі із італійського “banco” означає стіл. У Англії капіталістична банківська система виникла в ХVІ столітті, до речі банкіри вийшли із середовища майстрів золотих справ чи купців.

     У нашому суспільстві банки виконують  різноманітні види операцій. Вони не лише організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівлі, продажів цінних паперів, а й у деяких випадках управління власністю та посередницькі послуги.

     До  розкриття сутності банку можливо  підійти із двох сторін: із юридичної  та із економічної.

     Економічна  сторона: а). прийняття грошей до вкладів; б). надання різноманітних видів  кредиту; в). купівля векселів та чеків; г). комісійні операції із цінними паперами; д). операції із коштовностями й інше.

     Банки – це кредитно-фінансові заклади, котрі виконують операції щодо накопичення  вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення, посередництва  в платежах, а також емісію грошей, цінних паперів, короткострокове кредитування.

     Крім  того, банк – це автономне, незалежне, комерційне підприємство. Банк – не завод, не фабрика, але й у нього, як і в кожного підприємства, є свій продукт. Продуктом банку є насамперед формування платіжних коштів (грошової маси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів, гарантій, доручення, консультацій, управління власністю. Діяльність банку несе виробничий характер. Ринок включає банк до основних, ключових елементів економічного регулювання. Банк стає найважливішою складовою, яка забезпечує народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

 

      1. Види банків  та їхні функції

     У залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансові заклади, в країнах із ринковою економікою розрізняються: державні кредитні та кредитно-фінансові заклади.

     Перша група – це центральні банки, котрі  мають монопольне право випуску  банкнот, окремі комерційні банки, деякі  заклади, котрі виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої  галузі господарства.

     Розвиток державно - монополістичного капіталізму супроводжується зростом державної власності у сфері, в тому числі і в сфері кредиту.

     За  характером діяльності банки поділяються на:

     - емісійні;

     - комерційні;

     - інвестиційні;

     - іпотечні;

     - забережні ;

     - спеціалізовані (наприклад, торгівельні).

     Центральний (емісійний) банк держави — це "банк банків", наділений монопольним правом випуску банківських білетів (грошових знаків, банкнот, державних цінних паперів). Основним його завданням є здійснення державної політики у сфері грошового обігу, кредитування і розрахунків, регулювання діяльності всієї банківської системи, здійснення функцій центральної системи. Цей банк звичайно націоналізований і його діяльність перебуває під контролем держави. Тому його називають державним, або центральним.

     Державний банк зберігає і використовує в разі потреби золотий запас держави, обов'язкові резерви всіх інших банків країни і надає їм кредити, здійснює касове виконання державного бюджету, встановлює правила банківської  діяльності. Ці функції такі важливі для нормального функціонування економіки, що в багатьох країнах світу центральні банки підпорядковані не уряду (виконавчій владі), а безпосередньо парламенту або главі держави. Емісійні банки відіграють роль "останнього кредитора" у критичній, кризовій ситуації, їх політика і резерви істотно впливають на відсоткові ставки, економічну активність, інфляцію. Як важіль здійснення державної економічної політики використовується пряме фінансування центральним емісійним банком державних витрат або придбання ним цінних паперів у кредитних операціях на відкритому ринку. Там, де центральний банк підпорядкований уряду (наприклад, як було в СРСР), дефіцит державного бюджету часто покривається додатковою емісією грошей, не забезпечених товарною масою. При цьому розвивається інфляція, зростають ціни.

     Комерційні  банки — найчисленніший вид банків, що обслуговують грошовий ринок. Щоб зацікавити депонентів у зберіганні грошей, банки виплачують за вкладами певний відсоток. У разі надання позичок з дебіторів стягується вищий відсоток. За рахунок різниці між цими відсотками утворюється банківський прибуток.

     Абсолютний  розмір облікового (позичкового) відсотка визначається в кожний певний момент попитом і пропозицією на позичковий капітал, рівнем інфляції у країні, очікуваними перспективами розвитку економіки. Відсотки, стягнуті банками, розрізняються залежно від строків і розмірів наданих позичок, їх спроможності, форм кредитування, ступеня кредитного ризику тощо. Для великих надійних дебіторів, як правило, застосовують знижені відсоткові ставки і пільгові умови кредитування. Рівень відсоткових ставок зазнає великих коливань. Наприклад, у 70 — на початку 80-х років ставки відсотка піднімались у США до 20 %, у Франції — до 24 %. До кінця 80-х років ці ставки знизилися до 4,5 %. Інвестиційна діяльність великих банків дає їм можливість зосередити у своїх руках великі пакети акцій промислових та інших підприємств. Комерційні банки зазвичай недержавні.

     Інвестиційні  банки спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні різних підприємств і галузей. Розрізняють фінансові інвестиції — купівля банком цінних паперів, тобто вкладення грошей у цінні папери, і "реальні" інвестиції — вкладення капіталу у промисловість, будівництво, сільське господарство, тобто в об'єкти виробничої і невиробничої сфери.

     Іпотечні  банки надають позички під заставу нерухомого майна, переважно землі на тривалий термін (10-15 років). Іпотека — одна з найбільш ранніх форм кредиту — на жаль, забута у країнах неринкового типу.

     Віддаючи у заставу нерухомість, боржник лише формально зберігає право власності на неї, фактично ж він перебуває у становищі орендаря, що виплачує кредитору орендну плату у формі відсотка. У разі несплати іпотечного боргу у строк нерухомість продають з аукціону. У США ставка відсотка за іпотечним кредитом досягає 19-20 % річних.

     Інноваційні банки, або фонди, здійснюють кредитування на всіх етапах і стадіях інноваційного процесу створення та впровадження різних нововведень і науково-технічних розробок.

     Ощадні  банки — це фінансово-кредитні установи, які залучають вільні кошти населення, зберігають заощадження, здійснюють безготівкові розрахунки, надають населенню кредити, здійснюють розрахунково-грошові операції з обслуговування населення, включаючи операції з цінними паперами.

     Існує багато інших різновидів фінансово-кредитних  організацій, у тому числі ломбарди, які видають грошові позички  під заставу рухомого майна, ротарі-фонди  та інші добродійні фонди, що фінансують програми підвищення освіти й охорони  здоров'я.

     Важливу роль у світі відіграють міжнародні, міждержавні банки, зокрема Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний банк економічного співробітництва, Європейський інвестиційний банк. 
 
 

     2. Структура банківської  системи

     Поява дворівневої банківської системи  у державах колишнього східного блоку  була першою помітною ознакою переходу до економічної системи, орієнтованої на ринок. Адже банківська система є важливою єднальною ланкою між макроекономічними чинниками та мікроекономічними процесами, а отже, істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду.

     Як  переконує досвід країн з розвинутими  ринковими відносинами, створення  ефективної ринкової економіки можливе  тільки за умови формування відповідної державної типової основи. Для цього паралельно із приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючу систему ціноутворення й стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованої ринкової економіки. Слід зауважити, що централізована планова економіка розглядала роль грошей лише як інструмент перерахунку й контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші із їхніми різними функціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі і збереження вартості – це притулок економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіралі цін й призводить до інфляційних викривлень, то результати зменшення грошової маси є дефляція й безробіття.

     Визначення  грошової маси в такому обсязі, щоб  вона із одного боку, стимулювала економічне зростання і не спричиняла інфляційних процесів – найважливіша функція банківської системи й насамперед центрального банку країни.

     У сучасній ринковій економіці з розподілом роботи банківська система має величезне  значення завдяки зв’язкам цієї системи  із усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченню безперебійного копійчаного обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання кошті з метою нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходити великий об’єм грошових розрахунків й платежів підприємств, організацій й населення. Вона мобілізує й перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.