Недержавні пенсійні фонди в Україні

     Крім  роботодавця, працівники також можуть добровільно сплачувати внески за власний  рахунок до НПФ будь-якого виду. Для їх заохочення сплату внесків  доцільно організувати через бухгалтерію  підприємства, і в роздруківках про заробітну плату зазначати суми внесків, сплачені за рахунок підприємства і самого працівника. У зазначених вище межах  працівникам надаються пільги із сплати податку з доходів фізичних осіб.

     До  корпоративного НПФ роботодавці - засновники та платники зобов'язані платити внески за всіх своїх працівників. Вони можуть тимчасово припиняти сплату внесків на строк до одного року. Розміри внесків роботодавців до корпоративного фонду встановлюються у відсотках відносно суми зарплати працівників і можуть бути визначені як:

1. Однаковий відсоток на користь всіх працівників.
2. Відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою залежно від:

     - віку;

     - стажу роботи працівників на  даному підприємстві;

     - віку та стажу одночасно (комбінований варіант перших двох

     варіантів).

     – із встановленням для кожної визначеної роботодавцем групи працівників  однакового відсотка відрахувань відносно суми їх зарплати.

     Однак ставки внесків до корпоративного НПФ  не можуть залежати від посади чи інших  критеріїв.

     Зазначені способи встановлення розмірів внесків не призведуть до зрівнялівки, оскільки розміри внесків розраховуються від суми зарплати кожного працівника, а не загального фонду оплати праці. За допомогою диференційованого підходу до визначення внесків роботодавці можуть підвищити ефективність кадрової політики. Наприклад, диференціювання розмірів внесків до НПФ за стажем роботи доцільно застосовувати з метою заохочення кваліфікованих працівників до довгострокової роботи на підприємстві.

     Сплата  внесків до професійного НПФ для його засновників не є обов'язковою, але у разі прийняття ними рішення про сплату внесків діють

принципи, аналогічні корпоративному НПФ.

     Розмір  пенсійних внесків до корпоративного або професійного НПФ, що сплачуються  за кошти засновників цих фондів та роботодавців - платників, може визначатися у колективному договорі.

     При участі у відкритому НПФ роботодавці можуть самостійно вирішувати, за яких працівників сплачувати внески і в якому розмірі, коли починати і припиняти сплату таких внесків.

     Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною.

     Розмір  пенсії з НПФ не залежить від трудового  стажу, на відміну від державної  пенсії, а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ.

     Пенсійні  накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижче адміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якому разі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановлених граничних розмірів.

     Частка  інвестиційного доходу, що додається  до суми внесків, значною мірою залежить від тривалості участі в НПФ –  чим раніше стати учасником фонду, тим більшу суму пенсійних коштів можна накопичити. При цьому в  НПФ можна робити порівняно невеликі періодичні внески.

     НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату  у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з  НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію.

     Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний  вік та строк виплати пенсії. Пенсійний  вік може бути меншим або більшим  від загального пенсійного віку для  державної пенсії, але не більш  ніж на 10 років, тобто для жінок  – це 45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років.

     Строк виплати пенсії на визначений строк  може становити 10 або більше років, і при розрахунку пенсії сума накопичених  пенсійних коштів розподіляється на весь строк .

     Тож обслуговування недержавного пенсійного фонду здійснюється кількома професійними учасниками фінансового ринку (адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача), які виконують різні, чітко визначені Законом функції щодо управління активами недержавного пенсійного фонду, адміністрування його діяльності та зберігання пенсійних активів. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду). Існує декілька видів НПФ – корпоративні, професійні та відкриті. 

     3. Обґрунтування умов розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні 

     У сучасних умовах, і це підтверджується  досвідом промислово-розвинених зарубіжних країн, у відсутність бюджетного фінансування і недоліку інвестиційних  ресурсів у підприємств, одним із способів залучення значних за об’ємом і тривалих по терміну грошових коштів є створення єдиного галузевого недержавного пенсійного фонду. Теоретичні і практичні аспекти діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні в сучасних умовах залишаються у стадії розробки. Багато розроблених питань вимагають пояснень і уточнень. Певна недосконалість правового і податкового регулювання недержавних пенсійних фондів, форм і методів державного регулювання, окремих методичних питань діяльності недержавних пенсійних фондів на фоні соціально-економічної значущості досліджуваного питання зумовили актуальність теми дослідження.

     Із  набранням в 2004 році чинності Законів  України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні розпочато широкомасштабну пенсійну реформу. Пріоритетними напрямками пенсійної реформи було визнано запровадження накопичувальної складової державного пенсійного страхування та накопичувальної системи недержавного пенсійного забезпечення .

     Для запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення під керівництвом Уряду органами виконавчої влади  розроблена необхідна нормативно-правова  база, достатня для створення та діяльності недержавних пенсійних  фондів та інфраструктури, що їх обслуговує. Зокрема, тільки Держфінпослуг, відповідно до своєї компетенції, розробила 31 нормативно-правовий акт, що регулює діяльність суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення .

      Наразі недержавні пенсійні фонди є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення України. Цим пояснюються побоювання населення довірити свої вкладення цим маловідомим і ще не зарекомендованим установам в Україні. На сьогодні лише незначна частка працездатного населення України стала учасниками недержавного пенсійного фонду. Водночас спостерігається позитивна динаміка у зростанні активів НПФ та збільшення їх учасників протягом останніх років.

     Фахівці прогнозують, що НПФ стануть популярними  вже найближчим часом, оскільки НПФ  при здійсненні недержавного пенсійного забезпечення мають істотні переваги перед іншими фінансовими установами, які надають аналогічні послуги. Порівнюючи діяльність банків, страхових компаній та НПФ, переваги полягають у такому. НПФ повністю розподіляє інвестиційний дохід між учасниками та не може стати банкрутом, оскільки передбачений нагляд з боку держави. Також для фонду передбачені певні пільги з боку податкового законодавства. На відміну від банку НПФ не вимагає значної суми для здійснення першого внеску, тобто внески можуть здійснюватися невеликими періодичними платежами та за деяких обставин допускається їх тимчасове припинення. НПФ розміщує активи у різні фінансові інструменти, тобто мінімізує ризики за допомогою розподілу коштів між великою кількістю інвестиційних інструментів. Це гарантує отримання стабільного інвестиційного доходу і надійність майбутніх пенсійних виплат. Ще однією вагомою перевагою є те, що право власності на вкладені кошти громадян не вимагає виконання ніяких додаткових умов і наступає з моменту зарахування внеску на індивідуальний пенсійний рахунок.

     Подальший розвиток НПФ потребує розв’язання  актуальних проблем, а саме:

• удосконалення законодавства та нормативних документів державних органів, які стосуються виплат пенсій недержавними пенсійними фондами, діяльності НПФ у сфері інвестування, запроваджували податкові пільги на такі інвестиційні операції, закон про спрямування частини обов'язкових страхових внесків із солідарної системи до недержавних пенсійних фондів тощо;
• створення стратегій та концепцій подальшого розвитку недержавного пенсійного забезпечення та його запровадження в Україні;
• напрацювання чіткої політики щодо формування позитивного іміджу недержавних пенсійних фондів в економіці. Власне, НПФ є віддзеркаленням тієї ситуації, яка склалась. Тому треба боротися не з наслідками, а з причинами: створити економічно сприятливе середовище для розвитку реального пенсійного забезпечення;
• створення національної системи рейтингування НПФ, яка б давала можливість проводити правильну оцінку платоспроможності, ліквідності, стійкості недержавних пенсійних фондів для потенційних клієнтів та інвесторів;
• забезпечити кращу кваліфікаційну підготовку кадрів для роботи у НПФ;
• нерівномірне розміщення за територіальним напрямом недержавних пенсійних фондів;
• неефективність системи тарифів оплати послуг адміністратора. Система нарахування винагороди адміністраторам не стимулює якісну роботу з обслуговування учасників НПФ, особливо на етапі виплат. Це робить діяльність з адміністрування економічно непривабливою, що може негативно вплинути на якість та ефективність системи;
• невирішені питання стосовно оподаткування та надання податкових пільг у системі недержавного пенсійного забезпечення;
• неефективна діяльність фінансового ринку. Досить складною і проблематичною залишається процедура доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів. Про що свідчить факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних практично відсутні іноземні цінні папери;
• низька інформованість громадян щодо пенсійної реформи, недовіра до фінансових інститутів та низькі доходи населення.

     Отже, становлення системи недержавного пенсійного страхування в Україні  відбувається під впливом багатьох факторів, які стримують її розвиток. Основними є: низька інформованість громадян щодо пенсійної реформи; низька довіра громадян до фінансових інститутів; низький розвиток фондового ринку; відсутність фінансової підтримки з боку держави; низька зацікавленість більшості підприємців створювати корпоративні пенсійні фонди через великі відрахування до НПФ; низькі доходи громадян. 

     4. Напрями вдосконалення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні 

     Загалом система продовжує розвиватись, долаючи проблеми та труднощі на своєму шляху. Але без системного вирішення означених проблем та чіткого розуміння концепції впровадження другого рівня пенсійної реформи з урахуванням можливостей системи НПЗ, активної підтримки з боку роботодавців та профспілок України, неможливо буде забезпечити стабільну соціально-ефективну пенсійну систему.

     Тому  для подальшого розвитку ринку недержавного пенсійного забезпечення, а також  стимулювання його інвестиційної функції, необхідно реалізувати низку  заходів нормативно-правового та організаційного характеру, зокрема:

     -  переглянути структурні обмеженням інвестування пенсійних активів;

     - інформувати населення про діяльність  НПФ, величину залучених ними  активів, а також розміри отриманих  доходів від здійснюваних інвестицій;

     - зниження податкового навантаження  на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів;

     - перегляд та удосконалення нормативно-правових  актів щодо врегулювання діяльності  недержавних пенсійних фондів  у сфері інвестування;

     -  підвищення рівня кваліфікації  працівників компаній з управління  активами, які в сучасних ринкових умовах зможуть сформувати ефективну структуру активів інвестицій НПФ, що забезпечить отримання максимального розміру інвестиційного доходу;

     - підвищення рівня управління  інвестиційним портфелем фонду  - завдяки: дозволу вкладання коштів  у деривативи лише у перспективі і в цілях хеджування, запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримувати НПФ;

     -   залучити до створення НПФ  регіони, в яких ще не запроваджено третій рівень системи пенсійної системи;

     -   вирішити питання низького рівня  прозорості НПФ в Україні шляхом  запровадження обов`язковості використання  суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів  фінансової звітності (МСФЗ), а  також введення практику оприлюднення НПФ інформаційних проспектів;

     - вирішити наявність непрозорої  конкуренції шляхом посилення  захисту прав споживачів що  будується на принципах: зрозумілості/прозорості (щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли розуміти даний пенсійний продукт та розрізняти його серед інших подібних заощаджувальних продуктів) та простоти (щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли робити обґрунтований вільний вибір з метою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі та залишатися відповідальними за свій вибір).